35. Аграрні відносини в Україні у 16-18ст

За рівнем розвитку промисловості й торгівлі Україна відставала від Німеччини, Англії, та Нідерландів. І все ж, станом на середину 17ст. намітився процес розкладу цехового ремесла, а в багатьох промислах почали зароджуватися початкові форми мануфактурного виробництва. Досить відчутно подих нової цивілізації виявився, на відміну від Нідерландів і Німеччини не у промисловості та торгівлі, а в сільськогосподарському виробництві Півдня України. Адже становлення козацького стану супроводжувалося розвитком якісно нового типу господарства – фермерського за своєю суттю. Суперечність між ними і наступними фільварко-панщинним господарством, яке ґрунтувалося на праці закріпаченого селянства, стала однією з головних причин соціального вибуху з 1648р.

У 1569р.-між Великим князівством Литовським і польським королівством було укладено Кревську унію про створення єдиної держави Речі Посполитої, в результаті чого більша частина укр..земель відійшла під владу Польщі. Почало стрімко зростати велике феодальне землеволодіння, особливо після 1590р. коли було видано сеймову постанову, що дала змогу займати «пустелі», розташовані з Білою Церквою. Польські магнати захоплювали землі самочинно, одержували їх від королів і відвойовували одне в одного.

У 16ст у зв’язку з реформацією цін в Європі та значним зростанням цін на с.г продукцію на європейських ринках, великого значення на укр..землях набувають фільварки. Фільварок-це товарне багатогалузеве господарство.

Із поширенням фільваркової системи й панщини селяни почали втрачати право переходу. Протягом 16ст польський сейм вдав низку законів що суворо забороняв селянам без дозволу феодала покидати свій наділ.

36. Ремісниче та мануфактурне виробництво

Нові явища особливо виразно виявилися у мануфактурному виробництві. Провідними промислами в українських землях цієї доби було млинарство, винокуріння, селітроваріння, чумацтво. У виробництві починають застосовуватися примітивні механізми, які використовували силу води та вітру. Вагоме значення мало широке запровадження у виробничий процес водяного колеса, що зумовило перехід від ручного виробництва до механізованого. Наприкінці 18ст. з’явилися перші доменні мануфактури, де спочатку виплавляли чавун, а потім сталь.

У 18ст. в Україні значного розвитку набула централізована мануфактура. Тільки в текстильній галузі у другій пол.. 18ст працювало майже 40 таких мануфактур. Вони були казенними, професійними, купецькими. До введення кріпацтва у 1783р. приватні мануфактури Лівобережжя та Слобожанщини використовували вільнонайману працю. Частину казенних підприємств держава передавала найбільш умілим, чесним і багатим підприємцям, яким надавалися позики на пільгових умовах, землі з корисними покладами і лісами, підневільна робоча сила.

37.Промисловий переворот і розвиток капіталізму в Україні.

Перша половина 19ст. характеризується подальшим розкладом феодально-кріпосницького ладу, і розвитком капіталістичних відносин.

Розширення внутрішнього і зовнішнього ринків дедалі більше втягує

поміщиків у товарно-грошові відносини, що примушує їх збільшувати товарне виробництво сільськогосподарської продукції. Поміщики починають застосовувати власний, досконаліший сільськогосподарський реманент, намагаються раціоналізовувати своє господарство, знайомляться із досягненнями агрономії та агротехніки, переходять до багатопілля, розширюють посіви технічних культур, дедалі частіше застосовують найману робочу силу.

З 30-х років XIX ст. кріпосне сільське господарство опинилося в стані

кризи, про що свідчить зниження його натурального характеру.

Господарство все більше підпорядковується ринковим вимогам. Поміщики не лише примушували селян відпрацьовувати панщину, а й платити чинш і тим самим «виганяли» і їх на ринок.

Про кризу свідчило й те. що відбувалося обезземелення селян. Якщо в другій половині XVIII ст. селями Лівобережної України користувалися

майже 75% усієї землі, то напередодні реформи 1861 р. — тільки 45.5%. Правобережжі в селян у користуванні було тільки 37%) орних земель.

Рівень агрикультури був дуже низьким, низькою була продуктивність

сільськогосподарського виробництва. Урожайність становила ЗО — 35 пудів з десятини, удвічі менше, ніж в Англії.

Поміщики у своїх господарствах почали застосовувати машини: косарки,

молотарки, віялки тощо. Проте більшість спроб удосконалення виробництва

закінчувалася невдачею, бо поміщики не мали досвіду господарювання по-капіталістичному. Частина поміщиків розуміла, що вихід з цього становища був тільки в скасуванні кріпацтва.

38. Меркантилізм в Україні започаткував видатний державний діяч та гетьман Богдан Хмельницький (1595-1657). Він звільнив від кріпосницької залежності селян, стимулював розвиток мануфактури та міських ремесел. За часів державного правління Богданом Хмельницьким зміцнювалося торговельні зв'язки, зокрема з Росією та з іншими країнами, іноземні купці звільнялися від сплати ввізних і вивізних мит. Укладались довгострокові торговельні договори. Така політика сприяла всебічному розвитку торгівлі, відокремленню її в окрему галузь, формуванню внутрішнього ринку. При цьому високими митами обкладався вивіз дорогоцінних металів і коштовних каменів.

Економічні погляди та економічна політика Богдана Хмельницького знайшли своє відображення в численних універсалах, в яких висвітлювалась і турбота про збереження світських та церковних маєтностей, а також про розвиток козацького й селянського господарства фермерського типу. Б.Хмельницький визнав спадкове володіння землею селян та право їх вступу до козацтва. При правління Б.Хмельницького відбулося реформування та вдосконалення рентних відносин. Він вимагав заміни відробіткової ренти натуральною та грошовою, що сприяло розвитку продуктивних сил.