3.Колективні трудові відносини(Пашков,Чанишева)

До складу колективних правовідносин належать: відносини щодо утворення і діяльності профспілок або інших осіб як представників інтересів трудових колективів найманих працівників у соціально-трудових відносинах; щодо утворення та діяльності організацій роботодавців як представників інтересів роботодавців у соціально-трудових відносинах; щодо укладання і виконання колективних договорів, колективних угод на галузевому, регіональному та національному рівнях; щодо колективних переговорів; щодо діяльності профспілок з приводу застосування трудового законодавства; щодо участі трудових колективів в управлінні організаціями; щодо вирішення колективних трудових спорів.

Виникнення колективних трудових правовідносини характеризується договірним характером при встановленні умов праці,укладенні колективних договорів та угод, при наданні представницьких повноважень профспілковим органам та організаціям роботодавців з боку трудових колективів і роботодавців, при вирішенні колективних трудових спорів із застосуванням примирно-третейської процедури. Змістом :суб'єктивні колективні права та суб'єктивні колективні обов'язки суб'єктів. ЗУ(Про колект.договори,про підприємницьку д-сть,про поряд.виріш.труд.спорів)

4.Метод трудового права(Нерсесянс)

метод правового регул. Труд. відносин працівників характеризується : а) договірним залученням до праці; б) юридичною рівністю сторін у трудових правовідносинах; в) підпорядкуванням їх внутрішньому трудовому розпорядку; г) участю працівників у формуванні трудових відносин; д) поєднанням централізованого і локального регулювання; е) наявністю специфічних прийомів і засобів захисту трудових правовідносин.

Метод:метод субординації(імперативний),координації.

5.Система трудового права і трудового законодавства(Кисельов)

Система трудового права України — це об’єктивний розподіл у певній логічно витриманій послідовності нормативного матеріалу за окремими структурними складовими: частинами, правовими інститутами та іншими об'єднаннями норм. Трудове право України розподіляється на 2 частини: Загальну і Особливу. Загальна частина трудового права об'єднує в собі правові норми, які мають фундаментальне та універсальне значення, для регулювання відносин, що складають його предмет. До Загальної частини трудового права включаються:

—норми, які визначають завдання трудового права;коло відносин, що їх регулює трудове право;зміст трудової правосуб'єктності;основні принципи трудового права;форми організації роботодавцем праці працівників та управління спільним процесом праці;участі працівників в організації праці та управлінні виробництвом;

Особливу частину трудового права становлять правові інститути або групи норм, які регулюють певні складові трудових відносин або інші відносини, які належать до предмету трудо вого права.—трудовий договір;—працевлаштування;—робочий час і час відпочинку;

—нормування і оплата праці;—дисципліна праці і дисциплінарна відповідальність працівників;—матеріальна відповідальність сторін трудових відносин;—охорона праці;—праця жінок, молоді та осіб із зниженою працездатністю;—трудові спори;—діяльність профспілок та інших органів виробничої демократії. 

Система трудового законодавства характеризується складом, співвідношенням і внутрішньою побудовою джерел трудового права (законів, указів, постанов тощо). На відміну від системи трудового права, яка відображає взаємозв'язок правових норм і поділ їх на правові інститути, система трудо­вого законодавства являє собою взаємозв'язок і поділ джерел права. Таким чином, система трудового законодавства — це об'єктивний розподіл та встановлення ієрархії нормативно правових актів, які регулюють трудові та тісно пов'язані з ними відносини(віднос.перекваліфікації).