15. Сутнісно-видова характеристика планів підприємства та технологія їх формування.

План підприємства — це документ, що містить певну сукупність дій суб’єкта господарювання, виконання яких забезпечує досягнення визначених цілей підприємства.

Аналіз різноманітних тлумачень поняття «план» дає змогу виявити, що планом вважають:

• керівництво до дії;

• конкретне адміністративно-адресне завдання;

• конкретизовані та підкріплені розрахунками заходи щодо зміни стану суб’єкта господарювання;

• функціонально взаємопов’язані завдання, виконання яких забезпечує досягнення поставлених цілей;

• обґрунтований перелік дій на певний період часу, що містить визначені для досягнення суб’єктом господарювання показники.

Плани підприємства диференціюються за різними ознаками — за горизонтом планування, об’єктами, змістом, масштабністю, обов’язковістю виконання тощо. Так, залежно від часового періоду, або горизонту планування, розрізняють перспективне і поточне планування. Перспективне планування включає середньострокові (до п’яти років) і довгострокові плани і програми (більше п’яти років). Довгострокові плани складаються на 10—15 або 20 років. У них визначаються напрями, темпи і пропорції розвитку підприємств, галузі, економіки в цілому.

Традиційною і найпоширенішою формою середньострокового плануваня є п’ятирічні плани. В них на перспективний період визначаються показники, що характеризують обсяги виробництва продукції, спеціалізацію підприємства, потреби в обладнанні, персоналі, матеріальних ресурсах тощо. Середньострокові плани формують основні пропорції виробництва, забезпечують його збалансованість.

Поточне планування охоплює такий часовий період, як рік, з розподілом завдань по півріччях або кварталах і містить плани для всіх рівнів управління підприємством. Поточне планування здійснюється на базі визначеної виробничої програми, наявного виробничого потенціалу та системи управління і, охоплюючи всі напрями виробничо-господарської діяльності підприємства, підпорядковує їх досягненню загальних цілей підприємства. В процесі розроблення поточного плану конкретизують розрахунки перспективного плану і визначають завдання з виробництва і реалізації продукції, інші кількісні і якісні показники, оцінюють необхідні виробничі ресурси і встановлюють шляхи найуспішнішого виконання планових завдань. Планові завдання річного плану деталізуються до квартальних і щомісячних.

За змістом розрізняють техніко-економічне й оперативне планування. Техніко-економічне планування є комплексним і охоплює всі аспекти діяльності підприємства, це, власне, плани його соціального й економічного розвитку. Техніко-економічне планування уможливлює координацію та контроль виробничо- господарської діяльності підприємства, його підрозділів і служб шляхом розроблення планових економічних показників, які характеризують виробництво та реалізацію продукції,використання трудових, природних і матеріальних ресурсів, грошових коштів тощо. Техніко-економічний план може бути перспективним (середньостроковим) і поточним. У таких планах намічається прогресивне використання технічних, трудових і матеріальних ресурсів виробництва на основі підвищення його техніко-організаційного рівня. У процесі техніко-економічного планування встановлюються завдання усім підрозділам підприємства, а також розраховуються обсяги ресурсів, необхідні для виконання завдань. Техніко-економічний план підприємства розробляється відповідно до напрямів діяльності підприємства і може складатися приблизно з таких розділів:

● маркетингова діяльність: плани маркетингу (загальний або для окремих виробів) з переліком заходів щодо реалізації товарної, цінової, розподільчої та комунікативної політики підприємства;

● виробнича діяльність: план випуску продукції у вартісному та натуральному виразі відповідно до номенклатури (асортименту);

● науково-дослідні, конструкторсько-технологічні та експериментальні роботи: плани розроблення і впровадження нових технологій і виробів;

● праця, кадри, соціальний розвиток колективу: план підвищення продуктивності праці, розрахунки потреби в персоналі і фонду оплати праці; заходи щодо поліпшення умов праці і побуту працівників;

●капітальні вкладення та капітальне будівництво — це план інвестування: обсяги капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт, джерела інвестування, строки введення в дію основних фондів і виробничих потужностей;

● матеріально-технічне забезпечення: план постачання підприємства ресурсами (обсяги постачання сировини, матеріалів і обладнання, обґрунтування потреби в матеріальних ресурсах, мобілізація резервів та економія ресурсів);

● організація виробництва, праці та управління: заходи з удосконалення систем управління, планування й організації виробництва, підвищення рівня організації праці;

● природоохоронна діяльність: заходи щодо збереження і охорони природного середовища, раціонального використання природних ресурсів;

● зовнішньоекономічна діяльність:плани ведення зовнішньоекономічної діяльності (заплановані контракти, обсяги експортно-імпортних операцій, прибуток від зовнішньоекономічної діяльності);

● витрати, прибуток, рентабельність: план по собівартості всієї запланованої до випуску продукції, окремих виробів, абсолютні і відносні показники зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції, загальна сума прибутку (чистого прибутку) і його зростання, показники рентабельності;

● фінансова діяльність — це плани доходів і витрат, визначення взаємовідносин з бюджетом, боргових зобов’язань і джерел їх покриття.

16. Виробнича програма підприємства: поняття, фактори та технологія розробки.

На промисловому підприємстві головною складовою, стрижнем плану є виробнича програма, або план виробництва і реалізації продукції. Виробнича програма — це затверджена керівництвом підприємства система завдань за вартісним обсягом, номенклатурою, асортиментом і якістю продукції, що буде вироблена і реалізована. Важливість виробничої програми зумовлена тим, що її показники є основою формування кількісних параметрів усіх інших розділів плану. Так, розрахунок чисельності персоналу базується на запланованому обсязі виробництва продукції. Обсяг виробництва і номенклатура формують рівень заробітної плати, обсяги споживання матеріальних ресурсів, собівартість продукції, прибуток, рівень рентабельності

виробництва та інші показники.

Для обґрунтування визначених показників виробничої програми використовують такі дані [11, с. 362]:

• перспективний план виробництва продукції;

• прогноз потреби у продукції підприємства, який складається в результаті дослідження кон’юнктури ринку;

• державні контракти і державне замовлення на продукцію підприємства;

• договори на поставку продукції підприємства;

• заходи щодо спеціалізації та кооперації виробництва;

• результати вивчення поточного попиту на продукцію підприємства;

• плани щодо розширення виробничих потужностей підприємства;

• дані про залишки готової продукції на складі.

Планування виробничої програми в натуральному виразі

передбачає: визначення номенклатури й асортименту продукції;

• розрахунок потреби в продукції, обсягу її виробництва за календарними періодами року;

• обґрунтування планових обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

Одним з найважливіших етапів розроблення виробничої програми є визначення потреби в ресурсах. Основним методом визначення такої потреби є метод прямого розрахунку відповідно до питомих норм їх витрат. Так, потреба у предметах праці обчислюється шляхом множення питомих норм витрат сировини і матеріалів на планові обсяги виробництва. Потреба в знаряддях праці визначається, виходячи з прогнозованих обсягів робіт, що виконуються з їх допомогою, і прогресивних норм продуктивності. Враховуються також потреби на капітальне будівництво, експорт, створення резервів тощо.

На підставі виробничої програми підприємства розробляються річні, квартальні й місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма кожного цеху обґрунтовується виробничою потужністю окремих груп устаткування, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи й завантаження в машино-годинах. Такі розрахунки дають змогу виявити «вузькі місця» в цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорцій у завантаженні устаткування. На основі виробничих програм основних цехів складаються плани виробництва для допоміжних та обслуговуючих підрозділів — ремонтного, інструментального, енергетичного і транспортного.

Виходячи з програми цехів розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключним етапом планування виробничої програми є доведення завдань з виконання окремих виробничих процесів та виготовлення продукції безпосередньо до бригад і робочих місць. На основі виробничої програми здійснюється планування потреби в матеріально-технічних, трудових та енергетичних ресурсах, розраховуються собівартість, прибуток та інші фінансові показники. Виробнича програма складається на рік з розподілом за кварталами і місяцями