2. Характеристика робіт, завдання та посадові обов'язки

2.1. Організовує роботи зі своєчасного забезпечення робітників необхідними напівфабрикатами, матеріалами.

2.2. Розставляє робітників по місцях.

2.3. Контролює якість продукції, що виготовляється бригадою, додержання технологічного процесу, правильність ведення обліку виробітку працівників.

2.4. Організовує взаємодію членів бригади відповідно до вимог технологічних процесів.

2.5. Вживає заходів щодо усунення простоїв устаткування і робітників.

2.6. За необхідності підміняє робітників.

2.7. Усуває причини, які викликають зниження якості продукції.

2.8. Забезпечує виконання основних планових завдань бригади, конвеєра, потоку (дільниці).

2.9. Стежить за своєчасним і якісним виправленням дефектів виробів.

2.10. Проводить інвентаризацію незавершеного виробництва на початку і наприкінці роботи (зміни).

2.11. Знає, розуміє і застосовує діючі нормативні документи, що стосуються його діяльності.

2.12. Знає і виконує вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримується норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт.

3. Права

Бригадир на дільницях основного виробництва має право:

3.1. Вживати дії для запобігання та усунення випадків будь-яких порушень або невідповідностей.

3.2. Отримувати всі передбачені законодавством соціальні гарантії.

3.3. Вимагати сприяння у виконанні своїх посадових обов'язків і здійсненні прав.

3.4. Вимагати створення організаційно-технічних умов, необхідних для виконання посадових обов'язків та надання необхідного обладнання та інвентарю.

3.5. Знайомитися з проектами документів, що стосуються його діяльності.

3.6. Запитувати і отримувати документи, матеріали та інформацію, необхідні для виконання своїх посадових обов'язків і розпоряджень керівництва.

3.7. Підвищувати свою професійну кваліфікацію.

3.8. Повідомляти про виявлені в процесі своєї діяльності порушення і невідповідності і вносити пропозиції щодо їх усунення.

3.9. Ознайомлюватися з документами, що визначають права та обов'язки за займаною посадою, критерії оцінки якості виконання посадових обов'язків.

4. Відповідальність

Бригадир на дільницях основного виробництва несе відповідальність за:

4.1. Невиконання або несвоєчасне виконання покладених цією посадовою інструкцією обов`язків та (або) невикористання наданих прав.

4.2. Недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежного захисту.

4.3. Розголошення інформації про організацію (підприємство/установу), що відноситься до комерційної таємниці.

4.4. Невиконання або неналежне виконання вимог внутрішніх нормативних документів організації (підприємства/установи) та законних розпоряджень керівництва.

4.5. Правопорушення, скоєні в процесі своєї діяльності, в межах, встановлених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством.

4.6. Завдання матеріального збитку організації (підприємству/установі) в межах, встановлених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством.

4.7. Неправомірне використання наданих службових повноважень, а також використання їх в особистих цілях.

4. Будівельні матеріали

Під час проходження практики на будівельному об’єкті по вул. Велика Васильківська, 77-79 у Голосіївському р-ні м. Києва для влаштування плити перекриття, використовувалися наступні будівельні матеріали:

• Опалубка

• Арматура

• Бетонна суміш

5. Будівельні машини

На будівельному об’єкті, під час проходження технологічної практики використовувалась наступна будівельна техніка:

• Баштовий кран КБ-403, для подачі бадді з бетонною сумішшю до місця укладання

• Автобетонозміщувачі, для доставки бетонної суміші на обєкт

• Екскаватор для риття котловану:

6. Виконання технологічної операції

Склад операцій і засоби контролю опалубних робіт

Етапи робіт	Контрольовані операції	Контроль (метод, обсяг)	Документація
Підготовчі роботи	Перевірити:		Паспорт (сертифікат), загальний журнал робіт (журнал бетонних робіт)
	- наявність документа про якість на опалубку;	Візуальний
	- наявність ПВР на установку й приймання опалубки;	Те ж
	- якість підготовки й відмтки несучої основи;	Візуальний, вимірювальний
	- наявність і стан кріпильних елементів, засобів підмощування.	Візуальний
Складання опалубки	Контролювати:		Загальний журнал робіт (журнал бетонних робіт)
	- дотримання порядку складання щитів опалубки, установки кріпильних елементів, засобів підмощування, закладних елементів;	Технічний огляд
	- щільність сполучення щитів опалубки між собою й з раніше покладеним бетоном;	Вимірювальний, усіх елементів
	- дотримання геометричних розмірів і проектних нахилів площин опалубки;	Те ж
	- надійність кріплення щитів опалубки.	Технічний огляд
Приймання опалубки	Перевірити:		Загальний журнал робіт (журнал бетонних робіт)
	- відповідність геометричних розмірів опалубки проектним;	Вимірювальний, усіх елементів
	- положення опалубки відносно розбивочних осей у плані й по вертикалі, у т.ч. позначення проектних відмток верху конструкції що бетонується усередині поверхні опалубки;	Вимірювальний
	- правильність установки й надійність кріплення пробок і закладних деталей, а також усієї системи в цілому.	Технічний огляд
Контрольно-вимірювальний інструмент: рулетка, висок будівельний, нівелір, теодоліт, лінійка металева.
Операційний контроль здійснюють: майстер (виконроб), геодезист - у процесі виконання
Приймальний контроль здійснюють: працівники служби якості, майстер (виконроб), представники технагляду замовника.

Комплексний процес зведення монолітних залізобетонних конструкцій складається з наступних робочих процесів: установка опалубки; армування; укладання і ущільнення бетону; догляд за бетоном і зняття опалубки.

 До складу заготовчих процесів входять: виготовлення опалубки і арматури, заготівя заповнювачів, приготування бетонної суміші.

 Призначення опалубки - надання необхідної форми і розмірів майбутньої бетонної конструкції, тому внутрішні розміри опалубки повинні точно відповідати розмірам майбутнього виробу. Елементами опалубки є: опалубні щити або окремі елементи; кріпильні пристрої; підтримуючі елементи (ліси).

 За матеріалом опалубка буває: дерев'яна; сталева; комбінована; залізобетонна; пластмасова; фанерна і картонна. Опалубка повинна відповідати наступним вимогам:

 - міцність, незмінність, правильність форми і розмірів;

 - надійне сприйняття вертикальних і горизонтальних навантажень;

- щільність поверхні повинна виключати просочування через неї цементного молочка;

 - здатність забезпечувати необхідну якість бетонної поверхні;

 - можливість багаторазового використання (оборотність);

 - технологічність - зручність в роботі, можливість швидкої установки і розбирання (розпалубки).

 У  будівництві в основному застосовується розбірно-переставна опалубка з  дерев'яних, металевих або комбінованих рамних щитів.

 

Основні правила установки опалубки

 Поступаючи на об'єкт опалубка повинна бути маркірована.  Послідовність установки опалубки указується в технологічній карті або схемі організації опалубних робіт.

 Місце установки опалубних форм і лісів повинне бути очищене від сміття, снігу і пилу. Поверхня землі повинна бути спланована зрізом верхнього шару ґрунту. Підсипати для цього ґрунт не дозволяється. При установці опалубки слід звертати особливу увагу на вертикальність і горизонтальність елементів.

 Види арматури

Арматурою називають сталеві стрижні, профілі, дріт і вироби з них, призначені для сприйняття в залізобетонних конструкціях розтягуючих і знакозмінних зусиль.

 Арматура, що використовується для виготовлення залізобетонних виробів, підрозділяється:

 - за матеріалом на сталеву і неметалеву;

 - за способом виготовлення на стрижньову, канатну і дротяну;

 - за профілем на круглу гладку   і періодичного профілю;

 - за принципом роботи на ненапружену і напружену;

 - за призначенням на робочу, розподільну і монтажну;

 - за способом установки на зварну і в'язану у вигляді окремих стрижнів, сіток і каркасів.

 Напруження арматури здійснюється механічним або електротермічним способом   в заводських умовах.  

 Процес напруження арматури технічно складний, тому при монолітному бетонуванні напружена арматура застосовується рідко.

 Для більш повного використання властивостей металу арматуру можна зміцнювати: термічно (гарт), холодною витяжкою, сплющенням в холодному стані, волочінням через отвори діаметром, меншим ніж у арматури (волочіння через філь’єри).

 Арматурна сталь, залежно від механічних якостей відноситься до різних класів. Для кожного класу гарячекатаної арматурної сталі, залежно від її хімічного складу встановлюють певні марки (Ст.З, Ст.5, 18Г2С і ін.).

 Для армування заздалегідь напружених конструкцій, окрім штучної високоміцної арматури, застосовують пучки і пасма, що виготовляються з високоміцного дроту діаметром 3 мм, і канати з декількох пасм.

 Разом зі сталевою арматурою для армування бетону у ряді випадків можна застосовувати склопластикову арматуру, яка не поступається по своїй міцності сталевому дроту, має у декілька разів меншу масу і велику, в порівнянні із сталевою арматурою, стійкість до корозії.

 У будівництві широко використовують арматурні сітки у вигляді плоских виробів і рулонів. Для армування балок, ригелів, прогонів випускають плоскі або об’ємні  арматурні каркаси.

 Арматурні вироби слід виготовляти на крупних арматурних заводах, оскільки при виготовленні арматури в дрібних цехах і на приоб’єктних полігонах в 3 - 5 разів зростають витрати ручної праці, збільшуються втрати матеріалу і  зростає вартість продукції.

 Процес поетапного виготовлення арматурних виробів можна виразити наступним ланцюгом: склад арматури – розмотування – правка - чищення і різання - гнуття - зварка - готовий виріб. Розмотування з бухт, правку, чищення і різання легкої арматури здійснюють на автоматичних правильно-відрізних верстатах.  В умовах будівельного майданчика виконуються: приймання арматурних виробів, сортування і складування; підготовка до монтажу, при необхідності укрупнення і об'єднання в арматурно - опалубні блоки; установка, вивіряння арматури і остаточне з'єднання стиків; приймання робіт зі складанням акту  на приховані роботи. При монтажі арматури необхідно забезпечувати захисний шар бетону, тобто відстань між зовнішніми поверхнями арматури і бетону.

 Захисний шар в плитах і стінках завтовшки до 10 см повинен бути не менше 10 мм; у плитах і стінках більше 10 см - не менше 15 мм; у балках і колонах при діаметрі подовжньої арматури 20- 32 мм - не менше 25 мм і при більшому діаметрі - не менше 30 мм.