- •5. Особливості умови винекнення та етапи розвитку античної філософії.
- •6. Радикальні зміни у світогляді при переході від античності до середньовіччя.
- •7. Патристика: ідеї, представники та роль у духовному розвитку Середньовіччя.
- •11 Основні проблеми філософії просвітництва.
- •14.Філософія екзистенціалізму її основні ідеї та представники
- •23. Основні категорії сучасної онтології.
- •24. Проблематичність людського буття. Життя, буття та існування як характеристики людини.
- •25.Проблема походженя людини.
- •26.Співвідношення понять.
- •29.Філософський зміст проблеми свідомості.
- •30. Суттєві ознаки структур ата ф-ції свідомості
- •31. Основні концепції походження свідомості
- •32. Поняття пізнання та його види. Рівні та форми
- •33. Проблема істини у пізнанні
- •34. Уявлення про суспільство в історії філософії
- •35. Поняття соціального та соціуму у філософії
- •36. Сусп.. Як с-маа. Осн. Сфери духовного життя
- •37. Проблематика та основні завдання філософії історії
- •38. Суб’єкт рушійні сили чинники і фактори іст. Розв. Людства
- •39. Поняття культури та її вихідні елементи
- •40. Ознаки та функції культури
- •41. Національна та світова культура
- •43. Глобальні проблеми сучасної цивілізації
- •44. Наука і техніка як предмет філософського осмислення
- •45. Наука та її роль у сучасному суспільстві
- •46. Емпіричне і теоретичне наукове дослідження
- •47. Методи дослідження
- •48. Структура наукової теорії
- •49. Динаміка наукового пізнання (класична, некласична і постнекласична наука).
- •50. Онтологія
- •52. Філософська антропологія
- •54. Соціальна філософія
- •55. Структура і закономірності розвитку культури.
- •56. Культура як міра розв.
34. Уявлення про суспільство в історії філософії
До проблеми взаємин особистості і суспільства антична філософія підходить, виходячи з космоцентричного принципу самодостатності, досконалості. У взаємозв'язку людини і суспільства, держави (для грецьких філософів суспільство і держава тотожні) грецька думка пріоритет віддає державі. З цією думкою згодна переважна більшість грецьких філософів, за винятком епікурійців. І пояснення цьому простої. На думку Платона, кожна людина не може задовольнити сам себе, вона має потребу багато в чому, і тому люди збираються воєдино, щоб підтримувати і допомагати один одному, задовольняти свої потреби. По суті, цю думку підтримує й Аристотель. Він говорить про те, що держава є найвищою формою спілкування, а саме спілкування організується заради якого-небудь блага, таким чином, держава є спілкування, що прагне до найвищого з усіх благ. Людина не самодостатня, на думку Аристотеля, вона лише частка і стає людиною тільки в державі. "Первинною за природою є держава в порівнянні з родиною і кожним із нас, - пише Аристотель, - адже необхідно, щоб ціле передувало частині" У давньогрецький період Античності існував навіть інститут остракізму, коли навіть поважних громадян виганяли з держави, якщо, на думку більшості, їхня діяльність загрожувала спокою держави, підривала його основи.
Платон і Аристотель формують два методологічних підходи до дослідження суспільства, держави. Платон аналізує державу з погляду того, наскільки воно відповідає ідеалу, зразку. Усі існуючі держави, на думку Платона, недосконалі. За ступенем недосконалості, у залежності від форми правління, він розташовує держав у такому порядку: тимократія, олігархія, демократія і тиранія. Тимократія - це влада честолюбців; олігархія - влада небагатьох багатих; демократія - влада більшості, заснована на свавіллі; тиранія - влада одного над усіма. Кожна наступна форма є крайнім ступенем виродження попередньої. Платон виділяє дві основні причини спотворення держави: відсутність поділу праці і розкол суспільства на багатих і бідних, коли "у них містяться дві ворожі між собою держави; одна - бідняків, інша - багатіїв"
На противагу спотвореним формам держави, ідеальна держава характеризується тим, що найвищим принципом її організації є справедливість. А державна справедливість, на думку Платона, полягає в тому, щоб кожен громадянин держави робив свою справу. У такій державі всі громадяни розділені на три класи: правителі, стражі і люди, зайняті у сфері виробництва предметів, що задовольняють потреби держави в їжі, житлі, одязі і т. д. Правителями в такій державі є деякі з тих, хто має мудрість, здатні добре керувати державами. Такими людьми є справжні філософи. "Доки в державах не будуть царювати філософи, - пише Платон, - або так звані нинішні царі і владики не стануть шляхетно і ґрунтовно філософствувати і це не зіллється воєдино - державна влада і філософія, доти державам не позбутися зла"
Стражами є люди, що мають мужність. їхнім завданням є охороняти державу від зовнішніх ворогів і охороняти внутрішній спокій, бути помічниками правителів і провідниками їхніх поглядів.