Титул XXXIV. Про крадіжку огорожі

§ 2. Якщо хто проведе по чужому полю, що вже зійшло, борону, або проїде не дорогою, присуджується до сплати 120 денаріїв, що становить З соліди.

§ 3. Якщо хто проїде по чужій ниві, яка вже почала викидати колос, не дорогою і не стежкою, присуджується до сплати... 15 солідів.

Титул XXXV. Про вбивства або пограбування рабів

§ 1. Якщо який-небудь раб позбавить життя раба, пани хай поділять між собою вбивцю.

§ 4. Якщо яка-небудь вільна людина пограбує чужого літа і буде ви­крита, присуджується до сплати... 35 солідів.

§ 5. Якщо чужий раб або літ позбавить життя вільну людину, сам вбив­ця віддається родичам вбитої людини як половина композиції, а пан раба сплачує другу половину композиції.

§ 6. Якщо хто вкраде або позбавить життя дворового слугу, або кова­ля, або золотаря, або свинопаса, або виноградаря, або конюха і буде викри­тий, присуджується до сплати... 30 солідів.

Титул XXXVIII. Про конокрадство

§ 1. Якщо хто вкраде запряжного коня і буде викритий, присуджується до сплати... 45 солідів, не враховуючи вартості вкраденого і відшкодування.

§ 3. Якщо хто вкраде племінного жеребця з його табуном з 12 кобил, присуджується до сплати... 63 солідів, не враховуючи вартості вкраденого і відшкодування.

§ 4. Якщо ж табун буде менший, а саме — до 7 голів, включаючи і же­ребця, присуджується до сплати 63 солідів, не враховуючи вартості вкраде­ного і відшкодування.

Титул xli. Про людиновбивство стовпищем

§ 1. Якщо хто позбавить життя вільного франка або варвара, що живе за салічним законом, і буде викритий, присуджується до сплати 8000 дена­ріїв, що становить 200 солідів.

§ 3. Якщо хто позбавить життя людину, яка перебуває на королівській службі, або ж вільну жінку, присуджується до сплати 24 000 денаріїв, що становить 600 солідів.

§ 5. Якщо хто позбавить життя римлянина — королівського співтрапез­ника і буде викритий, присуджується до сплати 12 000 денаріїв, що стано­вить 300 солідів.

§ 6. Якщо хто позбавить життя римлянина-землевласника і не королів­ського співтрапезника, присуджується до сплати 4000 денаріїв, що стано­вить 100 солідів.

§ 7. Якщо хто позбавить життя римлянина, зобов'язаного платити по­датки, присуджується до сплати 63 солідів.

Титул xlv. Про переселенців

§ 1. Якщо хто захоче переселитися до вілли [селище] до іншого і якщо один або кілька з жителів вілли захочуть прийняти його, але знайдеться хоч один, який заперечить переселенню, він не матиме права там оселитися.

§ 2. Якщо ж, незважаючи на заборону одного або двох осіб, він на­смілиться оселитись у цій віллі, тоді йому слід опротестувати, і якщо він не захоче піти звідти, той, хто опротестовує, у присутності свідків має зверну­тися до нього з такою вимогою: «Ось я тобі кажу, що в цю найближчу ніч ти, згідно з салічним законом, можеш тут залишатися, але заявляю тобі, що протягом 10 ночей ти повинен піти з цього селища». Після цього, коли прой­де 10 ночей, він знову хай прийде до нього і заявить йому вдруге, щоб він пішов протягом дальших 10 ночей. Якщо ж він і тоді не схоче піти, втретє набавляється до його строку 10 ночей, щоб, таким чином, пройшло 30 но­чей. Якщо і тоді не схоче піти, хай викличе його на суд, маючи при собі свід­ків, які були там при оповіщенні кожного строку. Якщо той, кому заявлено протест, не схоче піти звідти і для цього не буде якої-небудь законної пере­шкоди і якщо йому по закону оповіщено все сказане вище, тоді той, хто за­явив протест, ручиться своїм майном і просить графа прибути на місце, щоб вигнати його звідти. І за те, що він не хотів скоритися законові, він втрачає там наслідки [своєї] праці і, крім того, присуджується до сплати 1200 дена­ріїв, що становить ЗО солідів.

§ 3. Якщо ж тому, хто переселився, протягом 12 місяців не буде заявле­но ніякого протесту, він повинен залишатися недоторканим, як і інші сусіди.