19. Дипломатичний корпус. Дуаєн.

Дипломатичний корпус—це сукупність працівників дипломатичного персоналу всіх іноземних посольств і місій, акредитованих у країні перебування, та членів їх сімей. У вузькому розумінні—це сукупність глав дипломатичних представництв, що акредитовані в країні перебування. За своєю природою—це організація, яка не має державного чи міжнародного характеру; вона об’єднує іноземних дипломатів лише за професійною ознакою для захисту суто корпоративних інтересів. Тому дипломатичному корпусу як своєрідній громадянській організації властиві функції не політичного, а лише церемоніального (протокольного) характеру. Їх виконує від імені дипломатичного корпусу дуаєн.

Дуаєн—це особа, яка очолює дипломатичний корпус у країні перебування. В англомовних країнах його часто іменують деканом. Дуаєном автоматично стає глава дипломатичного представництва, який має найвищий дипломачний клас серед глав дипломатичних представництв, акредитованих у данній державі, або глава дипломатичного представництва, який перебуває на данній посаді у цій державі найбільший строк порівняно із своїми колегами. У деяких католичних країнах за традицією дуаєном є папський нунцій. Дуаєн очолює дипломатичний корпус на різних церемоніях, підтримує постійний контакт з відомством закордонних справ країни перебування, консультує колег з питань місцевого протоколу та етикету.

Дуаєн може обиратися на основі привілейованого відношення дружби до держави (приклад, у 1984 р. в Того, дуаєном і віце-дуаєном були обрані посли ФРН і Франції).

20. Протокольна діяльність дипломатичного представництва.

Дипломатичне представництво—постійний закордонний державний орган зовнішніх зносин, очолюваний дипломатичним представником. За існуючою практикою, дипломатичне представництво очолюване послом чи тимчасовим повіреним у сравах, називається посольством, а очолюване посланником чи повіреним у справах—місією. Різновидом дипломатичних представництв є також постійне представництво при міжнародних організаціях ( у тому числі місії дспостерігачів). Правовий статус дипломатичних представництв визначається Віденською Конвенцією’61 року “про дипломатичні зносини”, двосторонніми угодами та внутрішнім законодавством країни-перебування. Статус представництв при міжнародних організаціях визначається Віденською Конвенцією’75 року “про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру”.

В Україні рішення про заснування дипломатичного представництва приймає ВРУ. Коло повноважень і обов’язків, які покладаються на дипломатичне представництво, визначено затвердженими Президентом України “положенням про дипломатичне представництво України за кордоном” від 22.10.1992 р. і Положенням про дипломатичну службу в Україні від 16.07.1993 р., а також положенням про МЗС України від 3.04.1999 р.

26. Протокол на міжнародних міжурядових конференціях.

Будь-яка офіційна конференція повинна мати низку письмових правил, які корегують діяльність учасників, до яких звертається голова у випадку не згоди або сумніву. Це повинні бутиабо постійні письмові правила, прийняті на протязі попередньої сесії і які розглядаються як стандарти для майбутніх сесій, або вони повинні бути пред’явлені на розгляд та затвердження нової конференції.

При визначенні складу делегації керуються правилами процедури. ООН визнає представників (мах. 5 чоловік) або альтернативних представників (мах. 5 чоловік) і така ж кількість необхідна експертів і радників.

Ввірчі грамоти—це документи, які завірюють особу представника і уповноважують його приймати участь на конференції і зазвичай спеціальна комісія перевіряє аутентичність грамот. Ввірчі грамоти видаються відповідними державними органами і повинні відповідати правилам процедури проведення конференції.

Однією з вимог, які висуваються до будь-якої конференції є повна ясність по відношенню до того, що було прийнято і що відхилено. Для цього протокольні записи про проведення конференції та домовленостях зберігаються в незмінній формі, а учасники повинні підтвердити їх коректність.

На двосторонніх конференціях зазвичай ведеться простий дипломатичний протокол. На багатосторонніх конференціях старшинство базується на принципі абеткового порядку назви країн (на англ. Або франц. Мовах)