Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
zalik_istoriya.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
174 Кб
Скачать
☆

Князівська дружина

"Дружина" буквально означає "загін воїнів". Джерела вказують на те, що спершу князя і дружину пов'язували дружні стосунки, підкріплені обопільними зобов'язаннями. Зокрема, князь мав піклуватися про справедливий розподіл добутих спільно з дружиною трофеїв, а дружина повинна була підтримувати й захищати правителя. У період зародження давньоруської державності військова сила (дружина) та князівська влада ще не становили єдине ціле. У середовищі дружинників князя зазвичай вважали першим серед рівних.

Церква у політичному житті Давньоруської держави

Хрещення Русі обумовило ряд суттєвих зрушень у духовній, політичній та економічній сферах, дало нове розуміння етики, моралі, права, могутній поштовх розвитку культури. Неоціненну роль відіграла церква у справі об'єднання східнослов'янських земель в системі давньоруської державності. Така особлива роль православної церкви в політичних, державотворчих процесах значною мірою обумовлювалася як потребами церковної організації, візантійськими традиціями співіснування з державою, так і її структурною побудовою. Адже церква мала централізовану структуру, єдність якої мала міцну морально-правову базу.

Система управління

Система управління Давньоруської держави не була єдиною для всіх князівств і не мала чіткої завершеної форми. Віддавна, ще з доби військової організації у княжіннях, бере початок десяткова система управління. її суть полягала у поділі держави на тисячі, сотні та десятки (очевидно, залежно від кількості воїнів, котрі могли стати під знамена своїх воєвод). Із часом математичний зміст такого поділу втратив сенс, і князівства просто поділяли на адміністративно-територіальні округи - тисячі на чолі з тисяцьким. Він був керівником військових сил округу і водночас уособлював судову, фінансову і поліцейську владу. Тисячі (округи) складалися із сотень на чолі із соцьким, який у своїх повноваженнях був близьким до тисяцького; а сотні поділяли на десятки, очолювані десяцькими. Тож десяткова система управління була вертикальною за структурою і замикалася на місцевому князеві, котрий був васалом Великого київського князя.

Другою системою управління була двірцево-вотчинна система, утворена при князівському дворі. Формувалася за горизонтальним принципом. До неї входили дворецький, стольник, конюший, чашник, ловчий та інші чиновники, які, крім суто придворних обов'язків, почали виконувати доручення князя, що мали загальнодержавне значення.

11.Джерела права Київської Русі та їхня характеристика

Основними джерелами права в Україні-Русі були: звичаєве право, договори Русі з Візантією, княже законодавство, Руська правда.

Норми-звичаї — правила зовнішньої поведінки, які розглядаються членами соціального об'єднання як обов'язкові або на підставі безпосередніх умов суспільного життя, або на підставі якогось суспільного авторитету; здійснюються добровільно, а у разі їх порушення до правопорушників застосовуються засоби громадського впливу.

Норми-звичаї — правила поведінки, що склалися внаслідок фактичного їх застосування протягом тривалого часу. Це основна форма регулювання відносин у додержавному суспільстві.

Ознаки норми-звичаю:

— етнічний характер;

— колективістський характер;

— моральна обумовленість;

— пов'язаність із релігійними уявленнями і ритуалами;

— підкреслена публічність та ін[1].

Звичаєве право сформувалося на ранніх ступенях розвитку суспільства, у період розпаду родового ладу. Виникаючі в суспільстві суперечності викликали потребу у фіксації сформованих відносин у формі різних нормативних установлень (Руська правда, Алеманська правда, Салична правда та ін.). Перші писані закони, що ґрунтувалися на нормах-звичаях, мали справляти враження на підданих своєю стабільністю і розвивати в них почуття впевненості у справедливості[2].

Згодом звичаї минулого (кревна помста, виклик на дуель) поступово трансформувалися відповідно до соціально-економічному ладу суспільства і дотепер продовжують відігравати досить істотну роль, особливо на рівні повсякденної свідомості, у правосвідомості.

уський закон вимальовується як добре створене, самобутнє законодавство, яке суворо карає за злочин проти особи, власності. Система права Київської Русі відповідала розвинутому суспільству. Таким чином, це свідчить, що тут законодавство існувало задовго до Руської правди. Із аналізу текстів договорів випливає, що в них виражене змішане русько-візантійське право. Тут ми знаходимо норми кри­мінального, цивільного та міжнародного законодавства.

Серед норм кримінального права виділяються статті, які трактують вбивство (ст. 4 договору 911р.іст.13 договору 945 р.). За ст. 4, якщо рус вб'є візантійця або візантієць вб'є руса, винний помре на місці, де здійснене вбивство. В договорі 945 р. аналогічна стаття приводиться дещо в зміненому вигляді. В ній говориться, що вбивця може бути затриманий і позбавлений життя близькими родичами вбитого.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]