- •1.Визначення моделі.
- •2.Причини, що зумовлюють необхідність моделювання.
- •4.Визначення лінійного програмування.
- •5.Визначення динамічного програмування.
- •7.Що таке адекватність функції?
- •Класифікація математичного моделювання за видом економічних задач та відповідно до окремих розділів математики.
- •9. Стандартна форма запису задач лп.
- •10. Канонічна форма запису задачі лп.
- •12. Геометрична інтерпретація задачі нелінійного програмування.
- •11.Геометрична інтерпретація задачі лп.
- •13. Математична постановка задачі лп.
- •14.Перетворення математичного запису задачі лп для застосування симплекс методу.
- •15. Формули, які складають основу реалізації симплексного методу.
- •16. Економічна інтерпретація розв’язку задачі лп отриманого симплексним методом.
- •17. Яким чином з математичної постановки задачі лп скласти двоїсту задачу?
- •18. Необхідні і достатні умови для оптимального розв’язку двоїстої задачі
- •19. Теореми двоїстості, які дозволяють знайти розв’язок прямої задачі лп
- •20. Формула приросту цільової функції двоїстої задачі та її складові.
- •21. Формули, які складають основу реалізації двоїстого симплексного методу .
- •23.Яким чином скласти додаткове обчислення до задачі лп, щоб отримати цілочисловий розв’язок.
- •24. Загальний математичний запис транспортної задачі.
- •25.Загальний математичний запис задачі про призначення.
- •26.Загальний математичний запис транспортної задачі з пунктом перевалу.
- •27.З якої умови починають розв’язок транспортної задачі?
- •28.Умова якою перевіряють на оптимальність базові плани транс. Задачі.
- •29. Умова за якою визначають потенціали для базисних планів транспортної задачі.
- •30. Метод диференціальних рент.
- •31. Суть методу потенціалів.
- •32.В чому полягає перевага методу диференціальних рент над методом потенціалів?
- •34. Яка умова взята за основу при математичному формуванні Транспортної задачі?
- •35. Приведення стандартних форм запису лп до канонічних.
- •36. Основні перетворення при застосуванні методу множників Лагранжа.
- •37. Умови Куна-Такера для задач нелінійного програмування.
- •38. Теорема Куна-Такера.
- •39. Чого досягається застосовуючи множники Лагранжа в системі нелінійних рівнянь.
- •40. Необхідна і достатня умова для перевірки на оптимальність розв’язку задачі нелінійного програмування.
- •41. Що таке градієнт функції в градієнтних методах розв’язку задач нелінійного програмування.
- •42. Основна термінологія задач динамічного програмування.
- •45.Суть задачі динамічного програмування.
- •48.Суть задачі розподілу ресурсів в динамічній постановці.
- •50. Суть стохастичної задачі для динамічної постановки.
- •51. Математичні перетворення задачі динамічного програмування у диференційованій та стохастичній постановці.
- •52.Метод визначення коефіцієнтів рівняння регресії. 53.Яка формула відображає суть методу найменших квадратів. Разом.
- •54.Умова для застосування поліноміальних рівнянь одно факторної регресії для вирівнювання ряду динаміки.
- •55.Як вибрати степінь поліменіарності.
- •56.Вбудовані функції в програмі MathCad для розрахунку коефіцієнтів однофакторної регресії.
- •57,58 Статичні критерії для перевірки достовірності однофакторної регресійної моделі.
- •59. Формула емпіричної оцінки коефіцієнта факторної кореляції.
- •60. Математичний запис багатофакторного множинного поняття регресії.
- •61. Статистичні критерії та їх формули за якими виконують перевірку рівняння множинної регресії.
- •62. Що таке мультиколеніарність та як її визначати?
- •Що таке стійкість розв’язку при визначенні коефіцієнтів рівняння множинної регресії.
- •Як оцінюють адекватність рівняння множинної регресії
- •Як розраховують істотність, суттєвість рівняння множинної регресії?
- •Якщо в рівнянні множинної регресії присутні 3 і більше факторів, який метод вибору з цих факторів для включення в дане рівняння застосовують?
- •(Визначення моделей з ризику. 68. Поняття якими оперують в моделях ризику та не визначеності.). Разом.
59. Формула емпіричної оцінки коефіцієнта факторної кореляції.
Із курсу статистики відомо, що формула емпіричної оцінки коефіцієнта парної кореляції має вигляд
,
(3.2.1)
де
та
-
середні величини статистичних виборок
обсягом n
дискретно заданих значень
та
(i=1,2,…,n)
фактора
впливу х
та досліджуваного показника у.
60. Математичний запис багатофакторного множинного поняття регресії.
y(X)=ao+a1x1i+ a2x2i+…+ ajxji+…+ aNxNi
і – номер статистичного значення фактора xj (j=1, … N) i=1, …n
ao, a1, … aN – коефіцієнти рівняння регресії , що розраховуються за методами найменших квадратів
61. Статистичні критерії та їх формули за якими виконують перевірку рівняння множинної регресії.
Під адекватністю регресійної моделі розуміють відповідність моделі досліджуваному процесу. Кількісна перевірка адекватності моделі зводиться до перевірки отриманого рівняння регресії за критерієм Фішера
, (3.2.8)
де:
- значення величини показника, знайдене
за рівнянням регресії в точках і
= 1,2,…, n;
-
середня величина значень
. Модель вважається адекватною на рівні
значущості α
, якщо
.
Реалізація у регресійному аналізі чисельних методів розв”язку, зокрема методу найменших квадратів, передбачає визначення стійкості розв”язку. Поняття стійкості розв”язку в свою чергу визначається обумовленістю системи лінійних рівнянь, яка у векторно-матричній формі запису може бути представлена такою формулою
, (3.2.9)
де: А
– вектор-стовпець коефіцієнтів
рівняння регресії , тобто шуканих
значень розв”язку (попутно зауважимо,
що коефіцієнт
розраховується за окремо складеним
рівнянням); Х,
Y
- відповідно матриця та вектор-стовпець
відхилень значень вхідних даних xj,i
та уі
від їх середніх величин (для факторів
впливу хj,i
беруться середні величини
по кожному з факторів
j
з масиву вхідних даних); Т
–
знак транспонування матриці.
Аналітичний розв”язок цієї системи має вигляд
. (3.2.10)
Таким чином, якщо незначні зміни у правій частині системи ведуть до суттєвої зміни розв”язку А , то така система називається погано обумовленою, а сам розв”язок – нестійким. В результаті, не дивлячись на те, що розв”язок отриманий, регресійна модель буде суперечити суті економічного, фізичного, технологічного чи іншого явища. Вимога адекватності порушується і застосовувати отримане рівняння регресії не можна. В цьому плані ми як би знаходимо математичне підтвердження того факту, що підбір факторів впливу для кореляційно-регресійної залежності в першу чергу має здійснюватися на основі попереднього аналізу і дотримання економічної, фізичної, технологічної і т.п. суті (логіки) зв”язків у системі дослідження (тобто, структури системи).
Щодо кількісних оцінок обумовленості системи рівнянь, то в навчальній та науковій літературі можна знайти такі рекомендації. Рекомендують, наприклад, розраховувати числа обумовленості матриці
.
(3.2.11)
Числа обумовленості розраховують як добуток норм прямої та оберненої матриць до вказаної матриці системи рівнянь. Ці числа означають, у скільки разів може збільшитися відносна похибка в коефіцієнтах А за наявності похибки у вихідній матриці М .
