7.4. Солоність і хімічний склад вод

В гідросфері зосереджена величезна кількість солей — при­близно 5 • 1016 т. Сіллю океанів можна було б вкрити всю по­верхню планети шаром товщиною 45 м. Тверді речовини, роз­чиняючись у воді, розпадаються на іони. Тому морська вода — це іонний розчин із середнім її вмістом 35 %о (проміле). Це означає, що віл такої води міститься 35 г солей.

У морських водах виявлено щонайменше 67 різних хіміч­них елементів, але головними є хлор і натрій, в меншій кіль­кості — іони сульфатів, магнію, кальцію, калію, двовуглекис­лих солей. Ці елементи надають воді специфічного гірко-соло­ного смаку.

Існує кілька можливих джерел солей. Частина солей була вимита з порід морського дна. Значна кількість надійшла внаслідок дегазації магми при її остиганні. Важливе значення має виніс солей з суші ріками. Тут слід зазначити, що сольовий склад води в ріках істотно відрізняється від складу морської води. Річкова вода характеризується переважанням карбо­натів (80 %), а солоність її мізерна — в середньому близько 0,146%.

Солоність води в океанах коливається від 33 до 37 %о, але переважно вона становить 34—35 %о. У поверхневому шарі со­лоність може зменшуватися під впливом випадання атмосфер­них опадів, притоку прісної води з суші, танення льоду. Збіль­шується ж солоність внаслідок випаровування або в результаті утворення льоду, майже позбавленого солей.

У розподілі солоності вод у відкритому океані спостеріга­ються певні закономірності. В екваторіальних широтах вона дещо понижена — поверхневі шари тут зазнають інтенсивної опріснювальної дії атмосферних опадів. У субтропічних і тропічних широтах солоність підвищена — тут випаровування переважає над опадами, а це збільшує концентрацію солей. У помірних широтах солоність близька до середньої. У високих широтах солоність знижується внаслідок танення морського льоду і стоку рік (в Північній півкулі).

Солоність морів залежить від тих самих факторів, що й со­лоність океанів, але змінюється в значно більших межах. Так, у Чорному морі вона становить 15—23 %о, в Балтійському — З—20, в Середземному — 39, а в Червоному досягає навіть 40— 42 %о. У відкритих морях солоність майже така, як в океані, з яким вони межують.

І хоча кількість розчинених солей у водах морів може знач­но коливатися, але сольовий склад, співвідношення різних со­лей, що визначають їх солоність, скрізь на планеті однакова. Ця закономірність формулюється як властивість постійності сольового складу морських вод. Виняток становлять лише дуже опріснені води прибережних акваторій зі значним річним стоком.

З глибиною солоність води помітно змінюється тільки у верх­ніх шарах. В цілому для Світового океану можна констатувати деяке її підвищення з глибиною. При цьому хімічний склад води відзначається разючою постійністю. Вивчення давніх форм життя в океані показує, що склад води мало змінився за останні 600 млн років.

Крім солей, в морській водах завжди наявні гази. Найпо­ширенішими з них є азот, кисень і вуглекислота. Азот є в оке­ані скрізь і майже в незмінній кількості. Кисень, який надхо­дить безпосередньо з атмосфери та в результаті процесів фото­синтезу, необхідний для морських організмів і для розкладу органічної речовини. Вміст кисню і вуглекислоти регулюється температурою поверхні океану: при підвищенні температури вони виділяються в атмосферу, при зниженні поглинаються водою з атмосфери.