2. Досягнення в розвитку залізничного транспорту,

його сучасна структура і стан

Україна має надзвичайно сприятливі передумови для формуван­ня і розміщення транспортної мережі.

Залізничний транспорт України відіграє провідну роль у здійсненні внутрішньодержавних і значну — у зовнішньодержавних економічних зв'язках України. На нього припадає основна частина вантажообороту і перевезень пасажирів. Цей вид транспорту поєднує у собі важливі техніко-економічні показники: регулярність руху і високу швидкість перевезень, велику пропускну і провізну спроможність.

Зокрема, галузева структура народного господарства та його територіальна організація, вигідне економіко-географічне положення визначили розвиток і розміщен­ня залізничного, автомобільного, трубопровідного транспорту.

При цьому економіко-географічне положення істотно вплину­ло на проходження транзитних магістралей, трубопроводів, формування транспортних вузлів змішаного типу. Рівнинний рельєф сприяє повсюдному розміщенню шляхів сполучення.

Вихід до узбережжя Чорного і Азовського морів, наявність зручних бухт на їх узбережжі вплинули на будівництво морських портів і розвиток морсь­кого транспорту. Наявність судноплавних річок (Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг та ін.) сприяла розвитку річкового транспорту. В цілому в Україні розвинуті всі види транспорту. Динаміка вантажообороту усіх видів транспорту загального користування наведена в табл. 1.

Таблиця 1

ВАНТАЖООБОРОТ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ, млрд. т/км.

	Усі види	Заліз­ничний
1985	985,6	497,9
1990	1039,3	474,0
1995	544,0	195,8
2000	450,3	163,4
2003	402,4	165,2

Робота транспортної системи визначається обсягами переве­зених вантажів та середньою дальністю їх перевезень. Обсяги перевезення вантажів окремими видами транспорту загального користування наведено в табл. 2.

ВІДПРАВЛЕННЯ (ПЕРЕВЕЗЕННЯ) ВАНТАЖІВ

ЗАЛІЗНИЧНИМ ТРАНСПОРТОМ УКРАЇНИ

Види транс­порту	1985		1990		1995		2000		2003
	млн. т	%	млн. т	%	млн. т	%	млн. т	%	млн. т	%
Всі види транспорту	6118	100	6286	100	2456	100	1818	100	1799	100
залізничний	1024	17	974	15	360	14	296	16	293	16

28. Дайте оцінку переваг і недоліків використання автомобільного транспорту.

Автомобільний транспорт

Автомобільний транспорт -- це вид транспорту, який здійснює перевезення вантажів і пасажирів по безрейкових шляхах з використанням колісного рушія. (Рушій -- пристрій для перетворення роботи двигуна чи якогось іншого джерела енергії в роботу, що забезпечує рух транспортних машин (наприклад, колеса, гусениці, вітрила, весла, реактивні сопла та ін.).)

Це найбільш масовий вид транспорту для перевезення пасажирів на короткі та середні відстані. Основна сфера його діяльності -- перевезення вантажів будь-якої вартості на невеликі та середні відстані. Застосування сучасних технологій типу контейнерної розширює сферу застосування автомобільного транспорту по перевезенню вантажів. Ефективні і перевезення на значні відстані в міжнародному сполученні, які приносять валютний прибуток і прискорюють доставку експортно-імпортних вантажів.

Основні техніко-експлуатаційні особливості та переваги автомобільного транспорту:

маневреність та велика рухливість, мобільність;

доставка вантажів (пасажирів) «від дверей до дверей» без додаткових перевантажень чи пересадок на шляху прямування;

автономність руху транспортного засобу;

висока швидкість доставки;

широка сфера застосування по територіальній ознаці, видам вантажу і системам сполучення;

більш короткий шлях проходження в порівнянні з природними шляхами водяного транспорту.

Відносні недоліки автомобільного транспорту:

велика собівартість;

велика паливо енергоємність;

велика металоємність;

низька продуктивність одиниці рухомого складу (130--150 тис. т-км на рік);

найбільша трудомісткість (на один транспортний засіб потрібно не менше одного водія);

забруднює навколишнє середовище.

Технологія роботи автомобільного транспорту відрізняється тим, що виробничий процес здійснюється рухомим складом підприємств загального користування, відомчим (обслуговуючим переважно перевезення даного відомства) і приватним. Цьому виду транспорту притаманна автономність руху одиночними автомобілями, а також автопоїздами та автозагонами за графіком або без нього. Відправлення вантажів можуть бути змішані або дрібними партіями.

Проблеми і тенденції розвитку автомобільного транспорту:

підвищення продуктивності автомобільного транспорту шляхом збільшення швидкості руху; створення нових автомобілів більшої вантажопідйомності і вантажомісткості, необхідних для обслуговування металургійної, вуглевидобувної, гірської та іншої галузей промисловості. Максимальна вантажопідйомність на сьогодні -- 600 т. Необхідне збільшення моторесурса автомобілів, тобто пробігу їх до капітального ремонту. Зараз автомобілі ВАЗ проходять до 130 тис. км, ГАЗ і КАМАЗ -- до 400 тис. км, ЗІЛ, КРАЗ -- до 300 тис. км, але іноземні автомобілі мають значно більший ресурс.

Залишається проблема (капітального) ремонту (трудомісткість зборки нового ЗІЛ-130 складає 140 нормогодин, а його капітальний ремонт -- 360 нормогодин, але після ремонту досягається тільки 60 % продуктивності). За кордоном легкові автомобілі не доводять до капітального ремонту, також як більшість марок вантажних (розпродають окремі елементи на запчастини або відправляють цілком під прес для одержання вторинної сировини, особливо після серйозних аварій). Доцільним вважається капітальний ремонт лише для особливо важких дорогих вантажних автомобілів.

Необхідне зниження трудомісткості транспортного процесу, у тому числі шляхом створення спеціалізованих автомобілів (за кордоном -- до 90 % парку), особливо самоскидів і самонавантажувачів, що значно скорочує час перевантажувальних робіт, і побудови раціональної структури парку (у європейських країнах частка автомобілів особливо малої та малої вантажопідйомності може складати 50 %, у нашій країні -- не більш 15 %, хоча основна сфера автомобільного транспорту -- постачання торгівлі та побутової мережі міста). Необхідна зміна підходу до систем діагностики та технічного обслуговування, а також удосконалювання конструкції та технічних характеристик автомобілів і їхніх двигунів, тому що по цих напрямках спостерігається велике відставання нашої автомобільної промисловості. Для економії палива необхідно більш широке впровадження електроенергії, газу, водневого та іншого видів палива; застосування економічно та екологічно ефективних двигунів.

Як і раніше актуальна для України проблема доріг: розвиток мережі не встигає за збільшенням кількості транспортних засобів. З початку економічних реформ на Україні парк автомобільного транспорту виріс у 1,6 раза (легкових -- на 76 %), а за прогнозами частка вантажних перевезень до 2015 р. збільшиться на 30 --40 %. Через 5--6 років повинно бути 170 автомобілів на 1000 жителів. Мережа доріг будь-якої країни відповідає рівню економічного розвитку цієї країни. Оптимальною щільністю доріг для нашої країни вважається 45 -- 50 км/1000 км^2. а зараз вона складає на Україні -- 39 км/1000 км² (для порівняння: у Молдавії -- 41,25 км/1000 км², Вірменії -- 35,2 км/1000 км², Грузії -- 42,3 км/1000 км², у Латвії -- 51 км/1000 км², Бельгії --375 км/1000 км², Японії -- 190 км/1000 км², Німеччини -- 196 км/1000 км², США -- 373 км/1000 км² позаміських і 690 км/1000 км² -з врахуванням вулиць міста).

Таблиця

Тип транспортного засобу (тип двигуна)	Витрати пального, л, на 100 км
	Країни Європи	Україна
		Оптимальні дорожні умови	Нерівне покриття дороги	Рух із швидкістю 40 км/год
Легковой автомобіль (карбюраторний) Вантажний автомобиль вантажопідємністю 0,5--2,0 т (карбюраторний) 5 -- 8т (дизельний) Автобуси довжиною: 6 -- 7м (карбюраторнтй) 10--12 м (дизельний)	8,3 10,0 20,0 15,0 22,0	9,7 19,0 24,0 23,0 24,5	10,6 20,5 27,2 26,0 27,7	16,1 25,6 30,0 29,9 32,6

На удосконалених дорогах собівартість перевезень зменшується в 2 -- 3 рази, термін служби автомобіля збільшується на 30%, витрати пального скорочуються на 30--50%; продуктивність на ґрунтових дорогах у 3--4 рази нижче. Дані по витраті палива на автомобільному транспорті з урахуванням стану доріг наведені в табл. 4.1.

Необхідне збільшення частки доріг 1-й і 2-й категорій (капітальне цементно-асфальтобетонне покриття; 2--8 - полосний рух; наявність заправок, стоянок, освітлення, перетинань на різних рівнях і т.і.).

Дизельні двигуни (на Україні приблизно 25 % парку, у Німеччині-- 60%, у Франції -- 50%) скорочують витрати палива автомобілів на 25-30 %. За кордоном 5 % легкових автомобілів оснащені дизельними двигунами.

Проблема організації та безпеки руху повинна розглядатися в системі автомобіль-водій-дорога-середовище (АВДС). Вважається, що дану проблему можна вирішити шляхом створення транспортної системи при ізоляції пішоходів, наприклад доріг різного рівня пішохідних або транспортних тунелей, а також зняття руху в місцях скупчення людей і т.п.

Удосконалювання автомобіля ведеться в напрямку активної безпеки для запобігання дорожньо-транспортних випадків (регульовані гальма, спеціальні незасліплюючі фари, більш надійні шини і т.п.) та пасивної безпеки для зменшення наслідків аварії (ремені безпеки, зміцнення кузова, травмобезпечне скло і т.п.)

29. Охарактеризуйте основні елементи обслуговування при подорожуванні водними видами транспорту.

Внутрішній водяний (річковий) транспорт

Річковий транспорт — один з найстарших у країні; він має особливе значення для місцевості, де низка щільність залізних і автомобільних доріг або ж вони взагалі відсутні

Річкові шляхи підрозділяються в залежності від глибини і пропускної здатності на 7 класів і 4 основні групи: надмагістралі (1-й клас), магістралі (2-й клас), шляхи місцевого значення (4-й, 5-й класи), малі річки (6-й, 7-й класи). На річковому транспорті існують різні технічні споруди, що забезпечують ефективність та безпеку роботи. Це, насамперед шлюзи для переходу кораблів із одного рівня води на інший, бакени - знаки для позначення небезпеки на шляху або огородження фарватеру, створи — знаки у вигляді баштових споруд або стовпів, які встановлюють на лінії фарватеру для позначення напрямку, місць поворотів і т.д., семафори — мачти на березі, які посилають сигнали, що дозволяють або забороняють прохід кораблів.

Основні техніко-експлуатаційні особливості і переваги річкового транспорту:

висока провізна спроможність глибоководних шляхів (наприклад, на Волзі при глибині фарватеру 120— 140 см. провізна спроможність у 2 рази вище, ніж на двоколійній залізниці);

порівняно низька собівартість (сумарно на 30 % дешевше собівартості залізничного транспорту, наприклад перевезення нафти в 3 рази дешевше, лісу — у 5 разів дешевше);

питома витрата палива в 4 рази менша, ніж на автомобільному транспорті, і в 15—20 разів менша, ніж на повітряному транспорті;

висока продуктивність;

менші капіталовкладення, чим у залізничний транспорт (у 10 разів);

менша металоємність на 1 т вантажопідйомності.

Відносні недоліки річкового транспорту:

сезонність роботи ( приблизно 180 днів). У США, Німеччині питома вага річкового транспорту вище, тому що в цих країнах навігація триває 10— 11 місяців на рік;

невисока швидкість кораблів і доставки вантажів;

роз'єднаність річкових басейнів, які розташовані, в основному, у меридіанному напрямку;

використання річок у природному стані (нерівномірність глибин, звивистість шляху та ін.).

Технологія роботи річкового транспорту:

несамохідними баржами (методом штовхання при розташуванні буксира позаду знижується опір води, що знижує вартість перевезення на 20—25%);

секційними поїздами-ваговозами (6—8 барж) загальною вантажопідйомністю до 23 тис. т;

груповим методом роботи на постійних вантажних лініях із стійким вантажопотоком за графіком руху, з урахуванням потужності причалів і роботи суміжних видів транспорту. Графік особливо необхідний на річках зі шлюзовою організацією руху;

на одному кораблі можна відправити вантажі за однією або декількома адресами.

Проблеми і тенденції розвитку річкового транспорту: необхідне удосконалювання єдиної системи внутрішніх шляхів України, що можливо при будівництві каналів і шлюзів.

Необхідне поглиблення фарватеру для проходу судів більшої вантажопідйомності і продовження термінів навігації; розвиток системи судів-ролкерів («Ро-Ро») горизонтального навантаження, судів типу «річка-море», що з'явилися ще в 1930-і рр. при створенні великих водоймищ з більш складним вітрохвильовим режимом; секційних судів (вони економічніші від великовантажника тієї ж вантажопідйомності при спрощеній системі перевантаження і переформуються в залежності від вантажопотоків); кораблів-катамаранів (мілкої посадки кораблі типу «Зоря» з зануренням 0,45 м при пасажировмісності 86 чоловік і швидкості 40 км/год при посадці-висадці на необладнаний беріг; запатентовані у всіх розвинених країнах світу); кораблів на повітряній подушці і підводних крилах, які розвивають швидкість до 105 км/год; криголамів і кораблів з посиленими корпусами для полярних умов; ліхтерів (у 1969 р. у Фінляндії реалізований проект ліхтерного причалу, що здійснює перевантаження при зайнятості основних причальних ліній порту); збільшення вантажопідйомності кораблів (собівартість знижується на 25—30 %); підвищення комфортабельності пасажирських судів; створення автоматизованих комплексів для перевантажувальних робіт; реконструкція наявних портів.

Удосконалювання системи «річка-море» має особливе значення для подальшого розвитку річкового транспорту, так як дозволяє використовувати кораблі після закриття річкової навігації на морських незамерзаючих ділянках, що дає збільшення обсягів робіт і продуктивності, зберігає команду в поміж сезонами.

Кораблі типу «річка-море» охоче фрахтуються закордонними фірмами. Морський транспорт

Морський транспорт — вид транспорту, що здійснює перевезення вантажів і пасажирів морськими кораблями на міжнародних і внутрішніх (каботажних; від «каботаж»: малий — це плавання в акваторії одного моря; великий — плавання в межах акваторії декількох морів.)) лініях.

Морський транспорт використовується, в основному, як міжконтинентальний для міжнародних перевезень масових накидних (насипних) і наливних вантажів і контейнерів. У пасажирських перевезеннях він має обмежене значення і використовується, насамперед, як круїзний.

Поняття «шлях сполучення» на морському транспорті специфічне — це морські лінії (лінійне плавання кораблів), заздалегідь встановлені напрямки, які використовуються для проходу кораблів.

Основні техніко-експлуатаційні особливості та переваги морського транспорту:

можливість забезпечення масових міжконтинентальних перевезень зовнішньо-торгівельного обороту;

незначні початкові вкладення в транспортні шляхи;

низька собівартість перевезень;

незначні витрати енергії (палива) завдяки гладкості шляху;

висока продуктивність;

практично необмежена пропускна здатність;

високий рівень механізації перевантажувальних робіт;

у великому каботажі вигідніше залізничних перевезень у кілька разів.

Відносні недоліки морського транспорту:

досить низькі швидкості (виміряються у вузлах. Вузол — позасистемна одиниця швидкості, яка застосовується в морській навігації, рівна 1,852 км/год.);

деяка залежність від кліматичних умов: сильних туманів, течії, криги в портах;

необхідність створення дорогих портових господарств із високим рівнем механізації;

обмежене застосування в прямому сполученні;

невисока ефективність у малому каботажі;

можливі екологічні проблеми при перевалці вантажів і обробці судів.

Технологія роботи морського транспорту:

лінійна — закріплення судів за визначеними портами і робота за стабільним розкладом, що дозволяє використовувати кораблі більш економічно, забезпечує стабільність завантаження, можливість оптимізації маршрутів руху та перевантажувальних робіт;

рейсова (трампова) — кораблі працюють за часом, погодженим із замовниками;

фрахт — разові здавання внайми для окремих перевезень у зовнішній торгівлі без передачі права власності. Застосовується часто для перевезень вантажів третіх країн.

Технологія вантажно-розвантажувальних робіт відрізняється тим, що найчастіше при недостатній потужності або глибині портів перевантаження приходиться виконувати в акваторії порту: біля берегових причалів, обладнаних стаціонарними швартовими пристроями , плавучими причалами (понтонами), дебаркадерами (набережними, винесеними на палях в акваторію порту,

біля рейдів, тобто причалів на якорях, міцно закріплених в акваторії порту;

біля місць якірної стоянки кораблів.

Проблеми розвитку морського транспорту: підвищення швидкості кораблів; створення нових і модернізація старих типів рухомого складу; розвиток системи «річка-море», «Ро-Ро», поромних переправ,контейнеровозів і інших спеціалізованих кораблів; впровадження нових силових установок; удосконалювання навігаційних систем управління (до 30 % аварій відбувається через їхню недосконалість); будівництво плавучих причалів, глибоководних портів для безпечного приймання та обробки великовантажних кораблів; розширення криголамного парку; будівництво трубопроводів в акваторії портів; збільшення вантажопідйомності кранів (у Росії наприклад максимальна вантажопідйомність у крана «Витязь» — 1600 т, у Японії використовуються крани вантажопідйомністю до 3000 т) і ін.

Контейнери в 5—8 разів прискорюють перевалку вантажів, тому що норма перевантаження 20-тонного контейнера — 1,5 хв при механізованому перевантаженні великовантажними портовими кранами, тобто за одну годину можна переробити 800 т вантажу, на що при використанні іншої тари необхідно 75 год. Продуктивність праці на навантаженні-розвантаженні підвищується в 10— 15 разів. За кордоном 50% тарно-штучних вантажів возять у контейнерах. Контейнеровози можна конструювати на 5000 одиниць, але час перевантаження знижує ефект від контейнеризації. На кораблях типу «Ро-Ро» для прискорення перевантаження використовують самохідну техніку або вантажні ліфти для вертикального переміщення вантажів.

Максимальна вантажомісткість визначається при максимальному зануренні (у морській термінології дедвейт). Для наливних кораблів максимальна вантажомісткість дорівнює 564,7 тис. т у Японії і 150 тис. т у Росії. У Росії вона обмежена через мілководість проток Босфор і Дарданелли (основні «ворота» Росії при закордонному плаванні), а за кордоном — через глибину Панамського каналу. Важливими характеристиками корабля є головні розміри (довжина, ширина, висота борту, занурення) і місткість — обсяг внутрішніх приміщень, який вимірюється реєстровими тоннами (1 реєстрова тонна дорівнює 2,83 м³).

Сухогрузи складають 2/3 флоту і відрізняються великою розмаїтістю конструкцій і матеріалів, які використовуються для їхнього виготовлення, що пов'язано з особливістю перевезених вантажів.

Наприклад, у зерновозах вантаж придавлюється спеціальними кришками для запобігання перетікання зерна на одну сторону; у рудовозах роблять подвійне дно, яке заповнене баластом для усунення поперечних коливань; у танкерах для зменшення корозії корпус виготовляють з нержавіючої сталі, біметалу, використовують різні покриття. Найбільш складні конструкції для перевезення хімічних вантажів (30 % хімікатів несумісні один з одним).

Пасажирські кораблі відрізняються підвищеною комфортністю.

В залежності від того яка силова установка використовується на кораблі вони підрозділяються на турбоходи, теплоходи, газотурбоходи, дизель-електроходи, вітрильники та атомоходи.

Багато морських кораблів побудовані з урахуванням можливості переробки вантажів у процесі перевезення, що особливо важливо, наприклад, для збереження улову риби, який на шляху прямування консервують, заморожують і переробляють на різні продукти. Переробляються також нафту (у бензин і масла) і інші вантажі.

30. Проаналізуйте чинники, що впливають на розвиток круїзного туризму

Розділ 12. Круїзний туризм

Перевезення людей водним транспортом відомі з глибокої старовини. Найбільшого розквіту морські і річкові подорожі досягли в середні віки. Основоположниками морських експедицій в епоху Середньовіччя були ірландські ченці. Визнаним мореплавцем VI в. за традицією вважається св. Брендан - покровитель Ірландії. Про його мандри складені саги. Плавання св. Брендана було одним з перших, яке вказало європейцям шлях на захід через океан. Величезну роль в розвитку морських подорожей зіграли жителі Скандінавського півострова і півострова Ютландія. У Франції їх називали норманнами. У норманнів були прекрасні судна типу річка море, але вони не перевищували 30 м в довжину і 4 м завширшки. Подальший розвиток водних перевезень пов'язаний з морськими експедиціями в Новий час. Великі географічні відкриття, нові торгові морські шляхи - всі ці чинники привели до появи на карті миру крупних морських держав - Іспанії, Португалії, Голландії, чия могутність грунтувалася на водному транспорті. Винахід пароплава (американський винахідник Роберт Фултон, 1807 р.) дав небувалий поштовх розвитку морського і річкового водного транспорту.

Сучасний водний транспорт залежно від сфери обслуговування підрозділяється на морській і річковій. Водні судна, що відносяться до морського транспорту, здійснюють міжнародні, дальні і каботажні перевезення. Під міжнародним морським повідомленням розуміють перевезення пасажирів і вантажів за межі і із за меж країни; до дальніх перевезень відносяться рейси між портами однієї країни при перебуванні морських судів у відкритому морі; каботажні рейси здійснюються уздовж побережжя між портами без виходу у відкрите море. Судна річкового флоту здійснюють перевезення пасажирів і вантажів по внутрішніх водних шляхах, до яких відносяться річки, озера, крупні водосховища, канали.

В кінці ХХ в. круїзна індустрія стала найбільш сектором туристської індустрії, що швидко розвивається. Круїзний туризм відноситься до спеціальних видів туризму, оскільки є достатньо трудомістким, капіталомістким видом туризму, що поєднує в собі декілька видів туризму, - рекреаційний, спортивний, лікувально оздоровчий, пізнавальний. Під круїзом слід розуміти подорож на водних видах транспорту, що включає берегові екскурсії, огляд визначних пам'яток портових міст, а також різноманітні розваги на борту морських і річкових лайнерів. 12.1. Морські круїзи

Морський круїз - подорож звичайна по замкнутому кругу з радіальними поїздками з портів у внутрішні райони країн.

В світі налічується більше 150 морських круїзних компаній - грецьких, італійських, іспанських, американських, данських, норвезьких. До найбільш відомих перевізників у сфері морських круїзів відносяться Carnival Cruise Lines, Celebrate Cruises, Royal Caribbean International, Princess Cruises, Costa Cruises, Norwegian Cruise Lines. З кожним роком число круїзних компаній збільшується, оскільки збільшується число туристів, що виявляють цікавість до круїзів. У 1980 р. налічувалося 1,5 млн туристів морських круїзів, в 1993 р. - 4,5 млн, в 1996 р. - 6,5 млн, в 2003 р. - 9 млн, в 2006 р. ця цифра досягла 12 млн туристів. З початку 1980 х рр. росте і кількість круїзних судів. У 1985 р. налічувалося 120 морських круїзних судів, в 1994 р. - 175, в 2003 р. - 327, а в 2006 р. кількість морських круїзних судів склала 387. Відбувається не тільки кількісне, але і якісне зростання морських круїзних перевезень і судів. Круїзні судна, як і готелі, оцінюються по цілому ряду критеріїв, після чого їм привласнюється певна кількість зірок. Використовуються наступні критерії: судно і його оснащення, стан кают, живлення, обслуговування, розважальні програми, асортимент додаткових послуг на борту. Морс кие круїзні судна за якістю обслуговування і рівню комфорту класифікуються таким чином:

- стандарт (2* 4*); - преміум (5* 5*+); - люкс (6*). Дл я морських круїзних судів також прийнята класифікація по тоннажу (об'єм внутрішнього простору судна в гросс тоннах, 100 куб. футів складає 1 гросс тонну):

- великі (понад 60 тис. гросс тонн); - середні (до 60 тис. гросс тонн); - малі (до 25 тис. гросс тонн).

Останнім часом намітилася тенденція до будівництва великих круїзних судів. Найбільшим круїзним лайнером до останнього часу вважався 17 палубний Voyager of the Sea, що належить компанії Royal Caribbean. Його водотоннажність складає 142 тис. т, кількість пасажирів - 2200 туристів і 1180 членів екіпажа. Унікальні розміри судна: 311 м в довжину, 47 м завширшки, 70 м у висоту. Особливістю цього лайнера є те, що вперше на борту корабля побудовані льодовий каток і справжня вулиця променад під скляним куполом. У січні 2003 р. в Саутгемптоне був спущений на воду новий найбільший океанський лайнер Queen Mary 2. Його водотоннажність складає 150 тис. т, висота від ватерлінії 70 м. Новий лайнер прийняв на борт 2620 туристів. По тривалості круїзні маршрути класифікуються:

- на короткострокових (від декількох годинників до декількох діб); - середньострокові (від 5 до 13 діб); - довгострокові (до 2 місяців).

Каюти на морських круїзних судах відрізняються великою різноманітністю за площею, інтер'єром, набором зручностей, що, природно, відбивається на ціні.

Найбільш загальна класифікація кают:

- економічні (каюти з штучним освітленням); - стандартні (з вікнами); - преміум (з балконами).

У круїзній компанії Royal Caribbean прийнята своя класифікація кают:

1) каюти класу люкс з виглядом на океан:

- R - королівські апартаменти: окрема спальня з двоспальним ліжком, індивідуальна веранда, душ, звичайні зручності, вітальня з диваном, рояль, холодильник, міні бар, їдальня; - A - "оунерс суїт": ліжко великого розміру, індивідуальна веранда, окрема вітальня з диваном, холодильник, міні бар; - АА - "роял фемілі суїт": дві спальні з ліжками, вітальня з диваном, індивідуальна веранда, холодильник, дві ванні кімнати; - В - "гранд суїт": два ліжка, індивідуальна веранда, крісла, диван, холодильник. - З - "суперіор суїт": два ліжка, індивідуальна веранда, крісла, диван, холодильник; - D - каюта "делюкс": два ліжка, індивідуальна веранда, крісла, диван, холодильник;

2) сімейні каюти з виглядом на океан:

- FF - каюти великого розміру, расчитанниє на розміщення 6 чоловік;

3) каюти з виглядом на океан:

- F, H, I - комфортабельні каюти, обладнані двома ліжками, із звичайними зручностями, туалетом, телевізором, телефоном;

4) внутрішні каюти:

- K, L, M, N, O, P, Q - комфортабельні каюти, обладнані двома ліжками, із звичайними зручностями, туалетом, телевізором, телефоном.

Важливою особливістю круїзних турів є організація розваг на борту. На круїзних кораблях працюють різні клуби, запрошуються актори для виступів, проводяться шоу, діють гральні клуби і казино. Як правило, круїзний тур організований по системі "все включено", це розповсюджується на живлення, користування спортивними залами і інвентарем, розважальну програму. Однією з переваг круїзних турів є їх безвізовость. Пасажири можуть знаходитися в портах і здійснювати екскурсії протягом 48- 72 годин без візи. Найбільший недолік круїзів - їх досить висока ціна. Але останнім часом з'явилися бюджетні круїзні компанії. Прин ята наступна цінова класифікація круїзних маршрутів:

- економічні (75 150 дол. на людину в добу); - класичні (100- 200 дол. на людину в добу); - преміум (150- 400 дол. на людину в добу); - люкс (700 1000 дол. на людину в добу); - ексклюзивні (більше 1000 дол. на людину в добу).

Основні райони морських круїзів - Карібський басейн і Середземне море. Головною перевагою Карібського басейну є те, що круїзи можна проводити круглий рік. Тривалість круїзних маршрутів коливається від 3 днів до 2 тижнів, маршрути класифікуються по наступних напрямах: Західні Каріби, Східні Каріби, Південні Каріби. Класичні морські круїзи - це Середземне море. Круїзні маршрути охоплюють відразу декілька європейських країн - Іспанія, Франція, Італія, Греція - і країн Північної Африки - Марокко, Туніс, Єгипет. Великою популярністю користуються круїзи уздовж берегів Британії, Скандинавії і Росії. Деякі круїзні компанії організовують кругосвітні подорожі тривалістю більш 120- 140 днів.

У останні декілька років сталі популярні круїзні маршрути до берегів Антарктиди і до Північного полюса. "Льодові" круїзи здійснюються круглий рік: влітку маршрути пролягають до Арктики, взимку основний напрям - Антарктида. Американська компанія Quark Expedition організовує круїзи на російському криголамі "Капітан Хлібників" по маршруту Шпіцберген - Гренландія - Канада - Чукотка - Шпіцберген. Вартість "льодових" круїзів досить висока - від 10 тис. дол. до 18 тис. дол., проте щорічний попит стабільно росте на 2 %, причому за рахунок російських туристів.

Останнім часом велику популярність придбали круїзи на поромах як різновид морських круїзів. В основному із за їх короткостроковості і економічності. Сучасні пороми, використовувані в круїзних цілях, є багатопалубними кораблями. На російському ринку великий попит мають подорожі на комфортабельних поромах компаній Viking Line, Silja Line, DFDS Seaways, Fjord Line, Smyril Line, Color Line, Superfast series. Безперечними лідерами попиту є комфортабельні поромні круїзи, здійснювані на Балтійському морі компаніями Silja Line і Viking Line. Причин тому декілька. По-перше, географічна зручність порту відправлення - Хельсінкі. Сюди легко добратися з Москви і Санкт Петербургу. У других, "компактність" круїзу - в найбільш короткому варіанті він займає дві ночі на кораблі і один день в Стокгольмі. Існує можливість виїзду в цей круїз навіть на week end. В той же час круїз може бути розширений за рахунок тривалішого перебування в Стокгольмі і Хельсінкі. У третіх, на поромі можна проводити корпоративні заходи. У четвертих, на борту поромів туристам пропонується широкий спектр розваг: магазини безмитної торгівлі, дискотеки, ресторани по системі "все включено", басейни і сауни. У п'ятих, за короткий період туристи мають можливість відвідати столиці двох європейських держав. Тривалість таких круїзних маршрутів від 2 до 4 днів, включаючи відвідини двох країн - Фінляндії і Швеції. При розміщенні на поромах туристам надаються комфортабельні каюти різних категорій, розраховані на людей з різним доходом. Крім Viking Line і Silja Line великий попит мають круїзи молодої компанії "Суперфаст". На відміну від гігантських поромів Viking Line, Silja Line, що вміщають декілька тисяч туристів, судна компанії "Суперфаст" беруть на борт не більше 600 пасажирів. При цьому на будь-якому з поромів працюють магазини, декілька ресторанів, сауни, джакузі. Головна перевага круїзів "Суперфаст" - швидкість. Пороми доставляють туристів з Фінляндії до Німеччини за 21 годиною Пороми компанії "Суперфаст" ідеально підходять для інсентів турів: тут є все необхідне не тільки для відпочинку, але і для проведення семінарів. еревозка  П туристів морським транспортом регулюється правовими актами міжнародного і національного законодавства. При міжнародних перевезеннях діють договори і конвенції, серед яких слід виділити Афінську конвенцію про перевезення морем пасажирів і багажу, Міжнародну конвенцію про охорону людського життя на море, Міжнародну конвенцію про уніфікацію деяких правил, що відносяться до перевезення пасажирів морем, Міжнародну конвенцію про пошук і порятунок на морі. При перевезенні туристів в російських територіальних водах діє Кодекс торгового мореплавання Російської Федерації.

Останнім часом сталі популярні морські круїзи на невеликих парусних яхтах. Існує дві форми прокату яхт: без екіпажа (бербоут чартер) і з екіпажем (тайм чартер). Для подорожей на яхтах при заході в будь-який іноземний порт не потрібна віза. Яхту приймають на добу по так званому паспорту судна, оформленому на господаря судна або шкіпера. По статистиці ВТО, щорічний стабільний приріст туристів, що використовують ті або інші форми морських круїзів, складає 8 %.12.2. Річкові круїзи

Круїзи по внутрішніх водних артеріях (річкам, озерам, каналам) прийнято називати річковими круїзами. Подорожі по річках і озерах найбільш розвинені в державах, багатих судноплавними річками. Річкові круїзи можуть проводитися в одному напрямі або мати кільцевий маршрут. Річкові круїзні маршрути залежно від умов перевезень, їх тривалості і протяжності, якості послуг, що надаються, підрозділяються на транспортні, туристські, екскурсійні прогулочні. Транспортні маршрути забезпечують транспортне повідомлення між окремими населеними пунктами і працюють, як правило, за заздалегідь опублікованим розкладом. Річкові судна, експлуатовані на транспортних маршрутах, здійснюють транзитні (протяжністю більше 400 км.), місцеві (протяжністю менше 400 км.), приміські і внутрішньоміські перевезення туристів. До транспортних маршрутів відносяться також переправні і поромні лінії. Туристські перевезення організовуються по традиційних і спеціальних маршрутах тривалістю більше 24 годин. Екскурсійні прогулочні маршрути є перевезення екскурсантів тривалістю менше 24 годин, як правило, це внутрішньоміські і приміські річкові маршрути. Р ечной круїзний туризм найбільшою мірою розвинений в європейських країнах (Франція, Німеччина, Румунія, Угорщина, Італія). Популярні круїзні маршрути по Луарі, Рейну, Роне, Сіні, Ельбі. Судна, вживані на річкових маршрутах в Європі, відносяться до преміум класу. Голландська круїзна компанія Sea Cloud експлуатує два річкові круїзні судна класу "люкс". У Росії, як правило, експлуатуються річкові судна, побудовані в 1980 е рр. Серед найбільш комфортабельних лайнерів слід виділити круїзні судна, що здійснюють дальні перевезення, проектів 301 і 302. Теплоходи цих проектів, як правило, трьох- або чотирьохпалубні і обладнані комфортабельними каютами, призначеними для одномісного, двомісного, тримісного і чотиримісного розміщення. Прийнята класифікація кают по категоріях залежно від рівня комфорту. Рівень комфорту - це критерій з декількох складових: кількість і розташування місць в каюті, місцерозташування каюти по довжині і висоті судна, площа і форма каюти, наявність зручностей і санітарно технічних приміщень, вид освітлення. На борту теплоходів до послуг туристів ресторани, кафе, бари, кінозал, магазини.

На річкових круїзних маршрутах в Росії також використовуються теплоходи проектів Q 040 ("Ілля Репін", "Максим Горький"), Q 065 ("Сергій Есенін"), 92 016 ("Федір Шаляпін"), 305 ("Салават Юлаєв"), 588 ("Михайло Кутузов"). Організаторами річкових круїзів виступають судновласники, пароплавства, круїзні туроператори. Волжськоє річкове пароплавство здійснює круїзи по наступних маршрутах: Москва - Нижній Новгород - Москва (10 днів, з відвідинами міст Углич, Мишкин, Кострома, Плесо, Муром), Москва - Плесо - Москва (6 днів, з відвідинами міст Углич, Мишкин, Ярославль, Кострома). Московське річкове пароплавство здійснює круїзні маршрути Москва - Астрахань - Москва (20 днів), Москва - Санкт Петербург - Москва (13 днів), Москва - Ярославль - Москва (5 днів), Москва - Углич - Москва (3 дні). Велику популярність придбали довгострокові круїзи по річках Обь, Іртиш, Олена, Єнісей, Амур. Тривалість цих круїзів в середньому 18 днів. Як правило, такі круїзи комбінуються з наземними маршрутами. Наприклад, круїз по Єнісею комбінується з перельотом до Північного полюса. Під час круїзу по Олені туристи знайомляться з життям якутських сіл і мають можливість пополювати.

льшой популярністю на російському ринку користуються круїзи по Нілу (Каїр - Луксор, 3- 5 днів). Ці круїзні маршрути комбінуються з рекреаційним туром (відпочинок в Хургаде або Шармі ель Шейху). Круїзні судна, експлуатовані на маршрутах по Нілу, як правило категорії "5*" або "люкс". Обслуговування на круїзних судах здійснюється по системі "все включено", це розповсюджується на розміщення, живлення, екскурсійну програму. П еревозки туристів на річкових круїзах в Росії регулюються Водним кодексом РФ, Кодексом внутрішнього водного транспорту РФ. Положення цих правових актів розповсюджуються на всі внутрішні водні маршрути, порти і регулюють всю діяльність по організації річкових круїзів.

31. Дайте визначення екскурсій та розкрийте сутність як процесу пізнання навколишнього світу. Проаналізуйте класифікацію екскурсій