2. Охарактерезуйте роботу з підручником на уроках географії в 7 класі

Підручник — основний засіб навчання географії для учнів. У ньому подана певна система і обсяг географічних знань, які визначені навчальної програмою і викладені в логічні послідовності. Уміння працювати з підручником належить до найважливіших, оскільки підручник є одним з основних джерв географічних знань для учнів під час роботи в класі і вдома. До загальних правил роботи з підручником належать:

ознайомлення з підручником (з перших уроків);

навчання прийомам роботи з підручником з урахуванняі рівня підготовки і віку учнів;

формування системи вмінь і навичок роботи з підруї ником, з його різними компонентами (як з кожним окреме тад і в поєднанні).

Підручник — це основний засіб для індивідуальної роботи учня як на уроці, так і під час виконання домашніх завдань. Підручник повинен відповідати сучасному рівню наукових знань, враховувати вікові особливості учнів, забезпечує диференційований підхід до вивчення географії, високу якість викладання та зацікавленість учнів у навчанні, повинен забезпечити єдність форми та змісту, науковість і емоційність викладення матеріалу. Крім вступу, кожен розділ (тема) підручника має приблизно однакову структуру, що дає учню можливість диференційовано, відповідно до потреб та своїх можливостей, використовувати його зміст, готувати самостійні виступи, працювати з додатками та ілюстраціями. В підручнику 7 класу, складені плани характеристик, будь-якого географічного об'єкта (океану, природної зони), географічного явища. Дотримуючись цього плану, тексту параграфа, довідкових матеріалів з підручника або іншої літератури за допомогою атласу, учні виконують практичну або самостійну роботу. Наприклад: Практична робота в темі «Океани і моря біля берегів Євразії». Завдання: Дати характеристику океану за вибором. (План характеристики с235 підручника, довідкові таблиці з 241-242,де можна подивитися площу, глибину, назва глибоководного жолоба; параграф №15,карта океанів в атласі з 34-35.)

3.Накресліть структурно-логічну схему до теми «Основні форми рельєфу Землі»

Тести4

1 в,2.б,3в

20 білет

1.Опишіть прийоми роботи з робочими зошитами з географії. Вимоги до робочого зошиту з географії

На сьогоднішній день досвідченими вчителями, методистами, науковцями створено досить велике розмаїття робочих зошитів з друкованою основою, зошитів для практичних робіт. На перший погляд, особливо недосвідченого вчителя, вони начебто покликані замінити звичайні робочі зошити учнів, заощадити певний навчальний час ( не треба креслити таблиці, записувати визначення понять і таке інше), надати допомогу вчителю підчас підготовки до проведення занять ( не треба витрачати час на пошуки та складання завдань та запитань), дають готову друковану основу для виконання певної практичної роботи. Однак, більшість досвідчених вчителів і відомих науковців, вважають, що не завжди вони мають і дають стовідсоткову віддачу при використанні. • Не всі школи і учні мають можливість придбати ту кількість зошитів (з друкованою основою), що забезпечили б усіх учнів у класі. • У зошитах не завжди витримується індивідуальний підхід до учнів конкретного класу, адже автор розраховував під час створення конкретного зошита на власний контингент учнів, їхній інтелектуальний рівень; • Після закінчення чергового навчального року і чергового шкільного курсу географії учень не має можливості і, звичайно, бажання носити ці минулорічні робочі зошити з друкованою основою на уроки, але та інформація, що свого часу вкладалась в них учням під керівництвом вчителя, була б і є, дуже важливою, особливо під час актуалізації знань та вмінь учнів. Учні просто викидають їх і, на жаль, не мають змоги використовувати плоди колишньої власної праці і праці вчителя; • Якщо виконувати всі завдання, що містяться в окремих робочих зошитах з друкованою основою, то обов’язково постане питання перевантаження учнів, навіть якщо виконувати їх не на уроках, а вдома. Дуже часто в бесідах з батьками приходиться чути, що завдання, які задає вчитель географії, доводиться виконувати всією сім’єю. А треба чітко пам’ятати, що крім географії сучасний учень має ще більше ніж з десяток шкільних предметів. З досвіду вчителів пропонуємо Вашій увазі основні кроки формування в учнів навичок системності роботи в зошитах, як у формі нотаток, лекцій, так і конспектів. У 6-му класі, коли ще не всі учні мають певний темп письма, не вміють охайно вести записи, тільки вчаться ( за допомогою вчителя в школі і під час виконання домашніх письмових завдань і за допомогою батьків) малювати схеми, креслити діаграми, заповнювати таблиці і таке інше, немає цензу заводити великий, загальний зошит. Достатньо зошита на 35-48 сторінок. Учитель має за мету в 6-му класі так організувати роботу в зошиті і виробити ставлення учнів до цієї роботи, щоб вони відчували її значущість, необхідність, бачили в обличчі зошита помічника, черпали з нього необхідну інформацію і таке інше. Тож, обов’язковим елементом виховання в учнів відповідального ставлення до ведення зошита є його перевірка (мінімум два рази на семестр і звичайно перевірка всіх практичних робіт, що виконуються в зошиті), виставлення окремих оцінок за ведення зошита і підкреслення впливу цих оцінок на підсумкові, тематичні, семестрові оцінки. Тільки в таких умовах ми будемо мати можливість з 7-го класу формувати у учнів навички створення і ведення конспекту, що буде позитивним і в подальшому навчанні учнів після закінчення школи. У 7-му класі є необхідність, можливість і виправдана перспектива у заведені зошита на 96-120 аркушів, в якому учні будуть працювати протягом усіх наступних років по вивченню шкільного курсу географії. По-перше, це систематизує виконання письмових робіт учнями, робить їх більш організованими, відповідальними, зібраними, адже робочий зошит на певних етапах вивчення географії перетворюється ще й в довідник, коли учень може повернутися до вивченої в попередніх курсах інформації, алгоритмів навчальної діяльності. По-друге, правильний розподіл сторінок в зошиті для виконання певних видів робіт і раціональна організація роботи в ньому дає можливість його раціонального використання протягом усіх років вивчення географії в школі. Оформлення робочого зошита

1.    Зошит підписується учнем, і на перших його сторінках, і далі в ньому ведуться записи, стосовно теми певного уроку, вказуються плани та графіки вивчення певних тем та розділів шкільних курсів географії, робляться конкретні висновки, виконуються творчі роботи, малюються графіки, схеми, заповнюються таблиці і таке інше.

2.     Зошит відкривається всередині і підписується певний заголовок – «Програмні практичні роботи. Творчі роботи». Назва говорить сама про себе. Тут учні будуть виконувати програмні практичні роботи, кросворди, ребуси, сенкени, повідомлення і таке інше.

3.     Зошит перегортається таким чином, щоб з його кінця можна було вести систематичні записи. Підписувати його вдруге не треба, але треба підписати назву цієї частини зошита - «Словник –довідник». Звичайно, учні будуть робити тут записи, що стосуються головних географічних понять та термінів. Тут же будуть створюватися так звані «Книги рекордів» материків та океанів, України, окремих країн. Така структурна організація зошита полегшує роботу вчителя, під час його перевірки, і дає можливість учням більш раціонально працювати з ним і використовувати його як довідник. Отже, зошит поділяється таким чином: 48-60 аркушів для ведення поточних записів, 30-40 аркушів для практичних робіт, 18-20 аркушів для словника – довідника. Ще з 6-го класу вчитель повинен сформулювати, оформити, і висунути перед учнями єдині педагогічні вимоги щодо роботи в зошиті, зробити їх доступними для учнів на будь-якому уроці і в будь-який його момент. Потрібно не тільки вимагати чіткого та систематичного дотримання цих вимог не тільки від учнів, а й дотримуватись їх і самому вчителю під час перевірки учнівських зошитів. Для більшої зручності в подальшому використанні і веденні зошита треба вести записи чітко без скорочень (за винятком абревіатур, що є в географії загальноприйнятими, наприклад ФГП, ЕГП, НТР та ін.). Записи вести фіолетовою або синьої пастою, тему уроку, або назву географічного терміну виділяти іншим кольором – зеленим або чорним. Червоним кольором учням записи вести не потрібно. Це колір учителя. Усі схеми, малюнки, діаграми, таблиці кресляться у зошиті за допомогою лінійки, простого чи кольорових олівців, аби вони були охайними, чіткими, та за необхідності, їх можна було б легко виправити, змінити удосконалити. Якщо хтось із учнів був відсутній на уроці під час виконання програмної практичної роботи в зошиті, він міг би (і повинен) виконати їх самостійно з використанням технологічної карти. Тут же, на полях зошита, учень реєструє всі додаткові бали за активність на уроках і потім може полічити самостійно власний рейтинг і визначити свою оцінку та рівень засвоєння знань, вмінь та навичок з певної теми або розділу. У зошиті для більшої ефективності роботи можна також використовувати певні знаки, різні кольори, наприклад: зеленим кольором виділяти підзаголовки та висновки, чорним кольором записувати назви тем уроків та практичних робіт. На полях зошита використовувати різні позначки: ! – важливі висновки, ? – для роботи з додатковими джерелами географічних знань, … - робота, яку треба закінчити вдома, К - географічні об’єкти, які треба знайти самостійно в картах атласу і таке інше. Звичайно, що в 6 -7 класах учителю прийдеться постійно на уроках географії нагадувати про всі ці моменти учням, але прийде час, учні чітко всі їх запам’ятають і будуть робити це самостійно. Отже, така організація роботи в робочому учнівському зошиті дає свої позитивні результати: записи в зошиті виконують певні власні функціональні обов’язки, учень більш ефективно організовується у власному робочому зошиті і може з успіхом використовувати його як довідник і одне з головних джерел географічної інформації, виконання завдань стимулюється отриманням позитивних оцінок, накопиченням інформації з майже усіх курсів шкільної географії, сприяє забезпеченню більш глибокої безперервної географічної освіти. Зошит стає надійним помічником учневі під час підготовки до державних підсумкових атестацій в 9 та 11 класах, робота в зошиті ведеться з позиції її необхідності, а не для того, щоб учні були зайняті чимось на уроці.

2. Поясніть використання окремих структурних компонентів уроку «Географії рідного краю».

Туристично-краєзнавчий матеріал є складовою навчальних програм з шкільної географії, які враховують сучасний рівень географічної науки та завдання щодо подальшого зміцнення зв'язку навчання й виховання з життям. Навчальна програма з географії передбачає організацію систематичних спостережень за природними об'єктами, явищами та процесами, за трудовою діяльністю людей свого краю. У програмі намічено практичні роботи безпосередньо на своїй місцевості та обов'язкові екскурсії для вивчення окремих природних об'єктів, явищ і процесів або всього природно-територіального комплексу. Однак тими конкретними вказівками та, рекомендаціями, які містяться в програмі, не вичерпується зв'язок викладання географії з туристично-краєзнавчою роботою. Вчитель географії може широко використовувати туристсько-краєзнавчий матеріал як на уроках, так і в позакласній роботі.

Перші краєзнавчі спостереження поблизу школи розпочинаються ще у початковій школі (у 1—4 класах). Тут діти вчаться спостерігати погоду та складати календарі погоди, провадити прості фенологічнії спостереження. З кожним роком краєзнавчі спостереження ускладнюються, а учні набувають все нових і нових практичних навичок і розширюють свої знання про рідний край. Конкретний місцевий матеріал, зібраний школярами на екскурсіях і в туристських походах, є доброю краєзнавчою базою при викладанні та засвоєнні курсів шкільної географії. У старших класах вже можна рекомендувати географічні спостереження під час туристських подорожей за межами рідного краю.

Туристично-краєзнавчий матеріал повинен бути вихідним при вивченні різних тем курсів шкільної програми з географії. Якщо у процесі навчання програмний матеріал буде органічно поєднано з конкретними поняттями та навичками, набутими на екскурсіях і в туристських походах, виникатимуть асоціації, що сприятимуть полегшенню розуміння та запам'ятовування викладених учителем питань.

Туристсько-краєзнавчий матеріал з програмним пов'язується з допомогою різних методів і прийомів залежно від специфіки курсу, теми, змісту та структури уроку. Проте найефективніше вони діють тоді, коли їх поєднують з методами і прийомами заохочення учнів. На уроках використовується знайомий дітям матеріал, одержаний під час екскурсій і туристських походів у результаті власних спостережень і досліджень. І чим більше школярі мають у своєму розпорядженні туристично-краєзнавчого матеріалу, чим краще знають вони рідний край, чим детальніше вони його вивчили, тим краще та активніше проходитимуть уроки і глибше засвоюватиметься програмний матеріал. Використання туристсько-краєзнавчого матеріалу в процесі викладання географії викликає в учнів значну увагу та інтерес до цього предмета.

Найчастіше вчителі географії застосовують такий прийом введення туристично-краєзнавчого матеріалу на уроках географії, як постановка запитань про географічні об'єкти, природні явища і процеси в рідному краї та в районах туристських подорожей для порівняння їх з тими, що вивчаються, з метою кращого засвоєння програмного матеріалу.