6 Формування економ.Думки Старод.Індії та Старод.Китаю.

Найважливішим джерелом старод.Індійської економ.думки стала (АРТХАШАСТРА)написаний на прикінці 4 ст.до н.е.радником могутньої старод.Індійської Губської держави царя Раджи Чандрагубти.

Основні ідеї

-Основна роль в економіці належить державі.

Інші економічні ідеї

-збагачення державної скарбниці .

-необхідність дотримання активного держ.бюджету(зменшення витрат ,регулювання торг.цін через створення держ.товарних запасів

-ідея про трудову вартість

-механізм утворення ринкової ціни

Стародавній Китай

Постатю стає Конфуцій (економіст)

Основні вчення Конфуція

-Зміцненя авторитету держави

-зміцненя влади верховного керівництва

-забезпеченя стабільності нового рабовласницького ладу

-широке викор.традиційних форм і обрядів для зміцненя авторитету держ.

-обгрунтування необхідності державного захисту

7 Економічна думка античного світу.

В античній літературі економічну думку стародавнього світу виражено в найрозвиненішому вигляді. Джерелами, які дають уявлення про економічну думку античності, є законодавство держав, публічні виступи і твори філософів, істориків, політичних діячів, поетів та ін. Висловлювання античних авторів з економічних проблем, хоч і не є ще цілісною системою поглядів, проте це вже серйозна спроба теоретично осмислити та науково узагальнити характерні для цієї доби економічні процеси та явища.

Основні ідеї мислителів Стародавньої Греції з економічних питань не тільки дивують своєю надзвичайною глибиною та оригінальністю. Вони лягли в основу всієї економічної науки. Економічна думка періоду раннього рабовласництва (Х — VI ст. до н.е.), що знайшла відображення в грецькому епосі (поеми Гомера «Іліада» та «Одіссея», Гесіода «Роботи і дні»)

Уявлення про економічну думку Стародавньої Греції класичного рабовласницького періоду (V ст. до н.е.) дає економічна програма Перікла (бл. 490 — 429 до н.е.), який був першим стратегом і керівником афінської держави в 444 — 429 рр. до н.е. Перікл практично ліквідував майновий ценз, увів плату за державну й військову службу, запровадив громадські роботи, що давали заробіток бідним, створював клерухії (військово-землеробські поселення) і колонії, заохочував торгівлю та ремесло. Ідеї економічного характеру були висловлені філософами Демокрітом (бл. 460 — бл. 370 до н.е.) та Сократом (бл. 470 — 399 до н.е.). Так, Демокріт говорив про примарність багатства, оскільки і той є багатим, хто задовольняється малим («не можна назвати бідним того, хто задоволений своєю долею» і «не можна назвати багатим того, хто не задоволений тим, що має»). Він захищав приватну власність, виправдовував рабство, але був проти надмірного зростання землеволодіння й необмеженого нагромадження грошей. Свої економічні погляди Ксенофонт (бл. 430 — 355/354 до н.е.) виклав у багатьох творах, головним з яких є «Домострой». У них дано характеристику рабовласницького господарства. Основною проблемою для Ксенофонта був пошук шляхів подолання притаманних такому господарству недоліків. Визнаючи рабство природним і правомірним, Ксенофонт виступав за колективні форми рабоволодіння як такі, що нейтралізують деякі суперечності рабовласницького ладу.

8 –Розвиток феодальних відносин в епоху Середньовіччя

Розвиток феодальної системи господарства. Форми феодального землеволодіння. Виникнення середньовічних міст та цеховий лад міського ремесла. Особливості розвитку країн Західної Європи

Середньовіччя — це відносно тривалий період у розвитку суспільства, який має характерні, особливі форми соціального, політичного та культурного життя. В цю історичну епоху людство пішло значно далі шляхом розвитку матеріальної та духовної культури.

В історіографії господарство Середньовіччя характеризується такими загальними ознаками:

- панування приватної власності, основою якої була земля у формі феодала (умовно-службове спадкове надання); - монополія феодалів на землю, яка виявлялася у принципі "немає землі без сеньйора";

- умовний характер, ієрархічна структура земельної власності, що ґрунтувалася на васальних зв'язках; - суперечність між великою власністю на землю і дрібним селянським виробництвом;

- особиста, поземельна, судово-адміністративна й військово-політична залежність селянина від землевласника; - рентна форма експлуатації феодально залежного селянства;

- переважання натурального господарства та другорядна роль обміну; - сеньйорія, ремісничий цех, торгова гільдія як головні господарські форми.

Аграризація економіки зумовила назву Середньовіччя в науковій літературі "аграрна цивілізація", а суспільство - традиційне.