Буквами позначено

П.Н. - професійні навички; П.Х. - персональні характеристики; М.Ф. - мотивуючі фактори;

100 – дуже важлива характеристика

0 – немає ніякого значення у створенні образу.

Проте оптимальне поєднання індивідуальних характеристик керівника та особливостей керованої їм групи дозволяє різко підвищити показники продуктивності колективу.

Теорії "X" та "у" МакГрегора

Девід Мак Грегор розробив теорії *'Х" ^гіа "Y", що характеризують стилі управління та виявив дві концепції людської поведінки.

Теорій '"Х" виражає традиційний підхід до функції управління, що полягає у використанні людської праці за призначенням на вимогу організації.

Теорії "Х"та "Y" Мак-Грегора

Поняття	Теорія"Х"		Теорія "Y"
1. Стиль керівництва	Авторитарний		Демократичний
2. Уявлення про людину	Люди за своєю природою не бажають працювати і при першій-ліпшій можливості прагнуть уникати праці У виконавців відсутнє або не розвинуте честолюбство і вони прагнуть уникати відповідаль-ності бажають, аби ними керу- вали. Більш за все люди прагнуть відчуття захищеності. Аби змусити персонал пра- цювати, необхідно використо- вувати примус, контроль та загрозу покарання.	Праця - природній процес. При сприятливих умовах людина прагне до все більшої відповідальності. Якщо людина поділяє організаційні цілі, то вона активно використовує самоуправління га самоконтроль. У людей розвинуті потреби вищих рівнів. Здатність до творчого вирішення проблем у людей зустрічається досить часто, гому потенційні можливості та інтелект опосередкованого виконавця, як правило, використовується не повністю
2. Практика керівництва: а)планування б)організація діяльності в)мотивація г)контроль д)спілкування е)ухвалення рішень	Централізований розподіл завдань, одноособове визначення цілей, стратегії та тактики. Чітке структурування завдвнь, повноваження не делегуються. Апеляція до потреб(мотивів поведінки) нижчих рівнів. Тотальний, всеохоплюючий. Жорстка регламентація поведінки. Заперечення права вільного ухвалення рішень підлеглими.	Заохочення визначення цілей підлеглими відповідно до цілей організації. Високий ступінь децентралізації повноважень. Орієнтація на потреби вищих рівнів. Самоконтроль підлеглих в процесі роботи та контроль керівника по її завершенні. Керівник діє як зв'язкова ланка в інформаційному обміні. Активна участь підлеглих в процесі розробки та прийняття рішень.
З.Використання влади та впливу	Психологічний тиск, загроза покарання, влада, що заснована на примусі.	Переконання та участь, влада через позитивне підкріплення.

Теорія "X" заснована на переконанні, що без активного втручання керівників працівники залишаються пасивними, отже їх необхідно переконувати, заохочувати чи карати і пильнувати за їх діяльністю.

Теорія "Y" - представляє субординацію, як партнерство керівника та підлеглих. Це критична реакція на теорію "X", яка на думку МакГрегора, у сучасних умовах господарювання неспроможна забезпечити ефективні результати. Теорія "Y" дещо ідеалізує субординацію, представляючи її як партнерство керівника і підлеглих і заснована на припущеннях:

-люди не тільки прагнуть уникнути зайвої відповідальносіі, а навпаки- розглядають її як засіб самореалізації;

- колектив, який підпорядкований загальній меті, прагне через високу самосвідомість, самоорганізацію та внутрішній контроль раціоналізувати власну діяльність;

- винагороди і трудові зусилля взаємозалежні, і зростають разом;

- винахідництво і творчість тільки прагнуть бути поміченими, приховані резерви завжди поруч.

Ситуаційні підходи до керівництва та лідерства

Існують наступні моделі, які ілюструють ситуаційні моделі керівництва в цілому: - ситуаційна модель керівництва Фідлера; - теорія життєвого циклу Херсі та Бланшара; - підхід Мітчела і Хауса "шлях — ціль"; - модель ухвалення рішень Врума-Йєттона.

Модель Фідлера.

Модель Фідлера зосереджує увагу на ситуації і виявляє три фактори, які впливають на поведінку керівника:

1. Стосунки між керівником і членами колективу. Передбачає деяку лояльність підлеглих, їх довіра до керівника і привабливість його особистості (харизматичний ефект).

2. Структура завдання - звичність завдань, чіткість їх формулювання та структуризацію.

3. Посадові повноваження - обсяг законної влади, пов'язаної з посадою керівника, яка дозволяє йому використовувати винагороди, рівень підтримки тощо.

На думку Фідлера, хоча кожній ситуації і повинен відповідати свій стиль керівництва, манера поведінки того чи іншого керівника залишається постійною. Фідлер виходить з припущення - якщо визнати те, що людина неспроможна пристосовувати стиль керівництва до ситуації, то слід підбирати шаблонні ситуації до манери поведінки того чи іншого керівника. Це забезпечить відповідний баланс між вимогами, які продиктовані ситуацією і особистими якостями керівника.