Кінескоп і Іконоскоп

Америка досі сперечається про те, кого вважати "батьком телебачення", і багато хто вважає, що це звання цілком заслужив Девід Сарнов. Він запропонував Зворикіну перейти в RCA і, коли той погодився, створив йому прекрасні умови для роботи, призначивши його керівником дослідницької лабораторії. Генеральний менеджер, а через рік - президент RCA, Сарнов регулярно навідувався в лабораторію Зворикіна в Нью-Джерсі, і не як бос, а як людина, здатна працювати поруч з дослідниками.

Кінескоп Зворикіна

Зворикінський приймальня трубка - кінескоп - працювала задовільно, а ось з передавальною трубкою були проблеми. Складність полягала в тому, що при розгортці переданого зображення світло впливає на світлочутливий шар дуже короткочасно - мільйонні частки секунди. Порушуваний при цьому заряд виявляється мізерно малим, посилити його до величини, необхідної для передачі, було надзвичайно важко. Зворикін задався метою створити трубку з накопиченням заряду, і в 1931 році така трубка була створена.

У цьому Зворикіну допоміг ще один емігрант, Григорій Оглоблінскій, що працював над тією ж проблемою в Парижі. Зворикін запросив його до Америки, і вони разом довели до розуму ідею передавального електронно-променевого приладу з накопиченням електричного заряду на мозаїчних світлочутливих мішенях. Винахідник назвав її "іконоскопом", від грецьких слів "ікон" - "образ" і "скоп" - "бачити". Іконоскоп і кінескоп стали основними вузлами працездатною електронної системи телебачення.

Винахід «аналізатора зображення». Файло Фарнсуорт

В цей же час в Сан-Франциско над електронним телебаченням працював інший американський винахідник, якого звали Файло Тейлор Фарнсуорт. Він народився в 1906 році в Юті в сім'ї мормонів і ще в дитинстві вирішив стати винахідником. Він мріяв про те, щоб так само, як звук, передавати по радіо зображення. Доля була неприхильна до нього, він не зміг отримати грунтовної освіти, але мав хороші руки і світлу голову. Перебравшись з рідного штату до Каліфорнії, він умовив декількох банкірів позичити йому грошей на створення телевізійної системи. У 1927 році молодий винахідник розробив передавальну електронно-променеву трубку "аналізатор зображення" (image dissector), яку він приєднав до вже існуючого приймального пристрою і запросив банкірів подивитися диво телебачення. Все, що вони побачили, було слабке зображення трикутника на світлому фоні. Банкіри не прийшли в захват: вони вклали у справу великі гроші і хотіли знати, коли вони зможуть продавати систему і отримувати прибуток. "Ми коли-небудь побачимо на екрані хоча б долар?" - Запитав один з них. Через декілька місяців Фарнсуорт показав їм чітке зображення долара, а ще пізніше - кінематографічну версію шекспірівської п'єси "Приборкання норовливої".

У 1930 році до Фарнсуорт приїхав Зворикін. Господар продемонстрував гостю свій аналізатор, і той, до великого задоволення автора, визнав його чудовим. Однак згодом, коли Фарнсуорт ознайомився з іконоскопом, він знайшов у собі мужність визнати, що розробка Зворикіна була краще, ніж його власна: аналізатор не накопичував заряд, при дуже гарній освітленості зображення було прекрасним, але по чутливості аналізатор значно поступався іконоскоп. Тим не менш, корпорація RCA, вбачаючи в Фарнсуорт конкурента, запропонувала йому продати їй його патентні права. Фарнсуорт був затиснутий у боргових лещатах і пішов на продаж ліцензії. Обидві передають трубки застосовувалися в телевізійних системах ще довго, до створення більш досконалих пристроїв: іконоскоп - у передачах кінофільмів, аналізатор - в промисловому телебаченні.