17. Сім*я як об*єкт демографії

При демографічному вивченні сім'ї

можна виділити три сторони дослідження цього

об'єкта.

По-перше, роль сім'ї як соціальної осередку

відтворення поколінь, в життєдіяльності якої

переломлюються і можуть бути простежені

соціальні фактори, що впливають на процес

дітонародження і його компоненти - засвоєння

соціальних норм, формування потреб і

відповідних їм установок, репродуктивна

поведінка і, нарешті, результат - поява потомства.

Людське суспільство регулює відносини між

статями через соціальні інститути сім'ї та шлюбу.

Дітонародження визначається

сукупністю умов життя, що детермінують певні

соціально обумовлені потреби, і регулюється

соціальними і культурними нормами, що

формують демографічні установки. Сукупність

соціальних норм і установок визначає

демографічний поведінка: матримоніальні - що

стосується вступу в шлюб і формування сім'ї,

репродуктивне - що стосується дітонародження,

санітарне, або вітальне, тобто ставлення до

здоров'я свого та оточуючих. Це робить сім'ю

одним з найважливіших компонентів всього

механізму відновлення поколінь в людському

суспільстві. Перший із зазначених аспектів

вивчення сім'ї охоплює коло проблем, пов'язаних

з дітонародженням в сім'ї та його

демографічними факторами, такими, як час

вступу в шлюб і утворення сім'ї, вік вступу в

шлюб і початку дітонародження, календар

народжень, тобто інтервали між послідовними

народженнями та їх розміщення в часі життя

сім'ї.

По друге, демографія вивчає сім'ю як фактор

демографічних процесів, що протікають на рівні

населення в цілому, - вплив життя в сім'ї, складу

і типу родини на інтенсивність дітонародження,

на рівень смертності; процеси утворення і

розпаду сімей як важливі елементи відтворення

населення, а також взаємозалежність

демографічних подій на рівні сім'ї стосовно до

народжуваності. Це залежність народження

дитини від шлюбного стану, складу сім'ї,

кількості дітей у ній. Якщо ж мова йде про

смертність, то можна говорити про залежність її рівня від шлюбного і сімейного

стану, про вплив числа дітей і черговості

народження на дитячу смертність, про вплив

співвідношень в смертності чоловіків і жінок на

овдовеній, про зв'язок смертності членів одних і

тих же сімей.

По-третє, демографія вивчає власне процес

утворення і розвитку сімей, з одного боку, як

самостійний демографічний феномен, з іншого -

як результат сукупного впливу всіх взаємодіючих

демографічних процесів.

Отже, в демографії - науці про закономірності

відтворення населення - сім'я є об'єктом

вивчення як первинний осередок відтворення

нових поколінь.

18.Статистика міграції населення

Міграції населення - це переміщення населення, пов'язані зі зміною місця проживання, робить досить значний вплив на демографічну структуру населення. Через неоднаковості масштабів та інтенсивності розрізняють негайне і довгостроковий вплив міграції на склад (за статтю і віком та ін.) І динаміку населення в місцях виходу та вселення мігрантів. Довготривалий вплив пов'язано з роллю міграції у відтворенні населення. Міграція населення є частиною територіальних переміщень. Один з основних критеріїв ідентифікації міграції населення - перетин адміністративних меж територій держави, області, міста і т.д .. На цій основі виділяють насамперед зовнішню міграцію і внутрішню міграцію. Зовнішня міграція включає еміграцію і імміграцію.

Еміграція (від лат. Emigro - виселяють, переселяюся), переселення (добровільне або вимушене, самопливне або організоване) в іншу країну на постійне або тимчасове (на тривалий термін) проживання, у більшості випадків зі зміною громадянства.

Імміграція (від лат. Immigro - вселяє), в'їзд (вселення) в країну на постійне або тимчасове (як правило, тривале) проживання громадян іншої країни, здебільшого з отриманням нового громадянства.

Зовнішня міграція населення (міжнародна) пов'язана з перетинанням державного кордону, її поділяють на міжконтинентальну і внутрішньоконтинентальну.

До внутрішньої міграції населення відносяться переміщення в межах однієї країни між адміністративними або економгеографіческімі районами, населеними пунктами і т.д. Внутріпоселенние переміщення (наприклад, зміна місця проживання в межах одного і того ж міста) не розглядаються як міграція населення. Розрізняють міграцію сільського населення (переміщення населення на постійне місце проживання з сільської місцевості в міста і з одних сільських населених пунктів в інші) і міграцію міського населення переміщення населення на постійне місце проживання в межах конкретної території з одного міського поселення в інше (межгородная міграція) і з міських в сільські поселення. Вирішальне значення має міграція населення «село-місто», але з розвитком урбанізації підвищується роль міграції населення «місто-місто». Виділяють міграцію населення в межах великих територіальних одиниць і між ними. Але цією ознакою міграції діляться на й міжобласні, внутрішньорайонних і міжрайонну.

Відповідно з тимчасовим критерієм виділяють постійну, або безповоротну міграцію (наприклад, безповоротний характер зазвичай має міжконтинентальна міграція, міграція сільського населення в міста) і поворотну міграцію, яка включає тимчасову міграцію на навчання, на певні терміни у віддалені райони і т.д. Нерідко в поняття міграції населення входять також сезонна міграція - (сезонне) тимчасове переміщення мігрантів у зв'язку з економічними або соціокультурними причинами) і маятникова міграція (регулярні переміщення населення з одного населеного пункту в інший на роботу або навчання і назад; регулярність відповідає режиму трудової діяльності або навчання).

Важливе значення має класифікація міграції населення з причин, основними серед яких - економічні та соціальні (переміщення в пошуках роботи, отримання освіти, у зв'язку із заміжжям або одруженням і т.п.). Чималу роль відіграють також політичні, національні, релігійні, військові, екологічні та інші причини. Наслідком зрослого впливу останніх стало значне збільшення числа біженців і вимушених переселенців (жертв вимушеної міграції, тобто переміщення людей, пов'язаний з постійним або тимчасовим зміною місця проживання з незалежних від них причин).

За способом реалізації міграції населення ділиться на організовану, здійснювану за участю держави або громадських органів і з їх допомогою, і неорганізовану (індивідуальну, самодіяльну), яка здійснюється силами і засобами самих мігрантів. Залежно від того, здійснюються переміщення людей за власним бажанням або всупереч такому, міграція населення ділиться на добровільну і примусову. У світі накопичено великий досвід організації міграції населення. В історичному розвитку міжнародної міграції істотну роль грали різні еміграційні агенції та бюро, спеціальні урядові організації з імміграції та еміграції робочої сили і т.д.

При вивченні міграції населення нерідко виділяють міграцію різних соціальних груп. Найбільший вплив на розвиток суспільства надає міграція робочої сили. Вона охоплює населення в працездатному віці і іноді називається трудовою міграцією. Поняття «навчальна міграція» передбачає пересування (головним чином молоді) у зв'язку з отриманням освіти. Існують також класифікації мігрантів, наприклад, по числу участю в міграції: первинні, вторинні, багаторазові.

Теорія міграційного процесу розглядає міграцію населення як трьохстадійний процес: вихідна стадія - процес формування територіальної рухливості населення; основна - власне переміщення; завершальна - приживлюваність мігрантів на новому місці. На основі цієї концепції можна формулювати специфічні завдання для кожної з стадій міграційного процесу, в тій чи іншій мірі конкретизують проблему вдосконалення територіального перерозподілу населення.

Статистика використовує сукупність специфічних прийомів і способів, що становлять її метод. Поряд із загальноприйнятими прийомами масового спостереження, зведення і угруповання його даних, узагальнюючих показників, в статистиці населення застосовуються свої, особливі, способи, такі як побудова таблиць, демографічної сітки, вікових пірамід та ін. Основна мета розрахунку показників статистики населення - оцінка демографічної ситуації, що склалася на конкретній території в конкретних умовах місця і часу, її прогноз на майбутнє.

показники міграції

Основне джерело відомостей про міграцію населення - державна статистика, що включає поточний облік міграції та матеріали переписів населення; крім того, організовуються вибіркові обстеження, мета яких, як правило, - з'ясування мотивів переміщень. Показники міграції - абсолютні та відносні числові характеристики міграційного процесу на різних його стадіях: потенційної міграції, переселення, приживлюваності новоселів; використовувані в аналізі міграційної ситуації на рівні країни, регіону або поселення. Показники міграції можуть характеризувати загальний рівень рухливості населення територій, масштаби, структуру, напрямки та результативність міграційних потоків за той чи інший період. В більшості своїй - це розрахункові відносні показники (коефіцієнти міграції), засновані на зіставленні абсолютних показників (прибуттів, вибуття, міграційного приросту, сальдо міграції, міграційного обороту та ін.) З середнім числом досліджуваної сукупності населення за певний період. З метою порівнянності з показниками природного руху коефіцієнти міграції обчислюються, як правило, в розрахунку на 1000 осіб відповідної території чи соціально-демографічної групи населення.

В якості найбільш загальних показників потенційної міграції можуть бути використані частки потенційних мігрантів (осіб, що взяли, але ще не реалізували рішення про від'їзд з даного населеного пункту) і відповідних стабільних контингентів у складі як всієї сукупності населення, так і складових його соціально-демографічних груп (за статтю, віком, національністю, професією, освітою та сімейним статусом, місцем народження, попереднього проживання та ін.). Рівень потенційної міграційної рухливості населення різних територій найчастіше оцінюється за результатами реалізації міграційних установок. Найбільш точний показник рівня міграційної рухливості - кількість переселень за весь прожитий період життя у осіб певного віку або населення в цілому.

Показники фактичної міграції (переселень) можуть бути поділені на три групи:

1. загальні, що характеризують зведені для території міграційні процеси;

2. спеціальні (структурні), що характеризують міграцію конкретних соціально-демографічних груп;

3. показники міжрайонного (міжтериторіального) обміну, що характеризують міграційні зв'язки між конкретними територіями міграційного обміну.

Останні включають в свій склад показники потужності, інтенсивності та результативності міграції.

Результативність міграції населення характеризується також числом вибулих у розрахунку на 1000 прибулих на дану територію. Цей показник може бути розрахований і як загальний, і як міжрайонний. У першому випадку оцінюються загальні результати міграційного обміну територій, а в другому - її обмін з кожної конкретної територією.

Коефіцієнт загальної результативності міграції

де N - загальне число вибулих з регіону;

M - загальне число прибулих в регіон.

У разі результативного обміну значення коефіцієнтів повинно бути менше 1000, і навпаки.

В якості відносної характеристики потужності міграції можуть виступати і коефіцієнти інтенсивності міграції. Поняття інтенсивності міграції характеризує її частоту в певних територіально-демографічних групах

де N - кількість мігрантів (прибулих, вибулих, їх сума);

- Середня за період чисельність населення.

Результати міграції населення характеризуються рядом абсолютних і відносних показників. Серед них - сальдо міграції, міграційний приріст, який розраховується як різниця між загальним і природним приростом населення. Його частка в загальному чи природному, або чисельності населення, дозволяє оцінити роль міграції у формуванні населення.

Міграційне сальдо (чистий міграція) розраховується за формулою

V + - V- = Vпр,

де V + - число прибулих (іммігранти);

V- - число вибулих (емігранти).

Коефіцієнт прибуття визначає число прибулих на 1000 чоловік населення в середньому за рік

Коефіцієнт вибуття визначає число вибулих на 1000 чоловік населення в середньому за рік

показники динаміки

Для кількісної оцінки динаміки міграції (а також і інших соціально-економічних явищ) застосовуються статистичні показники:

- Абсолютні прирости,

- Темпи зростання,

- Темпи приросту,

- Коефіцієнти зростання та ін.

В основі розрахунку показників лежить порівняння його рівнів.

Абсолютний приріст показує, наскільки змінилося значення ознаки в абсолютних значеннях.

Темп зростання характеризує ставлення двох рівнів ряду. Показує, скільки відсотків становить значення необхідного ознаки в певному періоді в порівнянні зі значенням цієї ознаки в іншому періоді. Залежно від застосовуваного способу зіставлення показники можуть обчислюватися на постійної і змінної базах порівняння. Для розрахунку показників динаміки на постійній базі кожен рівень ряду порівнюється з одним і тим же базисним рівнем. Обчислюються при цьому показники називаються базисними. А обчислювані на змінної базі (кожний наступний рівень порівнюється з попереднім) показники називаються ланцюговими. У курсовій роботі обчислюється середній ланцюгової темп зростання. Він розраховується за формулою

де - кількість прибулих в певному році;

- Кількість прибулих у попередньому році.

Базисні показники можна виразити через твір ланцюгових. Так, формула визначає середній темп зростання через твір ланцюгових темпів зростання.

де

n - число рівнів ряду;

КР = коефіцієнт зростання =

Коефіцієнт зростання розраховує, у скільки разів відбулося зміна ознаки.

Темп приросту характеризує абсолютний приріст у відносних величинах. Обчислений у відсотках темп приросту визначає, на скільки відсотків змінився порівнюваний рівень з рівнем, прийнятим за базу порівняння.

Розрахунок демографічних показників часто буває пов'язаний з необхідністю визначення середнього ознаки (наприклад, середньорічна чисельність прибулих в республіку). Вибір способу розрахунку залежить від вихідних даних. Якщо є дані на дату певного періоду (дані моментного ряду), то середня чисельність ознаки обчислюється за формулою середньої хронологічної:

де - значення ознаки на момент ряду;

n - число рівнів ряду

Якщо є дані інтервального ряду (наприклад, кількість вибулих з республіки за рік), то розрахунки проводяться за середньої арифметичної

Якщо представлені дані неповного ряду, тобто часові проміжки нерівномірні, то слід користуватися формулою середньоарифметичної зваженої

де - тривалість i-го інтервалу часу.

Масштаби і потужність міграції відображають, по-перше, абсолютні показники - числа прибулих, вибулих або їх суми (міграційний оборот), по-друге, відносні показники - питомі ваги мігрантів з різних районів виходу в загальному числі мігрантів району вселення. Для розрахунку питомої ваги користуємося формулою.

де - питома вага i-тій частині сукупності в загальному обсязі;

- Чисельність i-тій частині сукупності;

- Загальна чисельність сукупності.

Питома вага характеризує частку окремих частин досліджуваної сукупності в загальному обсязі