- •1.Предмет та завдання курсу «Історія держави і права України»
- •2.Історіографія історії курсу “Історія держави і права України”
- •3.Принципи та методи пізнання історико-правових явищ
- •Плюралізм
- •4.Грецька колонізація Північного Причорномор’я: причини і наслідки
- •5.Джерела права в античних містах-державах Північного Причорномор’я
- •7. Теорії про походження державності у східних слов’ян
- •8.Утворення ранньофеодальної держави – Київська Русь
- •9. Характеристика суспільного ладу Київської Русі
- •10.Органи влади та управління Київської Русі Князь у Давньоруській державі
- •Боярська рада
- •Віче як представницький орган держави
- •Князівська дружина
- •Церква у політичному житті Давньоруської держави
- •Система управління
- •11.Джерела права Київської Русі та їхня характеристика
- •12. Руська Правда, її редакції та характеристика
- •Характеристика й значення
- •13.Поняття злочину за Руською Правдою, класифікація злочинів
- •14.Устав Володимира Мономаха 1113 р
- •15.Суд та судочинство часів Київської Русі
- •16.Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі
- •17.Характеристика суспільного ладу Галицько-Волинського князівства
- •19.Українські землі в складі Великого князівства Литовського та їх правове становище
- •20.Кревська унія 1385 р. Та її наслідки для українських земель в складі Великого князівства Литовського
- •21.Городельська унія 1413 р. І її значення
- •22.Правове становище селян на українських землях в XIV – середини XVI ст.
- •23.Правове становище феодалів на українських землях в XIV – середини XVI ст.
- •24.Судебник Казимира іv Ягеллончика 1468 р.: причини прийняття та його характеристика
- •25.Цереквінський і Нешавський привілеї 1454 р.: причини прийняття та їх політико-правове значення
- •26.Берестейська церковна унія та особливості її ратифікації
- •27.Копний суд у Великому князівстві Литовському, його склад та компетенція
- •28.Головний Литовський трибунал, його склад та компетенція
- •29.Судова реформа 1564–1566 рр.: причини проведення, її суть і значення
- •30.Сеймовий суд, причини його утворення та компетенції
- •31.Земський суд у Великому князівстві Литовському, його склад та компетенція
- •32.Підкоморський суд у Великому князівстві Литовському, його склад та компетенція
- •33.Загальноземські привілеї та їх характеристика
- •34.Магдебурзьке та Хелмське право та особливості їх використання в українських землях
- •35.Статут Великого князівства Литовського 1529 р., його характеристика і значення
- •36.Статут Великого князівства Литовського 1566 р., його характеристика і значення
- •37.Статут Великого князівства Литовського 1588 р., його характеристика і значення
- •38.Поняття злочину згідно Статутів Великого князівства Литовського
- •39.Характеристика і типологія міст в українських землях та правове становище міського населення у хіv – першій половині хvі ст.
- •40.Підготовка та укладення Люблінської унії 1569 р.: її характеристика та наслідки
- •41.Акти про закріпачення українського селянства в хvі ст.
- •42.Правове становище українських земель в складі Речі Посполитої
- •43.Артикули Генріха Валуа 1573 р.
- •44.“Устав на волоки”, його зміст та особливості застосування
- •45.Характеристика органів влади та управління на українських землях Речі Посполитої
- •46. Характеристика суспільного ладу на українських землях Речі Посполитої
Князівська дружина
"Дружина" буквально означає "загін воїнів". Джерела вказують на те, що спершу князя і дружину пов'язували дружні стосунки, підкріплені обопільними зобов'язаннями. Зокрема, князь мав піклуватися про справедливий розподіл добутих спільно з дружиною трофеїв, а дружина повинна була підтримувати й захищати правителя. У період зародження давньоруської державності військова сила (дружина) та князівська влада ще не становили єдине ціле. У середовищі дружинників князя зазвичай вважали першим серед рівних.
Церква у політичному житті Давньоруської держави
Хрещення Русі обумовило ряд суттєвих зрушень у духовній, політичній та економічній сферах, дало нове розуміння етики, моралі, права, могутній поштовх розвитку культури. Неоціненну роль відіграла церква у справі об'єднання східнослов'янських земель в системі давньоруської державності. Така особлива роль православної церкви в політичних, державотворчих процесах значною мірою обумовлювалася як потребами церковної організації, візантійськими традиціями співіснування з державою, так і її структурною побудовою. Адже церква мала централізовану структуру, єдність якої мала міцну морально-правову базу.
Система управління
Система управління Давньоруської держави не була єдиною для всіх князівств і не мала чіткої завершеної форми. Віддавна, ще з доби військової організації у княжіннях, бере початок десяткова система управління. її суть полягала у поділі держави на тисячі, сотні та десятки (очевидно, залежно від кількості воїнів, котрі могли стати під знамена своїх воєвод). Із часом математичний зміст такого поділу втратив сенс, і князівства просто поділяли на адміністративно-територіальні округи - тисячі на чолі з тисяцьким. Він був керівником військових сил округу і водночас уособлював судову, фінансову і поліцейську владу. Тисячі (округи) складалися із сотень на чолі із соцьким, який у своїх повноваженнях був близьким до тисяцького; а сотні поділяли на десятки, очолювані десяцькими. Тож десяткова система управління була вертикальною за структурою і замикалася на місцевому князеві, котрий був васалом Великого київського князя.
Другою системою управління була двірцево-вотчинна система, утворена при князівському дворі. Формувалася за горизонтальним принципом. До неї входили дворецький, стольник, конюший, чашник, ловчий та інші чиновники, які, крім суто придворних обов'язків, почали виконувати доручення князя, що мали загальнодержавне значення.
11.Джерела права Київської Русі та їхня характеристика
Основними джерелами права в Україні-Русі були: звичаєве право, договори Русі з Візантією, княже законодавство, Руська правда.
Норми-звичаї — правила зовнішньої поведінки, які розглядаються членами соціального об'єднання як обов'язкові або на підставі безпосередніх умов суспільного життя, або на підставі якогось суспільного авторитету; здійснюються добровільно, а у разі їх порушення до правопорушників застосовуються засоби громадського впливу.
Норми-звичаї — правила поведінки, що склалися внаслідок фактичного їх застосування протягом тривалого часу. Це основна форма регулювання відносин у додержавному суспільстві.
Ознаки норми-звичаю:
— етнічний характер;
— колективістський характер;
— моральна обумовленість;
— пов'язаність із релігійними уявленнями і ритуалами;
— підкреслена публічність та ін[1].
Звичаєве право сформувалося на ранніх ступенях розвитку суспільства, у період розпаду родового ладу. Виникаючі в суспільстві суперечності викликали потребу у фіксації сформованих відносин у формі різних нормативних установлень (Руська правда, Алеманська правда, Салична правда та ін.). Перші писані закони, що ґрунтувалися на нормах-звичаях, мали справляти враження на підданих своєю стабільністю і розвивати в них почуття впевненості у справедливості[2].
Згодом звичаї минулого (кревна помста, виклик на дуель) поступово трансформувалися відповідно до соціально-економічному ладу суспільства і дотепер продовжують відігравати досить істотну роль, особливо на рівні повсякденної свідомості, у правосвідомості.
уський закон вимальовується як добре створене, самобутнє законодавство, яке суворо карає за злочин проти особи, власності. Система права Київської Русі відповідала розвинутому суспільству. Таким чином, це свідчить, що тут законодавство існувало задовго до Руської правди. Із аналізу текстів договорів випливає, що в них виражене змішане русько-візантійське право. Тут ми знаходимо норми кримінального, цивільного та міжнародного законодавства.
Серед норм кримінального права виділяються статті, які трактують вбивство (ст. 4 договору 911р.іст.13 договору 945 р.). За ст. 4, якщо рус вб'є візантійця або візантієць вб'є руса, винний помре на місці, де здійснене вбивство. В договорі 945 р. аналогічна стаття приводиться дещо в зміненому вигляді. В ній говориться, що вбивця може бути затриманий і позбавлений життя близькими родичами вбитого.
