25.Проблема походженя людини.

Прихильники еволюційної гіпотези стверджують, що виникнення земного життя є закономірним результатом попередньої еволюції нашої планети без втручання зовнішньої волі. Космічна гіпотеза: иникнення життя на Землі є наслідком занесення з космосу примітивних організмів і подальшого їх розвитку завдяки сприятливим фізико-біологічним умовам на Землі. Трудова гіпотеза:основою цієї гіпотези є положення, що саме праця, яка започатковується з виготовлення знарядь праці, використання вогню, створила людину.

26.Співвідношення понять.

.Поняття "людина” означає вид у біологічній класифікації, розумну істоту, що має принципові відмінності від усіх інших істот.Поняттям "індивід" позначають окремо взятого представника людського роду, якому властиві неповторні і унікальні природні і соціальні якості. Поняття "особи" характеризує певні реальні якості людського індивіда. Коли людина характеризується як особистість до характеристик особи додається "самість". вісь, центр, зосередження усіх дійових, психічних та інтелектуальних якостей. Індивідуальність не може сформуватися без самоусвідомлення, без виділення себе з-поміж інших людей, без певної внутрішньої зосередженості.

27. Основні цінності людського буття. Свобода як цінність її характеристики та прояви. Будь-яке суспільство як і будь-яка система розвивається за певними законами. В суспільстві існують: економічні, моральні, правові, мистецькі закони. Вони завжди є об’єктивними ( не залежать від нашого бачення) людина живе у суспільстві і включена у суспільний процес. Ці об’єктивні закони створюють об’єктивні умови існування людей. В суспільстві на відміну від природніх, закони самі по собі стихійно не здійснюються, бо вони створюються людьми і здійснюються людьми. Тому в суспільстві об’єктивні закони і умови життєдіяльності людей реалізуються через суб’єктивний фактор, тобто через діяльність самих людей. У звязку з цим виникає проблема свободи особи. Абсолютної свободи людини в суспільстві немає і неможе бути. Людина не може діяти за принципом „що хочу те й роблю”. Оскільки людина живе у суспільстві то вона мусить підкорятися законам суспільства тому що діяльність однієї людини суперечила б інтересам інших людей, порушувала б нормальні функціонування суспільства, зв’язків, відносин, законів. А тому суспільство завжди обмежує свободу через наявність суспільних законів і виходячи з цього щоб бути вільною, людина повинна знати закони того суспільства в якому вона живе і діяти відповідно до них. Але цього недостатньо тому що суспільство повинно створити такі закони які б давали людині максимальну можливість вільного розвитку, вільного вибору сфери діяльності. Свобода – це здатність і можливість людини діяти у відповідності з власними інтересами і цілями спираючись на знання об’єктивно необхідних законів. Свобода нерозривно пов’язана з обов’язком перед: державою, сімєю, відповідальністю особи за свої поступки. Свобода не буває : абсолютною, безмежною (за принципом що хочу те й роблю); без знання того суспільства в якому живе людина (не знання не звільняє від відповідальності) ; без економічної свободи і свободи власності; без свободи творчості, совісті, віросповідання. Все це разом узяте повинна забезпечити держава решту повинна отримати людина сама.

28. Проблема смерті, безсмертя та сенсу життя в аспекті людського життєвого самоутвердження. Сенс життя – людина єдина істота яка усвідомлює свою смерть і це усвідомлення сприймається по різному на емоційному та раціональному рівнях. Питаня про сенс життя існує з тих пір як людина стала цивілізованою істотою і однозначної відповіді не існує. Загальне твердження: сенс життя в самому житті бо життя є самоцінність. Моєї смерті для мене не існує вона існує для інших. Сенс життя вічна проблема і вона вирішується по різному кожною людиною індивідуально в залежності від релігії, освіти, науки виховання, а тому найбільш загальним є те що смисл життя в самому житті бо життя є самоцінність і дається кожній конкретній істоті один раз смертність. Людина єдина істота яка усвідомлює свою смертність але сприйнятя смертності різних людей на емоційному (виражається в подавленості, розгубленості, психічних розладах, втрати моральності і привести до самогубства) і раціональному (усвідомлення смертності призводить до роздуму про сенс і смисл життя про подальшу поведінку природи втрати устремінь – кар’єри, і може привести до самогубства - усвідомленого)рівнях. Ці питання приводять до аналізу питань не тільки про сенс життя а й про право людини на смерть але жодна релігія цього не підтримує.