Модель Херсі і Бланшара

Поль Херсі та Кен Бланшар розробили теорію "життєвого циклу", згідно якої стилі лідерства залежать від "зрілості" (здатність нести відповідальність за свою поведінку, досвід, компетентність)керівника.

МІ - не можуть і не готові, М2 - Не можуть, але готові, МЗ - можуть, але не готові, М4 - можуть і готові

Зображено чотири типи лідерства: давати вказівки, "продавати", приймати участь, делегувати.

S1 - "видача вказівок" призначається для підлеглих з низьким рівнем зрілості(М І), які не прагнуть або не можуть відповідати за конкретні завдання, їм потрібний постійний контроль, постійне піклування і інструкції.

S2 - підлеглі прагнуть відповідальності, але володіють лише задовільним рівнем "зрілості"(М2), керівник дає конкретні поради, але в той же час, підтримує бажання і інтузіазм підлеглих брати на себе відповідальність

S3 — високий ступень зрілості(МЗ). Підлеглі взмозі, але не прагнуть нести відповідальність. Найбільш прийнятний стиль для керівника, заснований на участі підлеглих у прийнятті рішень, оскільки підлеглі обізнані, що і як виконувати і не потребують додаткової інформації.

S4 - високий ступень зрілості(М4). Підлеглі прагнуть і можуть нести відповідальність. Стиль керівництва - делегування - дозвіл підлеглим діяти за обставинами і невтручання у процес прийняття рішень.

В) теорія Міітчела і Хауза "шлях - ціль "

Ефективне лідерство, згідно теорії Мітчела -Хауза передбачає виконання як мінімум трьох видів завдань:

а) ІІояснення підлеглим, як найкраще і найзручніше досягти поставлених цілей, розробляти і впроваджувати методи їх досягнення;

б)координаційна та направляюча діяльність, визначення проміжних цілей для полегшення орієнтації;

в)залежно від обставин чергувати інтенсивність та полегшення зусиль підлеглих у процесі виконання роботи.

Ця модель не прагне визначити найефективніший стиль керівництва в конкретних умовах, навпаки, грунтується на переконанні, що поєднання різноманітних стилів, максимальна гнучкість у діях і постійна можливість вибору дозволить досягти кращих результатів. При цьому можливі чотири ситуації:

1. При використанні директивного стилю керівництва лідер визначає мету, часові та просторові обмеження, методи роботи і стандарти виконання операцій для своїх підлеглих.

2. Доброзичливе, чуйне керівництво приділяє підлеглим максимум уваги. Створюється сприятливий мікоклімат, панує довіра і взаємоповага, виробничий процес здійснюється послідовно і без зривів.

3. Управління, орієнтоване на виробничі досягнення, засноване на плануванні, контролі якості, модернізації виробництва. Все підпорядковується виробництву, проте не за рахунок персоналу. За особливі досягнення передбачається щедра винагорода.

4. Управління, засноване на участі, прагне активно залучати підлеглих до процесів розроблення та ухвалення управлінських рішень. Керівник постійно враховує рекомендації, ідеї та оцінки, конструктивні пропозиції підлеглих'! і заохочує їх ініціативу.

Г) модель Врума-Єттона

Модель концентрує увагу на процесі прийняття рішень. Модель ухвалення рішень керівником, яка була запропопонована Віктором Врумом і Філіппом Єттоном концентрує увагу на процесі прийняття рішення. Автори моделі, яка отримала назву моделі "лідера та участі" вважають, що існує п'ять типві керівництва стосовно міри участі підлеглих у процесі прийняття рішення (табл. 6.2)

Таблиця 6.2

Стилі прийняття рішень за Врумом-Єттоном

Al	Керівник сам вирішує проблему чи ухвалює рішення, використовуючи наявну у нього в даний час інформацію.
A2	Керівник отримує необхідну інформацію від своїх підлеглих, а потім самостійно приймає рішення. Роль підлеглих - надавання інформації, а не пошук та оцінка альтернативних рішень.
СІ	Керівник індивідуально обговорює проблему лише з тими підлеглими, яких вона безпосередньо стосується, поодинці вислуховує їх ідеї та позиції. Кінцеве рішення ухвалюється на власний розсуд, або враховуючи думку підлеглих, або ж ігноруючи їх.
C2	Проблема доводиться до відому персоналу, колектив спільно вислуховує всі ідеї та пропозиції, а рішення ухвалюється керівником.
G2	Проблема обговорюється усією групою, разом вислуховуються побажання і збори прагнуть дійти згоди. Роль керівника - головування на зборах, рішення приймаються разом.

Дана модель підкреслює відсутність універсального методу впливу на підлеглих. Оптимапьність стилю залежить від чинників ситуації. Врум і Єтгон розробили наступні критерії оцінки ситуації "підлеглий-керівник" (табл. 6.3)

Таблиця 6.3