1.2 Технології підготовки екскурсії

Екскурсія - це результат двох найважливіших процесів: її підготовки та проведення. Неможливо забезпечити високу якість проведення екскурсії при непродуманій підготовці.

Найважливіший етап в підготовці екскурсії - відбір екскурсійних об'єктів, створення яскравого зорового ряду, здатного назавжди залишитися в пам'яті екскурсантів і викликати у них бажання повернутися в цей туристичний центр ще раз. Аксіомою екскурсійного процесу є правило: "від показу до розповіді", що передбачають первинність зорових вражень перед усною інформацією. Далі розробляється технологічна карта екскурсій, як своєрідний план показу об'єктів і викладу матеріалу, що забезпечує ефективність екскурсійної методики. За наміченим планом створюється текст:контрольний - для туристкою фірми і індивідуальний, з урахуванням особливостей самого виконавця - для екскурсовода. Часто текст змістів екскурсій оперативно адаптується на реального екскурсанта з урахуванням його знань, підготовленості та специфіки аудиторії.

Підготовка екскурсії проходить три основні ступені:

Попередня робота, де йде розробка теми, визначення цілей і завдань. Одночасно з цим відбувається відбір об'єктів, на яких буде побудована екскурсія.

Формування теми являє собою короткий і концентрований виклад основного змісту екскурсії. Тому кожна екскурсія повинна мати свою чітку тему. Тема об'єднує всі об'єкти і підтеми в єдине ціле. Таким чином, тема екскурсії - це те, що покладено в її основу, є стрижнем, на якому будуються показ і розповідь. Вибір теми екскурсії залежить від потенційного попиту, конкретного замовлення або цілеспрямованого створення "банку" екскурсії. Відбір об'єктів при створенні екскурсії учасники творчої групи ведуть, постійно звіряючи свої матеріали з темою. Проте мало відібрати об'єкт по темі, треба знайти конкретний матеріал, на якому ця тема буде розкрита з найбільшою повнотою і переконливістю.

Після вибору теми визначається мета екскурсії. Мета екскурсії - це те, заради чого показують екскурсантам пам'ятники історії і культури та інші об'єкти. Розповідь екскурсовода підпорядкований тій же кінцевої мети. А мета у свою чергу тісно пов'язана з поняттям "ідея", так як передбачає виклад не тільки певного матеріалу, але і чітких ідейних позицій. Ідея, як задум екскурсії, як головна її думка нерозривно пов'язана з темою. Таким чином, тема й ідея складають ідейно-тематичну основу екскурсії. Мета визначає актуальність теми. Назвемо кілька цілей: виховання патріотизму, любові і поваги до Батьківщини, суспільно-корисної праці, до інших народів; естетичне виховання, а також розширення кругозору, отримання додаткових знань у різних галузях науки і культури і т.д.

Завдання екскурсії в тому, щоб досягти цілей шляхом розкриття теми. Тобто продемонструвати заздалегідь докладні об'єкти і збагатити при цьому певними враженнями, в основному зоровими. Саме це становить суть екскурсії як особливої ​​форми культурно-просвітницької роботи.

Таким чином, зоровий ряд екскурсії має велике значення. Він повинен бути побудований так, щоб без докладної розповіді екскурсовода могла бути розкрита тема. Але це рідко виходить. Причина: бракує об'єктів, багато об'єктів не несуть необхідної інформації, далеко не всі екскурсоводи вміють використовувати об'єкт у системі доказів.

Екскурсійний об'єкт - предмет (явище), що дає уявлення про характерні риси (особливості) певної епохи розвитку суспільства, науки, техніки, культури, природи, мистецтва, що викликає інтерес екскурсантів до пізнання навколишньої дійсності. [2 - c .281]

В якості об'єктів можуть виступати: місця пов'язані з історичними подіями; природні об'єкти і заповідники; будівлі і споруди; меморіальні пам'ятники і комплекси; твори архітектури і містобудування; оригінальні інженерні споруди; об'єкти, пов'язані з життям і діяльністю великих людей; технічні експонати; пам'ятки мистецтва ; експозиції музеїв, картинних галерей, виставок; археологічні пам'ятники і т.д.

Пізнавальну цінність об'єкта можна визначити завдяки історичним, територіальним та методичним особливостям. Так само вона може бути виражена у часі - в хвилинах (годинах) огляду, що визначається обсягом інформації, що міститься в об'єкті.

Безпосередня розробка самої екскурсії включає в себе: складання екскурсійного маршруту, тобто найбільш зручний шлях проходження екскурсійної групи, що сприяє розкриттю теми. Він будується в залежності від найбільш правильної для даної екскурсії послідовності огляду об'єктів, наявність майданчиків для розташування групи, необхідності забезпечення безпеки екскурсантів.

Виходячи з вибраних об'єктів, складається маршрут екскурсій, як найбільш зручний шлях проходження екскурсійної групи, що дозволяє розкрити зміст екскурсії.

Маршрут - шлях прямування екскурсійної групи, пов'язаний з процесом показу об'єктів. Екскурсійні маршрути можуть будуватися за такимипринципами: хронологічним; тематичним; комплексному (тематико-хронологічним).

Хронологічний - показ об'єктів з моменту їх виникнення або створення. Це властиво екскурсій історичної, літературно-бібліографічної тематики. Такі принципи побудови маршруту зазвичай присвячені життю і діяльності видатних людей. [4 - с.11]

Тематичний принцип пов'язаний з розкриттям певної теми в житті міста.

Комплексний (тематико-хронологічний) принцип притаманний оглядовим екскурсій.

Найголовніше в маршруті - це послідовний об'їзд і показ об'єктів; наявність доступності об'єкту (майданчики для його огляду); місце стоянкитранспорту; час переїзду (переходу) від одного об'єкта до іншого (хронометраж); тривалість екскурсії.

Після об'їзду (обходу) складається схема маршруту, готується контрольний текст екскурсії.

Контрольний текст в більшості випадків містить хронологічний виклад матеріалу. Цей текст не відображає структури екскурсії і не будується у маршрутній послідовності з розподілом викладається, по зупинок, де відбувається аналіз екскурсійних об'єктів. Контрольний текст є ретельно підібраним і вивіреним за джерелами матеріалом, що є основою для всіх екскурсій, що проводяться на дану тему. Використовуючи положення і висновки, які містяться в контрольному тексті, екскурсовод будує свій індивідуальний текст. [4 - c .11]

У контрольному тексті наводяться цитати, цифрові дані з посиланнями на джерела, а також матеріали, які можуть скласти зміст виступу, висновків і логічних переходів між підтемами екскурсії.

На основі контрольного тексту можуть бути створені варіанти екскурсій на ту ж тему, в тому числі для дітей та дорослих, для різних груп трудящих.

З метою полегшення роботи зі створення таких варіантів у контрольний текст можуть бути включені матеріали, пов'язані з об'єктами, підтемами та основними питаннями, що не ввійшли в маршрут цієї екскурсії.

Також у цей етап розробки екскурсії входить портфель екскурсовода - комплект наочних посібників, що використовуються під час проведення екскурсії.

І завершується підготовка екскурсії складанням методичної розробки - документа, який визначає, як провести дану екскурсію, як краще організувати показ пам'яток, яку методику і техніку ведення слід застосувати, щоб екскурсія пройшла ефективно.

Заключна ступінь - це прийом (захист) екскурсії на маршруті. Це та затвердження нової екскурсії керівником установи. Тут в основному мова йде про сам екскурсоводі та підготовці його промови.

Екскурсовод - людина, що володіє певним талантом і здібностями до екскурсійного справі, що володіє не тільки великим багажем знань в предметній області екскурсії, як фахівець. Але поряд особистих якостей лідера та акторської майстерності, умінь оратора і навичок екскурсійної справи та екскурсійних методів. [1 - c .130] Є думка, що екскурсія - це театр одного актора, і це багато в чому правильно.

Таким чином, ми розглянули складний процес технології підготовки екскурсії, вимагає спеціальних знань і навичок. І зрозуміли, що екскурсія - це твір конкретних авторів, будується з урахуванням вимог, що пред'являються до літературного твору, і має свій сюжет, якому підпорядкований весь екскурсійний матеріал.

І так в першому розділі ми розкрили суть екскурсії. Але не просто дали визначення, а пізнали екскурсію зсередини, тобто показали саму технологію створення екскурсії, де ми докладно змогли вивчити всі складові частини екскурсії через технологію створення. Так само простежили, як створення екскурсії формує характерні для неї ознаки, за якими ми можемо визначити, що даний процес є екскурсією.

32. Розкрийте сутність анімаційних програм в туризмі.

ЗМ 1. Теоретичні та практичні засади організації анімаційних послуг у туризмі  НЕ 1.1. Теоретичні засади анімації в туризмі  Сутність анімації в туризмі. Сутність поняття «дозвілля». Сутність анімаційних форм дозвілля в туризмі.Види анімації. Анімаційні форми дозвілля у практиці роботи готельно-курортних закладів Світу - аналіз побаченого. Зародження та розвиток анімаційних форм дозвілля. Анімаційні форми дозвілля Стародавньої Греції. Дозвіллєва культура Стародавнього Риму. Анімаційні форми дозвілля. Середньовіччя та епохи Ренесансу. Давня та сучасна святкова культура українців: можливості використання для організації анімаційних програм в туристичній галузі. ^ НЕ. 1.2. Матеріально-технічна база анімації в туризмі  Матеріально-технічна база анімації в туризмі. Об’єкти, що формують матеріально-технічну базу анімації в туризмі. Чинники, що впливають на організацію матеріально-технічної бази. Рівні забезпеченості підприємств розміщення матеріально-технічною базою анімаційної діяльності. Підбір сценарного матеріалу і формування блоків для щорічної посвяти студентів-першокурсників. ^ НЕ. 1.3. Сценарно-режисерські основи анімації в туризмі  Сценарно-режисерські основи анімації в туризмі. Сценарна розробка анімаційних програм. Класифікації сценаріїв. Етапи розробки. Методика організації режисерсько-постановочного процесу. Особливості режисури анімаційних програм різних видів. Роль і обов’язки шеф-аніматора. Етапи постановочного процесу. Розробка сценарію посвяти студентів-першокурсників. ^ Н.Е. 1.4. Кадрове забезпечення туристичної анімації  Підготовка анімаційних кадрів. Система підготовки анімаційних кадрів за кордоном. Формування професійної майстерності аніматора в туризмі. Система підготовки анімаційних кадрів в Україні та за кордоном. Аналіз підготовки кадрів по навчальним закладам України, Росії та інших країни для організації анімаційної діяльності в туристичній сфері: стан, проблеми, перспективи. ЗМ 2. Туристична та рекреаційна анімація: види, форми, методи Н.Е. 2.1. Рекреаційна анімація  Види та форми рекреаційної анімації. Особливості ігрової анімації. Спортивно-розважальна анімація. Специфіка вербальної анімації. Різновиди анімаційних шоу. Особливості музично-пісенної анімації. Специфіка танцювальної анімації. Свято як основа комплексної анімації. Виставкові та мистецькі заходи як засіб підняття туристського іміджу України. Свята і звичаї народів світу. ^ Н.Е. 2.2. Туристична анімація  Види та форми туристичної анімації. Карнавал як складова туристичної анімації. Особливості паркової анімації. Азартна гра як основа туристично-ігрової анімації. Анімація як складова екскурсії. Особливості етнічної анімації. Підбір інформації та розробка рейтингу карнавалів і тематичних парків світу Тематичні парки Світу: принципи організації та національні особливості. Карнавальна культура народів Світу 

33. Наведіть та охарактеризуйте існуючу систему ліцензування туристичної діяльності в Україні

Ліцензування виступає вагомим чинником державного управління туристичною діяльністю. Зокрема, згідно із Законом України "Про туризм", прийнятим 18 листопада 2003 р. суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані проводити діяльність в галузі туризму, яка підлягає ліцензуванню, лише за наявності таких ліцензій, тобто документів державного зразка, які дають дозвіл на турагенську чи туроператорсь-ку діяльність [8].

Ліцензування туроператорської та турагентської діяльності проводиться з метою створення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища, підвищення рівня туристичного обслуговування. Причому, слід відмітити, що ліцензування туроператорської діяльності дає більше можливостей, ніж ліцензування турагентської діяльності. Зокрема у статті 17 згаданого закону сказано, що суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорськудіяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність без отримання ліценції на турагентську діяльність.

Згідно із законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" прийнятим 1 червня 2000 р. (із рядом пізніших змін та доповнень) та Постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. № 756 для "Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності" орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у термін не пізніше, ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії. Причому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається заявнику в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення.

Маючи намір отримати ліцензію на турагенську діяльність суб'єкт господарювання подає у Державну туристичну адміністрацію України наступні документи:

1. Заяву про видачу ліцензії, де зазначається найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код юридичної особи; прізвище, ім'я по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер фізичної особи; вид господарської діяльності (турагентська) і на який термін (три роки).

2. Завірена копія свідоцтва про державну реєстрацію.

3. Квитанція про оплату проведення ліцензування (до недавнього часу ця оплата становила 20 і 2 неоподаткованих мінімуми відповідно для турагенства-юридичної і для турагента-фізичної осіб).

4. Витяг із трудової книжки керівника турагенства про стаж його роботи в туристичній галузі, який повинен становити не менше як три роки, або копія документа, який підтверджує спеціальну туристичну освіту; для турагента-фізичної особи - копія документа, який підтверджує наявність спеціальної туристичної освіти.

5. Завірена копія документа, що підтверджує право власності суб'єкта господарської діяльності на службове приміщення - офіс (договір купівлі-продажу), або на його оренду (договір оренди).

6. Завірена копія договору із страховою компанією про здійснення обов'язкового страхування туристів (медичного та від нещасного випадку).

7. Завірена копія договору із страховою компанією про страхування відповідальності турагента за ненадання чи надання в неповному обсязі туристичних послуг. Згідно згаданого вище закону "Про туризм" мінімальний розмір страхового фінансового забезпечення турагента має становити суму, еквівалентну не менше ніж 2 000 євро.

В разі змін, пов'язаних із назвою чи місцезнаходженням турагента чи зміною його господарської діяльності, турагент зобов'язаний протягом десяти робочих змін повідомити про це органу ліцензування для переоформлення ліцензії. За переоформленя ліцензії справляється плата в розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Термін дії переоформленої ліцензії не може перевищувати терміну дії, зазначеного в ліцензії, що переоформлялася. Не переоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною.

Підставами для анулювання ліцензії виступають наступні фактори:

- заява турагенства про анулювання ліцензії;

- акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

- рішення про скасування державної реєстрації турагента"

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть турагента-фізичної особи;

- акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих турагентом для одержання ліцензії;

- акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній чи фізичній особі для провадження господарської діяльності;

- акт про всановлення факту неподання в установлений термін повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;

- акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

- неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для турагентської діяльності.

Анулювання ліцензії забороняє проводити турагентську діяльність. Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слова "туроператор" і "турагент" без отримання ним ліцензії на здійснення відповідно туроператорської чи турагентської діяльності.

Не може бути видана ліцензія на туроператорську чи турагентську діяльність суб'єкту підприємницької діяльності із назвою, тотожною назві іншого суб'єкта підприємницької діяльності, якому ліцензія видана раніше і інформація про нього внесена до відповідного реєстру.

Отже, отримання ліцензії є останнім "бар'єром" перед початком здійснення турагентської діяльності. Основними документами, необхідними для подальшої діяльності турагента виступають установчі документи (статут і/чи установчий договір), свідоцтво про державну реєстрацію, ліцензія. Слід зазначити, що названі документи можна "заполучити" за допомогою фірм, які спеціалізуються на розробці установчих документів, і загалом на реєстрації (за відповідну плату) будь-якого підприємства в органах державної влади "під ключ".

Так, туроператор і турагент на видному для туриста місці мають розмістити такі документи (п. 3.2 Ліцензійних умов):

- копію ліцензії;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію;

- копію довідки банківської чи іншої кредитної установи про підтвердження фінансового забезпечення відповідальності ліцензіата;

- відомості про працівників: прізвище, ім'я, по батькові керівника, його заступників, головного бухгалтера, менеджерів;

- книгу відгуків та пропозицій громадян;

- ці Ліцензійні умови;

- адреси і телефони центрального та місцевого органів виконавчої влади в галузі туризму, територіального управління у справах захисту прав споживачів, перелік номерів телефонів, факсів ліцензіата (тобто турфірми).

За порушення цієї вимоги на працівників турфірми може бути накладено адмінштраф за 155КУпАП (порушення правил надання послуг) у розмірі від 17 до 170 грн, а за повторне порушення - від 85 до 459 грн.

34. Поняття стандарту та стандартизації. Види стандартів

Питання 1. Поняття стандарту та стандартизації. Види стандартів

Найважливішим інструментом державного регулювання туристичної діяльності й захисту прав споживачів туристичних послуг є стандартизація.

Стандартизація – це діяльність, спрямована на розробку й установлення вимог, норм, правил, характеристик, що забезпечує право споживача на придбання послуг належної якості за прийнятну ціну, а також право на безпеку й комфортність праці.

Стандартизація пов'язана з такими поняттями, як об'єкт (предмет) стандартизації й область стандартизації.

Об'єкт стандартизації - послуга, процес обслуговування, для яких розробляються ті або інші вимоги, характеристики, параметри, правила.

Область стандартизації - сукупність взаємозалежних об'єктів стандартизації. Наприклад, туристична індустрія (галузь) є областю стандартизації, а об'єктами стандартизації можуть бути конкретні туристичні послуги (готелів і інших коштів розміщення, харчування, турагентів, транспортні), а також процеси туристичного й екскурсійного обслуговування.

Стандартизація здійснюється на різних рівнях. Рівень стандартизації розрізняється залежно від того, учасники якого географічного, економічного, політехнічного регіону світу приймають стандарт.

Залежно від рівня, на якому здійснюється стандартизація, розрізняють наступні її види:

• Міжнародна стандартизація - діяльність, відкрита для відповідних органів будь-якої країни;

• Регіональна стандартизація - діяльність, відкрита тільки для відповідних органів держав одного географічного, політичного або економічного регіону світу;

• Національна стандартизація - стандартизація в одній конкретній державі. У свою чергу, національна стандартизація може здійснюватися на різних рівнях: державному, галузевому, у тім або іншому секторі економіки.

У зв'язку з цим існують різні категорії, що перебувають у взаємозв'язку, стандартів нормативних документів:

• Державні стандарти (ДЕРЖСТАНДАРТ);

• Стандарти галузі (ОСТ);

• Стандарти суспільних об'єднань (СТО);

• Стандарти підприємств (СТП).

Стандарт – це нормативний документ, розроблений на основі консенсусу, затверджений визнаним органом, спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній області.

Стандарт - це нормативний документ, який складається з правил, загальних принципів, характеристик, що стосуються визначених видів діяльності, у тому числі і туристської. Стандарт, як нормативний документ, є одним з ефективних інструментів регулювання ринку туристських послуг, що дозволяє впливати як на несумлінних виготовлювачів, так і на продавців і споживачів турпослуг.

У сфері туристсько-екскурсійного обслуговування використають наступні категорії стандартів:

• Міждержавні (ДЕРЖСТАНДАРТ = ГОСТ);

• Національні;

• Підприємств.

Державні стандарти встановлюють обов'язкові загальні вимоги до туристського обслуговування, що забезпечують безпеку, охорону здоров'я й життя населення, охорону навколишнього середовища, комплексність, точність і своєчасність виконання послуг, а також рекомендаційні вимоги (призначення, комфортність, эргометричність, естетичність й ін.) до видів послуг, включаючи умови обслуговування.

Стандарти підприємств встановлюють вимоги на конкретні туристичні послуги, включаючи умови обслуговування, організацію управління виробництвом, технічне оснащення, технічні процеси й методи, застосовувані тільки на даному підприємстві, також допускається розробка технологічних інструкцій, регламентів, карт, технічних описів конкретних послуг.

До нормативних документів по стандартизації відносять також класифікатори, порядок розробки й застосування яких встановлюється державою.

Уся робота зі стандартизації в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів і комплексом стандартів державної системи стандартизації, перші стандарти якого були введені в дію 01.10.95 наказом Держкомспорту України від 29.07.1995р. №116. Державна система стандартизації в Україні визначає мету і принципи управління, форми і загальні організаційно-технічні правила виконання усіх видів робіт зі стандартизації.

До нормативних документів, що найчастіше використовуються в туристській практиці України відносяться наступні:

• класифікатор видів економічної діяльності;

• ГОСТ=ДСТ 30335-95 Послуги населенню. Терміни і визначення.

• ГОСТ=ДСТ Р 28681.3-95 Туристсько-екскурсійне обслуговування. Вимоги по забезпеченню безпеки туристів і екскурсантів. (стандарт на процеси і послуги)

• ГОСТ=ДСТ 28681.4-95 Туристсько-екскурсійне обслуговування. Туристські послуги. Загальні вимоги.

• ГОСТ=ДСТ 28681.1-95 Туристсько-екскурсійне обслуговування. Проектування туристських послуг.(стандарт на процес)

• ГОСТ=ДСТ Р 51185-98 Туристські послуги. Засоби розміщення. Загальні вимоги

• ГОСТ=ДСТ Р 51185-92 Знак відповідності при обов'язковій сертифікації. Форма, розміри і технічні вимоги.

Процес стандартизації в туризмі тісно пов'язаний з питаннями якості послуг. При розробці державних стандартів повинен враховуватися досвід закордонних країн і організацій, зокрема ВТО, міжнародної організації по стандартизації (ИСО), Європейської законодавчої комісії ООН, Європарламенту й ін.

35. Поняття сертифікації та її види. Обов’язкова сертифікація туристичних послуг. Сертифікат відповідності.

Питання 2. Поняття сертифікації та її види. Обов’язкова сертифікація туристських послуг. Сертифікат відповідності

Великий і різносторонній попит на туристські послуги в усьому світі робить необхідним взаємне визнання результатів діяльності різних підприємств сфери туризму. Найвищий рівень такого визнання – сертифікація. Яка гарантує, що послуга (продукт) відповідає певним вимогам і має відповідну якість.

Слово «сертифікація» у перекладі з латинської мови означає «зроблено вірно». Для того щоб переконатися, що послуга «зроблена вірно», необхідно знати, яким вимогам вона повинна відповідати і яким чином можна одержати достовірні докази цієї відповідності. Загальновизнаним способом такого доказу служить сертифікація відповідності.

Сертифікація – сукупність дій і процедур, проведених з метою підтвердження того, що продукт або послуга відповідають певним стандартам чи технічним умовам.

Сертифікація здійснюється з метою:

• Захисту споживача від несумлінного виготовлення;

• Контролю безпеки продукції для навколишнього середовища, життя, здоров'я й майна;

• Підтвердження показників якості продукції, заявлених виготовлювачем.

Залежно від того, хто її проводить, сертифікація буває трьох видів:

• Самосертифікація, яка проводиться самим підприємством – виробником продукції чи послуг;

• Сертифікація, яка здійснюється споживачем;

• Сертифікація, яка здійснюється третьою стороною – спеціальною організацією, незалежно від виробника і споживача.

В Україні розрізняють обов’язкову й добровільну сертифікації. Обов’язкова сертифікація здійснюється уповноваженими на те органами сертифікації, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та подальший державний нагляд за сертифікованими виробами. При обов'язковій сертифікації повинні перевірятися характеристики (показники) послуг, умов обслуговування й використовуватися методи перевірок (оцінок), що дозволяють провести ідентифікацію послуги, у тому числі перевірити її приналежність до класифікаційного угрупування, відповідність технічним документам (паспорту маршруту, інформаційно-рекламному проспекту, туристичної путівки), а також вимоги безпеки, установленим у нормативних документах.

Добровільна сертифікація може проводитись з ініціативи самих суб’єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, які не є обов’язковими. Також добровільна сертифікація проводиться з ініціативи юридичних або фізичних осіб на договірних умовах між заявниками й органом по сертифікації в системах добровільної сертифікації.

У відповідності зі статтею 15 Закону про туризм, туристичні, готельні послуги та послуги харчування, які надаються суб’єктами туристичної діяльності, підлягають обов’язковій сертифікації на їх відповідність вимогам нормативним документів та відповідність вимогам міжнародних стандартів ICO 9000. В разі позитивного вирішення питання щодо сертифікації суб’єкта туристичної діяльності йому у встановленому порядку видається сертифікат, що підтверджує рівень якості послуг.

Національним органом, що керує всіма роботами по сертифікації в Україні є Держстандарт. Цей орган активно співпрацює з міжнародними європейськими організаціями з питань стандартизації і сертифікації.

36. Поняття ліцензії та ліцензування. Види туристичної діяльності, які підлягають ліцензуванню.Особливості отримання ліцензії для туристичних підприємств.

Питання 3. Поняття ліцензії та ліцензування. Види туристської діяльності, які підлягають ліцензуванню

Однієї з форм державного регулювання туризму є ліцензування, що передбачає видачу спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення туристичної діяльності. Ціль ліцензування складається у забезпеченні захисту прав і законних інтересів держави й споживачів туристських послуг, підвищення рівня туристичного обслуговування.

Ліцензування – видача, переоформлення або ануляція ліцензії, видача дублікатів ліцензії, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за виконанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства в сфері ліцензування.

Дане визначення містить ряд понять (ліцензія, здобувач, ліцензії, ліцензіат, ліцензійні органи, ліцензійні вимоги й умови), які мають потребу в додатковому розгляді.

Ліцензія – документ державного зразка, спеціальний дозвіл на здійснення конкретного виду діяльності при обов'язковому дотриманні ліцензійних вимог і умов, видане органом, що ліцензує, здобувачеві ліцензії.

Здобувач ліцензії – юридична особа або індивідуальний підприємець, що звернувся в орган, що ліцензує, із заявою про надання ліцензії на здійснення конкретного виду діяльності.

Ліцензіат - юридична особа або індивідуальний підприємець, що мають ліцензію на здійснення конкретного виду діяльності.

Ліцензійні органи - органи виконавчої влади, що здійснюють ліцензування. Ліцензійні органи, наділені наступними повноваженнями:

• Видавати ліцензії;

• Переоформляти документи, що підтверджують наявність ліцензій;

• Припиняти, відновляти, анулювати дії ліцензій;

• Контролювати дотримання ліцензіатами відповідних ліцензійних вимог і умов.

Ліцензійні вимоги й умови - сукупність встановлених нормативними актами вимог і умов, виконання яких ліцензіатом обов'язково при здійсненні ліцензійного виду діяльності.

Порядок і умови ліцензування в туризмі регулюються відповідними постановами уряду й положеннями ліцензійних органів.

Ліцензований орган, як правило, є орган державного управління туризму. В Україні це Державна туристична адміністрація. В Україні ліцензуванню відносяться окремо туроператорська діяльність і турагентська діяльність. Періодичність відновлення ліцензії 1 раз в 3 роки.

Ліцензування туристичної діяльності, дотримання ліцензійних вимог і умов сприятливому забезпеченню й підтримці високого рівня обслуговування, а також захисту прав споживачів туристичних послуг.

Ліцензуванню на здійснення туристичної діяльності підлягають туристичні агентства, бюро подорожей, бюро екскурсій, екскурсійні бюро, бюро по прийому туристів, туристичні оператори, готелі, мотелі, кемпінги, туристичні комплекси і бази, інші юридичні особи незалежно від форм власності та фізичні особи, що здійснюють туристичну діяльність, передбачену їх статутами або положеннями.

***

Питання 4. Особливості отримання ліцензії туристськими підприємствами

    ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЛІЦЕНЗІЇ НА ТУРОПЕРАТОРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

1.  Заява про видачу ліцензії на бланку встановленої форми (бланк заяви) Заповнюється друкарським способом, українською мовою. Підписується керівником суб'єкта господарювання, завіряється печаткою. В заяві вказується повне найменування суб`єкта господарювання згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію.

2.  До заяви додаються такі документи:

• Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта господарювання;

• Нотаріально засвідчені копії установчих документів;

• Засвідчена в установленому порядку копія документа про призначення складу органу управління (виконавчого органу), призначення керівника суб’єкта господарської діяльності;

• Засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують право власності суб’єкта господарювання або оренди ним службового приміщення (офісу);

• Засвідчені в установленому порядку копія диплома про вищу освіту та витяг з трудової книжки керівника суб’єкта господарювання про стаж його роботи в туристичній галузі не менше 3 років;

• Нотаріально засвідчена копія довідки з банківської або іншої кредитної установи про підтвердження фінансового забезпечення відповідальності суб’єкта господарювання у розмірі, визначеному ст.15 Закону України “Про туризм”;

• Засвідчена в установленому порядку копія договору зі страховою компанією про здійснення обов’язкового страхування (медичне та від нещасного випадку) туристів, що направляються в туристичні подорожі;

• Засвідчена в установленому порядку копія довідки статуправління про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

    ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЛІЦЕНЗІЇ НА ТУРАГЕНТСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

1.  Заява про видачу ліцензії на бланку встановленої форми (бланк заяви). Заповнюється друкарським способом, українською мовою. Підписується керівником суб'єкта господарювання, завіряється печаткою. В заяві вказується повне найменування суб`єкта господарювання згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію. 

2.  До заяви додаються такі документи:

• Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта господарювання;

• Нотаріально засвідчені копії установчих документів (для юридичних осіб);

• Засвідчена в установленому порядку копія документа про призначення складу виконавчого керівного органу (керівника), або керівника структурного підрозділу суб’єкта господарювання (для юридичних осіб);

• Засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують право власності або оренди суб’єктом господарювання службового приміщення (офісу);

• Засвідчена в установленому порядку витяг з трудової книжки керівника суб’єкта господарювання (структурного підрозділу) про стаж його роботи в туристичній галузі не менше 3 років або засвідчені в установленому порядку копія диплома про спеціальну туристичну освіту (для юридичних осіб);

• Засвідчена в установленому порядку копія диплома про спеціальну туристичну освіту (для фізичної особи – підприємця);

• Нотаріально засвідчена копія довідки з банківської або іншої кредитної установи про підтвердження фінансового забезпечення відповідальності суб’єкта господарювання у розмірі, визначеному ст.15 Закону України “Про туризм”.

• Засвідчена в установленому порядку копія довідки статуправління Про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (для юридичних осіб);

Необхідно надати оригінали всіх документів, які після звірки повертаються.

Якщо заява і необхідні документи подаються в Держтуризмкурортів не керівником суб`єкта господарювання, а його довіреною особою, потрібно надати відповідне доручення, в якому зазначається, що ця довірена особа компетентна представляти інтереси заявника з усіх питань його господарської діяльності.

Ліцензію одержує керівник суб`єкта господарювання, а в разі його відсутності - уповноважений ним представник за наявності доручення на одержання ліцензії.

Особа, що отримує ліцензію, надає паспорт та копію платіжного документу, що підтверджує оплату за видачу ліцензії (разом з оригіналом, який після перевірки повертається). 

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 № 1755 плата, яка вноситься суб`єктом підприємницької діяльності за видачу та переоформлення ліцензії, зараховується до Державного бюджету України і вноситься на балансові рахунки територіальних органів Державного казначейства №3510 “Кошти Державного бюджету України” в установах Національного банку та №2510 – в установах комерційних банках за місцем провадження діяльності підприємця (код бюджетної класифікації 14060200, символ звітності банку 069).

Плата за ліцензію здійснюється після того, як прийнято рішення про видачу ліцензії – 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340 гривень)

Плата за переоформлення та дублікат ліцензії – 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (85 гривень), за видачу кожної копії ліцензії (для підрозділів, філій)- 1 неоподаткований мінімум доходів громадян (17 гривень)

У разі, коли ліцензіат має намір провадити зазначений в ліцензії вид господарської діяльності після закінчення строку її дії, він повинен отримати нову ліцензію в порядку, встановленому для її видачі.

    ДЛЯ ПЕРЕОФОРМЛЕННЯ ЛІЦЕНЗІЇ

Підставами для переоформлення ліцензії є:

1.  зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов'язана з реорганізацією юридичної особи);

2.  зміна прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

3.  зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

4.  зміни, пов'язані з провадженням ліцензіатом певного виду (з урахуванням абз.9 ст.16 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності).

У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати органу ліцензування:

1.          Заява про переоформлення ліцензії на бланку встановленої форми (бланк заяви).  Заповнюється друкарським способом, українською мовою. Підписується керівником суб’єкта господарювання та засвідчується печаткою.