- •1. Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
- •2. Поняття про соціальне управління. Соціальне управління як система.
- •Суб’єкт соціального управління – керуюча соціальна система. Це організаційно-оформлені групи людей, сформовані ними органи управління і керуючий склад.
- •3. Два аспекти політичного управління. Теоретично-політологічне підґрунтя їх розмежування.
- •4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.
- •5. Управління та інформація. Соціально-психологічні аспекти соціальної інформації, що є значущим для практики соціально-політичного управління.
- •6.Поняття інформаційних бар’єрів та шумів.
- •7. Вимоги щодо соціальної інформації. Формула Лассуела.
- •8.Особливості управління соціально-політичними процесами в трансформаційних суспільствах.
- •9.Сутність та сенс проблеми соціально-політичного управління.
- •10. Проблема соціально-політичного управління в контексті загальної теорії управління.
- •11. Політична психологія та проблема соціально-політичного управління.
- •12. Сучасні соціальні технології та практика соціально-політичного управління.
- •13. Методи системного аналізу та математичного моделювання в соціально-політичному правлінні.
- •14. Теоретично-філософські засади осмислення проблеми соціально-політичного управлінням.
- •15. Проблема реконструювання суб’єктивних смислів соціальної дії у Вебера.
- •16. Вчення в. Парето про логічні та нелогічні вчинки. Поняття про залишки та похідні.
- •17. Соціологія повсякденності та проблема соціально-політичного управління.
- •18. Теорія мотиваційного впливу п. Сорокіна.
- •19. П. Бергер та т. Шибутані про інститут соціального контролю.
- •21. Особливості соціально-політичного управління в масових суспільствах.
- •22.Визначення, основні характеристики та класифікація людини-маси у г. Лебона.
- •23.Г. Лебон про основні способи соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •24.Г. Лебон про віддалені та безпосередні чинники формування людини-маси.
- •25.Визначення та ознаки людини-маси у е. Канетті.
- •26.Е. Канетті про поняття масового кристалу та масового символу.
- •27.Е. Канетті про класифікацію людини-маси за змістом афектів.
- •29. С. Московічі про основні стратегії соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •С. Московічі про домінуючу модель соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •С. Московічі про колективний та індивідуальний аспекти соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •С. Московічі про психологічне підґрунтя харизми та її роль в соціально-політичному управлінні.
- •33.Філософське осмисленя масової поведінки у працях X. Ортеги-і-Гасети ("Повстання мас") та к. Ясперса ("Духовна ситуація нашого часу").
- •42. Прагматизм про роль раціональних чинників у здійсненні соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •43. Біхевіористичне тлумачення проблеми соціально-політичного управління (е. Торндайк, Дж.Уотсон)
- •44. Стимул-реактивні теорії соціально-політичного управятня
- •45. Основні положення та проблеми технології поведінки Скіннера.
- •46. А.Бандура про основні принципи теорії соціального навчання
- •47. Ринкова модель соц.-пол. Управління д.Хоманса
- •50. Блумер та Шибутані про основні положення та завдання соціобіхевіористичної моделі соц.-пол. Уп.-я
- •51. Значення первинних соціальних груп для практики соц.-пол. Уп.-я
- •52. Келле та Шибутані про роль референтних груп в практиці соц.-пол. Уп.-я
- •53. Теорія міжособистих стосунків в контексті проблеми соц.-пол. Уп.-я
- •56. Соціометрична структура суспільства як підгрунття ефективності соц.-пол. Уп.-я.
- •57. Концепція соц. Драматургії е.Гоффмана в контексті проблеми соц.-пол. Уп.-я
- •59. У.Томас і ф.Знанецький про об’єктивні та суб’єктивні чинники ефективності управління.
- •64. Поняття „соц. Хар-ру” та його значення для практики соц.-пол. Уп.-я
- •66. Конструктивна теорія неврозів к.Хорні як теоретико-психологічне підгрунття соц.-пол. Уп.-я
- •67. Загальна схема соціально-політичного управління в теорії структурного функціоналізму.
- •68. Р.Мертон про витоки та основні види девіантної поведінки і необхідність її врахування у практиці соц.-пол. Уп.-я
- •70. Реклама та змі в практиці соц.-пол. Уп.-я. Ж.Бодріяр про ціннісно-світоглядні функції реклами.
- •72. Маркузе про особливості соц.-пол. Уп.-я в тоталітарних суспільствах
- •28. С. Московічі про відмінність класичної та масово-психологічної моделей соціально-політичного управління.
- •Глава 2. Восстание масс
- •Часть 2
- •Глава 4 – Открытие толп
- •Г. Блумер про сутність і основні форми колективної поведінки.
- •35. Про походження та механізми функціонування елементарної колективної поведінки.
- •36 Про основні види елементарної колективної поведінки та механізми її відтворення.
- •37 Про теоретичний принцип соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •38 Про основні правила соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •39 Про організовані форми колективної поведінки та їх значення для практики соціально-політичного управління.
- •40 Про механізми формування специфічних соціальних рухів.
68. Р.Мертон про витоки та основні види девіантної поведінки і необхідність її врахування у практиці соц.-пол. Уп.-я
Девіантна поведінка є соціально обумовленою. Девіантна поведінка – реакція на певну ситуацію в соц. структурі сусп. – ситуацію неузгодженості двох її компонентів:
цілі – законні для всього сусп., є такими, до яких варто прагнути;
прийнятні – тобто узгодженні з ціннісними установками даного сусп. способи досягнення цих цілей (інституалізоані норми людської поведінки).
Ця ситуація не відповідає надзвичайно сильному акценту на визначених цілях і провокує девіантну поведінку, не відповідає також акцентуванню на інституалізоані засоби досягнення цієї мети. (Мета успіху – гроші). Тому девіантна поведінка – своєрідне пристосування людини до такої невідповідності: а)конформізм; б) інновація;
в) ритуалізм; г) ре тризм; д) бунт.
70. Реклама та змі в практиці соц.-пол. Уп.-я. Ж.Бодріяр про ціннісно-світоглядні функції реклами.
Згідно з Ж.Бодріяром реклама – певна світоглядна функція (соціальна інтеграція і адаптація, яка здійснюється двояко): а) у формі інфантиського обдарування (принцип насолоди); б) у формі дезорганізації людської свідомості і поведінки шляхом усунення відчуття реальності (репресивний принцип).
Маніпулятивні функції ЗМІ базуються на 5 міфах:
міф про індивідуалізм і особистісний вибір; міф про незмінну природу людини;
міф про нейтралітет основних соціальних інститутів (уряду, ЗМІ, системи освіти і науки);
міф про відсутність соціальних конфліктів (всі конфлікти – суто індивідуальні);
міф про плюралізм ЗМІ або про особистий інформаційний вибір.
Крім цього, маніпуляціям ЗМІ сприяють дві форми подачі інформації:
а) подрібнення і фрагментація (локалізований підхід до проблеми);
б) негайність передачі інформації (відчуття важливості предметної інформації; як наслідок послаблення в людині здатності розмежовувати інформацію за ступенем важливості ).
72. Маркузе про особливості соц.-пол. Уп.-я в тоталітарних суспільствах
Спосіб організації технологічної бази сучасного сусп. змушує його бути тоталітарним. Тому тотал.-не означає не лише терористичне пол.-не координування життям суспільства, а й нетерористичне екон.-техніч. координування, яке здійснюється за рахунок маніпулювання людськими потребами і за рахунок культивування у людини хибних потреб.
Хибні потреби, які нав’язуються людині з боку особливих соц. інтересів в процесі її пригнічення. Таке нав’язування має за мету звести опозицію до обговорення та розвитку альтернативних напрямків в політиці у межах статусу „КВО”.
Хибні потреби є репресивними, бо вони породжуються сусп.-м., пануючі інтереси якого потребують пригнічення. Оскільки механізм прив’язування людини до сусп.-ва змінюється, то соц. контроль укорінений відтепер у потребах сусп.-ва. На сьогодні форми соц. контролю постають перед людиною як втілення самого Розуму, спрямованого на благо всіх соц. груп та задоволення всезагальних інтересів. Будь-яке протистояння цим формам здається ірраціональним, а будь-яка протидія – неможлива. У сучасних сусп.-х технологічна реальність втручається не лише у свідоме, а й у несвідоме індивіда, тим самим – впливає на індивідуальний протест у зародку. Людина у сучасному сусп. втрачає здатність розпізнавати репресивний хар.-р методів впливу на себе. І наслідком цього є формування одномірної моделі людського буття. Ліквідація двомірної к-ри відбувається не шляхом заперечення і відкидання культурних цінностей, а шляхом їх своєрідного вбудовування в існуючий порядок у спосіб їх масового відтворення.
