9.3. Мета, періодичність, місце проведення та основні роботи щоденного технічного обслуговування зразка озброєння.

Єдина система комплексного технічного обслуговування і ремонту озброєння та військової техніки є планово-попереджувальною та базується на обов’язковому проведенні встановлених видів технічного обслуговування і ремонту всіх складових частин зразка озброєння залежно від величини напрацювання (км пробігу, кількості пострілів, циклів, пусків, годин роботи) або календарних термінів, з урахуванням умов експлуатації.

Основою забезпечення високої постійної готовності озброєння до використання за призначенням є своєчасне, повне і якісне проведення комплексного технічного обслуговування зразків АО.

Комплексне технічне обслуговування включає в себе:

1. При використанні зразка озброєння:

- контрольний огляд – КО;

- щоденне технічне обслуговування – ЩТО;

- технічне обслуговування № 1 – ТО-1;

- технічне обслуговування № 2 – ТО-2;

- сезонне обслуговування – СО.

2. При короткочасному зберіганні:

- технічне обслуговування № 1 при зберіганні (ТО-1з).

3. При тривалому зберіганні:

- технічне обслуговування № 1 при зберіганні (ТО-1з);

- технічне обслуговування № 2 при зберіганні (ТО-2з);

- регламентоване технічне обслуговування (РТО).

Основною метою технічного обслуговування є підтримання надійності виробів на заданому рівні шляхом попередження появи раптових відмов і зменшення інтенсивності зношення деталей, вузлів і механізмів.

Технічне обслуговування озброєння полягає у:

- перевірці його укомплектованості;

- перевірці його справності;

- чищенні і митті;

- налагодженні, настроюванні і регулюванні;

- змащуванні і заправці експлуатаційними матеріалами;

- усуненні дрібних несправностей і недоліків;

- заміні деталей з обмеженими строками придатності і зберігання.

Мета КО – перевірка технічного стану зразка озброєння перед виконанням поставлених задач, усунення виявлених недоліків. Періодичність КО – перед використанням за призначенням, транспортуванням, при здійсненні маршу, на привалах, перед стрільбою.

Контрольний огляд проводиться в парку, на місцях стоянки або вогневій позиції силами обслуги під керівництвом командира взводу із застосуванням одиночного комплекту ЗІП.

При контрольному огляді 2А33 перед маршем перевіряються:

- наявність і справність закріплення болтів, пробок, гайок, шплінтів, стопорів;

- надійність кріплення гармати по похідному;

- кріплення боєприпасів у гніздах боєукладки, наявність запобіжних гумових підкладок;

- відсутність витікання рідини з противідкотних пристроїв;

- надійність кріплення чохлів на дульній і казенній частині виробу;

- цілісність прицілу;

- цільність рівнів панорами;

- усі лампи шляхом вмикання і вимикання відповідних тумблерів;

- кріплення панорами;

- наявність, правильність укладання і надійність кріплення одиночного комплекту ЗІП.

Якщо перед маршем проводилася стрільба, то необхідно виконати додатково такі роботи:

- вийняти клин затвора, вичистити і змастити;

- вичистити і змастити канал ствола (якщо немає такої можливості – протерти гасом (дизельним паливом) або добре змастити мастилом);

- протерти і змастити гніздо клину затвора і казенника;

- вставити в гніздо казенника клин затвора, закрити затвор і провести контрольн спуск ударника.

Рух зарядженої гармати категорично ЗАБОРОНЕНО. Розряджання гармати проводиться тільки пострілом. При контрольному огляді 2А33 перед стрільбою виконуються такі роботи:

- перевірити надійність кріплення ресивера механізму продування;

- відкрити затвор, впевнитись у відсутності мастила в каналі ствола і провести зовнішній огляд каналу ствола;

- перевірити роботу механізмів затвора;

- перевірити роботу блокувань електричного спуску і надійність проведення спуску ударника електричним спуском;

- перевірити роботу механізмів наведення і зрівноважувального механізму;

- перевірити кріплення штоків противідкотних пристроїв;

- перевірити відсутність підтікання рідини з циліндрів противідкотних пристроїв через ущільнення, пробки клапана;

- перевірити роботу показника відкоту і встановити його в переднє положення;

- перевірити роботу ФВУ і витяжного вентилятора; - зробити часткову вивірку прицільних пристроїв ПГ-4;

- перевірити справність і підготувати до роботи інструмент і пристрої для встановлення підривників, ручний екстрактор, прибійник, коліматор К-1;

- перевірити роботу радіостанції і переговорного пристрою.

Під час стрільби необхідно виконувати такі вимоги:

- вести спостереження за правильною роботою всіх механізмів;

- заряджати виріб тільки чистими і справними пострілами;

- слідкувати за довжиною відкоту;

- після кожного пострілу ставити покажчик відкоту в переднє положення;

- у перервах під час стрільби протирати камору від нагару і тримати затвор відкритим для охолодження ствола;

- ретельно оглядати канал ствола і боєприпаси;

- у випадку значних відхилень розривів снарядів від цілі, а також прориву порохових газів – стрільбу припинити.

Після використання зразка озброєння за призначенням проводиться щоденне технічне обслуговування – ЩТО.

Мета щоденного технічного обслуговування – забезпечення постійної бойової готовності, догляду і збереження озброєння, а також усунення раптових відмов.

Періодичність щоденного технічного обслуговування – після використання зразка за призначенням, але не рідше одного разу на два тижні, якщо зразок не використовувався.

ЩТО проводиться на майданчиках технічного обслуговування силами обслуги гармати під керівництвом командира взводу з використанням одиночного комплекту ЗІП. і включає в себе роботи:

1. Видалення бруду, пилу, іржі, а також вологи і снігу з усіх зовнішніх поверхонь

2. Поновлення зовнішнього змащення

3. Перевірити стан мастила у

4. Перевірити зовнішнім оглядом відсутність підтікання рідини з противідкотних пристроїв і зрівноважувального механізму

5. Вичистити і змастити затвор, для чого провести неповне розбирання затвора

6. Провести закріплюючі регулювальні роботи (підтяжку гайок, болтів, гвинтів, перевірку справності шплінтів і т.д.)

7. Вичистити і змастити механізм досилання

8. Перевірити роботу механізмів затвору в зібраному вигляді

9. Перевірити роботу механізму досилання, спускового механізму і його блокувань

10. Перевірити роботу підйомного і зрівноважувального механізмів

11. Провести перевірку прицілу:

- зовнішній огляд прицілу;

- вивірка контрольного рівня;

- вивірка нульових установок прицілу;

- вивірка нульової лінії прицілювання

12. Висушити і вичистити чохли

13. Перевірити тиск повітря і кількість рідини в ущільнювальних порожнинах накатника

14. Перевірити кількість рідини в гальмі відкоту

Білет № 10

10.1. Призначення, загальна будова та принцип дії гальма відкоту. Гальмо відкоту гідравлічне, веретенного типу з гальмом накату канавкового типу, призначене для поглинання кінетичної енергії відкотної частини під час відкоту та плавного її гальмування під час накату.1- ущільнювальне кільце; 2- гвинт; 3- стопорна шайба; 4- пробка; 5- шайба; 6- шплінт; 7- ушільнювальне кільце; 8- гайка; 9- клапан модератора; 10- корпус сальника; 11- сідло клапана; 12- гвинт; 13- рубашка модератора; 14- гайка;15- шток з рубашкою; 16- циліндр із кришкою; 17- півкільце; 18 - ущільнювальне кільце; 19 - пробка; 20- рубашка штока; 21- регулювальне кільце; 22 - гвинт; 23 – ущільню-вальне кільце; 24- гайка; 25- півкільце; 26- веретено з модератором; 27- стопорне кільце; 28- проміжне кільце; 29- набивка сальникова; 30- втулка; 31- гайка сальника; 32- гайка штока

Гальмо відкоту має такі основні частини: циліндр із кришкою;шток із поршнем; веретено з модератором; ущільнювальним пристрій.

Циліндр заповнюється робочою рідиною ПОЖ-70 ("Стеол-М") через отвір, закритий пробкою; кількість рідини 5,45 л. Вільний пpocтip циліндра - 0,3 л. Компенсатора немає. Циліндр закріплений в обоймі ствола, шток - у люльці.

Внутрішня поверхня циліндра полірована, кришка приварена, з протилежного боку в циліндр угвинчений корпус ущільнювального пристрою сальникового типу.

Зовнішня поверхня штока покрита хромом, внутрішня – полірована, має дві канавки змінної глибини. Головка поршня має 8 похилих отворів, всередину головки угвинчене і зафіксоване регулювальне кільце. Головка покрита бронзовою рубашкою поршня, на поверхні якої є кільцеві канавки, що утворюють лабіринтне ущільнення в зазорі між циліндром та поршнем. 

Веретено має змінний діаметр. Один кінець веретена угвинчений у кришку циліндра, а інший закінчується модератором. Клапан модератора пропускає рідину тільки в одному напрямку, бронзова рубашка модератора має лабіринтне ушільнення.

Принцип дії гальма відкоту, його тепловий режим.

а) під час відкоту:циліндр переміщається відносно поршня, зростає тиск рідини в робочій порожнині, створюється розрідження в запоршневому та в замодераторному просторах. Рідина перетікає із зони високого тиску в зони розрідження.

Шлях перетікання рідини: через 8 похилих отворів у головцi штока більша частина рідини перетікає у запоршневий простір через кільцевий зазор між веретеном i регулюючим кільцем поршня, меншa частина рідини перетікає в замодераторний простір через кла­пан модератора (веретено має 6 похилих отворів).Гальмування відкотної частини відбувається за рахунок сили гідравлічного опору, що виникає в робочій порожнині при зростанні тиску рідини в ній. Ця сила прямо пропорційна тиску рідини i робочій площі поршня. Через те, що зазор між веретеном та регулюючим кільцем із збільшенням довжини відкоту зменшується, тиск у робочій порож­нині та швидкість перетікання рідини зростають. Це приводить до зростання сили гідравлічного опору та зростання сил тертя, що виникають між шарами рідини.  Та частина кінетичної енергії відкотної частини, яка витрачається на переборення сил тертя, перетворюється в теплову енергію, в результаті чого робоча рідина та деталі гальма відкоту нагріваються, а потім це тепло розсіюється в навколишньому середовищі. Цей процес не має зворотного напрямку, тому i говорять про поглинання гальмом відкоту кінетичної eнepгiї відкотної частини;

б) під час накату: зростає тиск у запоршневому та замодераторному просторі, виникає розрідження в робочій порожнині. Клапан модератора закривається, і кільцевий зазор між веретеном та регулювальним кільцем зростає. Сила гідравлічного опору, що виникає в замодераторному просторі, буде пропорційною величині тиску в замодераторному просторі та робочій площі поршня модератора. Перетікання рідини із замодераторного простору в робочий відбуватиметься через дві канавки на внутрішній поверхні штока, площа яких у мicцi перетікання рідини із зростанням довжини накату зменшується. Таким чином, тиск у замодераторному просторі i швидкiсть перетікання рідини зростає, а це веде до зростання сили гідравлічного опору накату та зростання втрат на подоляння сил тертя, через що рідина в гальмі відкоту нагрівається.

Рідина, що розширюється в результаті нагрівання, заповнює вільний простір циліндра.

Призначення, характеристика, будова і дія накатника

Накатник гідропневматичний, призначений для повернення відкотної частини в початкове положення та утримання її в цьому положенні при будь-яких кутах підвищення ствола. Він має пристрій (клапан) для часткового гальмування накату.

Накатник складається з: циліндра зовнішнього; циліндра середнього; циліндра робочого; штока з поршнем; задньої та передньої кришок; клапана; ущільнювальних пристроїв поршня i штока.

Зовнішній циліндр закріплений в обоймі ствола, шток – у люльці.

Накатник заповнений рідиною ПОЖ -70 (або “Стеол–М”), кількість рідини -3,8± 0,2 л, та повітрям - початковий тиск 59 62 кгс/см².

Робоче тіло - повітря. Воно накопичує енергію, необхідну для накату та утримання відкотної частини у початковому положенні.

-Накатник: 1 – гайка; 2 - кільце повстяне; 3 - передня кришка; 4 – шпонка; 5- ущільнювальне кільце; 6 - натискна втулка; 7 – стопор; 8,9,17 - кільце підкомірцева; 10 - пружина клапана; 11 - середній циліндр; 12 – напівкільце; 13 – циліндр накатника; 14 - шток з поршнем; 15 – гайка; 16 – напрямний; 18 – комір; 19 – ущільнювальне кільце; 20 – кришка; 21 - напрямна шайба; 22 – пробка; 23 – кільце; 24 – кі-льце; 25 – на півкільце; 26 – патрубок; 27 – запорний вентиль; 28 – кришка; 29 – га-йка; 30 – гай-ка натискна; 31 – сальникова набивка; 32 – кільце; 33 - пружинна петля; 34 – гайка; 35 - робочий циліндр; 36 – клапан; 37 – кільце; 38 - пружинне кільце; 39 – комір; 40 – ущільнювальне кільце; 41 - гайка сальника; 42 - гайка штока 

Рідина передає тиск між поршнем i робочим тілом і виконує функцію ущільнення, що утримує газ у з'єднаннях рухомих деталей, якими є шток i циліндр. Ущільнювальні пристрої (комірцевого типу) циліндра і штока утримують рідину в накатнику. Задня стінка зовнішнього циліндра має пристрій для замикання газу в циліндрі (гідрозапорний пристрій). Через цей пристрій контролюють величину тиску в накатникові, кількість рідини в ньому та доводять їx до норми. Клапан виконує функцію часткового гальмування під час накату.

Діянакатника

а)підчасвідкоту: Поршень рухається відносно циліндрів, тиск рідини в робочому циліндрі зростає. Клапан між робочим та середнім циліндром відкривається, і рідина перетікає в середній циліндр, а звідти, через патрубок у його нижній частині, - в зовнішній циліндр i стискає газ у зовнішньому циліндрі. Кінетична енергія відкотної частини при цьому перетворюється в потенціальну енергію тиску газу і накопичується для повернення відкотної частини у попереднєположення(накату);

б)підчаснакату: Рідина, під дією тиску з боку газу перетікає у зворотному напрямку і тисне на поршень та передню стінку циліндра, примушуючи циліндр рухатись разом з усією відкотною частиною уперед. При цьому клапан закривається, i перетікання рідини відбувається через шість отворів у клапані, завдяки чому відбувається додаткове поглинання кінетичної eнepгiї відкотної частини при накаті.

10.2. Призначення підривників та їх загальна класифікація. Підривники – це спеціальні механізми, призначені для приведення до дії снарядів після пострілу в потрібній точці траєкторії або після удару снаряда об перешкоду. Застосування підривників викликано тим, що снаряди споряджаються бризантними вибуховими речовинами або порохами, які відносно безпечні в службовому поводженні, а для виклику їх дії необхідний досить потужний початковий детонаційний або променевий імпульс. Тому підривники є обов’язковими елементами снарядів та мін, які мають розривний або вибивний заряди.

Детонаційне коло підривника виробляє детонаційний імпульс i в загальному випадку може мати, крім детонаційного кола, й вогневе. Детонаційне коло підривника має такі функціональні елементи: капсуль-підпалювач (КП), пороховий сповільнювач (ПС), капсуль-детонатор (КД), детонатор (Д).

Збудження детонаційного кола підривника здійснюється, як правило, променевим імпульсом його вогневого кола. Але деякі підривники не мають вогневого кола. Детонаційне коло таких підривників збуджується наколом накольного капсуль-детонатора або тепловим імпульсом іскрового електродетонатора.Пороховий сповільнювач та передаточний заряд не є обов'язковими елементами підривника, і в ряді конструкцій вони відсутні.

Таким чином, основною характерною ознакою підривників є наявність у них детонаційного кола, що виробляє імпульс детонації, який забезпечує безвiдмовне збудження детонації розривного заряда з бризантної вибухової речовини.

Вогневе коло підривника виробляє променевий (тепловий, вогневий) імпульс i має лише вогневе коло, яке складається з таких функціональних елементів: капсуль-підпалювача (КП), порохового сповільнювача (ПС), порохової петарди (ПП).

Основною характерною ознакою підривників є наявність у них вогневого кола, яке виробляє променевий імпульс, що забезпечує безвідмовну дію запалювача та горіння вибивного заряда з димного рушничного пороху.

Детонаційне і вогневе кола приводяться до дії частіше від наколу жалом ударника капсуль-пiдпалювача або накольного капсуль-детонатора. У п'єзоелектричних підривниках детонаційне коло приводиться в дії від теплової дії іскри електричного струму, яка проскакує між електродами іскрового електродетонатора в момент удару підривника об перешкоду.