56.Фінанси.Система фінансування.

Фінанси-це система економічних відносин між державою , юридичними, фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами. У сучасних умовах фінанси визначають як систему економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу (НД).

Риси фінансів:

— набирають грошової (ненатуральної) форми; носять розподільчий (нееквівалентний) характер, на відміну від обміну, якому властива еквівалентність; розподіл ВВП і НД здійснюється через реальні грошові фонди (на відміну від цінового розподілу); акумулюють і використовують фінансові засоби на безоплатній основі.

Ознаки фінансових ресурсів ( засобів ): виражають відносини власності; перебувають у постійному русі; мають особливі джерела формування; відрізняються за напрямами використання; мають специфічний склад учасників формування, розподілу та використання.

Значення фінансів. Фінанси виникли як реакція на реальні потреби суб'єктів суспільного життя. Завдяки акумуляції грошових ресурсів, тобто зібранню та накопиченню їх у спільному фонді, і розподілу їх незалежно від внеску суб'єктів, що формували цей фонд, здійснюється стабілізаційний вплив на економічний стан членів сім'ї, економічний і соціальний клімат підприємства, відбувається економічне та соціальне вирівнювання в суспільстві.

Види фінансів: державні (регіональні, муніципальні, фінанси державних підприємств і т.д.), громадських об’єднань(різних спілок громадських рухів політ. партій), приватні (фінанси приватних підприємств, фінанси домогосподарств).

Система фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування, утворюють фінансову систему країни. Найважливішою ланкою в державному бюджеті є державний бюджет. Функції державного бюджету:

1.Фіксальна – вилучення за допомогою податків та інших джерел допоміжних характер, частини доходів громадян, підприємств для утримання державного апарату, виробництва суспільних благ.

2.Розподільча функція – акумульовані в державному бюджеті грошові засоби уряд використовує для перерозподілу, спрямовуючи їх на розвиток виробничої та соціальної інфраструктури.

3.Стимулююча функція-змінюючи базу та ставки оподаткування використовуючи пільги, тарифи тощо.

4.Контролююча функція – у грошовому вираженні віддзеркалюється відтворювальний суспільний процес.

Головні джерела надходження до державного бюджету:

1.податки

2.емісія грошей

3.продаж державного майна.

4.державна позика.оРозподільча

43 Податок

Головним джерелом доходів держави є податки. Податки – обов’язків внесок до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку та на умовах визначених законод. податкова система – сукупність чинних у країні податків, форм, принципів та методів їх побудови а також сук. інститутів та орг.. що забезпечують вилучення податків та здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства. ф-ції податків: - фіксальна – централізація частини ввп у держ бюджеті на загальносуспільні потреби -розподільча – перерозподіл вартості ввп між держ, фіз. та юр особами - регулююча – вплив податків на різні аспекти діяльності їх платників. е лементи системи опод: - суб’єкт – платник податків. фіз. чи юр особа, що сплачує податки - об’єкт оподаткування – кількісно визначений економічний феномен. податкова база – грошова сума з якої вилуч. податок - джерело оподаткування – дохід платника податків, що підлягає оподаткуванню под.. ставка – законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. форми под. ставок: -середньої податкової ставки – відн. обсягу податків до величини доходу - граничної п.с. – віднош. приросту податку до приросту доходу - податкові пільги – звільнення від податків або зменшення їх розм.. види пільг: - прискорена амортизація основного капіталу – зменшує прибуток, що подл. оподаткуванню, прискорює оборот осн капіталу, стимулює прискорення оновлення осн капіталу - інвестиційний податковий кредит – фінансування державою інвестицій приватного бізнесу. - податкова квота – хар. рівень оподатк. і визн. як частка податку в доході платника. крива лаффера – показує взаємозв’язок між под.. ставкою та надходження в держбюджет. класифік податків: 1. від рівня держ структур: - загальнодержавні - місцеві 2. за об’єктом: 3. за методом стягення: - на доходи фіз. і юр осіб - розкладні(спочатку встановлюється обсяг надходжень які необх. - на майно а потім розкладаються на всіх) - на споживання - окладні(спочатку встан. податк. ставки а потім розмір податку для кожного платника) МОДЕЛІ - пряма(вилучаються у власників майна) - непряма(вилучаються у сфері реалізування. не залежать від р-ня доходу. сплачуються споживачами). поділяються на: фіксальні монополії, акцизи, мито. переваги такої моделі: шв надходження в бюдж., рівномірність вилучення, мотивація для створення умов в-ва. недоліки:обтяжливість для споживачів. -змішана ПРИНЦИПИ - обов’язковість, справедливість, ефективність, захист вітч виробника. уникнення подвійного опод., прогресивний характер опод. МЕТОДИ ОПОДАТКУВАННЯ: -пропорційне(не враховує диференціації доходів) -прогресивне(ставка зростає при зб доходу) -регресивне(при зб доходу ставка зм)