48.Методологічні проблеми гуманітарного пізнання в інтерпретації б.Кістяківського

Кістяківський констатував факт серйозного кризового стану сучасного йому наукового знання. На думку вченого, наукова криза особливо яскраво виявляється у соціально-науковому пізнанні. Як на найбільш характерні прояви кризи у даній галузі він вказує, зокрема, на невпевненість у вірогідності й об’єктивності цих знань, визнання відсутності загального й об’єктивного критерію для того, щоб віддати перевагу тій або іншій теорії. Б.О. Кістяківський виступає проти думки про те, що необхідно обрати собі який-небудь соціальний ідеал або обирати групові ідеали, або ідеали більшості і згідно з цим вирішувати всі соціально-наукові питання. Він також не погоджується з класифікацією соціально-наукової істини за тими або іншими суспільними групами, інтересами, виділенням буржуазної і пролетарської наук, буржуазної й пролетарської точок зору. Невже, запитує він, щоб вірно судити про те або інше соціальне явище, необхідно ставати на класову позицію? Криза в соціально-науковому знанні наочно демонструється вченим на прикладах натуралістичної соціології й економічного матеріалізму.

На відміну від кризи в науковому природознавстві, в соціальних науках криза є не тільки гносеологічною, але й суто науковою і полягає вона у повній невпевненості в об’єктивній значимості результатів соціально-наукових знань. Причинами такого стану, на думку Б.О. Кістяківського, є, по-перше, те, що соціальна наука дотепер ще не відокремилася і не емансипувалася від соціальної філософії; по-друге, панування в соціальних науках зовсім особливого виду психологізму. Для подолання першої причини Б.О. Кістяківський пропонує усунення залежності соціальних наук від соціальної філософії, відмежування їх від останньої, а для подолання другої причини – звільнення соціальних наук від психологізму.

Б.О. Кістяківський переконаний, що соціальні науки можуть стверджуватися в якості об’єктивного наукового знання тільки тоді, коли буде усвідомлена їх логічна й методологічна природа, будуть всебічно з’ясовані логічні та методологічні прийоми й засоби, що знаходяться в розпорядженні соціальних наук. Серед основних проблем логіки й методології соціальних наук, з якими так чи інакше пов’язані всі логічні й методологічні проблеми, вчений виділяє такі: 1) утворення соціально-наукових понять (прагне до використання простої та доступної мови); 2) визначення ступеня застосовності причинового пояснення до соціальних явищ (у цьому випадку завдання полягає в поясненні співвідношення причини і самого соціального явища, форми і виду причинного зв’язку для розуміння послідовності соціальних явищ, питань про причинність і закономірність та, нарешті, – найголовніше – у з’ясуванні „принципової протилежності між встановленням, з одного боку, загальних причинних співвідношень, а з іншого – розкриттям причинного зв’язку в

індивідуальних рядах подій”); 3) визначення ролі і значення норм у соціальному житті (її вирішення вимагає аналізу питань про те, у чому полягає вплив норм на соціальні угруповання та в яких стосунках знаходиться цей вплив із дією причинних відносин, а також питань оцінки і значення цілей для того або іншого ходу соціального процесу).