19. Довіра як один із видів соціального капіталу

У процесі етимологічного та лінгвістичного аналізування виявляємо, що слово «довіра» складається з префіксу «до-» і кореневого слова «віра». Віру визначають по-різному: як упевненість у чомусь і/або в комусь загалом чи певній (-их) чесноті (-ах) когось; як упевненість у правильності чи розумності поведінки декого з учасників дії/діяльності; як переконання щодо когось чи чогось; як знання про дещо і/або декого, істинність якого на даний момент часу ще нічим не підтверджена і можливо ніколи не буде підтверджена тощо. Префікс «до-» надає особливого відтінку слову «віра». Словоутворювальна одиниця «до-» виокремлюється в іменниках зі значенням загального передування та/або передування в часі та спрямовування і/або відношення-стосування. .

«Словник російських синонімів і схожих за смислом виразів» Н. Абрамова пропонує використовувати слова «віра», «кредит», «упевненість» як синоніми слова «довіра

Довіру досліджували такі економісти-теоретики: А.Сміт (довіра постає природний почуттям людини), А.Маршалл(головний принцип торгівлі - принцип довіри), О.Уіальямсон(довіри впливає на розв. Економ. Відносин) Довіра – поняття, яке має культурне укорінення; довіра - це один з важливих інституційних чинників удосконалення виробничих відносин.

Довіра постає ключовим елементом соціального ресурсу і так само соціального капіталу. Соціальний капітал є формою такого соціального ресурсу як відносини та зв'язки між Акторами, що виникають та розвиваються в процесі створення матеріальних та нематеріальних продуктів. Очікування , що інші Актори економічної діяльності виконуватимуть свої обов'язки добросовісно і в такий спосіб створюватимуть іншому (-им) Актору (-ам) умови для дії складають зміст узагальнюючого поняття «довіра».

55.Товарне вир-во

Товарне виробництво — це така форма організації суспільного господарства, за якої відокремленні виробники створюють продукти не для свого власного споживання, які придбають ці продукти через обмін на ринку. (передумови виникнення: суспільний поділ праці; економічне відокремлення виробників).Просте товарне виробництво — це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Воно було притаманне докапіталістичним суспільствам.

Розвинута форма товарного виробництва — це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії. Притаманна капіталістичному суспільству.

Можливість виникнення товарного виробництва є відокремлення товару від виробництва.Існує 2 економ.відоремлення товарного вир-ва: абсолютне(приватне підприємство) та відносна (державне підприємство).

Етапи розвитку товарного вир-ва:

1.Просте товарне вир-во

2.Капітал тов. вир-во

3.Сучасне кредитне товарне вир-во

У простому товарному виробництві немає робочої сили, як товару.

При капіт тов. виробництві високий рівень розвитку продуктивних сил, а при простому-примітивний.

Товар і його властивості. Товар —продукт, який створюється для задоволення потреб інших людей відносно потреб інших людей відносно його виробників.Згідно з класичною теорією найважливішими характеристиками товару є його споживча вартість і вартість. Споживча вартість — це здатність товару задовольняти конкретну потребу людини. Вартість товару —це витрати праці, що необхідні для створення конкретного продукту. Мінова вартість –це здатність товарів обмінюватися між собою в певній кількісній пропорції. Основою створення товару є праця.Праця має 2 хар-ки:1.якісна (конкретна праця) 2.кількісна (абстрактна праця)На основі суспільної вартості створюється обмін товарів.

Товар має свої певні властивості:

1.теорія трудової вартості

2.теорія граничної корисності

3.теорія чин. виробництва

4.теорія Маршала

Корисність у неокласиків, на відміну від споживчої вартості, поняття чисто суб'єктивне, індивідуальне для кожної конкретної людини. Вона показує ступінь задоволення або приємності, які отримує конкретна людина від споживання того чи іншого товару або послуги.Цінність – ступінь корисності для індивідуального споживання, залежно від міри насичення. Ціна - форма грошового вираження вартості й цінності товару.Рідкісність – відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб. Більшу цінність для споживача мають рідкісніші блага.

Закон вартості - об'єктивний і найважливіший економічний закон товарного виробництва. Суть його полягає в тому, що виробництво й обмін товарів здійснюються відповідно до їхньої суспільної вартості, суспільно необхідних витрат праці на їх виготовлення. Основою виникнення закону вартості є товарне виробництво. Він діє в будь-якій економічній системі, де відбуваються товарно-грошові відносини.

Функції закону вартості: контролююча, регулююча, стимулююча.