Робоче тіло - повітря. Воно накопичує енергію, необхідну для накату та утримання відкотної частини у початковому положенні.

2. Призначення, будова та дія бронебійних снарядів.

3. Види технічного обслуговування і ремонту ао.

????????????????????????????????????

Білет № 17

1. Призначення, ттх та загальна будова мт-12.

100-мм протитанкова пушка МТ-12

Призначення, основні ттх та загальна будова

100-мм ПТП МТ-12

100-мм протитанкова пушка МТ-12 призначена для:ураження танків, БТР, САУ та інших броньованих засобів противника; стрільби  по бронековпаках, амбразурах довгочасних вогневих споруд; знище-ння живої сили та вогневих засобів противника, що знаходяться поза укриттям або в легких укриттях.

Гармата МТ-12 - це пушка середнього калібру, що за способом переміщення належать до причіпних гармат. За цільовими ознаками вона є протитанковою, оскільки основною задачею для неї вважається знищення танків.

Рисунок 8.25 - Загальний вигляд 100-мм ПТП МТ-12

Таблиця 8.1 - Основні тактико-технічні характеристики 100-мм ПТП МТ-12

  Продовження таблиці 8.1

Дальність прямого пострілу - найбільша відстань, на якій висота траєкторії   польоту снаряда не перевищує висоту  цілі.

 Висота лінії вогню  - відстань від поверхні землі до осі каналу ствола при його горизонтальному положенні.

Загальна будова гармати.

Основними частинами гармати є: ствол з затвором; противі-дкотні пристрої; лафет.

Гармата комплектується індивідуальним комплектом ЗІП (за­пасні частини, інструмент, приладдя).

Ствол із затвором  призначені для здійснення направленого пострілу.

Противідкотні пристрої забезпечують пружне з'єднання ствола з лафетом, завдяки чому сила дії пострілу на лафет зменшується в 30...40 разів, а це допомагає забезпечити стійкість^* та нерухомість^*гармати під час стрільби (що є досить важливою умовою підвищення скорострільності та ефективності стрільби), збільшити працездатність лафета та зменшити його масу.

До складу ПВП входять:гальмо відкоту і гальмо накату, які конструктивно об’єднані в один вузол;накатник.

Ствол із затвором та противідкотні пристрої утворюють відкотну частину гармати, яка під час пострілу виконує зворотно-поступальний рух  (відкот - накат), забезпечуючи роботу автоматики затвора і ослаблюючи дію пострілу на лафет.

Лафет гармати виконує функції бойового станка при стрільбі та візка при транспортуванні. Він здійснює зв’язок гармати із ґрунтом, забезпечує необхідне положення ствола в просторі.

Він призначений для:опори ствола;зміни його положення в просторі;забезпечення стійкості та нерухомості гармати під час пострілу.

До його складу входять:люлька;прилади наведення (приціли); верхній станок; механізми наведення; зрівноважувальний механізм; нижній станок зі станинами;щитове прикриття;ходова частина гармати; додаткове обладнання.

*Примітки: Стійкість гармати - умова, при якій передня опора гармати не втрачає зв’язку із ґрунтом під час пострілу.

Нерухомість гармати - відсутність переміщень лафету га-р­мати при стрільбі у поздовжньому напрямку. 

Цапфами люлька опирається на верхній станок і за допомогою підйомного механізму може повертатися у вертикальній площині разом зі стволом і противідкотними пристроями.

Цапфи - циліндричні вставки в гнізда люльки, за допомогою яких люлька шарнірно з'єднана з верхнім станком.

Люлька – частина лафету, яка призначена для:направлення руху ствола під час відкоту і накату;опори ствола;дії на ствол при наведенні.

Відкотна частина (ствол, затвор, противідкотні пристрої), приціл та люлька гармати складають підйомну частину гармати, поворотом якої відносно осі цапф здійснюється вертикальне наведення ствола гармати за допомогою підйомного механізму.

Верхній станок  - це частина лафету, яка служить для розміщення  підйомної частини гармати, механізмів наведення, зрівноважувального механізму та щитового прикриття. Шарнірне з’єднання (вертлюжне) дозволяє верхньому станку повертатися навколо вертикальної осі відносно нижнього станка, змінюючи при цьому напрям стрільби.

Підйомний механізм  призначений для наведення ствола гармати у вертикальній площині.

Поворотний механізм  призначений для наведення ствола у горизонтальній площині.

Зрівноважувальний механізм  призначений для зменшення моме-нту незрівноваженості підйомної частини гармати відносно осі цапф гармати, з метою полегшення роботи навідника. Зрівноважувальну силу механізму створює стиснутий газ або пружина.

Верхній станок з підйомною частиною гармати, механізмами наведення, зрівноважувальним механізмом і щитовим прикриттям складають поворотну частину  гармати, поворотом якою відносно бойового штиря здійснюється горизонтальне наведення гармати за допомогою поворотного механізму.

Бойовий штир - циліндрична вставка в нижній або верхній станок, за допомогою якого верхній станок шарнірно з'єднаний з нижнім станком.

Нижній станок  зі станинами призначений для розміщення поворотної та ходової частин гармати. Він забезпечує стійкість і нерухомість гармати при пострілі.

Станини  закінчуються сошниками, мають опорний коток, а для скріплення з тягачем – шворневу балку.

Ходова частина  причіпної гармати забезпечує можливість транспортування гармати тягачем. Вона може служити і передньою опорою при стрільбі.

Механічний приціл з панорамою призначені для забезпечення наведення гармати при стрільбі з закритих вогневих позицій.

Приціли прямої наводки  призначені для прицілювання при стрільбі прямою наводкою.

Щитове прикриття  служить захистом для обслуги від куль та осколків, а також від дії дульної хвилі при пострілові.

2. Класифікація артилерійських пострілів за ступенем готовності та їх коротка характеристика.

3. Порядок прийняття озброєння та введення його в експлуатацію.

Білет № 18

1. Призначення, тип та принцип дії дульного гальма.

Гальмо відкоту гідравлічне, веретенного типу з гальмом накату канавкового типу, призначене для поглинання кінетичної енергії відкотної частини під час відкоту та плавного її гальмування під час накату.

Гальмо відкоту має такі основні частини: циліндр із кришкою;

шток із поршнем; веретено з модератором; ущільнювальним пристрій.

Циліндр заповнюється робочою рідиною ПОЖ-70 ("Стеол-М") через отвір, закритий пробкою; кількість рідини 5,45 л. Вільний пpocтip циліндра - 0,3 л. Компенсатора немає. Циліндр закріплений в обоймі ствола, шток - у люльці.

Внутрішня поверхня циліндра полірована, кришка приварена, з протилежного боку в циліндр угвинчений корпус ущільнювального пристрою сальникового типу.

Зовнішня поверхня штока покрита хромом, внутрішня – полірована, має дві канавки змінної глибини. Головка поршня має 8 похилих отворів, всередину головки угвинчене і зафіксоване регулювальне кільце. Головка покрита бронзовою рубашкою поршня, на поверхні якої є кільцеві канавки, що утворюють лабіринтне ущільнення в зазорі між циліндром та поршнем.

Веретено має змінний діаметр. Один кінець веретена угвинчений у кришку циліндра, а інший закінчується модератором. Клапан модератора пропускає рідину тільки в одному напрямку, бронзова рубашка модератора має лабіринтне ушільнення.

2. Допоміжні елементи бойових зарядів, їх призначення та коротка характеристика.

3. Заходи безпеки під час роботи з ао.

Білет № 19

1. Призначення, тип та загальна будова затвору.

Затвор – це частина гармати, яка призначена для замикання і відмикання каналу ствола, здійснення пострілу та екстракції гільзи після пострілу.

Затвори, незалежно від конструктивного виконання, повинні відповідати таким вимогам: надійність замикання каналу ствола, безпека при експлуатації, безвідмовність дії, простота та зручність при обслуговуванні.

Надійне замикання каналу ствола – це така властивість затвора, яка виключає його вільне розімкнення та відкривання під час пострілу.

Надійність забезпечується: міцністю деталей затвора, наявністю замикаючого пристрою, доброю обтюрацією порохових газів.

Безпека при експлуатації – це виключення випадків травматизму та загрози для життя обслуги гармати в процесі експлуатації.

Для виконання цієї вимоги до конструкції затворів входить цілий ряд механізмів і блокувань, які виключають можливість пострілу при неповністю закритому затворі, при роз’єднанні ствола з ПВП, при знаходженні казенника над станинами і т.д.

Безвідмовність дії – це здатність механізмів затвора зберігати свою працездатність певний час за даних умов експлуатації

. Затвори сучасних гармат поділяються на типи за найбільш важливими та загальними ознаками: за ступенем автоматизації; за способом обтюрації порохових газів; за ти-

пом замикаючої деталі.

Автомавтичний затвор – це затвор автоматичної гармати з високою швидкістю стрільби, який забезпечує повну автоматизацію перезаряджання і здійснення пострілу за рахунок енергії порохових газів або енергії, яка підводиться ззовні.

2. Установки ударних механічних підривників типу ргм-2.

При пострілі: під дією сил інерції від лінійного прискорення осідають: осідаюча гільза, яка зчіплюється лапками із запобіжним кільцем; осідаюча втулка стопорного механізму, що звільняє упорну кульку, яка відцентровою силою відкочується у бік, даючи шлях для підйому стопора.

Після вильоту снаряда із каналу ствола під дією пружин підіймаються: осідаюча гільза із запобіжним кільцем, звільняючи стопорну кульку, яка відкочується відцентровою силою, звільняючи реакційний та інерційний ударники; стопор, який звільняє поворотну втулку і вона повертається, суміщає капсуль-детонатор з передаточним зарядом, тобто здійснює зведення підривника.

При польоті: ударники миттєвої та інерційної дії утримуються від переміщення силами набігання запобіжної пружини та лапчастим жорстким запобіжником.

При зустрічі з перешкодою: при установці на миттєву дію (кран – на “О”, ковпачок – згвинчений) ударник миттєвої дії силою реакції перешкоди переміщається назад і наколює капсуль-підпалювач, промінь вогню якого через отвір в крані передається на капсуль-детонатор. Імпульс детонації останнього через передаточний заряд передається детонатору і від нього розривному заряду, який викликає підрив снаряда; при установці на інерційну дію (кран – на “О”, ковпачок – нагвинчений) інерційний ударник під дією сил інерції переміщається вперед, зрізуючи лапки лапчастого контрзапобіжника, і капсуль-підпалювач наколюється на жало, викликаючи детонацію детонаційного ланцюга та підрив снаряда; при установці на сповільнену дію (кран – на “З”, ковпачок – нагвинчений) підривник діє аналогічно, але промінь вогню від капсуль-підпалювача запалює пороховий сповільнювач, і капсуль-детонатор детонує тільки після його вигоряння.

Механічний підривник РГМ-6 є модернізацією підривника РГМ-2 у напрямку спрощення ударного механізму і використовується для комплектації: 100-мм осколково-фугасних та димових снарядів, 122-мм осколково-фугасних та пристрілково-цілевказівних снарядів.

Ударний механізм підривника РГМ-6 (рис. 3.26) складається з: мембрани, ударника миттєвої дії, інерційного ударника з капсуль-детонатором, осідаючої пружини, звідної пружини, двох запобіжних і однієї упорної кульки.

3. Допуск особового складу до експлуатації артилерійського озброєння.

У відповідності до вимог Статуту Внутрішньої служби ЗС України командир взводу відповідає за збереження та стан озброєння, техніки та боєприпасів.

Він повинен:

- досконало знати і уміло володіти всіма видами озброєння й техніки взводу, правильно зберігати, експлуатувати, обслуговувати та особисто перевіряти їх бойову готовність;

- стежити за наявністю та правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки у взводі і не менше одного разу на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності;

- стежити за дотриманням заходів безпеки на заняттях, стрільбах, навчаннях і під час роботи з технікою та озброєнням. Командир батареї відповідає за стан і збереження озброєння, техніки та

боєприпасів батареї.

Він повинен:

- досконало знати і вміло володіти всіма видами зброї і техніки батареї, правильно їх зберігати, використовувати та особисто перевіряти їх наявність, утримання та бойову готовність;

- виховувати у особового складу батареї дбайливе ставлення до озброєння та бойової техніки;

- організовувати своєчасне одержання, правильну експлуатацію, збереження, технічне обслуговування і ремонт озброєння і техніки; перевіряти не менше одного разу на місяць їх наявність, стан та облік; результати огляду озброєння, техніки та боєприпасів записувати до Книги огляду (перевірки)

озброєння, техніки та боєприпасів;

- перевіряти підготовку озброєння й техніки батареї перед кожним виходом на навчання чи заняття, а також їх наявність після повернення із заняття та навчання, вживати заходів щодо запобігання катастроф, аварій та поломок;

- суворо стежити за виконанням особовим складом заходів безпеки під час проведення занять, за поводженням зі зброєю, боєприпасами і технікою, їх обслуговуванням та бойовим застосуванням.

Незалежно від типу до підривників, як і до снарядів та інших елементів артилерійських пострілів, ставлять ряд тактико-технічних та виробничо-економiчних вимог.

До основних тактико-технічних вимог, які визначають бойові та експлуатаційні якості підривників, належать: безпека у службовому поводженні при пострілі та під час польоту; безвідмовність дії; простота поводження перед заряджанням; стійкість при тривалому зберіганні.

Безпека – це відсутність передчасних вибухів снарядів та мін з причин передчасного спрацьовування підривників.

Безпека у службовому поводженні забезпечується викори-стовуванням у підривниках запобіжних пристроїв, що надійно утримують їх деталі на місці при дії зусиль, що виникають у результаті поштовхів, ударів та різкого гальмування при поводженні з боєприпасами, та їх транспортуванні.

^ Безпека при пострілі під час руху снаряда або міни по каналу ствола та безпосередньо за дульним зрізом забезпечується ізоляцією капсулів один від одного або від передаточного заряду i детонатора, а також встановленням контрзапобiжних пристроїв, сповільнювачів, механізмів далекого зведення i ретельною перевіркою справності мембран підривників.

Безвідмовність досягається застосуванням у підривниках досить чутливих ударних механізмів та надійним зведенням запобіжних пристроїв, використанням дублюючих механізмів та пристроїв, а також ретельною перевіркою перед стрільбою якісного стану підривів.

Чутливість підривників при ударі об перешкоду оцінюється здатністю безвідмовно діяти при найменших кутах зустрічі з перешкодою як можна меншої міцності.Надійне зведення підривників при стрільбі досягається у тому випадку, якщо рухомі деталі будуть звільнятися запобіжними пристроями під впливом сил, що виникають при пострілі та в польоті.

Простота у поводженні перед заряджанням зводиться до скорочення часу на виробництво скомандуваних установок при підготовці підривників до стрільби, що забезпечується застосуванням у них відносно простих установочних та запобіжних пристроїв, що не потребують складного інструменту для роботи з ними.

Стійкість при тривалому зберіганні повинна забезпечувати незмінність бойових властивостей підривників, що досягається підбором матеріалів для їх виготовлення, відповідних якостей та надійної їх ізоляції від зовнішнього середовища.

Виробничо-економiчні вимоги передбачають швидке розгортання масового виробництва підривників у воєнний час. До них належать: простота конструкцій та уніфікація механізмів і деталей, мала витрата коштів на виробництво підривників, можливість застосування прогресивної технології виготовлення.

Виконання тактико-технічних та виробничо-економiчних вимог є обов'язковою умовою при проектуванні та виготовленні підривників.

10.3. Призначення та класифікація комплектів зіп, їх коротка характеристика.

В організації експлуатації озброєння важливе місце займає забезпечення його запасними частинами, інструментом та експлуатаційними матеріалами. Запасні частини, інструмент та приладдя призначені для:

- постійного підтримання матеріальної частини озброєння в бойовій готовності;

- догляду за озброєнням;

- проведення технічного обслуговування та ремонту озброєння.

До запасних частин відносять деталі, збірні одиниці, блоки, агрегати, необхідні для підтримання та відновлення працездатності, справності озброєння при його технічному обслуговуванні і ремонті.

Запасні частини, інструменти та приладдя об’єднуються в комплекти:

- одиночні;

- групові; - ремонтні.

Крім того, для поповнення групових й ремонтних комплектів постачається ЗІП розсипом.

Одиночний комплект ЗІП призначений для забезпечення експлуатації зразка озброєння, підтримання його у працездатному стані шляхом проведення технічних обслуговувань і поточного ремонту силами обслуги в обсязі вимог експлуатаційної документації. Одиночний комплект розробляється на кожний зразок озброєння і постачається з ним один раз на весь період експлуатації.

Витрачені зі складу одиночного комплекту ЗІП предмети повинні своєчасно поповнюватись однойменними предметами із групового комплекту. Груповий комплект ЗІП розробляється на групу однойменних зразків озброєння. Він призначений для забезпечення технічного обслуговування і ремонту озброєння із закінченими гарантійними строками експлуатації силами ремонтного органу військової частини в обсязі вимог експлуатаційної документації. Крім того, груповий комплект ЗІП використовується для поповнення відповідних одиночних комплектів ЗІП. Груповий комплект ЗІП постачається промисловістю разом із групою виробів один раз на весь період їх експлуатації і повинен знаходитися, як правило, на складі військової частини.

Склад групового комплекту ЗІП визначається виходячи із забезпечення гарантованої експлуатації групи зразків озброєння впродовж двох років. За річну норму витрати ЗІП на технічне обслуговування і поточний ремонт групи зразків озброєння береться 50 % однойменних предметів зі складу їх групового комплекту. Якщо у складі групового комплекту ЗІП кількість окремих предметів дорівнює одиниці, то за річну норму їх витрати береться один предмет.

Ремонтний комплект ЗІП розробляється промисловістю на групу однойменних зразків озброєння для їх ремонту в стаціонарних ремонтних майстернях центрального підпорядкування, в ремонтних майстернях армійських корпусів, а також для поповнення групових комплектів ЗІП.

Розрахунок складу комплектів ЗІП проводиться розробниками за методиками, обговореними із замовником. У період експлуатації озброєння склад комплектів ЗІП корегується.

Запасні частини розсипом призначені для поповнення групових і ремонтних комплектів ЗІП під час експлуатації та капітального ремонту озброєння. Планування виготовлення та постачання ЗІП розсипом здійснюється, виходячи із щорічного донесення про витрату ЗІП. При розташуванні батареї в місцях постійної дислокації несправні деталі замінюються запасними, одержаними зі складу частини, а на навчаннях – із одиночного комплекту ЗІП. Використання ЗІП зі складу одиночних і групових комплектів озброєння запасу забороняється. Вказані комплекти повинні завжди триматися повністю укомплектованими. Відновлення предметів ЗІП зі складу одиночних та групових комплектів з обмеженими термінами придатності, технічне обслуговування і поточний ремонт озброєння запасу проводяться за рахунок ЗІП розсипом.

Командири батарей і командири взводів особисто відповідають за збереження ЗІП і його витрачання, облік і зберігання. Про витрачання деталей ЗІП командир батареї повинен доповісти рапортом, який є підставою для прийняття рішення на поповнення запасу деталей. Для доукомплектування одиночних та групових ЗІП придатні предмети дають тільки в обмін на пошкоджені. У випадку втрати або порчі предметів ЗІП приймається рішення на їх списання за результатами розслідування і покарання винних осіб. Дрібні несправності предметів ЗІП не можуть бути причиною для їх заміни на нові і усуваються силами майстерні.

Відповідальність за укомплектування ЗІП несуть:

- на озброєння, яке експлуатується в підрозділах і військових частинах – командири підрозділів, начальники служби РАО військових частин (у частині, що їх стосується), відповідальні особи армійських корпусів (АК);

- на озброєння, яке зберігається на базах і сховищах, – начальники баз і сховищ;

- на озброєння, яке знаходиться на базах, складах зберігання, підпорядкованих оперативним командуванням (ОК), – начальник служби РАО ОК;

- на озброєння, яке зберігається на центральних базах і сховищах, – начальник управління логістики штабу Сухопутних військ.

Забезпечення військ ЗІП до озброєння в мирний час здійснюється за схемою зверху вниз: центр – ОК – АК – частина – підрозділ.

Видача запасних частин, як правило, здійснюється:

- підрозділам, військовим майстерням зі складу військової частини – один раз на місяць;

- військовим частинам – один раз на квартал;

- АК і окремим військовим частинам з баз (складів) озброєння ОК – один раз на півроку;

- ремонтним підприємствам центрального підпорядкування з головних баз озброєння – один раз на квартал;

- базам (складам) озброєння ОК з головних баз озброєння – один раз на рік.

Забезпечення запасними частинами у воєнний час повинно здійснюватися за тією самою схемою. Запасні частини повинні видаватися до початку операції (бою) з розрахунком забезпечення відновлення пошкоджених зразків озброєння.

Видача запасних частин зі складу військової частини підрозділам і військовим майстерням проводиться за накладними за підписом начальника служби РАО військової частини. Підрозділам і військовим майстерням запасні частини видаються тільки в обмін на несправні. Укомплектованість одиночних, групових та ремонтних комплектів ЗІП перевіряється за відомостями комплектації. Облік запасних частин у службі РАО, на складі і в підрозділах військових частин ведеться відповідно до вимог наказу МО від 18.10.79 р. № 260 “Про введення в дію Керівництва з обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів у Збройних Силах”.

Стан комплектності одиночного ЗІП у підрозділі враховується в картці, яка зберігається разом із формуляром (паспортом) відповідного зразка озброєння. Картка призначена для обліку відсутніх запасних частин, інструменту та приладдя в одиночних комплектах ЗІП за зразками (крім стрілецької зброї і артилерійських приладів). У картці записуються дані про запасні частини, які

входять у комплект і відсутні, а також про хід укомплектування.

Доукомплектування одиночних комплектів ЗІП, які знаходяться в підрозділах, оформлюються накладними, а виявлена некомплектність – актами. Накладна виписується в службі РАО військової частини і є підставою длязапису в книгах обліку. Другий примірник видається тому, хто приймає запасні частини. В службі РАО військової частини облік ведеться сумарно на всі комплекти. Одиночний комплект ЗІП зберігається в штатній закупорці разом зі зразком озброєння. Групові комплекти ЗІП обліковуються комплектно, вони зберігаються в штатній закупорці на складі частини. Групові комплекти, призначені для поточного витрачання, можуть зберігатися без закупорки.

На складі військової частини, в ремонтних підрозділах ведеться облік наявності і руху ЗІП розсипом. Облік наявності і руху ЗІП розсипом здійснюється в книзі, де записуються найменування деталей ЗІП, код номенклатури, одиниця виміру, встановлена норма, дата запису, найменування і номер документа, звідки і скільки одиниць прибуло (куди вибуло), скільки коштує. Такі книги ведуться у ремонтному підрозділі, складі і, крім того, у службі військової частини. Записи в книзі ведуться: на складі військової частини – при кожному прийомі (видачі) ЗІП; у всіх ремонтних підрозділах, а також у службі військової частини – при кожному отриманні (видачі) і списанні з обліку ЗІП.

Зберігання запасних частин розсипом організовується, як правило, в опалюваних сховищах на полицях у заводській закупорці. Особливу увагу звертають на забезпечення зберігання ЗІП і своєчасність його оновлення, а також на проведення контрольних оглядів і технічного обслуговування.

Списання з обліку ЗІП і витрачених матеріалів здійснюється:

- у майстерні - щомісячно на основі підведення підсумків у книзі обліку ремонту озброєння, техніки та майна за кількістю відремонтованого озброєння і витрачених ЗІП та матеріалів;

- у службі РАО військової частини – щоквартально на основі квартальних донесень начальника майстерні, складається за даними книги обліку ремонту.

Донесення складаються окремими відомостями на кожен зразок озброєння. Забезпечення частин і об’єднань ЗСУ ЗІП здійснюється на основі наказу ГКСВ від 4.07.88 р. № 55 “Про введення Керівництва по забезпеченню та накопиченню ЗІП до ракетно-артилерійського озброєння на мирний час”, який визначає порядок забезпечення військ запасними частинами, інструментом, приладдям до РАО в мирний час.

Керівними документами з комплектації ЗІП також є:

- технічний опис і інструкція з експлуатації на виріб, де є відомість комплектації ЗІП;

- відомість комплектації ЗІП на виріб;

- пакувальний лист у ящику з ЗІП.

Білет 20

1.Призначення, загальна будова та принцип дії гальма відкоту

ПРИЗНАЧЕННЯ Гальмо відкату служить для поглинання енергії руху відкатних частин гармати при відкаті і накаті. Гальмо відкату складається з циліндра, штока, веретена та сальникового приладу. ПРИНЦИП ДІЇ При відкаті: Рідина, що знаходиться в циліндрі гальма між поршнем та сальником, проходить крізь похилі отвори в головці штока. Далі більша частина рідини піде через кільцевий зазор між регулюючим кільцем і веретеном у задню частину циліндра гальма відкату, де утвориться розряджений простір. Менша частина рідини піде між веретеном і внутрішньою поверхнею штока через похилі отвори у порожнину модератора, відіжме клапан модератора і заповнить замодераторну порожнину штока. Енергія руху відкатних частин поглинається за рахунок гідравлічного опору рідини, що побризкується через перемінний зазор між регулюючим кільцем і веретеном гальма відкату. При накаті: Рідина, що знаходиться у циліндрі гальма відкату за поршнем, піде в передню частину циліндра через перемінний кільцевий зазор між веретеном і регулюючим кільцем. Клапан модератора під дією пружини клапана перекриває порожнину модератора, і частина рідини, що попала у замодераторну порожнину, побризкується тільки через зазори, що утворюються канавками перемінної глибини між внутрішньою поверхнею штока і зовнішньою поверхнею сорочки модератора.

БУДОВА Опір рідини пробризкуванню через перемінні зазори між штоком і сорочкою модератора забезпечує гальмування накату. 2.Призначення підривників та їх загальна класифікація.

Підривники – це спеціальні механізми, призначені для приведення до дії снарядів після пострілу в потрібній точці траєкторії або після удару снаряда об перешкоду.

Застосування підривників викликане тим, що снаряди споряджаються бризантними вибуховими речовинами або порохами, які відносно безпечні в службовому поводженні, а для виклику їх дії необхідний досить потужний початковий детонаційний або променевий імпульс. Тому підривники є обов’язковими елементами снарядів та мін, які мають розривний або вибивний заряди.

Основною характерною ознакою підривників є наявність у них детонаційного кола, що виробляє імпульс детонації, який забезпечує безвiдмовне збудження детонації розривного заряду з бризантної вибухової речовини.

3. Заходи пожежної безпеки

Протипожежний захист у військових частинах організовується у відповідності до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Наказом МОУ від 01.04.06 р. № 185 “Про затвердження Положення про пожежну безпеку у ЗСУ” та іншими керівними документами.

Командири військових частин несуть відповідальність за організацію і стан протипожежного захисту. Командири підрозділів, начальники служб відповідають за виконання правил пожежної безпеки в підрозділах, службах і на підпорядкованих їм об’єктах.

Безпосередньо протипожежним захистом у військовій частині керує начальник протипожежної служби (начальник пожежної команди). За відсутності штатної пожежної команди наказом по військовій частині призначається начальник позаштатної пожежної команди і пожежна команда у складі 5-15 осіб.

Начальник протипожежної служби (начальник пожежної команди) розробляє план протипожежного захисту частини, який затверджується командиром частини.

План протипожежного захисту доводиться до всього особового складу військової частини і відпрацьовується практично шляхом проведення навчальних пожежних тривог.

Загальна інструкція із заходів пожежної безпеки повинна бути вивішена на видних місцях біля входу на територію парків, складів, а інструкції і схеми евакуації – на дошках документації.

Щоденно, перед закриттям, по закінченні робочого дня всі майстерні, склади, парки та інші небезпечні в пожежному відношенні виробничі приміщення перевіряються начальниками складів, черговими парків і особами пожежного наряду частини.

Навесні і влітку на території парків, складів військової частини трава своєчасно (до висихання) викошується і вивозиться з території. Сушити траву, зберігати сіно на території парків, складів військової частини ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

Ділянка місцевості шириною 500 м, розташована біля сховищ, закріплюється за відповідальними за протипожежну безпеку споруд.

Межі дільниць, закріплених за командирами підрозділів, встановлюються командиром військової частини. Командири підрозділів повністю відповідають за пожежну безпеку даних дільниць і підтримання на них відповідного порядку.

На кожне сховище, де зберігаються ракети на транспортних або транспортно-зарядних машинах (ТМ або ТЗМ), необхідно мати один буксирний трос і один жорсткий буксир довжиною 6-8 м, які розташовуються на зовнішній стіні сховища.

З метою гасіння пожеж кожне місце зберігання повинне бути забезпечене водою від двох водоймищ, гідрантів. Кількість води в пожежних водоймищах повинна бути достатньо для забезпечення тригодинного гасіння пожежі при витраті води 10 л/с.

Відстань від краю пожежного водоймища до найближчої споруди повинна бути не менше 100 м, до резервуарів з паливом – 40 м, до сховищ із боєприпасами – 50 м, але не більше 125 м для всіх об’єктів.

З метою підвищення межі вогнестійкості дерев’яних конструкцій сховищ, складів, майстерень і т.п. у військових частинах повинна проводитись їх вогнезахисна обробка, про що складається акт організацією, яка проводила обробку.

Облік проведення вогнезахисної обробки дерев’яних конструкцій ведеться в книзі обліку проведення вогнезахисної обробки дерев’яних конструкцій будівель і споруд.

Для організації боротьби з лісовими пожежами перед початком літнього періоду наказом командира військової частини створюється оперативна група з гасіння лісових пожеж і попередження проникнення вогню на територію військової частини. Оперативній групі надаються необхідна автотракторна землерийна техніка і особовий склад.

Пожежні щити повинні бути укомплектовані такими первинними засобами пожежогасіння:

- вогнегасники – 3 шт.

- ломи пожежні – 2 шт.

- гаки – 3 шт.

- відра пожежні – 2 шт.

- сокири пожежні великі – 2 шт.

- лопати – 2 шт.

- багор – 1 шт.

- повстяне покривало (2х2 м) – 1 шт.

Білет 21

1.Призначення, загальна будова та принцип дії підйомного механізму

Підйомний механізм призначений для наведення ствола гаубиці у вертикальній площині (надання їй кутів підвищення в діапазоні від  –4°до + 60°). Наведення від електропривода здійснюється з пульта керування навідника при повороті рукоятки (2) навколо горизонтальної осі.

Черв’ячний та планетарний редуктори призначені для передачі сили від електродвигуна (7) або маховика (4) на шестерню (6) вихідного вала, що взаємодіє із зубчастим сектором люльки гармати. Зменшуючи швидкість обертання вихідного вала (щодо вхідного), вони дають виграш у силі й забезпечують необхідне для підіймання та опускання ствола зусилля на шестерні (6) вихідного вала. Наявність самогальмівної черв’ячної пари забезпечує нерухомість ствола під час пострілу.

Пристрій для вимкнення ручного дублера (3) призначений для перемикання підйомного механізму з ручного привода на електричний і навпаки. При ввімкненні електропривода на кнопку пристрою потрібно на¬тиснути; для  ввімкнення ручного дублера - витягнути на себе.

Сектор в основному встановлюють у площині стрільби, чим досягається рівномірне навантаження цапф. Іноді, виконуючи вимоги зручності розміщення або скорочення

висоти лінії вогню, сектор кріплять з боку люльки.

До складу такого механізму входять: конічна пара, циліндрична пара, черв’ячна пара, циліндрична пара (корінна шестерня і зубчастий сектор). Механізми такого типу використовують у гарматах Д-30, М-46, Д-20.

2. Класифікація артилерійських пострілів за призначенням та їх коротка характеристика

Бойові постріли призначені для проведення стрільб. Вони повинні складатися з елементів, придатних для стрільби, та повністю задовольняти поставлені до них вимоги. З певного поєднання пострілів різного призначення складаються бойові комплекти гармат.

Практичні постріли призначені для проведення практичних (навчально-бойових) стрільб у військах і на полігонах, при яких вражаюча дія снарядів біля цілі не має

особливого значення. Вони відрізняються від бойових пострілів більш простою будовою і менш дорогими у виготовленні снарядами, які забезпечують тільки спостереження вибухів або пробоїн у щитах. Наприклад, в осколково-фугасних снарядах замість вибухової речовини використовують інерційну речовину з невеликим зарядом: практичні кумулятивні снаряди замість розривного заряду і підривника мають ваговий габарит.

Холості постріли призначені для імітації бойової стрільби на навчаннях і для салютів. Холості постріли не мають снарядів і є спеціальним бойовим зарядом у гільзі, яка зверху або обтискається, або забивається декількома клейтухами

Навчальні постріли застосовуються для навчання особового складу способів заряджання гармати, поводження з боєприпасами і для вивчення їх будови. Вони складаються з деталей, які імітують бойові елементи, або охолощених елементів бойових пострілів. Застосовувати бойові постріли як навчальні категорично забороняється.

Постріли унітарного заряджання складаються з одного предмета, в якому всі елементи пострілу зібрані в одне ціле. Снаряди і бойовий заряд у гільзі з'єднуються між собою жорстко і герметично. Запояскова частина снаряда завжди з натягом вставляється в дульце гільзи, яка закочується в кільцеві канавки на снаряді.

Постріли роздільно-гільзового заряджання складаються з двох предметів: снаряда і бойового заряду в гільзі. Заряджання гармат у цьому разі проводиться в два прийоми: спочатку пробійником досилається снаряд, а потім рукою досилається бойовий заряд.

Постріли роздільно-картузного заряджання складаються з трьох предметів: снаряда, бойового заряду в картузі й засобу запалення – ударної трубки. Заряджання гармати проводиться за три прийоми: спочатку досилається снаряд, потім бойовий заряд, а після закривання затвора в його гніздо вкладається засіб запалення.

Постріли готові – це постріли, зібрані з повного комплекту встановлених елементів і, отже, готові до бойового застосування. Вони можуть бути в остаточноспорядженому вигляді, коли у вічко снаряда угвинчений підривник, і в не остаточно-спорядженому вигляді, коли у вічко снаряда угвинчена пластмасова пробка.

Постріли повні – це комплектні, але незібрані постріли, всі елементи яких зберігаються на одному складі артилерійської бази або арсеналу роздільно. Підготовка таких пострілів до стрільби проводиться тільки артилерійськими базами та арсеналами.

Мінометні постріли можна віднести до пострілів унітарного картузного заряджання, тому що вони становлять один предмет: заряджання міномета завжди проводиться за один прийом.

3. Заходи безпеки під час роботи з боєприпасами.

Роботи з ракетами і боєприпасами повинні проводитися під постійним

контролем керівника, який добре знає їх будову, а також вимоги технічної

документації, яка використовується при роботах. На початку робіт керівник

повинен проінструктувати виконавців із заходів безпеки.

При проведенні робіт з боєприпасами ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

- встановлювати вертикально на ґрунт або на кришки ящиків постріли

унітарного заряджання, снаряди, міни, заряди в гільзах, а також перекочувати їх

не паралельно один одному;

- ударяти по підривниках, засобах запалювання, а також ударяти

боєприпаси один об один;

- кренити підривники в снарядах ударом молотка по керну;

- розкривати лопаті блока стабілізатора реактивних снарядів;

- переносити вручну більше одного незакупореного пострілу, снаряда або

міни калібру вище 57 мм;

- переносити незакупорені остаточно споряджені снаряди (міни) калібру

152 мм і вище без підтримуючих пристроїв;

- переносити боєприпаси на спині, плечі, в пошкодженій тарі або кришкою

тари вниз;

- укладати тару з боєприпасами вверх дном або на бокові стінки;

- кантувати, волочити, упускати, кидати тару з боєприпасами; постріли у

циліндричній тарі дозволяється перекочувати;

- проводити розбирання і охолощення боєприпасів, а також виготовлення

навчальних боєприпасів із бойових;

- застосовувати як навчальні експонати боєприпаси і їх елементи в

бойовому спорядженні;

- чистити гільзи до блиску;

- рясно наносити мастило на дно капсульної втулки, а також заповнювати

мастилом гнізда для ключа;

- рясно змащувати вогнепередаточні отвори;

- відновлювати затерте маркування на снарядах і гільзах, якщо його зміст

точно не відомий;

- перевіряти відсутність хитання снаряда в гільзі шляхом розкачування за

снаряд або гільзу.

КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ вести стрільбу небезпечними в

поводженні боєприпасами.

Небезпечними в поводженні вважаються такі ракети і боєприпаси:

- остаточно споряджені боєприпаси, які впали з висоти більше 1 м (для

пострілів з підривником РГМ-2 або РГМ-2М – з висоти більше 0,85 м);

- ракети без тари, які впали з будь-якої висоти, а в тарі – з висоти більше

0,5 м;

- зі слідами ударів і задимленості на снарядах, мінах, головних частинах

реактивних снарядів або на корпусах головних підривників;

- з підривниками, у яких порвані або пом’яті мембрани;

- остаточно споряджені постріли, снаряди, міни, ракети, піддані дії вибуху,

пожежі, бомбардуванню або артилерійському обстрілу, а також ті, що побували

в авіа-, авто- та залізничних катастрофах.

У військах дозволяється знищувати такі групи боєприпасів:

- небезпечні в поводженні;

- ті, що не вибухнули на місці падіння після пострілу.

Білет 22

1.Призначення та загальна будова ходової частини.

Ходова частина (рис. 7.25) призначена для забезпечення пла-вного ходу та надання машині поступального руху.

Тип - гусенична, з переднім розташуванням ведучих коліс.

Технічні характеристики ходової частини:

Гусениці.- металеві, дрібноланкові з гу-мо-металевим шарніром, ці-вкового зачеплення

Кількість траків у гусениці, шт.- 115

Ширина трака, мм -.484

Вага одного трака, кг - 9

Вага однієї гусениці, кг - .1368

Ведучі колеса - литі, із знімними зубчасти-ми вінцями

Розташування ведучих коліс - .переднє

Кількість зубців вінця ведучого колеса - 15

Напрямні колеса - .литі

Розташування напрямних коліс - .заднє

Вага напрямного колеса, кг - 103

Опорні котки - здвоєні, штамповані з алю-мінієвого сплаву, з гумови-ми шинами (по 6 котків із кожного борту) 

Вага одного опорного котка, кг - .111       

Підтримуючі ролики - алюмінієві, з гумовими ши-нами

Кількість підтримуючих роликів, шт - 8 (по 4 з кожного борту)

Механізм натягу гусениці - .важільно-гвинтовий

Підвіска - .індивідуальна, торсійна

Кількість торсійних валів, шт - .12

Амортизатори - гідравлічні, двосторонньої дії

Кількість амортизаторів, шт-.4 ( на передніх та задніх ко-лесах)

Рідина для амортизаторів -трансформаторне масло

Кількість масла в амортизаторі, см3 - 1450

Ходова частина машини складається з: гусеничного рушія; підвіски.

2.Призначення та загальна будова ударних механічних підривників типу ргм-2.

Механічний підривник РГМ-2 – головний, ударний, запобіжного типу, з установками на миттєву, інерційну та сповільнену дії, використовується для комплектації: 122-мм

гаубичних осколкових, осколково-фугасних, запалювальних димових снарядів зі сталистого чавуну; 130-мм гарматних осколково-фугасних та пристрілково-цілевказівних снарядів; 152-мм гарматних осколкових та осколково-фугасних снарядів.

Підривник (рис. 3.47) складається з таких основних вузлів та механізмів: корпусу, головної втулки, ударного механізму, установлювального пристрою, сповільнюваль-

ного пристрою, поворотно-запобіжного механізму, детонуючого пристрою.

Механічний підривник РГМ-6 є модернізацією підривника РГМ-2 у напрямку спрощення ударного механізму і використовується для комплектації: 100-мм осколково-фугасних та димових снарядів, 122-мм осколково-фугасних та пристрілково-цілевказівних снарядів.

3. Правила зберігання стрілецької зброї та артилерійських приладів у підрозділах.

оптичної розвідки в підрозділі

Під зберіганням розуміється утримання справного озброєння та майна в

місцях зберігання із застосуванням існуючої системи технічного

обслуговування та контролю, а також встановлених експлуатаційною

документацією та Руководством по эксплуатации ракетно-артиллерийского

вооружения (Руководство по ЭРАВ), Ч. І засобів і методів захисту від дії

навколишнього середовища.

Для озброєння та майна встановлюються короткочасне (до 1 року) та

тривале (більше одного року) зберігання. Озброєння і майно, що поставлені на

зберігання, залишаються закріпленими за підрозділом (відповідальною

особою).

На зберігання ставиться справне озброєння, яке має встановлений запас

ресурсу, а також укомплектоване ЗІП та експлуатаційною документацією.

Нове озброєння або те, що пройшло капітальний (середній) ремонт, при

постановленні на зберігання безпосередньо після введення його в експлуатацію

технічному обслуговуванню не підлягають, а тільки консервуються. Решта

озброєння перед постановленням на тривале зберігання підлягає ТО-2 та повній

консервації, при постановленні на короткочасне зберігання – ТО-1 та частковій

консервації (додаткові роботи щодо захисту від корозії нефарбованих

поверхонь, а також щодо захисту їх від безпосередньої дії навколишнього

середовища).

Консервація озброєння при постановленні на тривале зберігання

проводиться згідно з вимогами експлуатаційної документації, а якщо там не

вказані метод і засоби консервації, то у відповідності до вимог додатку 17

Руководства по ЭРАВ, Ч. І.

Технічне обслуговування № 1 та часткова консервація виконуються

особовим складом підрозділу, за яким закріплено озброєння. Роботи з ТО-2 та

повної консервації виконуються, як правило, спеціально підготовленими

командами в пунктах технічного обслуговування або в артилерійській

майстерні частини під керівництвом та при безпосередній участі фахівців

майстерні і представників служби РАО частини.

Постановлення озброєння на зберігання здійснюється на основі наказу по

частині (додаток 19 Руководства по ЭРАВ, Ч. І), в якому вказується:

- найменування, кількість і номери озброєння;

- вид зберігання;

- термін постановлення; - матеріальне забезпечення;

- підрозділ та прізвища осіб, за якими озброєння закріплене;

- прізвища посадових осіб, відповідальних за зберігання.

- паспорт місця зберігання;

- опис внутрішнього обладнання та інвентарю, що знаходиться у сховищі;

- інструкції із заходів пожежної безпеки;

- інструкції особі, яка відповідає за сховище, про порядок провітрювання,

утримання сховища та озброєння, яке у ньому зберігається, про порядок

прийому та здачі сховища;

- план розміщення, виїзду озброєння по тривозі (пожежі);

- інструкція щодо користування охоронною та пожежною сигналізацією

(періодичність її перевірки та профілактичних заходів).

До спеціального обладнання сховищ відносять:

- козелки-підставки для розвантаження колісного ходу озброєння;

- підкладки (лежні) під озброєння, змонтованого на гусеничному шасі;

- пристрої для зняття зразків озброєння з козелків;

- прилади для вимірювання температури та вологості повітря (в

опалюваних сховищах і сховищах з кондиційованим повітрям);

- верстати для зручності проведення робіт з технічного обслуговування;

- буксири для евакуації озброєння;

- стелажі (шафи) для укладання оптичних приладів, приладів освітлення,

ЗІП, чохлів та іншого майна;

- переносні металеві драбини, візки, килимки та інше обладнання,

необхідне для проведення технічного обслуговування;

- шафа (піраміда) для інструменту та інвентарю для прибирання сховища

(мітла, щітки, совки, пилососи і т.п.).

У місцях зберігання озброєння розміщується комплектно по підрозділах з

урахуванням найкращого використання площі і об’єму приміщення,

природного освітлення, зручності проведення технічного обслуговування і

евакуації, забезпечення заходів пожежної безпеки.

Біля кожного зразка озброєння вивішується табличка із зазначенням його

індексу та номера, прізвища командира обслуги (для САГ – і механіка-водія), а

в зимовий період додатково табличка із зазначенням наявності

охолоджувальної рідини, масла та акумуляторних батарей.

Якщо місце зберігання озброєння не відповідає умовам зберігання

комплектуючих елементів, вони знімаються і зберігаються окремо. На цей

зразок озброєння заводиться окремий стелажний (штабельний) ярлик (форма 64

Руководства по учету) із зазначенням місця зберігання комплектуючих

елементів.

Білет 23

23.1Призначення, будова і принцип дії оптичного прицілу прямої наводки ОП4М-45. Особливості будови прицілу ОП-4М-40.  Приціл ОП4М - 45 призначений для прицілювання при стрільбі прямою наводкою в світлу пору доби. Характеристики:збільшення 5,5^хполе зору 11⁰маса, кг 5. До складу прицілу входять: корпус із трубою, окулярною частиною i налобником; оптична система; механізм кутів прицілю-вання; механізм упереджень; механізм вивірки за висотою та напрямом. Рисунок 9.5 - Оптичний приціл ОП4М-45: 1 - корпус із трубою; 2 - оптична система; 3 - механізм кутів прицілю-вання; 4 - механізм вивірки Корпус із трубою та окулярною частиною призначений для розміщення решти елементів прицілу. Труба корпусу закріплюється в кронштейнi люльки. Налобник служить для захисту навідника від травми, захисний ковпачок окуляра - для зручності роботи навідника. Оптична система призначена для розгляду віддалених пре-дметів (цілей). Вона має світлофільтр i складається з: об’єктива; кон-денсора; обертальної системи; сітки; окуляра. Рисунок 9.6 - Оптична система прицілу ОП4М-45: 1 - світлофільтр; 2 - об’єктив; 3 - конденсор;4 - обертальна система; 5 -сітка;6 – окуляр Ciткa має: прицільну марку; три дистанційні шкали (БК, ОФ, БП); шкалу коректур по дальності (00-70); дальномірну шкалу; шкалу бокових упереджень (тис.км/год); марки. Рисунок 9.7 - Вигляд поля зору прицілу ОП4М-45: 1 - прицільна марка; 2 - дистанційні шкали; 3 – шкала коректур дальності; 4 – далекомірна шкала; 5 - марки; 6 – шка-ла бокових упереджень У полі зору прицілу є перехрестя (воно розміщене на каретці механізму вивірки). Механізм кутів прицілювання призначений для введення в приціл кутів прицілювання залежно від дальності до цілі. Він складається з: маховика з гайкою; гвинта; каретки з сіткою; елементів кріплення. Механізм упереджень призначений для введення у приціл кутів упередження залежно від швидкості цілі. Він складається з: маховика з гайкою; гвинта; повзуна з кареткою сітки; елементів кріплення. При обертанні маховиків обертаються гайки, які примушують переміщуватись поступально гвинти, а ті, у свою чергу, переміщують каретку із ciткою (або повзун із кареткою ciтки) у вертикальному (горизонталь­ному) напрямку. Механізм вивірки по висоті та напрямку призначений для вивірки прицілу при перевірці нульових установок.  Обидві його складові частини - вивірки за висотою та вивірки за напрямком - мають однакову будову i включають: корпус із кришкою; гайки з шліцовою головкою; гвинта; каретки з перехрестям (спільна частина). При обертанні гайки гвинт pyxається поступально i переміщає каретку з перехрестям у напрямних окулярної частини з ПТП МТ-12.

23.2 Призначення артилерійських пострілів та їх загальна класифікація.

 Гільзи – частина артилерійських пострілів унітарного і роздільно-гільзового заряджання і призначені для: розміщення елементів бойового заряду та засобів запалювання; запобігання бойового заряду від механічних пошкоджень та вологи при зберіганні і транспортуванні; обтюрації порохових газів при пострілі; з’єднання бойового заряду зі снарядом у пострілах унітарного заряджання. Найбільш поширені – латунні гільзи, оскільки вони мають кращі якості як стосовно бойового застосування, так і стосовно їх виробництва, але латунь – дефіцитний матеріал. Стальні гільзи витримують меншу кількість пострілів і дають гіршу екстракцію, але вони менш дефіцитні. Неметалеві гільзи можуть виготовлятися з фібри або еластичних пластмас, а згоряючі – з целюлозного полотна та ін., але вони мають малу міцність, а багато з них потребують надійного захисту від вологи. Цільнотягнуті гільзи виготовляються витяжкою на пресах із однієї заготовки і мають високу надійність в експлуатації, але вони складні у виготовленні і потребують використання еластичних матеріалів. Збірні гільзи потребують менше термічного обладнання у виготовленні, їх вартість нижча, оскільки вони виготовляються із непластичних і недефіцитних матеріалів, але у них порівняно низька надійність в експлуатації. ^ До гільз ставляться такі вимоги Надійна обтюрація порохових газів при пострілі, що необхідно для збереження камори і затвора від розжарення і забруднення, а обслуги  від опіків. Якість обтюрації визначається за закопченістю гільз. Для гільз унітарного заряджання допускається закопченість до 3550% її довжини від зрізу дульця, а для гільз роздільного заряджання – до 8085%. Легкість заряджання і екстракції після пострілу, що необхідно для підвищення швидкострільності. Забезпечується конусністю гільз, зазором між гільзою і каморою, чистотою гільз і камори, високою межею пружності і малою деформацією матеріалу гільз. Багатострільність, яка дозволяє використовувати після реставрації латунні гільзи не менше 5 разів, а решту – не менше 3 разів, що має більш економічне значення. Крім того, гільзи повинні мати необхідну міцність, мінімальний об’єм матеріалу, бути стійкими при тривалому зберіганні і надійно з'єднуватися зі снарядом у пострілах унітарного заряджання. У гільз до пострілів роздільного заряджання дульце і скат можуть бути відсутніми, а у гільз з вічком під капсуль-підпалювачем може бути відсутній сосок. Дульце гільзи служить для з’єднання зі снарядом, центрування снаряда у стволі гармати у початковий момент пострілу і деякої обтюрації порохових газів при пострілі. Діаметр дульця гільзи з метою забезпечення натягу між дульцем снаряда робиться дещо меншим діаметра запояскової частини снаряда. Довжина дульця звичайно становить 0,50,6 клб, а товщина – 0,0140,02 клб. Скат є перехідним елементом від дульця гільзи до її корпусу і служить для обтюрації порохових газів при пострілі і фіксації пострілу в патроннику у декількох зразків гармат. Довжина та крутизна скату визначаються відношенням діаметрів корпусу і дульця гільзи. Звичайно довжина скату знаходиться в межах 0,41,1 клб, а товщина стінок зростає від дульця до корпусу. Корпус призначений для розміщення порохового заряду і обтюрації порохових газів при пострілі. Корпус має конусність 0°20…1°30 для забезпечення легкості заряджання і експлуатації гільз. Довжина корпусу залежить від величини порохового заряда і коливається у межах 1,37 клб, а його діаметр – на 0,30,7 мм менше діаметра камори. Товщина стінок визначається міцністю і жорсткістю матеріалу і дорівнює 0,020,04 клб у нижній частині корпусу. Фланець призначений для фіксації гільзи в каморі при заряджанні і для екстракції гільзи після пострілу. Розміри фланця повинні забезпечувати надійність захоплення гільзи лапками екстрактора і достатню його міцність. Дно гільзи призначене для запирання каналу ствола і розміщення засобів запалювання. Товщина дна повинна забезпечувати його роботу в зоні гнучких деформацій і можливість розміщення канавки під лапки викидача. Товщина дна у гільз до неавтоматичних гармат – 518 мм. Сосок гільзи призначений для розміщення засобів запалювання і поліпшення обтюрації газів у цьому місці.  З боку камори сосок має перемичку із запалювальними отворами, а із зовнішнього боку – вічко під засіб запалювання. Запальні отвори мають діаметр 13-мм у гільз з КВ-4 і 9-мм – у гільз із КВ-5 і КВ-5У. Рисунок 4.6 - Конструктивні елементи гільз: 1 – дульце; 2 – скат; 3 – корпус; 4 – сосок; 5 – фланець; 6 – дно ^ Дія гільз при пострілі полягає у наступному Перед пострілом між стінками гільзи і камори гармати є початковий зазор для забезпечення легкості заряджання та екстракції гільзи. При пострілі під тиском порохових газів стінки гільзи зазнають спочатку пружної, а потім пластичної деформації. У результаті відбувається прилягання гільзи до стінок камори, чим забезпечується обтюрація камори від прориву порохових газів до затвору.  Подальша деформація продовжується разом із пружною деформацією камори. При падінні тиску порохових газів після пострілу стінки камори повертаються до початкових розмірів, а стінки гільз отримують незначну залишкову деформацію. Тому між стінками гільзи і камори залишається кінцевий зазор, який забезпечує легку екстракцію гільзи. Причому зі збільшенням пружності матеріалу кінцевий зазор збільшується.

23.3 Консервація артилерійського озброєння

До консерваційних матеріалів відносять:

1. Робоче-консерваційне мастило МЗ – для змащування артилерійського

озброєння, деталей наземного обладнання.

Замінник – мастило пластичне ГОИ-54п.

2. Мастило гарматне ПВК – для консервації непофарбованих деталей та

вузлів, виготовлених із чорних та кольорових металів.

3. Масло КАМ-25 – для консервації стволів артилерійських гармат.

Замінник – масло робоче-консерваційне КРМ.

4. Масло КРМ – для консервації стрілецької зброї та ЗІП.

Замінник – масло рушничне РЖ.

5. Папір антикорозійний марки УНИ-35-80 або УНИ-22-80 – обгортковий

папір, просочений розчином уротропінонітритного інгібітора; застосовується

для консервації каналів стволів артилерійських гармат, стрілецького озброєння

та ЗІП; забороняється консервувати цим папером вироби із кольорових металів

(міді, цинку, нікелю, кадмію, магнію, срібла), їх сплавів та покриттів з них.

6. Папір інгібований марки МБГИ-8-40 – папір-основа, просочений

інгібітором – метанітробензоатом гексаметиленаміном; використовується для

консервації виробів, які мають велику кількість деталей із кольорових

матеріалів та їх сплавів.

7. Папір парафінований БП-3-35 – використовується як матеріал для

герметизації при консервації артилерійського, стрілецького озброєння та ЗІП до

нього протикорозійним папером УНИ-35-80, УНИ-22-80 та МБГИ-8-40.

8. Пергамент – матеріал для обгортання штуцерів спеціальних манометрів

при підготовці до тривалого зберігання та як прокладка при зварюванні

поліетиленових плівок.

9. Плівка поліетиленова – плівка товщиною 0,12-0,2 мм для облицювання

внутрішньої поверхні тари, а також для виготовлення пакетів при консервації

деталей та вузлів антикорозійним папером з метою створення герметичного

об’єму та захисту виробів від дії вологи.

Замінник – плівка поліхлорвінілова В – для виготовлення пакетів при

консервації ЗІП артилерійського озброєння антикорозійним папером.

10. Тканина 500 – тканина сріблястого кольору для герметизації отворів

та щілин (розміром більше 5 мм), кабін (кузовів) при консервації агрегатів

наземного обладнання та радіолокаційних станцій, для герметизації вузлів та

механізмів артилерійських гармат, законсервованих антикорозійним папером.

Замінник – плівка поліхлорвінілова В, але тільки при зберіганні

озброєння у сховищах.

11. Тканина ТТ – тканина темно-зеленого кольору для герметизації

отворів та щілин (розміром більше 5 мм) кабін (кузовів) радіолокаційних

станцій та агрегатів наземного обладнання.

12. Герметизуюча самоклеюча стрічка Герлен-Д – для герметизації РАО

при його консервації методом статичного осушування повітря.

13. Стрічка поліетиленова з липким шаром – поліетиленова стрічка

(основа) з нанесеним на основу поліізобутиленом для герметизації упаковки

виробів леткими інгібіторами.

14. Клей 88Н – розчин сірого кольору з жовтим відтінком для склеювання

тканини 500 та приклеювання її до металевих поверхонь; при зберіганні клей

88Н розділяється шарами, перед використанням його необхідно перемішати.

15. Клей КТ – розчин світло-сірого кольору для склеювання тканини ТТ

та приклеювання її до металевих поверхонь.

16. Замазка ЗЗК-3У – густа маса темно-коричневого кольору для

герметизації щілин люків, кришок, дверей та інших шпарин агрегатів наземного

обладнання та РЛС.

17. Замазка У-20А – маса високої пластичності, що не висихає, для

герметизації щілин і отворів більше 5 мм, кабін (кузовів), радіолокаційних

станцій і агрегатів наземного обладнання.

18. Силікагель марок КСМГ та ШСМГ – для осушування повітря в

герметичних об’ємах, здатний відновлювати свої вологопоглинаючі якості

після прожарювання.

19. Силікагель-індикатор – для контролю вологості повітря в замкненому

об’ємі.

Для захисту озброєння від атмосферної корозії використовуються такі

методи консервації:

- консервація озброєння інгібованими маслами;

- консервація озброєння леткими інгібіторами;

- консервація озброєння методом статичного осушування повітря в

замкненому об’ємі;

- комбінований метод консервації із застосуванням інгібіторів корозії та

мастильних матеріалів.

Консервація озброєння інгібованими маслами. Консервація озброєння

інгібованими маслами полягає у підготовці поверхні зразка озброєння та

змащенні її маслами, що містять інгібітор корозії (КАМ-25, НГ-203В), з

подальшою герметизацією. При цьому інгібітор, що міститься у маслах,

адсорбується на металевих поверхнях і захищає їх від корозії.

Консервація озброєння леткими інгібіторами. Консервація озброєння

леткими інгібіторами полягає у підготовці поверхні зразка озброєння та його

упаковці в інгібований папір (розміщення інгібованого паперу усередині

кабіни, кузова, причепа і т.п.) з подальшою герметизацією. При цьому інгібітор,

випаровуючись, заповнює вільний об’єм і, абсорбуючись на металевих

поверхнях, захищає їх від корозії.

Для консервації призначається інгібований папір УНИ-35-80 (із вмістом

інгібітора не менше 35 г/м2), УНИ-22-80 (із вмістом інгібітора не менше 22 г/м2)

та МБГИ-8-40 (із вмістом інгібітора не менше 8 г/м2).

Інгібований папір УНИ-35-80 та УНИ-22-80 має такі якості:

- захищає від корозії чорні метали, що не мають покриття, та метали, що

мають оксидні, фосфатні покриття та хромовані поверхні;

- не пошкоджує шкіру, брезент, кирзу, гуму, пробку, пластмасу;

- викликає корозію міді, цинку, свинцю, кадмію, срібла, їх сплавів і

покриттів.

Папір МБГИ-8-40 застосовується для консервації озброєння, що має

кольорові метали.

Забороняється консервувати інгібованим папером типу УНИ оптичні,

електронно-оптичні, електричні прилади та обладнання.

Для консервації застосовується інгібований папір типу УНИ з вологістю

не більше 15% та МБГИ-8-40 з вологістю не більше 10%.

Інгібований папір зберігає свої параметри впродовж одного року з дня

виготовлення за умови зберігання його в штатній закупорці у неопалюваному

сховищі.

По закінченні гарантійного терміну зберігання перед видачею паперу у

використання проводиться його аналіз – перевіряється вміст інгібітора та

вологість паперу.

Для герметизації ящиків застосовується парафінований папір БП-3-35 або інші пароводозахисні матеріали, які за своїми якостями не поступаються

парафінованому паперу і не викликають корозії металів.

Папір для герметизації не повинен мати складок, зморшок, надривів

кромок, плям, не пропарафінованих місць, при знятті паперу парафін не

повинен осипатися.

За відсутності герметичної тари або при перервах у роботі інгібований

папір герметизується методом обгортанням парафінованим папером, після чого

закладається в штатну закупорку.

Роботи з консервації озброєння інгібованим папером проводяться у

спеціально відведеному приміщенні з працюючою примусовою вентиляцією

при температурі не менше +15оС та відносній вологості не вище 80%.

Робочі місця з консервації обладнуються верстаками, ножицями для

розкрою паперу, масштабними лінійками, пристроями для зберігання і

розкручування паперу з рулону.

Метод статичного осушування повітря в замкненому об’ємі. Для

захисту деталей агрегатів наземного обладнання, РЛС, пунктів управління,

станцій живлення та іншого озброєння від атмосферної корозії застосовується

метод статичного осушування повітря в замкненому об’ємі. Суть такого методу

полягає в тому, що вологопоглинач підтримує відносну вологість повітря в

зачиненому об’ємі в межах, за яких корозійні процеси практично не

відбуваються. Як вологопоглинач, як правило, використовується силікагель

марок ШСМГ та КСМГ.

Для герметизації озброєння також застосовуються стрічка Герлен-Д,

тканина 500 або ТТ, замазка У-20А або ЗЗК-3У. Вибір матеріалів для

герметизації проводиться з урахуванням конструктивних особливостей

озброєння, що консервується. Цей метод може застосовуватися поєднано з

папером МБГИ-8-40.

Комбінований метод консервації із застосуванням інгібіторів корозії

та мастильних матеріалів. Комбінований метод застосовується для захисту

деталей артилерійського озброєння від атмосферної корозії. При цьому методі

консерваційним матеріалом є інгібований папір та мастило МЗ.

Консервація та розконсервація артилерійських гармат, стрілецької

зброї та ЗІП

Консервація артилерійських гармат. Консервація артилерійських

гармат, підготовлених до зберігання на відкритих майданчиках, здійснюється за

допомогою мастила МЗ, тканини 500 (за винятком механізмів, які спеціально

зазначені в експлуатаційній документації) та масла КАМ-25 або інгібованого

паперу типу УНИ.

Зовнішні нефарбовані поверхні деталей, які не впливають на роботу

механізмів гармат, змащуються мастилом ПВК. Мастилом МЗ покриваються

всі нефарбовані деталі, у тому числі й оксидовані. Мастило МЗ наноситься в

холодному або розплавленому вигляді. Інгібованим папером консервуються канали стволів, механічні приціли,

казенники, затвори та інші деталі й вузли з чорних металів, якщо їх конструкція

дозволяє здійснити герметизацію.

Для герметизації застосовується тканина 500. При зберіганні гармат у

сховищах для їх герметизації допускається використовувати плівку В.

Мастило МЗ наноситься щіткою або чистою ганчіркою шаром, що

забезпечує нормальну роботу механізмів і захист від корозії. Нагрівання

мастила МЗ допускається до температури не вище 90оС. Збирання змащених

деталей та вузлів проводиться у бавовняних рукавичках.

Про постановлення гармати на мастило МЗ робиться запис у формулярі із

зазначенням дати, номера партії та року виготовлення мастила.

Консервація артилерійського озброєння для тривалого зберігання у

неопалювальних сховищах проводиться так само, як і для зберігання на

відкритих майданчиках, але з такими змінами:

- герметизація вузлів і механізмів проводиться за допомогою

парафінованого паперу у 2 шари або плівки В;

- склеювання парафінованого паперу і приклеювання його до металу

проводитися за допомогою клею БФ-4 з попереднім знежиренням, а плівки В –

клеєм ХВК-2а;

- склеювання парафінованого паперу і приклеювання його до металу може

також проводиться за допомогою поліетиленової плівки з липким шаром.

На щитах гармат додатково зазначається, яким методом законсервований

ствол і чим: КАМ-25 або УНИ. Аналогічний запис робиться у формулярах

гармат, де також зазначаються матеріали, які використовувалися для

консервації та герметизації вузлів та деталей.

Білет 24

24.1Гальмо відкоту гідравлічне, веретенного типу з гальмом накату канавкового типу, призначене для поглинання кінетичної енергії відкотної частини під час відкоту та плавного її гальмування під час накату. 1- ущільнювальне кільце; 2- гвинт; 3- стопорна шайба; 4- пробка; 5- шайба; 6- шплінт; 7- ушільнювальне кільце; 8- гайка; 9- клапан модератора; 10- корпус сальника; 11- сідло клапана; 12- гвинт; 13- рубашка модератора; 14- гайка;15- шток з рубашкою; 16- циліндр із кришкою; 17- півкільце; 18 - ущільнювальне кільце; 19 - пробка; 20- рубашка штока; 21- регулювальне кільце; 22 - гвинт; 23 – ущільню-вальне кільце; 24- гайка; 25- півкільце; 26- веретено з модератором; 27- стопорне кільце; 28- проміжне кільце; 29- набивка сальникова; 30- втулка; 31- гайка сальника; 32- гайка штока Гальмо відкоту має такі основні частини: циліндр із кришкою; шток із поршнем; веретено з модератором; ущільнювальним пристрій. Циліндр заповнюється робочою рідиною ПОЖ-70 ("Стеол-М") через отвір, закритий пробкою; кількість рідини 5,45 л. Вільний пpocтip циліндра - 0,3 л. Компенсатора немає. Циліндр закріплений в обоймі ствола, шток - у люльці. Внутрішня поверхня циліндра полірована, кришка приварена, з протилежного боку в циліндр угвинчений корпус ущільнювального пристрою сальникового типу. Зовнішня поверхня штока покрита хромом, внутрішня – полірована, має дві канавки змінної глибини. Головка поршня має 8 похилих отворів, всередину головки угвинчене і зафіксоване регулювальне кільце. Головка покрита бронзовою рубашкою поршня, на поверхні якої є кільцеві канавки, що утворюють лабіринтне ущільнення в зазорі між циліндром та поршнем.  Веретено має змінний діаметр. Один кінець веретена угвинчений у кришку циліндра, а інший закінчується модератором. Клапан модератора пропускає рідину тільки в одному напрямку, бронзова рубашка модератора має лабіринтне ушільнення. Принцип дії гальма відкоту, його тепловий режим. а) під час відкоту: циліндр переміщається відносно поршня, зростає тиск рідини в робочій порожнині, створюється розрідження в запоршневому та в замодераторному просторах. Рідина перетікає із зони високого тиску в зони розрідження. Шлях перетікання рідини: через 8 похилих отворів у головцi штока більша частина рідини перетікає у запоршневий простір через кільцевий зазор між веретеном i регулюючим кільцем поршня, меншa частина рідини перетікає в замодераторний простір через кла­пан модератора (веретено має 6 похилих отворів). Гальмування відкотної частини відбувається за рахунок сили гідравлічного опору, що виникає в робочій порожнині при зростанні тиску рідини в ній. Ця сила прямо пропорційна тиску рідини i робочій площі поршня. Через те, що зазор між веретеном та регулюючим кільцем із збільшенням довжини відкоту зменшується, тиск у робочій порож­нині та швидкість перетікання рідини зростають. Це приводить до зростання сили гідравлічного опору та зростання сил тертя, що виникають між шарами рідини.  Та частина кінетичної енергії відкотної частини, яка витрачається на переборення сил тертя, перетворюється в теплову енергію, в результаті чого робоча рідина та деталі гальма відкоту нагріваються, а потім це тепло розсіюється в навколишньому середовищі. Цей процес не має зворотного напрямку, тому i говорять про поглинання гальмом відкоту кінетичної eнepгiї відкотної частини; б) під час накату: зростає тиск у запоршневому та замодераторному просторі, виникає розрідження в робочій порожнині. Клапан модератора закривається, і кільцевий зазор між веретеном та регулювальним кільцем зростає. Сила гідравлічного опору, що виникає в замодераторному просторі, буде пропорційною величині тиску в замодераторному просторі та робочій площі поршня модератора. Перетікання рідини із замодераторного простору в робочий відбуватиметься через дві канавки на внутрішній поверхні штока, площа яких у мicцi перетікання рідини із зростанням довжини накату зменшується. Таким чином, тиск у замодераторному просторі i швидкiсть перетікання рідини зростає, а це веде до зростання сили гідравлічного опору накату та зростання втрат на подоляння сил тертя, через що рідина в гальмі відкоту нагрівається. Рідина, що розширюється в результаті нагрівання, заповнює вільний простір циліндра. ^ 8.7.2 Призначення, характеристика, будова і дія накатника Накатник гідропневматичний, призначений для повернення відкотної частини в початкове положення та утримання її в цьому положенні при будь-яких кутах підвищення ствола. Він має пристрій (клапан) для часткового гальмування накату. Накатник складається з: циліндра зовнішнього; циліндра середнього; циліндра робочого; штока з поршнем; задньої та передньої кришок; клапана; ущільнювальних пристроїв поршня i штока. Зовнішній циліндр закріплений в обоймі ствола, шток – у люльці. Накатник заповнений рідиною ПОЖ -70 (або “Стеол–М”), кількість рідини -3,8± 0,2 л, та повітрям - початковий тиск 59 62 кгс/см². Робоче тіло - повітря. Воно накопичує енергію, необхідну для накату та утримання відкотної частини у початковому положенні. 1 – гайка; 2 - кільце повстяне; 3 - передня кришка; 4 – шпонка; 5- ущільнювальне кільце; 6 - натискна втулка; 7 – стопор; 8,9,17 - кільце підкомірцева; 10 - пружина клапана; 11 - середній циліндр; 12 – напівкільце; 13 – циліндр накатника; 14 - шток з поршнем; 15 – гайка; 16 – напрямний; 18 – комір; 19 – ущільнювальне кільце; 20 – кришка; 21 - напрямна шайба; 22 – пробка; 23 – кільце; 24 – кі-льце; 25 – на півкільце; 26 – патрубок; 27 – запорний вентиль; 28 – кришка; 29 – га-йка; 30 – гай-ка натискна; 31 – сальникова набивка; 32 – кільце; 33 - пружинна петля; 34 – гайка; 35 - робочий циліндр; 36 – клапан; 37 – кільце; 38 - пружинне кільце; 39 – комір; 40 – ущільнювальне кільце; 41 - гайка сальника; 42 - гайка штока  Рідина передає тиск між поршнем i робочим тілом і виконує функцію ущільнення, що утримує газ у з'єднаннях рухомих деталей, якими є шток i циліндр. Ущільнювальні пристрої (комірцевого типу) циліндра і штока утримують рідину в накатнику. Задня стінка зовнішнього циліндра має пристрій для замикання газу в циліндрі (гідрозапорний пристрій). Через цей пристрій контролюють величину тиску в накатникові, кількість рідини в ньому та доводять їx до норми. Клапан виконує функцію часткового гальмування під час накату. ^ Дія накатника а) під час відкоту: Поршень рухається відносно циліндрів, тиск рідини в робочому циліндрі зростає. Клапан між робочим та середнім циліндром відкривається, і рідина перетікає в середній циліндр, а звідти, через патрубок у його нижній частині, - в зовнішній циліндр i стискає газ у зовнішньому циліндрі. Кінетична енергія відкотної частини при цьому перетворюється в потенціальну енергію тиску газу і накопичується для повернення відкотної частини у попереднє положення (накату); б) під час накату: Рідина, під дією тиску з боку газу перетікає у зворотному напрямку і тисне на поршень та передню стінку циліндра, примушуючи циліндр рухатись разом з усією відкотною частиною уперед. При цьому клапан закривається, i перетікання рідини відбувається через шість отворів у клапані, завдяки чому відбувається додаткове поглинання кінетичної eнepгiї відкотної частини при накаті.

24.2Призначення, будова та дія осколкових, фугасних таосколково-фугасних снарядів Осколкові, фугасні та осколково-фугасні снаряди за своїм складом аналогічні і відрізняються в основному товщиною стінок корпусу і масою розривного заряда. Такі снаряди складаються із таких основних елементів: корпусу, розривного заряда, підри-вника Корпус снаряда має нарізне вічко або пригвинтну головку з нарізним вічком під підривник. Корпус фугасних снарядів виготовляється з міцної сталі, а осколкових – з крихкої сталі або сталистого чавуну. Корпус осколково-фугасних снарядів виготовляється з міцної, але в той же час крихкої сталі. Розривний заряд виготовляється з бризантних вибухових речовин: стале­вих снарядів, як правило, з тротилу або флегматизованого гек­согену, а снарядів сталевого чавуну – із сплаву тротилу з динітронафталіном або із амотолу з тротиловою пробкою. Спорядження здійснюється методом заливки, пресування або шнекування.

24.3 Технічне обслуговування 152-мм гаубиці 2а33 Зміст робіт і порядок виконання ко та щто 152-мм гаубиці 2а33

Єдина система комплексного технічного обслуговування і ремонту

озброєння та військової техніки є планово-попереджувальною та базується на

обов’язковому проведенні встановлених видів технічного обслуговування і

ремонту всіх складових частин зразка озброєння залежно від величини

напрацювання (км пробігу, кількості пострілів, циклів, пусків, годин роботи)

або календарних термінів, з урахуванням умов експлуатації.

Основою забезпечення високої постійної готовності озброєння до

використання за призначенням є своєчасне, повне і якісне проведення

комплексного технічного обслуговування зразків АО.

Комплексне технічне обслуговування включає в себе:

1. При використанні зразка озброєння:

- контрольний огляд – КО;

- щоденне технічне обслуговування – ЩТО;

- технічне обслуговування № 1 – ТО-1;

- технічне обслуговування № 2 – ТО-2;

- сезонне обслуговування – СО.

2. При короткочасному зберіганні:

- технічне обслуговування № 1 при зберіганні (ТО-1з).

3. При тривалому зберіганні:

- технічне обслуговування № 1 при зберіганні (ТО-1з);

- технічне обслуговування № 2 при зберіганні (ТО-2з);

- регламентоване технічне обслуговування (РТО).

Основною метою технічного обслуговування є підтримання надійності

виробів на заданому рівні шляхом попередження появи раптових відмов і

зменшення інтенсивності зношення деталей, вузлів і механізмів.

Технічне обслуговування озброєння полягає у:

- перевірці його укомплектованості;

- перевірці його справності;

- чищенні і митті;

- налагодженні, настроюванні і регулюванні;

- змащуванні і заправці експлуатаційними матеріалами;

- усуненні дрібних несправностей і недоліків;

- заміні деталей з обмеженими строками придатності і зберігання.

Мета, зміст робіт, терміни проведення і посадові особи, що залучаються

до КО перед маршем і перед стрільбою.

Мета КО – перевірка технічного стану зразка озброєння перед виконанням поставлених задач, усунення виявлених недоліків.

Періодичність КО – перед використанням за призначенням,

транспортуванням, при здійсненні маршу, на привалах, перед стрільбою.

Контрольний огляд проводиться в парку, на місцях стоянки або вогневій

позиції силами обслуги під керівництвом командира взводу із застосуванням

одиночного комплекту ЗІП.

При контрольному огляді 2А33 перед маршем перевіряються:

- наявність і справність закріплення болтів, пробок, гайок, шплінтів,

стопорів;

- надійність кріплення гармати по похідному;

- кріплення боєприпасів у гніздах боєукладки, наявність запобіжних

гумових підкладок;

- відсутність витікання рідини з противідкотних пристроїв;

- надійність кріплення чохлів на дульній і казенній частині виробу;

- цілісність прицілу;

- цільність рівнів панорами;

- усі лампи шляхом вмикання і вимикання відповідних тумблерів;

- кріплення панорами;

- наявність, правильність укладання і надійність кріплення одиночного

комплекту ЗІП.

Якщо перед маршем проводилася стрільба, то необхідно виконати

додатково такі роботи:

- вийняти клин затвора, вичистити і змастити;

- вичистити і змастити канал ствола (якщо немає такої можливості –

протерти гасом (дизельним паливом) або добре змастити мастилом);

- протерти і змастити гніздо клину затвора і казенника;

- вставити в гніздо казенника клин затвора, закрити затвор і провести

контрольний спуск ударника.

Рух зарядженої гармати категорично ЗАБОРОНЕНО. Розряджання

гармати проводиться тільки пострілом.

При контрольному огляді 2А33 перед стрільбою виконуються такі

роботи:

- перевірити надійність кріплення ресивера механізму продування;

- відкрити затвор, впевнитись у відсутності мастила в каналі ствола і

провести зовнішній огляд каналу ствола;

- перевірити роботу механізмів затвора;

- перевірити роботу блокувань електричного спуску і надійність

проведення спуску ударника електричним спуском;

- перевірити роботу механізмів наведення і зрівноважувального механізму;

- перевірити кріплення штоків противідкотних пристроїв;

- перевірити відсутність підтікання рідини з циліндрів противідкотних

пристроїв через ущільнення, пробки клапана;

- перевірити роботу показника відкоту і встановити його в переднє

положення;

- перевірити роботу ФВУ і витяжного вентилятора; 115

- зробити часткову вивірку прицільних пристроїв ПГ-4;

- перевірити справність і підготувати до роботи інструмент і пристрої для

встановлення підривників, ручний екстрактор, прибійник, коліматор К-1;

- перевірити роботу радіостанції і переговорного пристрою.

Під час стрільби необхідно виконувати такі вимоги:

- вести спостереження за правильною роботою всіх механізмів;

- заряджати виріб тільки чистими і справними пострілами;

- слідкувати за довжиною відкоту;

- після кожного пострілу ставити покажчик відкоту в переднє положення;

- у перервах під час стрільби протирати камору від нагару і тримати затвор

відкритим для охолодження ствола;

- ретельно оглядати канал ствола і боєприпаси;

- у випадку значних відхилень розривів снарядів від цілі, а також прориву

порохових газів – стрільбу припинити.

Після використання зразка озброєння за призначенням проводиться

щоденне технічне обслуговування – ЩТО.

Мета щоденного технічного обслуговування – забезпечення постійної

бойової готовності, догляду і збереження озброєння, а також усунення раптових

відмов.

Періодичність щоденного технічного обслуговування – після

використання зразка за призначенням, але не рідше одного разу на два тижні,

якщо зразок не використовувався.

ЩТО проводиться на майданчиках технічного обслуговування силами

обслуги гармати під керівництвом командира взводу з використанням

одиночного комплекту ЗІП і включає в себе роботи, що наведені в табл. 7.1

Таблиця 7.1 – Перелік основних робіт при виконанні ЩТО № з/п Зміст робіт Технічні вимоги

1. Видалення бруду, пилу, іржі, а також вологи

і снігу з усіх зовнішніх поверхонь

Поверхні повинні бути чистими.

Наявність бруду й іржі не допускається

2. Поновлення зовнішнього змащення Змастити згідно з таблицею

змащування

3. Перевірити стан мастила у стволі Канал ствола і камора повинні бути

змащені тонким шаром без пропусків по

всій довжині каналу ствола

4. Перевірити зовнішнім оглядом відсутність

підтікання рідини з противідкотних пристроїв

і зрівноважувального механізму

Витікання рідини через ущільнення не

допускається

5. Вичистити і змастити затвор, для чого

провести неповне розбирання затвора

Змастити тонким шаром

6. Провести закріплюючі регулювальні роботи

(підтяжку гайок, болтів, гвинтів, перевірку

справності шплінтів і т.д.)

Затяжка і стопоріння болтів повинні

бути надійними, пошкоджених шплінтів

і стопорного дроту не повинно бути.

Пломби повинні бути з чіткими

відтисками клейма

Продовження табл. 7.1

№

з/п Зміст робіт Технічні вимоги

7. Вичистити і змастити механізм досилання Наявність іржі і бруду не допускається.

Змастити згідно з таблицею змащування

8. Перевірити роботу механізмів затвору в

зібраному вигляді

Відмов у роботі механізмів затвора не

повинно бути. Закривання клину

повинно бути енергійним. При спуску

ударника повинен бути чіткий

металевий звук

9. Перевірити роботу механізму досилання,

спускового механізму і його блокувань

Відмов у роботі не повинно бути

10. Перевірити роботу підйомного і

зрівноважувального механізмів

Підйомний механізм повинен

працювати без ривків. Зусилля на

маховику не повинно перевищувати

13,5 кг

11. Провести перевірку прицілу:

- зовнішній огляд прицілу;

- вивірка контрольного рівня;

- вивірка нульових установок прицілу;

- вивірка нульової лінії прицілювання

Прицільні пристрої повинні бути

справні і вивірені

12. Висушити і вичистити чохли Чохли провинні бути чистими і

сухими. Несправності чохлів не

допускаються

13. Перевірити тиск повітря і кількість рідини в

ущільнювальних порожнинах накатника

Тиск повинен бути 63-66 кгс/см2,

кількість рідини в кожній з

ущільнювальних порожнин – по 250 мл

рідини ПОЖ-70

14. Перевірити кількість рідини в гальмі відкоту Повинно бути заправлене 13,2 л рідини

Білет 25

25.1Люлька призначена для направлення руху ствола при відкоті та накаті, дії на ствол при наведенні гармати та розміщення механізмів та пристроїв підйомної частини гармати. Вона є основою підйомної частини гармати. Тип люльки - обойменна. Люлька має : обойму з цапфеними гніздами i кронштейнами: приціли; щитове прикриття; штоки противідкотних пристроїв; зубчатого сектора; зрiвноважувальний механізм; кoпip автома-тики; щиток огородження; кожух; резервуар; лінійку з покажчиком відкоту. На щиткові огородження розміщені: спусковий пристрій; руко-ятка механізму повторного зведення; механізм захисту нічного прицілу; графік випробування накатника; координати точок наводки для ви-вірки прицілу по щиту. Обойма люльки. У цапфені гнізда вставлені та приварені цапфи, якими вона опирається на верхній станок. В середині обійми є бронзові втулки з канавками; на задньому торцеві - гумові буфери; зверху- гніздо з отвором для штиря обойми ствола; на кронштейні копіра автоматики - гумовий буфер куліси. Нормальна довжина відкоту по лінійці 680770 мм; найменша  675 мм ; максимально допустима  780 мм.

25.2Основні конструктивні характеристики артилерійських снарядів

Конструктивні характеристики снарядів дають можливість визначати досконалість їх конструкції, ступінь забезпечення тактико-технічних вимог, які ставляться до даного типу снарядів, та судити про їх будову. До основних конструктивних характеристик належать: калібр снаряда d, мм; маса снаряда q кг; маса розривного заряда ?, кг; товщина стінок корпусу , клб; коефіцієнт наповнення  , %; відносна маса розривного заряду С_?, кг/дм³; відносна маса снаряда С_q, кг/дм³;  положення центра мас стосовно донного зрізу ; полярний момент інерції А; екваторіальний момент інерції В. Калібр снаряда – d, мм, визначає діаметр снаряда за центруючим потовщенням. ^ Маса снаряда – q і розривного заряда – ? , кг, за інших рівних умов характеризують його могутність. Товщина стінок корпусу – , клб, зумовлює міцність корпусу снаряда при пострілі та ударі об перешкоду та характеризує його тип. Найменшу товщину стінок корпусу мають фугасні та кумулятивні снаряди, а найбільшу – бронебійні каліберні снаряди. ^ Коефіцієнт наповнення –  , виражений у відсотках, характеризує вміст вибухової речовини в снаряді. Знаючи вагу снаряда, середній коефіцієнт наповнення снарядів даного типу і працездатність вибухової речовини, якою споряджений снаряд, можна з достатньою для практики точністю визначити очікуваний результат дії снаряда біля цілі. ^ Відносна маса розривного заряда   кг/дм³ дає уяву про те саме, що і коефіцієнт наповнення, але в умовних одиницях. Він дозволяє приблизно визначити масу розривного заряда для снарядів даного калібру і типу. Збільшення відносної маси спорядження в снарядах даного калібру може бути одержано за рахунок збільшення його довжини та зменшення товщини стінок корпусу зі збільшеним спорядженням. Положення центра ваги снарядів стосовно донного зрізу, його полярний та екваторіальний момент інерції дозволяють судити про стійкість снаряда в польоті та забезпеченні потрібної далекобійності. Основні конструктивні характеристики артилерійських снарядів різних типів наведені в таблиці 2.1. ^Таблиця 2.1 - Основні конструктивні характеристики артиле-рійських снарядів

З таблиці 2.1 видно, що найбільшу товщину стінок корпусу і найменший коефіцієнт наповнення вибуховою речовиною мають бронебійні снаряди, які мають найбільшу відносну масу снаряда. 2.5.1 Призначення, будова та дія осколкових, фугасних таосколково-фугасних снарядів Осколкові, фугасні та осколково-фугасні снаряди за своїм складом аналогічні і відрізняються в основному товщиною стінок корпусу і масою розривного заряда. Такі снаряди складаються із таких основних елементів: корпусу, розривного заряда, підри-вника (рис. 2.6).  Корпус снаряда має нарізне вічко або пригвинтну головку з нарізним вічком під підривник. Корпус фугасних снарядів виготовляється з міцної сталі, а осколкових – з крихкої сталі або сталистого чавуну. Корпус осколково-фугасних снарядів виготовляється з міцної, але в той же час крихкої сталі. Розривний заряд виготовляється з бризантних вибухових речовин: стале­вих снарядів, як правило, з тротилу або флегматизованого гек­согену, а снарядів сталевого чавуну – із сплаву тротилу з динітронафталіном або із амотолу з тротиловою пробкою. Спорядження здійснюється методом заливки, пресування або шнекування.

Комплектуються ці снаряди голов-ними ударними підривниками або диста-нційними підривниками. Стрільба може вестись з установками їх на миттєву, інерційну, уповільнену або дистанційну дію. Правильне поєднання механічних якостей матеріалу корпусу, кількості і могутності вибухової речовини розривно-го заряда, а також вибору типу підривника та його установки забезпечується за інших рівних умов отримання максимальної мо-гутності дії снарядів біля цілі.  Основні конструктивні характери-стики таких снарядів наведені в табли- ці 2.2. ^ Таблиця 2.2 - Основні конструкти-вні характеристики артилерійських снарядів Наведені характеристики свідчать про те, що фугасні снаряди мають найбільш короткі і тонкостінні корпуси, високий коефіцієнт наповнення, характеризуються порівняно високими відносними масами розривного заряда і малими відносними масами снарядів, що особливо властиво гаубичним фугасним снарядам; осколкові снаряди відрізняються від фугасних протилежністю їх характеристик, а характеристики осколково-фугасних снарядів займають проміжне значення між ними.  Дія осколково-фугасних снарядів складається з ударної, осколкової і фугасної. Перевага того або іншого виду дії снаряда зумовлюється його типом і призначенням. Фугасні снаряди призначені головним чином для руйнування небетонованих польових споруд силою ударів і газів, а також для знищення живої сили, вогневих засобів і бойової техніки у місцях їх зосередження. Вони застосовуються тільки для ударної стрільби з гармат крупних калібрів (152-мм і вище). Осколкові снаряди призначені головним чином для знищення живої сили осколками корпусу, а також для подавлення вогневих засобів, артилерії та руйнування легких польових укриттів; вони застосовуються для ударної стрільби, стрільби на рикошетах і дистанційної стрільби з гармат малого та середнього калібрів. Осколково-фугасні снаряди є уніфікацією фугасних та осколкових снарядів і призначені для руйнування польових оборонних споруд противника силою удару та газів розривного заряда і знищення живої сили і бойової техніки противника осколками корпусу снаряда. Вони застосовуються в гарматах малих та середніх калібрів.  Розглянемо види дії різних типів снарядів. Ударна дія полягає в пробиванні перешкоди або в прониканні снаряда у перешкоду за рахунок кінетичної енергії, яку він має в момент зустрічі з ціллю. Визначальним фактором при ударній дії є кінетична енергія снаряда, яка при його зустрічі з перешкодою витрачається в основному на деформацію або руйнування снаряда, струс та нагрів середовища і снаряда. У фугасних, осколково-фугасних, бетонобійних та каморних бронебійних снарядів найчастіше ударна дія поєднується з фугасною, осколковою та запалювальною дією. Ударна дія є єдиною для снарядів, які не мають спорядження, наприклад, для бронебійних підкаліберних снарядів. Для каморних бронебійних снарядів і для бетонобійних снарядів ударна дія є основною, а для осколково-фугасних та фугасних снарядів вона забезпечує вибух снарядів в оптимальній точці перешкоди. Ударна дія характеризується товщиною перешкоди, яка пробивається снарядом або глибиною проникнення в неї. Для визначення глибини проникнення снаряда в перешкоду найбільш поширена формула Березанського Із формули випливає, що глибина проникнення снаряда зростає зі збільшенням довжини головної частини, кінцевої швидкості, відношення маси до квадрата калібру або, те саме, коефіцієнта поперечного навантаження снаряда і зі зменшенням міцності перешкод та кутів зустрічі з ними. Глибина проникнення у ґрунт середньої щільності 122-мм осколково-фугасних снарядів гаубиці М-30 при стрільбі на повному заряді на дальність 10 км становить 1,6м. Крім перелічених факторів, на глибину проникнення снаряда можуть впливати умови його зустрічі з перешкодою, час дії підривника, міцність корпусу снаряда та інші фактори.  Так, при кутах зустрічі з перешкодою більше 50 траєкторія снаряда в ній стає криволінійною, причому снаряд намагається вийти з перешкоди і при кутах падіння Q_с менше 30 відбувається рикошет. При кутах падіння менше 10 снаряд рикошетує, не заглиблюється в ґрунт, залишаючи на поверхні землі слід у вигляді рівчака. Явище рикошету використовується при стрільбі для отримання повітряних розривів снарядів з метою підвищення їх осколкової дії. Осколкова дія полягає в ураженні цілі осколками, які виникають при розриві оболонки снаряда і мають певну масу, швидкість і напрямок руху. Уражаючим фактором осколкової дії є кінетична енергія осколка або спеціального вражаючого елемента. Осколкова дія відрізняється від ударної тим, що від моменту розриву снаряда до моменту ураження цілі осколок повинен пройти деякий шлях у просторі. Кінетичну енергію осколок отримує при подрібненні корпусу снаряда за рахунок енергії вибуху розривного заряду. При вибуху на внутрішню поверхню корпусу снаряда діє тиск у 100–300 кг/см² продуктів вибухового перетворення, які розривають корпус на осколки та надають їм імпульс сили. При цьому швидкість розльоту осколків становить 1000–1500 м/с. Для ураження цілі необхідно, щоб осколок був убійним.  Убійним осколком для ураження живої сили є осколок масою 4–5г, що має убійну енергію в 1·10⁶ дж/м². Осколкова дія є основною для осколкових та осколково-фугасних снарядів при установці підривника на миттєву дію. Осколкову дію мають також фугасні, бетонобійні, бронебійні та кумулятивні снаряди. Осколкова дія снаряда характеризується числом убійних осколків N, убійним інтервалом R_уб і величиною площі зони ураже-ння S_ур. Загальна кількість осколків при розривах снарядів різного калі-бру наведена в таблиці 2.3. ^Із формули випливає, що кількість осколків збільшується зі збільшенням калібру снаряда, могутності вибухової речовини, коефіцієнта наповнення снаряда і зі зменшенням міцності та в'язкості металу корпусу. Очевидно, що кількість осколків суттєво залежить від конструкції снаряда. Для одержання осколків заданої маси і форми іноді на поверхні корпусу наносять насічку. Розподіл осколків у просторі залежить від форми снаряда і умов зустрічі його з ціллю. У статичних умовах підриву снаряда осколки розлітаються по нормалі до його зовнішньої поверхні. При цьому основний потік осколків від циліндричної частини спрямо-ваний перпендикулярно до осі снаряда, що становить 80% усіх осколків. Решта осколків від головної та донної частини спрямовується уздовж вісі снаряда, що становить прибли-зно 10%. В польоті осколки будуть трохи відхилятися від напрямку польоту снаряда. Серед умов зустрічі снаряда з ціллю найбільше значення має його положення стосовно цілі у момент розриву. Найбільш вигідним буде таке положення снаряда, при якому основний пучок осколків спрямований до цілі. Величина площі зони ураження при ударній стрільбі буде максимальною при зустрічі снаряда по нормалі з поверхнею землі, оскільки розліт основного пучка осколків буде уздовж поверхні землі, що є вигідним для ураження відкрито розміщеної живої сили. Для ураження живої сили, укритої в траншеях, більш ефективною буде стрільба на рикошетах з висотою розривів 3–6м, а укритої за протилежними схилами – дистанційна стрільба з висотою розривів 10–12м. Ефективність осколкової дії залежить також від часу і одноманітності дії підривників. При низькій чутливості або великих відхиленнях у часі дії від розрахункового часу підривників снаряди встигають заглибитися в перешкоду на значну глибину, що знижує їх осколкову дію. Так, при ударній стрільбі 122-мм осколково-фугасними снарядами на твердому ґрунті площа ураження буде прямокутної форми розмірами 40м по фронту і 8м у глибину при глибині воронки в 15–20 см. При збільшенні глибини воронки до 35–50 см площа ураження, а, отже, і осколкова дія снаряда знижуються приблизно в 2 рази. При дистанційній і рикошетній стрільбах неодноманітність часу дії підривників призводить до відхилень точок розривів снарядів від оптимальної висоти розриву, чим знижується ефективність осколкової дії, особливо за рахунок високих розривів при дистанційній стрільбі. Для стабілізації висоти розривів при дистанційній стрільбі використовують неконтактні радіопідривники. Таким чином, висока осколкова дія снарядів досягається: раціональною будовою снарядів: правильним вибором вибухової речовини і металу корпусу, співвідношення між масами розривного заряда і корпусу, а також забезпеченням оптимального дроблення корпусу снаряда; застосуванням високоякісних і стабільних у дії підривників; знаходженням оптимальних умов стрільби. Фугасна дія полягає в зміщенні і руйнуванні оборонних споруд, будов і бойової техніки за рахунок енергії вибуху. Для отримання найбільшої фугасної дії снаряд до моменту вибуху повинен заглибитись у перешкоду на деяку оптимальну глибину, а тому фугасній дії передує ударна дія снаряда. Уражаючими факторами фугасної дії є ударна хвиля і продукти вибуху, які поширюються у середовищі на всі сторони від точки вибуху. При розширенні сильно стиснених і нагрітих продуктів вибуху вони прямують у бік найменшого опору середовища до поверхні перешкоди. У результаті цього ґрунт викидається на поверхню з утворенням конусоподібної воронки, розмір якої характеризується глибиною h_в і радіусом r. При r=h_в воронку прийнято називати нормальною, при r h_в – мілкою і при r h_в – глибокою. І- сфера стиснення – з радіусом R_ст, що дорівнює декільком калібрам снаряда, в цій зоні ґрунт зміщується і ущільнюється; ІІ- сфера руйнування – з радіусом R_p, в якій поширюється сильна ударна хвиля, що викликає порушення зв'язків між частинками ґрунту і призводить до утворення в ньому тріщин і до руйнування оборонних споруд; ІІІ - сфера струсу – з радіусом R_c, в якій послаблена ударна хвиля викликає тільки коливальний рух частин ґрунту без руйнування міцних споруд. Фугасна дія є основною для фугасних, бетонобійних і осколково-фугасних снарядів при встановленні підривника на фугасну дію. Для кумулятивних, осколкових і каморних бронебійних снарядів вона буде додатковою. Фугасна дія снаряда характеризується радіусом руйнування R_p і об'ємом викинутого ґрунту W_в.  Радіус руйнування визначається за емпіричною формулою де К_р – коефіцієнт, що залежить від властивостей середовища:  для пухкого ґрунту – К_р = 1,07, для кам'янистого ґрунту – К_р = 1,0.  - маса розривного заряду, кг З формули видно, що радіус руйнування збільшується зі збі-льшенням маси розривного заряда, а отже, для однотипних снарядів зі збільшенням калібру і зменшується із зростанням міцності середовища. Для 122-мм і 152-мм осколково-фугасних снарядів – радіус руйнування в ґрунті середньої міцності відповідно дорівнює 1,65 м і 2,03 м. Об'єм воронки залежить від маси розривного заряду і заглиблення снаряда в момент вибуху. Практично сучасні фугасні і осколково-фугасні снаряди викидають у середньому на 1 кг вибухової речовини 1,2–1,5 м³ ґрунту. Зі збільшенням заглиблення снаряда воронка стає глибокою, і її об'єм зменшується. При досить глибокому заглибленні відбувається камуфлет – підземний розрив снаряда без утворення воронки. Розрив снаряда на оптимальній глибині забезпечується встановленням підривника на певний час дії. Таким чином, вибух фугасного і осколково-фугасного снаряда супроводжується утворенням воронки і струсом ґрунту, що й викликає руйнування і обвали польових оборонних споруд. Фугасна дія по броньованих цілях приводить до заклинювання, зриву і перекидання башт, руйнування зварки і механізмів за бронею, вибуху боєкомплектів танків і САУ.

25.3 Експлуатаційні матеріали і комплекти ЗІП, які

використовуються при проведенні технічного обслуговування

При проведенні технічного обслуговування зразка озброєння

застосовуються такі експлуатаційні матеріали і приладдя:

Мастило ГОИ-54п – застосовується для змащування механізмів гармати

при експлуатації, а також для консервації механізмів гармати при

постановленні на тривале зберігання.

Мастило ЦИАТИМ-201 – застосовується при змащуванні механізмів

гармати, її замінник – мастило ГОИ-54п.

Мастило ЦИАТИМ-221 – застосовується для змащування спряжених

поверхонь “метал-гума”.

Гідравлічне масло АУП – застосовується при змащуванні каналу ствола

після видалення мастила ГОИ-54п перед стрільбою в тому випадку, коли

стрільба буде проводитися не відразу.

Робоча рідина ПОЖ-70 – застосовується для заповнення відповідних

порожнин противідкотних пристроїв і зрівноважувальних механізмів. Розчин РЧС – призначений для хімічного очищення каналу ствола після

стрільби при температурі від –10 до +50оС. Розчин готується в частинах

безпосередньо перед чищенням гаубиці.

Гас або дизельне паливо – застосовується для промивання каналів

стволів, особливо в зимовий час.

Ганчір’я – для виконання робіт на техніці.

Дерев’яні жердини довжиною 6-8 м і діаметром 5-7 см (по одній на

гармату) – призначені для пижування каналу ствола.

Дерев’яні пижі довжиною 25 см і діаметром 14 см (по два на гармату).

Банники – призначені для чищення, змащування каналу ствола, вони

входять в одиночний комплект ЗІП, поділяються на такі номери:

- банник № 1 – для змащування ствола по нагару після стрільби;

- банник № 2 – для промивання каналу ствола розчином РЧС або гасом;

- банник № 3 – для змащування чистих каналів стволів мастилом;

- банник № 4 – запасний.

Для того щоб не переплутати банники, їх необхідно пронумерувати.

Щітки – призначені для чищення механізмів гармати.

Дерев’яні лопатки – призначені для накладання мастила.

Змащувальні матеріали, які застосовуються для змащування матеріальної

частини, повинні бути чистими. Вони зберігаються в чистих, добре закритих

бляшанках.

При виконанні технічного обслуговування повинні виконуватися заходи

безпеки.

107