- •1.Визначення моделі.
- •2.Причини, що зумовлюють необхідність моделювання.
- •4.Визначення лінійного програмування.
- •5.Визначення динамічного програмування.
- •7.Що таке адекватність функції?
- •Класифікація математичного моделювання за видом економічних задач та відповідно до окремих розділів математики.
- •9. Стандартна форма запису задач лп.
- •10. Канонічна форма запису задачі лп.
- •12. Геометрична інтерпретація задачі нелінійного програмування.
- •11.Геометрична інтерпретація задачі лп.
- •13. Математична постановка задачі лп.
- •14.Перетворення математичного запису задачі лп для застосування симплекс методу.
- •15. Формули, які складають основу реалізації симплексного методу.
- •16. Економічна інтерпретація розв’язку задачі лп отриманого симплексним методом.
- •17. Яким чином з математичної постановки задачі лп скласти двоїсту задачу?
- •18. Необхідні і достатні умови для оптимального розв’язку двоїстої задачі
- •19. Теореми двоїстості, які дозволяють знайти розв’язок прямої задачі лп
- •20. Формула приросту цільової функції двоїстої задачі та її складові.
- •21. Формули, які складають основу реалізації двоїстого симплексного методу .
- •23.Яким чином скласти додаткове обчислення до задачі лп, щоб отримати цілочисловий розв’язок.
- •24. Загальний математичний запис транспортної задачі.
- •25.Загальний математичний запис задачі про призначення.
- •26.Загальний математичний запис транспортної задачі з пунктом перевалу.
- •27.З якої умови починають розв’язок транспортної задачі?
- •28.Умова якою перевіряють на оптимальність базові плани транс. Задачі.
- •29. Умова за якою визначають потенціали для базисних планів транспортної задачі.
- •30. Метод диференціальних рент.
- •31. Суть методу потенціалів.
- •32.В чому полягає перевага методу диференціальних рент над методом потенціалів?
- •34. Яка умова взята за основу при математичному формуванні Транспортної задачі?
- •35. Приведення стандартних форм запису лп до канонічних.
- •36. Основні перетворення при застосуванні методу множників Лагранжа.
- •37. Умови Куна-Такера для задач нелінійного програмування.
- •38. Теорема Куна-Такера.
- •39. Чого досягається застосовуючи множники Лагранжа в системі нелінійних рівнянь.
- •40. Необхідна і достатня умова для перевірки на оптимальність розв’язку задачі нелінійного програмування.
- •41. Що таке градієнт функції в градієнтних методах розв’язку задач нелінійного програмування.
- •42. Основна термінологія задач динамічного програмування.
- •45.Суть задачі динамічного програмування.
- •48.Суть задачі розподілу ресурсів в динамічній постановці.
- •50. Суть стохастичної задачі для динамічної постановки.
- •51. Математичні перетворення задачі динамічного програмування у диференційованій та стохастичній постановці.
- •52.Метод визначення коефіцієнтів рівняння регресії. 53.Яка формула відображає суть методу найменших квадратів. Разом.
- •54.Умова для застосування поліноміальних рівнянь одно факторної регресії для вирівнювання ряду динаміки.
- •55.Як вибрати степінь поліменіарності.
- •56.Вбудовані функції в програмі MathCad для розрахунку коефіцієнтів однофакторної регресії.
- •57,58 Статичні критерії для перевірки достовірності однофакторної регресійної моделі.
- •59. Формула емпіричної оцінки коефіцієнта факторної кореляції.
- •60. Математичний запис багатофакторного множинного поняття регресії.
- •61. Статистичні критерії та їх формули за якими виконують перевірку рівняння множинної регресії.
- •62. Що таке мультиколеніарність та як її визначати?
- •Що таке стійкість розв’язку при визначенні коефіцієнтів рівняння множинної регресії.
- •Як оцінюють адекватність рівняння множинної регресії
- •Як розраховують істотність, суттєвість рівняння множинної регресії?
- •Якщо в рівнянні множинної регресії присутні 3 і більше факторів, який метод вибору з цих факторів для включення в дане рівняння застосовують?
- •(Визначення моделей з ризику. 68. Поняття якими оперують в моделях ризику та не визначеності.). Разом.
17. Яким чином з математичної постановки задачі лп скласти двоїсту задачу?
Для побудови
двоїстої задачі необхідно звести пряму
задачу до стандартного виду (якщо для
відшукання максимального значення
цільової функції всі нерівності її
системи обмежень приведені до виду «
»,
а для задачі на відшукання мінімального
значення — до виду «
»).
Якщо пряма задача лінійного програмування подана в стандартному вигляді, то двоїста задача утворюється за такими правилами:
1. Кожному обмеженню прямої задачі відповідає змінна двоїстої задачі. Кількість невідомих двоїстої задачі дорівнює кількості обмежень прямої задачі.
2. Кожній змінній прямої задачі відповідає обмеження двоїстої задачі, причому кількість обмежень двоїстої задачі дорівнює кількості невідомих прямої задачі.
3. Якщо цільова функція прямої задачі задається на пошук найбільшого значення (max), то цільова функція двоїстої задачі — на визначення найменшого значення (min), і навпаки.
4. Коефіцієнтами при змінних у цільовій функції двоїстої задачі є вільні члени системи обмежень прямої задачі.
5. Правими частинами системи обмежень двоїстої задачі є коефіцієнти при змінних у цільовій функції прямої задачі.
6. Матриця
,
що складається з коефіцієнтів при змінних у системі обмежень прямої задачі, і матриця коефіцієнтів у системі обмежень двоїстої задачі
утворюються одна з одної транспонуванням, тобто заміною рядків стовпчиками, а стовпчиків — рядками.
Пари задач лінійного програмування бувають симетричні (обмеження прямої та двоїстої задач є лише нерівностями, а змінні обох задач можуть набувати лише невід’ємних значень)
та несиметричні (деякі обмеження прямої задачі можуть бути рівняннями, а двоїстої — лише нерівностями).
Пряма задача |
Двоїста задача |
Cиметричні задачі |
|
max F = CX
AX
X |
min Z = BY ATY C Y 0 |
min F = CX AX B X 0 |
max Z = BY ATY C Y 0 |
Несиметричні задачі
max F = CX AX = B X 0 |
min Z = BY ATY C Y |
min F = CX AX = B X 0 |
max Z = BY ATY C Y |
18. Необхідні і достатні умови для оптимального розв’язку двоїстої задачі
Кожну з двох спряжених задач можна розв’язати окремо, проте встановлені теоремами двоїстості залежності між оптимальними планами прямої та двоїстої задач уможливлюють знаходження розв’язку двоїстої задачі за наявності оптимального плану прямої, і навпаки/
Приклад: До заданої задачі лінійного програмування записати двоїсту задачу. Розв’язати одну з них симплекс-методом та визначити оптимальний план другої задачі, використовуючи співвідношення першої теореми двоїстості.
max Z = – 5x1 + 2x2;
Розв’язання. Перш ніж записати двоїсту задачу, необхідно пряму задачу звести до стандартного вигляду. Оскільки цільова функція F максимізується і в системі обмежень є нерівності, то їх слід звести до виду « ». Тому перше обмеження задачі помножимо на (–1). Після цього знак нерівності зміниться на протилежний. Отримаємо:
max Z = – 5x1 + 2x2;
Тепер за відповідними правилами складемо двоїсту задачу:
min F = – y1 + 5y2;
Оскільки записані задачі симетричні, то будь-яку з них можна розв’язати симплекс-методом. Наприклад, визначимо спочатку оптимальний план прямої задачі. Для цього застосуємо алгоритм симплекс-методу.
1. max Z = – 5x1 + 2x2 + 0x3 + 0x4;
2. Векторна форма запису системи обмежень має вигляд:
,
де
,
,
,
,
.
У системі векторів для утворення початкового одиничного базису відсутній один вектор. Тому введемо штучну змінну в перше обмеження.
3. Розширена задача лінійного програмування буде такою:
max Z = – 5x1 + 2x2 + 0x3 + 0x4 – Мx5;
У цій задачі х4 та х5 — базисні змінні, а х1, х2, х3 — вільні. Нехай х1 = х2 = х3 = 0, тоді х4 = 5; х5 = 1.
Перший опорний план задачі:
X0 = (0; 0; 0; 5; 1), Z0 = – M.
4. Подальше розв’язування прямої задачі подано у вигляді симплексної таблиці:
Базис |
Сбаз |
План |
–5 |
2 |
0 |
0 |
– М |
|
x1 |
x2 |
x3 |
x4 |
x5 |
||||
|
–М 0 |
1 5 |
1 2 |
1 3 |
– 1 0 |
0 1 |
1 0 |
1 5/3 |
Zj – cj 0 |
0 –М |
5 –М |
–2 –М |
0 М |
0 0 |
0 0 |
|
|
x2 x4 |
2 0 |
1 2 |
1 –1 |
1 0 |
–1 3 |
0 1 |
1 –3 |
– 2/3 |
Zj – cj 0 |
2 |
7 |
0 |
– 2 |
0 |
2 М |
|
|
x2 x3 |
2 0 |
5/3 2/3 |
2/3 –1/3 |
1 0 |
0 1 |
1/3 1/3 |
0 –1 |
|
Zj – cj 0 |
10/3 |
19/3 |
0 |
0 |
2/3 |
0 М |
|
|
З останньої симплекс-таблиці запишемо оптимальний план прямої задачі:
Х* = (0; 5/3; 2/3; 0), Zmax = 10/3.
Згідно зі співвідношенням двоїстості за першою теоремою можна висновувати, що оптимальний план двоїстої задачі існує і
min F = max Z = 10/3.
Компоненти вектора Y* (оптимальний план двоїстої задачі) визначимо за формулою:
,
де
та міститься в стовпчику «сбаз»
останньої симплекс-таблиці;
.
Матриця D– 1 також міститься в останній симплекс-таблиці у стовпчиках змінних «x5» та «x4», які утворювали початковий базис.
Отже,
,
min F = – 1 0 + 5 2/3 = 10/3.
Застосувавши для розв’язування прямої задачі симплекс-метод, ми знайшли її оптимальний план, а потім визначили оптимальний розв’язок двоїстої задачі за допомогою співвідношень першої теореми двоїстості.

x5
x4