17.0Цінка стану довкілля. Показники оцінки.

Як показали дослідження, найбільш доцільним є використання трьох груп індикаторів стійкого розвитку: екологічних, економічних та соціальних. Серед них, найменш вивченими та науково обґрунтованими, є показники екологічної групи, які відіграють основну роль у формуванні збалансованої оцінки стану території.

Важливим елементом моніторингу є визначення гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих хімічних речовин у повітрі, воді, ґрунті, продуктах харчування.

Гранично допустима концентрація (ГДК) – максимальна кількість шкідливих речовин у одиниці об'єму або маси води, повітря чи ґрунту, яка практично не впливає на стан здоров'я людини.

Гранично допустиме навантаження (ГДН) – граничне значення господарського або рекреаційного навантаження на природне середовище, яке встановлюється з урахуванням ємності середовища або ресурсного потенціалу, здатності до саморегуляції і відтворення природних екосистем, з метою охорони довкілля від забруднення, виснаження і руйнування.

У зв'язку з тим, що в реальних умовах людина відчуває на собі комбіновану, комплексну і сукупну дію хімічних, фізичних та біологічних факторів навколишнього середовища, і це реальне навантаження визначає можливі зміни в стані здоров'я, введено поняття максимально допустимого навантаження (МДН).

При оцінці стану ґрунтів основними показниками ступеня екологічної несприятливості є критерії фізичної деградації хімічного і біологічного забруднення. В якості одного з критеріїв екологічного стану території рекомендують використовувати площу виведених з землекористування угідь в результаті деградації грунтів.

Для екотоксикологічної оцінки грунтів рекомендують використовувати відношення вмісту забруднюючих речовин в рідкій фазі грунту (фунтовий розчин) до відповідного значення ГДК для природних вод.

Комплексним показником ґрунтового забруднення є фітотоксичність – властивість забрудненого ґрунту подавляти проростання зерен, ріст розвиток вищих рослин.

Ознакою біологічної деградації ґрунтів служить зниження життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів- показник – диханню ґрунту.

Одним з суттєвих показників екологічного стану грунтів служить біологічна продуктивність ценозів, яка характеризує потенційну родючість.

В Україні стан довкілля нині контролюється кількома відомствами і міністерствами(Держкомгідромет України здійснює спостереження за станом атмосферного повітря, Міністерство екології і природних ресурсів України контролює джерела промислових викидів у атмосферу, дотримання норм ГДВ, Міністерству охорони здоров'я, Міністерствам лісового і сільського господарства, Держкомгеології, Держводгоспу, Держкомзему України та їх відділам у регіонах).

18.Оцінка стану довкілля. Інтегральні показники оцінки.

Серед існуючих розробок інтегральної оцінки території, найбільш прийнятними для дослідження населених пунктів є методика оцінки соціо-економіко-екологічного стану території, яка базується на згортанні показників від нижчого рівня до вищого.

Показниками нижчого рівня є базові показники, які, в основному, формуються на основі статистичних досліджень. Тому, від їх вибору буде залежати правильність та точність оцінки території міста. Інтегрований показник екологічного розвитку буде включати наступні агреговані показники: показник стану ґрунтового покриву, показник якісного стану атмосферного повітря, показник забруднення поверхневих вод, показник якості питної води та показник поводження з відходами.

Для дослідження стану атмосферного повітря, були проаналізовані дані стаціонарних та пересувних джерел забруднення. Встановлено, що на відміну від селищ та районів, у містах гостро стоїть проблема забруднення атмосферного повітря, яка, в основному, обумовлена зростанням викидів від пересувних джерел забруднення. Встановлено, що 70-85% від загальних викидів становлять викиди від автотранспорту. Дослідження показали, найбільш інформативними, щодо навантаження на довкілля та людину, є показники кількості викидів на 1 км2 та на душу населення. Аналіз стану ґрунтового покриву міст показав наявність, забруднених важкими металами (свинець та цинк), ґрунтів урбоекосистеми, які охоплюють значну частину житлового сектору міст. В більшості це території, які розташовані біля транспортних шляхів та у місцях скупчення автомобілів (автовокзал, перехрестя, автозаправні станції). Тому, значну роль у формуванні безпечних умов життєдіяльності людини становить дотримання вимог озеленення території населеного пункту.

Одним з основних природних ресурсів, для забезпечення стійкого екологічно безпечного функціонування та розвитку будь-якої екосистеми, є наявність та якісний стан водних ресурсів. Проаналізувавши забезпеченість населення водою встановлено, що фактичне середньодобове споживання по місту становить близько 100 л/добу на одного мешканця, що відповідає санітарно-гігієнічним та господарсько-питним потребам людини.

Одна із найважливіших проблем сьогодення є постійне зростання твердих побутових відходів. Відсутність системи збору, утилізації таких твердих побутових відходів призвела до виникнення стихійних смітників. Як показали дослідження, на сьогодні, основним способом видалення твердих побутових відходів у містах є їх захоронення на міських сміттєзвалищах, що не відповідає санітарно-екологічним вимогам.