- •I. Вступ в психологію
- •1. Виникнення психології як науки
- •2. Галузі психології
- •3. Завдання і місце психології в системі наук
- •4. Основні історичні етапи розвитку психологічної науки
- •5. Основи функції психіки. Особливості психічного відображення
- •6. Основні етапи розвитку психіки
- •7. Структура психіки людини
- •8. Психіка та особливості будови мозку
- •9. Діяльність
- •10. Функції мови
- •11. Види мовної діяльності та їх особливості
- •12. Методи психології
- •II. Психологія пізнавальних процесів
- •13. Поняття про відчуття і його фізіологічної основі
- •14. Основні характеристики аналізаторів
- •15. Види відчуттів
- •16. Поняття про сприйняття
- •17. Основні властивості сприйняття
- •18. Порушення сприйняття
- •19. Загальна характеристика уваги
- •20. Властивості уваги
- •21. Загальні поняття про пам'ять
- •22. Види пам'яті
- •23. Забування
- •24. Розвиток мислення в персоногенезе
- •25. Види мислення
- •26. Розумовий процес
- •27. Операції розумової діяльності
- •28. Якості мислення та структура інтелекту
- •Здатність до міркування;
- •29. Оцінка інтелекту
- •30. Способи активізації мислення
- •31. Розлади мислення
- •32. Загальна характеристика уяви
- •33. Види уяви
- •34. Уявний експеримент
- •III. Структура свідомості
- •35. Свідомість як вища ступінь розвитку психіки
- •36. Взаємодія свідомості та підсвідомості
- •37. Психічні стани людини
- •38. Стани свідомості. Роль сну
- •39. Види емоційних процесів і станів
- •40. Теорії емоцій
- •41. Фізіологічні механізми стресу
- •42. Стрес і фрустрація
- •43. Воля як характеристика свідомості
- •44. Структура вольового дії
- •45. Мотивація
- •IV. Формування і розвиток особистості
- •46. Соціальне середовище і особистість
- •47. Соціалізація особистості
- •48. Періодизація розвитку особистості
- •49. Типологія неправильного виховання
- •50. Відмінності між соціалізацією дітей і дорослих. Ресоціалізація
- •51. Життєві кризи
- •52. Самосвідомість
- •53. Соціальна роль
- •54. Соціальний статус. Систематизація соціальних ролей
- •55. Рольові та внутріособистісні конфлікти
- •V. Сучасні психологічні теорії особистості
- •56. Структура особистості за Фрейдом
- •57. Теорія сексуального розвитку 3. Фрейда
- •58. Захисні механізми (за Фрейдом)
- •59. Біхевіоризм
- •60. Поведінкова концепція б. Скіннера
- •61. Типологія поведінки по Макгвайр
- •62. Когнітивні теорії особистості
- •63. Ієрархія потреб а. Маслоу
- •64. Самоактуалізація особистості
- •65. Трансперсональна психологія. Погляди к. Юнга
- •Абсолютна свідомість.
- •66. Трансперсональний підхід до людини Станіслава Грофа
- •67. Генетичний підхід Чампіон Тойча
- •VI. Типологія особистості і особистісний рост
- •68. Психологічна структура особистості
- •Ієрархічна структура особистості (по к. К. Платонову)
- •69. Здібності
- •70. Поняття про темперамент і його фізіологічних основах
- •71. Типи темпераменту та їх психологічні характеристики
- •72. Облік темпераменту в діяльності
- •73. Конституційні та клінічні типології
- •74. Клінічні типології особистості
- •75. Характер
- •76. Акцентуації характеру
- •77. Невроз. Види неврозів
- •78. Аутотренінг
- •79. Психосоциотип
- •80. Сенсорна типологія
- •81. Псіхогеометріческая типологія
- •82. Комплекс неповноцінності і життєвий стиль (по Адлеру)
- •83. Психологічний зростання (по Адлеру)
- •84. Типи людей і "локус контролю"
- •85. Життєві сценарії у долі людини
- •86. Адаптивність людини і фундаментальна типологія індивідуальності
- •87. Характерний м'язовий панцир як фактор перешкоди розвитку особистості (по Райху)
- •VII. Психологія спілкування. Соціально-психологічний феномен в групі
- •88. Функції та структура спілкування
- •89. Комунікативна компетентність. Стратегії, тактики, види спілкування
- •90. Види спілкування
- •91. Трансаціонний аналіз спілкування
- •92. Вербальні і невербальні засоби спілкування
- •93. Спілкування як сприйняття людьми один одного
- •94. Методи психологічного впливу
- •95. Групи і колективи
- •96. Методи психологічного дослідження міжособистісних відносин. Соціометрія
- •Соціометричної методики
- •97. Лідерство
- •98. Стилі управління
- •99. Ефективність керівництва
- •100. Психологічні вимоги до менеджера
87. Характерний м'язовий панцир як фактор перешкоди розвитку особистості (по Райху)
Цікаву концепцію про характер людини розробив психолог Райх, згідно з якою характер людини включає постійний, звичний набір, патерн захистів. Райх вважав, що характер створює захисту проти занепокоєння, яке викликається в дитині інтенсивними сексуальними почуттями в супроводі страху, покарання. Перша захист проти цього страху - придушення, яке тимчасово приборкує сексуальні імпульси. У міру того як "егозащіти" стають постійними і автоматично діючими, вони розвиваються в риси характеру або характерний панцир.
Кожне характерне відношення має відповідну йому фізичну позу, тому характер людини виявляється в його тілі як м'язової ригідності. Людині корисно проаналізувати в деталях свою позу і фізичні звички (тому Райх часто імітував характерні пози або жести пацієнтів, просив самих людей повторити або перебільшити звичний штамп поведінки, наприклад нервову посмішку), посилити певний затиск в м'язах, щоб краще усвідомити його, відчути його і виявити емоцію, яка пов'язана з цією частиною тіла. Лише після того як переважна емоція знаходить своє вираження, людина може повністю відмовитися від хронічної напруги, або затискача.
Райх виявив, що хронічні м'язові затиски блокують три основні спонукання: тривожність, гнів та сексуальне збудження. Він прийшов до висновку, що фізичний (м'язовий) і психологічний панцир - одне і те ж. При роботі з м'язовим панциром Райх виявив, що звільнення хронічно затиснутих м'язів викликає особливі відчуття - почуття тепла чи холоду, поколювання, свербіж або емоційний підйом. Він вважав, що ці відчуття виникають в результаті вивільнення біологічної енергії, яку назвав "оргоном".
Органічна енергія володіє наступними властивостями:
вона вільна від маси, не має ні інерції, ні ваги;
вона присутня всюди, хоча і в різній концентрації;
вона є середовищем електромагнітних і гравітаційних взаємодій, субстратом більшості фундаментальних природних феноменів;
вона знаходиться в постійному русі і може бути наблюдаема у відповідних умовах.
М'язові затиски служать обмеження як вільного потоку енергії, так і вільного вираження емоцій у людини. Те, що спочатку виникає як захист проти захльостують почуттів напруги і збудженості, стає фізичної та емоційної гамівної сорочкою.
Психологічний, особистісний ріст, самовдосконалення людини Райх визначає як процес розсмоктування психологічного і м'язового панцира, поступового становлення більш вільним, щирим і відкритим людиною, більш енергійним і щасливим, набуття здатності насолоджуватися повним і задовольняє оргазмом.
VII. Психологія спілкування. Соціально-психологічний феномен в групі
88. Функції та структура спілкування
Спілкування - специфічна форма взаємодії людини з іншими людьми як членами суспільства; в спілкуванні реалізуються соціальні відносини людей.
У спілкуванні виділяють три взаємозв'язані сторони: комунікативна сторона спілкування полягає в обміні інформацією між людьми; інтерактивна сторона - в організації взаємодії між людьми: наприклад, потрібно узгодити дії, розподілити функції або вплинути на настрій, поведінку, переконання співрозмовника; перцептивна сторона спілкування - процесі сприйняття один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння.
До засобів спілкування відносяться:
Мова - система слів, висловів та правил їх з'єднання в осмислені висловлювання, використовувані для спілкування. Слова і правила їх вживання єдині для всіх говорять даному мовою, це і робить можливим спілкування за допомогою мови. Якщо я кажу "стіл", я впевнений, що будь-який мій співрозмовник з'єднує з цим словом те саме поняття, що і я, - це об'єктивне соціальне значення слова можна назвати знаком мови. Але об'єктивне значення слова заломлюється для людини через призму його власної діяльності і утворює вже свій особистісний, "суб'єктивний" сенс, тому не завжди ми правильно розуміємо один одного.
Інтонація, емоційна виразність, що здатна надавати різний зміст одній і тій же фразі.
Міміка, поза, погляд співрозмовника можуть підсилювати, доповнювати або спростовувати зміст фрази.
Жести як засобу спілкування можуть бути як загальноприйнятими, тобто мати закріплені за ними значення, чи експресивними, тобто служити для більшої виразності мовлення.
Відстань, на якій спілкуються співрозмовники, залежить від культурних, національних традицій, від ступеня довіри до співрозмовника.
У процедурі спілкування виділяють наступні етапи:
Потреба в спілкуванні (необхідно повідомити або дізнатися інформацію, вплинути на співрозмовника і т.п.) спонукає людину вступити в контакт з іншими людьми.
Орієнтування з метою спілкування, в ситуації спілкування.
Орієнтування в особистості співрозмовника.
Планування змісту свого спілкування: людина уявляє собі (звичайно несвідомо), що саме скаже.
Несвідомо (іноді свідомо) людина вибирає конкретні кошти, мовні фрази, якими буде користуватися, вирішує, як говорити, як себе вести.
Сприйняття і оцінка відповідної реакції співрозмовника, контроль ефективності спілкування на основі встановлення зворотного зв'язку.
Коригування напряму, стилю, методів спілкування.
Якщо будь-яка з ланок акту спілкування порушено, то говорить не вдається домогтися очікуваних результатів спілкування - воно виявиться неефективним. Ці вміння називають "соціальним інтелектом", "практично-психологічним розумом", "комунікативною компетентністю", "комунікабельністю".
