Висновки

У магістерській роботі здійснено теоретичне узагальнення актуальної наукової проблеми стосовно соціальної роботи з людьми похилого віку, що полягає в дослідженні «Університету третього віку» як однієї з інноваційних форм соціальної роботи з людьми похилого віку.

Результати проведеного дослідження підтвердили правомірність основних ідей і положень стосовно особливостей впливу освітнього середовища на людей похилого віку, а розв’язання поставлених завдань дали підстави для наступних висновків:

1. Аналіз наукової літератури дозволив з’ясувати основні підходи щодо розуміння змісту базових понять «старіння», «старість» та «людина похилого віку». Старість - закономірно наступаючий заключний період вікового індивідуального розвитку. Старіння представляє собою постійно зростаючі та незворотні зміни структур і функцій живої системи. Старіння - це наслідок безперервних біологічних зрушень, що відбуваються протягом життя в кожному організмі. Людина похилого віку - це особистість, яка пройшла періоди розвитку та перебуває на завершальному етапі свого життя, коли відбуваються зміни на фізіологічному, психологічному та соціальному рівнях, що призводить до акцентуації певних рис характеру

Поняття «старість», «старіння», «людина похилого віку» є взаємопов’язаними та взаємозалежними, оскільки старість виступає часовим періодом, який настає в результаті проходження процесу старіння, а людина похилого віку являється особою, яка знаходиться на етапі старості.

2. З’ясовано, що основними принципами, на реалізацію яких спрямована соціальна робота з людьми похилого віку є принципи незалежності, участі, догляду, гідності, реалізації внутрішнього потенціалу. Практична реалізація визначених принципів здійснюється за допомогою напрямків та форм соціальної роботи з даною категорією клієнтів.

Основними напрямками соціальної роботи з людьми похилого віку є: соціальне забезпечення, соціальна допомога, створення необхідних матеріальних і фінансових умов для підтримки нормальної життєдіяльності; догляд і соціальна допомога в стаціонарних установах Міністерства соціальної політики; соціальна робота з людьми похилого віку в територіальних центрах і відділеннях денного перебування; догляд і соціальна підтримка вдома.

Серед основних форм соціальної роботи з людьми похилого віку виділяють: матеріальну допомогу, яка включає пенсії та допомоги; натуральну підтримку у вигляді продуктів харчування, палива, медикаментів, засобів гігієни тощо; покращення соціальних умов, соціальне обслуговування вдома та в стаціонарних установах; психолого-соціальну підтримку у вигляді консультацій різного характеру; організацію культурного дозвілля; освітні послуги тощо.

3. Освіта людей похилого віку виступає структурним елементом безперервної освіти та має власні концептуальні засади, які вимагають врахування характерних психофізіологічних змін особи при оптимально-позитивному старінні, зокрема це уповільнення реакцій при більшій і швидшій стомлюваності, погіршення здатності до сприйняття, звуження обсягу уваги, зменшення тривалості зосередження уваги, труднощі розподілу і переключення уваги, зниження здатності до концентрації і зосередження уваги, підвищена чутливість до сторонніх перешкод, деяке зменшення можливостей пам’яті, ослаблення тенденції до «автоматичного» запам’ятовування, труднощі відтворення отриманої інформації.

Функціями освіти людей похилого віку є базові освітні функції дорослих, зокрема соціальна, адаптивна, інтегруюча, інформаційна, компенсаторна та специфічні функції - просвітницька, реабілітаційно-терапевтична, нормалізаційно-відновлююча. Основними принципами, на яких має ґрунтується освіта людей похилого віку, є: міждисциплінарність, яка передбачає використання матеріалу з окремих галузей знань; комплексність, тобто взаємозв'язок освіти людей похилого віку з різними аспектами життєдіяльності людини й суспільства, а також соціальний контекст розвитку освітньої практики; всебічність - прагнення якнайповніше охопити проблеми, які потребують теоретичного осмислення і практичного вирішення; цілісність, тобто єдність різних напрямів освітньої діяльності; значущість освіти для гармонійного розвитку людини.

Оскільки період старості є тривалим періодом життя людини, то освіта людей похилого віку може здійснюватись на декількох рівнях, зокрема це освіта людей передпенсійного віку, освіта людей пенсійного віку, освіта людей похилого віку з обмеженими можливостями.

4. Освіта людей похилого віку базується на навчальних програмах для дорослих, які згодом були модифіковані, шляхом введення специфічних дисциплін для людей похилого віку. На сьогодні в східно- та західноєвропейських країнах існує багато різних за структурою моделей науково орієнтованої неперервної освіти. У навчальних програмах, розроблених для старших дорослих, використовуються різні терміни: навчання старших дорослих, університети третього віку, наукова неперервна освіта для старших дорослих. Структура програм для студентів поважного віку залежить від національних, регіональних умов, кадрового забезпечення та фінансування. У деяких країнах навчання людей третього віку інтегроване переважно в університетах (Австрія, Німеччина, Польща), в інших країнах є автономним (Італія) або кооперативно прив'язаним до університетів (Словенія). Але загалом моледі освіти, терміни, структури програм відображають види інституцій, які сприяють або забезпечують освіту людей похилого віку та їх мету, яку вони ставлять зараз перед собою або ставили на момент створення.

Міжнародний досвід реалізації «Університетів третього віку» узагальнено може бути відображений у 5 моделях: західноєвропейська або ”Vellas”- модель, яка тісно пов’язана з університетом або є його складовою частиною; англосаксонська модель, яка особливо практикується в Великій Британії та різних англомовних країнах, де домінантною рисою є самоорганізація в навчанні; північноамериканська франкомовна модель наслідує ”Vellas”-модель, проте з вагомою участю студентів у плануванні курсів; південноамериканська модель на основі ”Vellas” із залученням до навчання переважно всього населення літнього віку; китайська модель сфокусована на житті спільноти та збереженні традиційної культури.

5. Аналіз літератури стосовно досвіду реалізації «Університету третього віку» дав можливість з’ясувати, що вперше методологія створення «Університетів третього віку» в Україні була розроблена інститутом геронтології в 1985 році для підприємств радянського періоду як підготовка людей передпенсійного віку до виходу на пенсію та збереження при цьому соціальної активності, але на даний час вона практично не реалізовується.

Сучасний стан реалізації «Університетів третього віку» характеризується двома рівнями: державним та недержаним. До першого можна віднести обласні, муніципальні, районні управління і територіальні центри та їх партнерів, на базі яких реалізується «Університет третього віку». Вищі навчальні заклади виступають партнерами територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в містах Чернівці - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, в Дніпропетровську - Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, в Дніпродзержинську - Дніпродзержинський державний технічний університет, у Львові - Львівський державний університет фізичної культури, у Кременчузі - Кременчуцький інститут Дніпропетровського університету економіки і права, в Чернігові – Чернігівський національний технологічний університет. Стосовно представників недержавної форми власності, то в Україні представлені «Університети третього віку» засновані:

1. Національними громадськими організаціями:

• створений «Університет третього віку» в Києві за сприяння громадського руху «Кияни передусім!» та Віктора Пилипишина;

• три Університети для людей похилого віку - в містах Львів, Стрий та Івано-Франківськ, що діють при Справі Кольпінга України («Справа Кольпінга» - недержавна громадська організація християнсько-соціального напрямку).

2. Рухами або благодійними фондами в партнерстві з іноземними спонсорами, наприклад представником засад співпраці національних та іноземних недержавних організацій є м. Харків, де відкрилася «Школа для тих, кому за... 70». Її організатори - німецький фонд «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» та Всеукраїнський благодійний фонд «Турбота про літніх в Україні».

3. Фінансовими структурами, прикладом організації є експеримент соціальної стратегії банку «Надра», який відкрив перший фінансовий Пенсійний клуб. У цьому клубі представники старшого покоління можуть отримувати безкоштовні консультації з питань фінансів і заощаджень, а також приємно проводити час у колі своїх товаришів, заводити нові знайомства, обговорювати останні новини і навіть займатися творчістю.

4. Навчальними закладами недержавної форми власності, зокрема Навчально-науковий Інститут магістерської підготовки та післядипломної освіти з жовтня 2009 року розпочав навчання осіб «третього віку».

5. Фізичними особами. Саме так була створена Комп’ютерна академія - сайт, на сторінках якого можна знайти відповіді на багато питань про користування ПК та Інтернетом. Проект «Комп’ютерна академія для пенсіонерів» створив військовий лікар на пенсії - Сергій Георгійович Авдевнін.

6. Результати дослідження розкрили соціально-педагогічний ефект послуги «Університету третього віку» за наступними критеріями:

• Мотиваційний;

• Організаційний;

• Змістовий;

• Методологічний;

• Результативний.

Означені критерії дали можливість визначити, що сновними мотивами людей похилого віку стосовно участі в «Університеті третього віку» були: нераціональне заповнення вільного часу у 88,7% респондентів, в цілому позитивне ставлення до навчання, прагнення спілкуватись та надана можливість навчатись з боку територіального центру у 80% опитаних. Були визначені основні освітні інтереси людей похилого віку, серед яких перевага надається здобуттю практичних навичок у 41% опитаних, комунікативних знань у 25,4 % респондентів, теоретичних знань у 17, % опитаних та знання в моральному, світоглядному напрямку у 14,2% респондентів. Результати дослідження показали, що найбільш ефективними формами виступають індивідуальні заняття - 56,7% респондентів, дискусії - 36,7% опитаних та лекційні заняття – 53,3%. До найменш ефективних були віднесені заняття, які використовують форми самостійної роботи. Для людей похилого віку пріорітеною є групова спільна робота, яка керується викладачем. Загалом форми занять, які пропонуються «Університетом третього віку» задовольняють слухачів. В процесі дослідження ми визначали знання в яких галузях є пріорітетними для вивчення людьми похилого віку: перевага надається знанням про моральні цінності, заняття спрямовані на оволодіння практичними навичками, знання в галузі охорони здоров’я, правові знання, знання в області психології, знанням, які сприяють формуванню світоглядних позицій та мистецьким знанням. При цьому загальний рівень результативності «Університету третього віку» аналізувався на засадах підвищення рівня особистої самооцінки, можливості практичного застосування отриманих знань, підвищення рівня знань після отримання послуги та рівнем загальної задоволеності відвідуванням «Університету третього віку».

Також проведене дослідження вказало на існуючі проблеми, зокрема: необхідність підвищення актуальності (інтересу, значимості) занять для людей похилого віку; необхідність залучення людей похилого віку до розробки тематичних планів занять та підвищення рівня використання технічних засобів навчання; збільшення обсягу практичних занять та періодичності проведення занять загалом. Врахування даних проблем дало нам підстави для розробки рекомендацій стосовно удосконалення роботи «Університету третього віку».

7. В якості рекомендаційних матеріалів стосовно удосконалення та розвитку «Університету третього віку» був розроблений соціальний проект «Вччитися ніколи не пізно» як перспективний план розвитку «Університету третього віку» на базі факультету соціальної роботи Чернігівського національного технологічного університету, реалізація якого сприятиме організації змістовного дозвілля людей похилого віку, розширенню їх кола інтересів, підвищенню рівня знань та забезпечить спілкування трьох поколінь: людей похилого віку, викладацького складу та студентської молоді. Особливістю даного проекту виступатиме врахування набутого досвіду стосовно реалізації «Університету третього віку» та виявлених недоліків.

Проект буде реалізовуватись у три хвилі. На першій хвилі шляхом колективного обговорення буде узгоджений тематичний план роботи проекту, що ліквідує проблему відстутності інтересу до тематики занять та залучення людей похилого віку до розробки тематичних планів.

Друга хвиля передбачатиме проведення безпосередньо занять, які включатимуть різні форми співпраці: лекції (леції-візуалізації, бінарні, проблемні, прес-конференції та інші), практичні заняття, екскурсії, дебати, консультації, що ліквідує проблему збільшення обсягу практичних занять та підвищення інтересу до тематики занять. Друга хвиля передбачатиме збільшення періодичності проведення занять до двох разів на тиждень, замість одного - існуючого.

Третя хвиля буде присвячена міжпоколінному спілкуванню у вигляді вечора-зустрічі студентсьої молоді, викладацького складу та людей похилого віку «Наш досвід вам на знання» та спільному підведенню підсумків проведеної роботи.

Таким чином, реалізація даного проекту сприятиме розвитку системи освіти впродовж всього життя, особистісного росту людини похилого віку та сприятиме діалогу поколінь.

Результати дослідження дають підстави вважати, що вихідна обрана методологія є правильною, визначені завдання - реалізовані, мета досягнута.

Наше дослідження не вичерпує всіх аспектів вивчення означеної проблеми. На нашу думку, потребує уваги ще низка проблем, що стосуються «Університету третього віку», а саме дослідження динаміки особистісного росту людей похилого віку до і після занять в «Університеті третього віку», дослідження впливу навчання на рівень соціальної ізольованості людей похилого віку тощо.