Власне висловлення 2.3

Природа – це невід’ємна частина нашого життя. Завдяки їй людство може існувати. Але зараз ми перестали цінувати навколишній світ і сприймаємо його як річ, що належить саме нам. Я підтримую думку, що люди повинні замислюватися над тим, чи є необхідністю підкорення природи і володарювання над нею.

По-перше, із розвитком технологій та різних галузей науки для нас відкривається все більше нових можливостей, які роблять життя зручним та простішим. Але ціна, яку ми за це сплачуємо, надзвичайно велика: майже вичерпалися ресурси для існування, із кожним роком усе більше катастроф та аварій, через які страждає все живе, а наслідки всього цього прикро вражають.

Яскравим прикладом є аварія на Чорнобильській АЕС, що сталася у 1986 році. Вибухнув четвертий реактор, що спричинило забруднення радіоактивними речовинами не тільки України, а й усієї Європи. Надзвичайно багато людей загинуло від опромінення, територія біля ЧАЕС вважається мертвою зоною. Це змушує нас замислитися, наскільки страшними можуть бути наслідки, здавалося б, однієї аварії.

По-друге, природа – це гармонійне ідеальне поєднання всього живого. Це окреме царство, яке спокійно може існувати і без нас. Втручаючись у цей світ і використовуючи все на свою користь, ми поступово руйнуємо його. Люди розуміють, що таке природа, але не всі мають з нею духовну єдність, не всі розуміють, що потрібно бережливо ставитися до кожного деревця, адже ми не маємо права знищувати або псувати те, чого не створювали.

Гармонія природи відкривається для нас у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Образ Мавки є прекрасним прикладом того, наскільки тонко можна розуміти кожну рослинку, тваринку і все, що нас оточує. Вона доводить нам, що заволодіти природою не зможе ніхто, треба лише ставитися до неї з повагою адже ми завдячуємо їй власним життям.

Отже, усе живе, що нас оточує – це окремий світ, втручання в який призводить до серйозних наслідків. Підкорити природу неможливо, тому треба приймати те, що дає нам життя, і навіть якщо ми використовуємо все у власних цілях, завжди потрібно пам’ятати, що немає нічого кращого, ніж гармонійне співіснування людини і природи.

Власне висловлення 2.4

Кожен день на Землі народжується багато «маленьких людей» - нових надій на майбутнє. Люди намагаються виховати їх так, щоб вони здійснили їхні мрії, але направляють вони їх тими ж шляхами по яких йшли вони самі і не стали щасливішими. Можливо на цей раз вдасться? Ні! Бо мрії людей дещо незрозумілі – коли холодно мріють про спеку, коли спекотно – про холод. Ми постійно намагаємося довести, що ми кращі, ми – володарі. Але навіщо нам те, що може образити інших – таких, як ми? Ми і так володіємо нашою планетою, наше завдання – це зрозуміти, що Бог і так зробив, щоб Земля працювала на нас. Треба не намагатися підкорювати планету, а шукати з нею гармонії.

Загадаймо головного персонажа з однойменного твору «Мина Мазайло». Здавалося, б, до чого тут сварки про зміну прізвища. Давайте просто просимволізуємо образи твору. Прізвище – це те, що ми маємо, а спроби змінити його на більш довершене і довести, що ти саме з українського роду – це змога оволодіти тим, чим ми вже володіємо. Отже виходить, що ми не цінимо те, що дав Бог і ставимо перед ним, наприклад, такі умови: хочу роботу на високій посаді, дуже гарний і великий дім, а коли все це буде, тоді я буду щасливим! Не просто у Біблії сказано: «Хто має, той отримає, а хто не має, той втратить те мале, що має». Слід цінувати і любити все, навіть хвороби і незгоди, бо вони роблять нас мудрішими, а інколи добрішими.