Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Социология ответы на 105 вопросов.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
863 Кб
Скачать
☆
  1. Порівняйте соціологічні гіпотези виникнення суспільства. Яка, на Ваш погляд, є найбільш реалістичною? Обґрунтуйте відповідь.

"Стихійні соціологи" зазвичай називають три гіпотези виникнення суспільства: еволюційну ("праця створила людину", перетворивши стадо в співтовариство виробників); теологічну ("Бог створив людину і заповів їй Закон"); космічну ("все це справа рук інопланетян"). Усі ці теорії однаково дискусійні, однак жодна з них не дає відповіді про "технологічні деталі" процесу творення соціального організму.

На мою думку найбільш реалістичною є теологічна гіпотеза «Бог створив людину і заповів їй Закон». І я повністю згоден(на) з англійським філософом та соціологом Т.Гоббсом ,який вважає, що людина— як і природа породжена Богом. І що саме природа наділила людей однаковими потребами і пристрастями, дала кожному «право на все», що і стало причиною такої самої люті і пожадливості, яка існує в тваринному світі. Саме тоді виникає «війна всіх проти всіх», а також принцип моралі «людина людині — вовк».

  1. Порівняйте статусний та економічний підходи до аналізу причин соціальної стратифікації. Який з них у найбільшій/найменшій мірі відповідає/не відповідає тенденціям, що склались в українському суспільстві. Відповідь обґрунтуйте.

Соціальна стратифікація — це ієрархічно організована структура соціальної нерівності, яка існує в певному суспільстві в даний історичний проміжок часу. Таку ієрархічно побудовану структуру соціальної нерівності можна уявити як розподіл суспільства на страти.

Економічний підхід, прихильники якого (К. Маркс, Е. Дюркгейм та ін) розглядали поділ праці в якості головної причини соціальної диференціації. К. Маркс першим розробив теорію економічного підґрунтя класів. Він пов`язував існування класів лише з певними історичними формами розвитку виробництва, де власність на засоби виробництва розподілена рівномірно між різними верствами населення, в результаті чого одні експлуатують інших, і між ними неминуча боротьба.

Статусний підхід. Розшароване, багаторівневе суспільство в даному випадку можна порівняти з геологічними нашаруваннями ґрунту або різнокольоровими пластами кондитерського виробу. Проте порівняно з простим нашаруванням соціальна стратифікація має принаймні дві суттєві особливості:

• по-перше, стратифікація являє собою рангове розшарування, коли вищі верстви знаходяться у більш привілейованому становищі, ніж нижчі;

• по-друге, верхні верстви, як правило, значно менші за кількістю членів суспільства, що до них належать, аніж нижчі.

Те саме можна сказати і відносно інших верств, якщо їх розглядати послідовно зверху вниз. Однак у сучасних розвинутих суспільствах цей порядок порушується. Нижчі верстви в кількісному відношенні поступаються так званому "середньому класу".

Суспільство не тільки допускає ієрархію статусного становища груп, окремих індивідів, що до них належать, але й сприймає її як джерело, імпульс для свого розвитку. Соціальна стратифікація вказує на нерівність в суспільстві, його поділ за певним критерієм чи їх сукупністю на стійкі групи, які мають неоднаковий вплив на суспільне життя.

  1. Порівняйте теологічну та позитивну стадії розвитку суспільної свідомості, запропоновану О. Контом. Чи існує між ними взаємозв’язок на сучасному етапі розвитку людства? Чи досягло сучасне суспільство позитивної стадії розвитку. Відповідь обґрунтуйте.

Розглядаючи історію суспільства, О. Конт дійшов висновку про існуван­ня трьох стадій розвитку людського інтелекту в історії людства:

– теологічна (до 1300 р.) – панує релігійний світогляд, тому винуватцями усього, що робиться у суспільстві, є над­природні істоти або трансцендентні сили (духи, Боги). Вона характеризується пануванням релігійного світогляду в сукупності з військово-авторитарними режимами на чолі з жерцями та військовими.

- ­метафізична;

- позитивна або наукова (з 1800 р.), коли стає відчутним вплив науки на суспільство, – вчені стають у центрі його духовного життя. Люди звертаються до законів, заснованих на емпіричній очевидності, експерименті. Розвиток стає відкритим, завдяки науці людина все більше пізнає реальність. Позитивна стадія — це стадія розповсюдження передусім наук, зростання їх суспільної значущості і впливу на всі сторони життя суспільства. Людська думка акцентує свою увагу не на надприродному і не на поясненнях сущого за допомогою абстрактних сутностей, а лише на наукових законах. Зростання й накопичення позитивних знань спонукає швидкий розвиток промисловості, стимулює перехід від військових до промислових розвинутих систем, допомагає встановленню порядку і соціального миру. В центрі духовного життя перебувають вчені і діячі мистецтва, а управління господарством здійснюють промисловці й технічні фахівці.