8. Дипломатичне листування.

Дипломатичне листування—це форма зносин між державами шляхом застосування офіційної кореспонденції та різних видів дипломатичної документації, яка надходить від глв держав, урядів, МЗС та їхніх дипломатичних представництв за кордоном, в офіційних стосунках із іноземними органамии зовнішніх зносин. На рівні звичайних дипломатичних каналів використовуються такі види дипломатичного листування, як дипломатична нота (зокрема, вербальна нота), пам’ятні записки, меморандуми, приватні листи напівофіційного характеру та ін.

Щодо дипломатії на вищому рівні, значення якої у сучасну епоху надзвичайно зросло, то видами дипломатичного листування тут є особисті послання глав держав, глав урядів, заяви і декларації урядів, листи МЗС, телеграми тощо.

Шляхом дипломатичного листування вирішуються питання міжнародного життя і зовнішньої політики, з’ясовуються офіційні позиції держав у їхніх двосторонніх стосунках. У документах дипломатичного листування не повинно бути жодних виправлень. Контроль за додержанням правил дипломатичного листування покладається на службу протоколу.

Дипломатичне листування є досить консервативною сферою дипломатичної практики, тому, як правило, воно передбачає дотримання традиційних правил дипломатичного протоколу.

Надзвичайно суттєвим компонентом дипломатичного листування є мова, якою складаються дипломатичні документи. Формально міністерство закордонних справ та посольство мають право вести дипломатичне листування мовою своєї країни. Але, щоб не спричиняти труднощі, які можуть виникнути з перекладом, можливе застосування третьої мови, за домовленістю із міністерством закордонних справ або посольством.

Дипломатична документація держав є досить різноманітною. Значну частину її становлять документи, що мають виключно відомчий характер. Окрему категорію становлять дипломатичні документи, за допомогою яких здійснюються офіційні зносини між державами і в яких викладається їхня позиція з тих чи інших причин має конфіденційний характер (у дипломатичній практиці зустрічаються навіть “усні послання” та “усні заяви”, тексти яких зачитуються, але не передаються адресату).

10. Дипломатичні ранги та посади.

Дипломатичні ранги вводяться внутрішнім правом кожної країни і передбачаються для всіх посадових осіб, які працюють як у центральному апараті МЗС даної країни, так і в її закордонних дипломатичних представництвах.

Так, згідно з постановою Верховної Ради України від 31 січня 1992 р. та указом Президента України “ Про положення про дипломатичну службу в Україні” від 16 липня 1993р., дипломатичним працівникам присвоюються такі дипломатичні ранги:

• Аташе

• Третій секретар

• Другий секретар другого класу

• Другий секретар 1-го класу

• Радник 2-го класу

• Радник 1-го класу

• Надзвичайний і Повноважний посланник 2-го класу

• Надзвичайний і Повноважний Посланник 1-го класу

• Надзвичайний і Повноважний Посол

Дипломатичні ранги Надзв. і Повноважного Посла, Надзв. і Повнов. Посланника 1-го та 2-го класу присвоюються Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України.

Інші дипломатичні ранги присвоюються Міністром закордонних справ України на підставі рекомендації атестаційної комісії Міністерства закордонних справ України.

З українських дипломатів, які мають один із вищезгаданих дипломатичних рангів, комплектується дипломатичний персонал посольств України за кордоном. Очолюваний послом дипломатичний персонал українських посольств на особливо важливих напрямах дипломатичної діяльності може мати у своєму складі у порядку старшинства таких дипломатичних співробітників:

• Радників-посланників

• Радників

• Торгового представника

• Військового, військово-морського, війсбково-повітряного аташе

• Перших секретарів

• Заступників торгпреда

• 2-их секретарів

• 3-іх секретарів

• аташе

• помічників військового, військово-морського, військово-повтряного ата

• 13. Протокольні вимоги щодо складання дипломатичних документів.

Існують такі вимоги:

1. наявність якісного звичайного стандартного паперу (нотний бланк, звичайний якісний папір, папір у пів-аркуша)

2. символіка (певні стандарти до документа)

3. наявність реєстраційних вихідних данних

4. наявність звернення до особи або установи (комплімент, ранг або посада, ім’я, по-батькові, прізвище)

5. комплімент, формула компліменту

6. змістовне ядро (це головна частина документа, яка містить суть документа і є концентрованим вираженням позиції держави з того чи іншого питання)

7. адреса (в лівому нижньому куті на першій сторінці, дублюється на конверті)

8. будь-який документ передбачає упакування у конверт (розмір конверту відповідно до розміру документу)

9. мова (найкласичніший варіант-у будь-якій державі, яка має дипломатичну силу, авторитет дипломатичний документ буде складатися тільки державною мовою+ неофіційний переклад на мову адресата для запобігання можливим наслідкам після отримання; мова 3-ої країни, узгоджена заздалегідь; мова країни перебування)

10. форми та методи надсилання (особисте вручення, кур’єр, дипломатична валіза, шифрограма, електронна пошта, факсимільний зв’язок,пошта)

11. відповідь (термін відповіді від 72годин до 10 днів)

12. реєстрація, зберігання, обробка

13. грифування та їхня публікація (дипломатичні документи можуть бути для друку, для службового користування, таємні,цілком таємні)

14. у дип. Документах не повинно бути жодних виправлень.

15. Особливості та місце в протокольній практиці вечірніх дипломатичних прийняттях.

Як відомо, вечірні дипломатичні прийоми, більш урочисті, почесні, і найбільш складні за формою підготовки.

• Коктейль—дипломатичне прийняття без розсадки. Починається між 17 та 18 годинами. Тривалість:1.5—2 години. Пригощання різні (легкі закуски). Столи розташовані вздовж стін. Напої можуть знаходитись на столах або розноситись офіціантами. Передбачається письмове запрошення. Можна запросити раціональну кількість.

• Чай—це специфічне або суто жіноче прийняття. Починається між 16-18 годинами. Упорядником є, як правило, дружина офіційної особи, яка запрошує дружин інших посадових осіб. Тривалість 1—1,5 години. Подаються фрукти, кондитерські вироби, лікери, дисертні або сухі вина, соки, мініральна вода. Передбачається письмове запрошення. Форма одягу повсякденна.

• Журфікс (зазначений день)—це прийняття, яке здійснюється від імені офіційної особи і проводиться в один і той же день, в одну і ту ж годину протягом певного осінньо-зимового сезону. Запрошення подається на початку сезону і є дійсним до кінця сезону. Приходять без будь-яких узгоджень. Не відрізняється від чаю від часу проведення, пригощання. Мають форму концертних, літературних вечорів. Мають свої традиції.

• Обід—це дипломатичне прийняття з розсадкою. Починається між 20 та 21 годиною. Триває 2-3 години. За обіднім столом—1-1,5 години. Решта часу у вітальнях, де подаються кава, чай та інші напої. Є меню (аналогічне сніданку, але більший вибір). Форма одягу: як мінімум—темний костюм для чоловіків, як максимум—фрак; для жінок: як мінімум строгий костюм, як максимум—вечірнє вбрання. В особливо урочистих випадках після обіду проводиться “коктейль” або “аля фуршет”.

• Обід-буфет—це менш урочисте дипломатичне прийняття і менш офіційне. Відрізняється від обіду тим, що передбачає розсадку осіб за столиками (4-6 осіб). Влаштовується після концерту, вистави і т.д. Форма одягу повсякденна. Передбачає письмове запрошення.

• Вечеря—це дипломатичне прийняття з розсадкою. Початком відрізняється від обіду. Це 21 година і пізніше. Влаштовується після урочистих вечорів, спектаклів. Форма одягу: як мінімум темний костюм для чоловіків, мах—фрак. Обов’язково передбачає запрошення.