Основні види забруднення навколишнього середовища.
3Абруднення навколишнього середовища. Інгридієнтне забруднення.
Інгредієнтне забруднення як сукупність речовин, кількісно чи якісно ворожих природним біогеоценозам (інгредієнт – складова частина складної сполуки або суміші);
Основними джерелами забруднення ґрунтів є відходи промисловості, транспорт, від яких у ґрунти через атмосферу потрапляють пил, сажа і величезна кількість кислот. Як наслідок – закислення грунту, мінеральні солі впливають на гумус, який втрачає частину осадоутворюючих елементів (Mg, Ca, K тощо). У ґрунти потрапляють і техногенні забруднення від промислових підприємств – сульфати, окиси азоту, важкі метали та інші сполуки.
Потужними і концентрованими забруднювачами ґрунтів є зони зберігання відпрацьованих руд та порід на Донбасі. Відвали промислових відходів займають значні площі, які стають непридатними для використання
Внаслідок горіння палива в атмосфері утворюються слабкі розчини сірчаної і азотної кислот, як наслідок – утворюються кислотні дощі. Кислотні дощі підвищують кислотність водного середовища, переводячи його до кристалічного стану. Проникнення в ґрунт таких вод веде до зміни його структури, згубно впливає на мікроорганізми, розчиняє природні мінерали і цим самим забирається у рослин джерело їх живлення. Кислотні дощі за допомогою повітряних течій переміщуються з однієї країни в другу.
Забруднення навколишнього середовища. Параметричне забруднення.
Параметричне забруднення, пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (параметр навколишнього середовища – одна з його властивостей, наприклад, рівень шуму, радіації, освітленості тощо);
До радіоактивних елементів, які можуть забруднювати ґрунт і є найбільш небезпечними належать: 140Ва, М4Са, 238U, 95U й особливо елементи з тривалим періодом розкладу, як, наприклад, І37Сз (50 років) і 90Sr (27 років). Потенційними джерелами радіоактивного забруднення можуть бути аварії або нещасні випадки на атомних установках.
Радіоактивні елементи у ґрунті мігрують переважно двома способами. Перший зумовлюється переміщенням їх у результаті господарської діяльності людини, а другий – фізико-хімічними властивостями як ґрунту, так і окремих ізотопів. Істотне значення у цьому процесі мають: форма сполук, в яких перебувають радіонукліди, наявність у ґрунті іонів, близьких за хімічними властивостями до радіоізотопів, рН середовища, кількість опадів тощо.
Шум та вібрація, енергетичні випромінювання призводить до сповільнення росту рослин, загибелі живих організмів, що в свою чергу впливає на процеси грунтотворення та здатне спричинити ерозію.
Забруднення навколишнього середовища. Біоценотичне забруднення.
Біоценотичне забруднення полягає у впливі на склад, структуру й вид популяції живих організмів. Через значні негативні антропогенні зміни стану довкілля у наступні 20 - 30 років щодня на планеті зникатиме близько 100 видів рослин і тварин.
Таке ж становище характерне і для України. За останнє століття були винищені сагайдаки, тури, дрофи. Дуже рідкісними стали лебеді, кажани, соколи, деякі види риб. У 1982 році в Україні був прийнятий Закон про Червону книгу. Сьогодні до неї занесено понад 800 видів рослин і тварин з метою їх охорони та збереження.
Біоценотичні принципи Тінемана — сформульований А. Тінеманом (1939) закон стосунків між числом особин і числом видів (закон екологічної різноманітності), згідно з яким:
1) чим різноманітніші умови існування в межах біотопу, тим більше число видів в даному біоценозі;
2) чим більше відхиляються від норми (оптимуму) умови існування в межах біотопу, тим бідніше видами стає біоценоз і тим більше особин матиме кожен вид. Отже, число особин і число видів обернено пропорційні. В оптимальних умовах міжвидова напруга (конкуренція) посилюється; кожен вид впливає на інший як лімітуючий (або регулюючий) фактор. У несприятливих або однорідних умовах міжвидова конкуренція при невеликому числі видів, як правило, відсутня. Відношення між числом особин і числом видів визначається за допомогою параметра. Біоценотичне правило Івлєва доповнює біоценотичний принцип Тінемана.
Прикладом прояву першого принципа є тропічний ліс, де в умовах дуже великої різноманітності середовища життя до біоценозів входить величезна кількість видів і важко знайти місце, де поруч росли, дві рослини одного виду.
Другий принцип О. Тінемана виявляється в екстремальних біотопах, в тому числі в монокультурі і в місцях інтенсивного забруднення середовища. У таких місцях завжди мало видів, але чисельність особин в них звичайно висока, спостергаються спалахи масового розмноження організмів.