- •1.Визначення моделі.
- •2.Причини, що зумовлюють необхідність моделювання.
- •4.Визначення лінійного програмування.
- •5.Визначення динамічного програмування.
- •7.Що таке адекватність функції?
- •Класифікація математичного моделювання за видом економічних задач та відповідно до окремих розділів математики.
- •9. Стандартна форма запису задач лп.
- •10. Канонічна форма запису задачі лп.
- •12. Геометрична інтерпретація задачі нелінійного програмування.
- •11.Геометрична інтерпретація задачі лп.
- •13. Математична постановка задачі лп.
- •14.Перетворення математичного запису задачі лп для застосування симплекс методу.
- •15. Формули, які складають основу реалізації симплексного методу.
- •16. Економічна інтерпретація розв’язку задачі лп отриманого симплексним методом.
- •17. Яким чином з математичної постановки задачі лп скласти двоїсту задачу?
- •18. Необхідні і достатні умови для оптимального розв’язку двоїстої задачі
- •19. Теореми двоїстості, які дозволяють знайти розв’язок прямої задачі лп
- •20. Формула приросту цільової функції двоїстої задачі та її складові.
- •21. Формули, які складають основу реалізації двоїстого симплексного методу .
- •23.Яким чином скласти додаткове обчислення до задачі лп, щоб отримати цілочисловий розв’язок.
- •24. Загальний математичний запис транспортної задачі.
- •25.Загальний математичний запис задачі про призначення.
- •26.Загальний математичний запис транспортної задачі з пунктом перевалу.
- •27.З якої умови починають розв’язок транспортної задачі?
- •28.Умова якою перевіряють на оптимальність базові плани транс. Задачі.
- •29. Умова за якою визначають потенціали для базисних планів транспортної задачі.
- •30. Метод диференціальних рент.
- •31. Суть методу потенціалів.
- •32.В чому полягає перевага методу диференціальних рент над методом потенціалів?
- •34. Яка умова взята за основу при математичному формуванні Транспортної задачі?
- •35. Приведення стандартних форм запису лп до канонічних.
- •36. Основні перетворення при застосуванні методу множників Лагранжа.
- •37. Умови Куна-Такера для задач нелінійного програмування.
- •38. Теорема Куна-Такера.
- •39. Чого досягається застосовуючи множники Лагранжа в системі нелінійних рівнянь.
- •40. Необхідна і достатня умова для перевірки на оптимальність розв’язку задачі нелінійного програмування.
- •41. Що таке градієнт функції в градієнтних методах розв’язку задач нелінійного програмування.
- •42. Основна термінологія задач динамічного програмування.
- •45.Суть задачі динамічного програмування.
- •48.Суть задачі розподілу ресурсів в динамічній постановці.
- •50. Суть стохастичної задачі для динамічної постановки.
- •51. Математичні перетворення задачі динамічного програмування у диференційованій та стохастичній постановці.
- •52.Метод визначення коефіцієнтів рівняння регресії. 53.Яка формула відображає суть методу найменших квадратів. Разом.
- •54.Умова для застосування поліноміальних рівнянь одно факторної регресії для вирівнювання ряду динаміки.
- •55.Як вибрати степінь поліменіарності.
- •56.Вбудовані функції в програмі MathCad для розрахунку коефіцієнтів однофакторної регресії.
- •57,58 Статичні критерії для перевірки достовірності однофакторної регресійної моделі.
- •59. Формула емпіричної оцінки коефіцієнта факторної кореляції.
- •60. Математичний запис багатофакторного множинного поняття регресії.
- •61. Статистичні критерії та їх формули за якими виконують перевірку рівняння множинної регресії.
- •62. Що таке мультиколеніарність та як її визначати?
- •Що таке стійкість розв’язку при визначенні коефіцієнтів рівняння множинної регресії.
- •Як оцінюють адекватність рівняння множинної регресії
- •Як розраховують істотність, суттєвість рівняння множинної регресії?
- •Якщо в рівнянні множинної регресії присутні 3 і більше факторів, який метод вибору з цих факторів для включення в дане рівняння застосовують?
- •(Визначення моделей з ризику. 68. Поняття якими оперують в моделях ризику та не визначеності.). Разом.
9. Стандартна форма запису задач лп.
Завданнями лінійного програмування називаються оптимізаційні задачі, в яких обмеження, які представлені у вигляді рівності або нерівностей, і цільова функція лінійна. Розробка моделі ЛП включає наступні основні етапи: визначення змінних задачі, подання її обмежень у вигляді лінійних рівнянь або нерівностей, завдання лінійної цільової функції, що підлягає мінімізації або максимізації.
Завдання ЛП у стандартній формі з m обмеженнями і n змінними має наступний вигляд:
максимізувати
або мінімізувати
при обмеженнях:
Завдання ЛП у стандартній формі можна записати в компактних матричних позначеннях наступним чином:
максимізувати
або мінімізувати
при
обмеженнях
де A - матриця розмірності mxn, x - вектор-стовпець розмірності nxl, b - вектор-стовпець розмірності mxl, а c - вектор-рядок розмірності. 1xn.
Зазвичай A призначається матрицею коефіцієнтів, x - вектором змінних, b - вектором ресурсів, c - вектором оцінок завдання ЛП.
При рішенні задачі ЛП симплекс-методом потрібно, щоб завдання була представлена в стандартній формі. Однак не всі практичні завдання її мають, тому для задоволення вимоги алгоритму необхідно наступне.
1. За допомогою введення додаткових залишкових або надлишкових змінних перетворити нерівності в рівності.
2. Для отримання невід'ємних змінних завдання необмежені по знаку змінні замінити різницею двох невід'ємних.
При вирішенні завдань ЛП використовуються наступні основні поняття. Припустимим рішенням є невід'ємні значення змінних, для яких виконуються обмеження, а допустимої областю - сукупність допустимих рішень. Оптимальним рішенням називаються такі допустимі значення змінних, при яких ЦФ екстремально, тобто має оптимальне значення. У ряді випадків, ЦФ має одне оптимальне значення при декількох комбінацій значень змінних, отже, завдання має неєдиний оптимуму. Коли в задачі ЛП немає кінцевого оптимуму, то в цьому випадку існує необмежений оптимум.
10. Канонічна форма запису задачі лп.
Канонічною називається задача ЛП, що перебуває у встановленні екстремального значення функції
L = сjхj (3)
при виконанні умов
аijхij = bi і xj 0. (4)
Будь-яку задачу лінійного програмування можна звести до форми канонічної задачі (КЗЛП).
По-перше, не принципово, що треба шукати для цільової функції – максимум або мінімум. Випадок, коли L треба перетворити в максимум, легко зводиться до знаходження мінімуму, якщо змінити знак L на зворотний (мінімізувати не L, a L'= —L), тому що
min f(x1, x2,…,xn) =max[-f(x1, x2,…,xn)]... (8)
і навпаки.
По-друге, від умов-нерівностей можна перейти до умов-рівностей шляхом введення нових «додаткових» змінних. Причому число додаткових змінних дорівнює числу нерівностей.
Якщо m рівностей є лінійно незалежними, то систему з m лінійно незалежних рівностей з n змінними (m < n) завжди можна розв'язати відносно m змінних, називаних базисними, виразивши їх через інші k=n- m змінних, називаних вільними. Вільним змінним можна надавати будь-які значення, не порушуючи умову (4).
План КЗЛП x=(x1, x2,…, xn) називається базисним планом задачі, якщо його компоненти, що відповідають базисним стовпцям, більше нуля (xj 0), а всі інші компоненти (не базисні) – дорівнюють нулю.
Нагадаємо основні теореми лінійного програмування.
Теорема 1. Якщо цільова функція L приймає максимальне значення в деякій точці ОДР, то вона приймає це значення і в деякій кутовій точці ОДР.
Теорема 2. Кожен припустимий базисний план є кутовою точкою ОДР.
Справедливе й зворотне ствердження: якщо план x=(x1, x2,…, xn) є кутовою точкою ОДР, то він є припустимим базисним планом задачі.
