3. Визначення та основні принципи соціальної відповідальності. Міжнародні стандарти.

Однозначного визначення поняття соціальної відповідальності на

сьогоднішній день немає. Але ми можемо визначити соціальну

відповідальність як діалектичний взаємозв'язок між особою та

суспільством, що характеризується взаємними правами та обов'язками з

виконання приписів соціальних норм та покладенням різноманітних

засобів впливу у разі її порушення.

Соціальну відповідальність класифікують на неправову та

правову[16, 18, 22]. Неправова соціальна відповідальність не має

юридичного характеру та виступає у формі моральної, політичної,

корпоративної, релігійної, етичної та ін.

Моральна відповідальність настає у випадку порушення традицій,

звичаїв, норм культури та естетичних норм. Вона відображається у

суспільному осуді та соціальному відмежуванні від суб'єкта, що порушує чи

ухиляється від виконання норми поведінки. Моральна відповідальність має

важливе значення, оскільки забезпечує відповідність суб'єктів прийнятим у

суспільстві уявленням про добро та зло, справедливість та несправедливість. 12

Політична відповідальність настає при порушенні норм, дотримання

яких покладається суспільством на публічного політика. Її призначенням є

забезпечення упорядкування політичної сфери суспільних відносин шляхом

демонстрації недовіри, необрання політика на новий термін до

представницького органу, виключення з певної організації.

Корпоративна відповідальність настає у випадку порушення

корпоративних правил, які прийняті певною соціальною структурою та не

мають правового значення. Відображається у осуді членами корпорації чи

виразі недовіри порушнику.

Релігійна відповідальність засновується на нормах, що регламентують

порядок відправлення релігійних культів, та на вірі у Бога. Забезпечують

організацію релігійної сфери шляхом визначення можливих засобів впливу

до суб'єктів, що порушують вимоги релігійних норм.

Всі згадані вище види соціальної відповідальності мають пасивний

характер, оскільки негативна реакція з боку суспільства у цих випадках не

передбачає примусового впливу на нормопорушника. Вона не заснована на

праві вимагати відповідної поведінки, а відображається у бажанні висловити

негативне ставлення шляхом відмови у спілкуванні чи дистанціювання.

Правова відповідальність настає у випадку порушення норм

державно-організованого права. Вона має активний характер, оскільки

передбачає активний психологічний вплив на порушника аж до застосування

примусового фізичного впливу.

Тому, соціальна та правова відповідальність співвідносяться як

загальне та особливе. Для цих видів відповідальності притаманні наступні

спільні риси:

1. Як будь-яка соціальна, так і юридична відповідальність є засобом

гарантування та охорони суспільних відносин.

2. Вони встановлюються певними суб'єктами та гарантуються певними

засобами.

3. Є засобами гарантування прав людини та суспільних інтересів.

4. Є елементами надбудови суспільства, що залежать від рівня розвитку

економічних, політичних та суспільних відносин.

5. Мають динамічний характер, тобто розвиваються та

трансформуються разом із суспільними відносинами.

6. Існують у певній сфері та регламентуються певним різновидом

соціальних норм.

7. Переслідують досягнення певної мети та мають функціональну

спрямованість.

8. Передбачають настання певних наслідків для порушника.

9. Забезпечують системність суспільства як соціального утворення.

10. Виробляють повагу до прав та свобод людини і є проявами

культури суспільства.

Відповідальність за внесок в добробут суспільства та вплив на

соціальну відповідальність несуть організації всіх типів: комерційні,

неприбуткові, громадянські, органи управління та інші 13

Стандартом ISO-26000 «Керівництво з соціальної відповідальності»,

визначаються основні принципи соціальної відповідальності[16]:

 Підзвітність, яка полягає в тому, що організація має звітувати щодо

впливу від своєї діяльності на суспільство і довкілля.

 Прозорість, яка означає, що організації слід бути прозорою в її

рішеннях і діяльності, які впливають на інших. Організація повинна

розкривати в зрозумілій, збалансованій і правдивій формі про політику,

рішення та діяльність, за які вона несе відповідальність, включаючи їх

фактичний і можливий вплив на суспільство і довкілля. Ця інформація має

бути легкодоступною і зрозумілою для всіх заінтересованих сторін.

Прозорість не має на увазі розкриття службової інформації, а також

інформації, що захищена відповідно до законів або може спричинити

порушення правових зобов'язань.

 Етична поведінка – стиль поведінки організації. Організація повинна

приймати і застосовувати стандарти етичної поведінки, які якнайповніше

відповідають її призначенню і сфері її діяльності. Організація повинна

розвивати структуру управління так, щоб вона сприяла поширенню

принципів етичної поведінки як усередині організації, так і в процесі

взаємодії з іншими.

 Взаємодія з зацікавленими сторонами – цей принцип означає, що

організації слід поважати, розглядати інтереси її заінтересованих сторін та

всемірно взаємодіяти з ними.

 Правові норми – У контексті соціальної відповідальності повага

правових норм означає, що організація дотримується всіх чинних законів і

правил, вживає заходів, аби бути обізнаною про застосовані нею закони і

правила, інформувати тих осіб в організації, хто відповідальний за

дотримання законів і правил, і знати, що такі закони і правила дотримуються.

 Міжнародні норми – цей принцип визначає, що організації слід

поважати міжнародні норми, в тих випадках, коли ці норми є важливими для

сталого розвитку і добробуту суспільства.

 Права людини – цей принцип означає, що організація повинна

визнавати важливість і загальність прав людини, поважати права, зазначені у

Всесвітній Декларації з прав людини.

Стандарт ISO 26000 – це добровільна настанова з соціальної

відповідальності і не є документом, що передбачає сертифікацію. Згідно ISO

26000 компанія включає такі компоненти, як захист прав людини,

навколишнього природного середовища, безпеку праці, права споживачів та

розвиток місцевих общин, а також організаційне управління та етику

бізнесу[16].

Цей міжнародний стандарт надає інструкції щодо основних принципів

соціальної відповідальності, ключових тем та питань, що мають відношення

до соціальної відповідальності, а також щодо шляхів впровадження

соціально відповідальної поведінки до існуючих стратегій, систем, практик

та процесів організації. Він наголошує на важливості результатів та 14

діяльності у сфері соціальної відповідальності та її удосконалення. Цей

міжнародний стандарт є корисним для всіх типів організацій у приватному,

державному та неприбутковому Кожна організація самостійно визначає, що є

придатним та важливим для неї шляхом власних оцінок та діалогу з

зацікавленими сторонами.

Стандарт SA 8000 був опублікований у 1997 році, переглянутий – у

2001 році. Мета стандарту – сприяти постійному поліпшенню умов

наймання і здійснення трудової діяльності, виконання етичних норм

цивілізованого суспільства[16].

Стандарт SA 8000 був створений для того, щоб компанії могли

підтвердити використання соціально-відповідальних підходів у своїй

діяльності.

У світі вже давно прийнято, що підприємства, на яких приділяється

значна увага персоналу, створенню необхідних і комфортних умов для

роботи, є надійними партнерами у взаємовідносинах. Використання етичних

підходів до суспільства в цілому і до своїх співробітників, зокрема створення

сприятливої атмосфери в колективі, є критерієм високого рівня

менеджменту. І навпаки, співробітництво з компаніями, які не виконують ці

вимоги, вважається неетичним і пов'язаним з додатковими ризиками.

Стандарт SA 8000 спрямований на забезпечення привабливості умов

наймання для співробітників, поліпшення умов їхньої праці і життєвого

рівня.

З метою створення таких умов роботи для персоналу слід виконувати

вимоги соціального стандарту SA 8000, в якому встановлені критерії для

оцінки таких аспектів[16]:

1. Дитяча праця

2. Примусова праця

3. Здоров'я і техніка безпеки

4. Свобода професійних об'єднань і право на переговори між

роботодавцем і профспілками про укладення колективного договору.

5. Дискримінація

6. Дисциплінарні стягнення

7. Робочий час

8. Компенсація

9. Системи керування.

З кожного аспекту у стандарті містяться певні вимоги, у тому числі:

1. Дитяча праця. Щодо застосування дитячої праці визначений

мінімальний робочий вік (15 років); встановлюються рекомендації з надання

допомоги працюючим дітям, які не досягли мінімального віку; визначаються

заходи для забезпечення безпеки їхньої роботи.

2. Примусова праця. Можлива ситуація, коли працівник змушений

працювати проти свого бажання (з винагородою чи компенсацією або без

них) і якщо він не може звільнитися за власним бажанням. Примусова праця

включає: рабство або умови, схожі на рабські; кріпосна праця; страхування

працівником виконання своїх зобов'язань; обов'язкова тюремна праця. 15

3. Здоров'я і безпека. Роботодавці повинні створити для працівників

безпечні і здорові умови для роботи; забезпечити процедурами, що

стосуються здоров'я, безпеки і контролю ризиків; здійснити відповідне

навчання.

4. Свобода об'єднання і право на переговори про укладення

колективного договору. Вільний вступ в асоціації дозволить трудящим

захищати свої інтереси і права, а укладання колективного договору дозволить

більш ефективно вести переговори з роботодавцями.

5. Дискримінація. Не повинна проявлятися дискримінація при прийомі

на роботу, виплаті компенсацій, доступі до навчання, просуванні, звільненні,

виході на пенсію. Не допускається дискримінація, заснована на расовій чи

кастовій приналежності, національності, релігії, інвалідності, статі,

сексуальній орієнтації, членстві в профспілках, політичних поглядах.

6. Дисциплінарні стягнення. Компанія не повинна застосовувати або

сприяти застосуванню тілесних покарань, ментального або фізичного

примусу, словесних образ.

7. Робочий час. Умови праці повинні відповідати застосовуваним в

галузі законам і стандартам, що стосуються робочого часу. Загальна

тривалість робочого тижня не повинна перевищувати 48 годин на регулярній

основі. Персонал повинен мати як мінімум один вихідний день кожні сім

днів. Понаднормові роботи не повинні перевищувати 12 годин на тиждень і

застосовуватися тільки у виняткових випадках. Мають виплачуватися

преміальні.

8. Оплата праці. Зарплата працівника не повинна бути нижчою за

рівень мінімальних галузевих стандартів, що відповідають основним

потребам, плюс дохід. Крім того, вона не повинна зменшуватися внаслідок

дисциплінарних покарань. Зарплата мае бути чітко визначена документально

і виплачуватися відповідно до законодавства готівкою або будь-яким іншим

способом, зручним для працівника.

Використання стандарту SA 8000 приводить до таких

результатів[16]:

1. З'являється чітке визначення порядку та умов приймання на роботу і

здійснення трудової діяльності.

2. У результаті застосування підходу з точки зору систем менеджменту

встановлюється соціальна відповідальність як закон при веденні бізнесу.

3. Відбувається постійне удосконалення умов праці.

4. З'являється можливість за допомогою сертифікації провести

незалежну перевірку соціальної орієнтованості підприємства.

5. Сприяє появі офіційної схеми для залучення акціонерів та інших

зацікавлених сторін.

6. Приводить до появи чітких і доступних для користування

рекомендацій.

16