Власне висловлення 1.4

Ще з дитячих років ми знаємо, що існує добро і зло. Колись ми вірили, що добро завжди перемагає, як у світлих казках. Але дорослішаючи, ми розуміємо, що це не завжди так.

Особисто я переконана, що добро хоч і не завжди перемагає зло, та саме воно є основою нашого життя. Дехто вважає, що будь-яка перемога, навіть добра над злом пов’язана з певним насильством. На мою думку, це не так. Досягнути успіху можна і чесним шляхом, просто для цього доведеться прикласти більше зусиль.

Яскравим прикладом тріумфу добра є Велика Вітчизняна війна. Можливо, хтось скаже, що ця перемога пов’язана з насильством, але це не так. Адже наші солдати просто боролися за свою землю, відстоювали свою честь і честь Батьківщини. Вони не вбивали жінок і дітей, не палили людей на вогнищі, не вивозили нікого на тяжку працю, як це робили німці. Цей світлий подвиг нашого народу став натхненням для багатьох письменників. Наприклад, з роману «Прапороносці» О. Гончара ми бачимо, що наших воїнів буквально можна назвати носіями добра, які врятувати безліч людей від рабства чи смерті.

В наш час, хоч яким недобрим був би наш світ, звичайно, є також багато добра. Прикладом цього є Мати Тереза. Вона за своє життя зробила безліч добрих справ. Жінка допомагала бідним людям, які не мали батьків, або ж просто тим, хто потребував її допомоги. Напевно, нам всім треба наслідувати її, адже це таке щастя – просто творити добро!

Кожен з нас часто нарікає, який не справедливий це світ. Але ми часто забуваємо, що все залежить від нас. Навіть такий банальний вчинок , як порятунок бездомної тварини, вже є виявом добра. Творити добро легко, просто треба не боятися, адже не помиляється лише той, хто нічого не робить.

Отже, для того, щоб добро перемогло зло, треба бути милосердним, співчутливим і справедливим. І, звичайно, пам’ятати давнє прислів’я: «Не роби іншим того, чого не бажав би собі».

Власне висловлення 1.5

Проблема добра та зла є актуальною для всіх поколінь. Доки існує людство, доти воно й намагатиметься її вирішити. Ми маємо безліч поглядів, один з яких переконує, що добро завжди перемагає, але будь-яка перемога пов’язана з певним насильством. Та я не розділяю цю думку. Добро та насильство – це діаметрально протилежні речі. Вони не можуть доповнювати один одного.

Особисто я вважаю, що добро має бути безкомпромісним. Згадаймо Чіпку Варениченка з роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Здавалося б, палкий прибічник справедливості, людина-борець… але він не є для нас позитивною особистістю Шлях Чіпки до його власної правди залитий кров’ю. Хоча він і діяв заради добра, але він злочинець.

Погодьтеся, також важко виправдати й ліричного героя новели Миколи Хвильового «Я (Романтика)». Він живе мріями про «загірну комуну», де панував би мир, але на ділі виступає як «главковерх чорного трибуналу». Герой ставить свій вирішальний підпис під списками засуджених на розстріл… Ті краплі добра, що заклала в його змучену душу мати, змушують замислитися: він чекіст чи людина? Але страшна звіряча натура вбиває в ньому будь-які прояви людяності та доброти. Герой стає звичайною лялькою в руках тоталітарного режиму, він чинить зло, а тому ніякі «просвітлені» ідеї його не виправдовують.

Отже, я палко переконана в тому, що людство навчиться діяти рішуче та робити правильний вибір. І наше добро буде істиним, справжнім. На ньому не буде гнітючого відбитку насильства.