15. Прояви перших елементів самостійності у ранньому віці.

Самостійна діяльність - це не форма організації навчальних занять і не метод навчання. Її правомірно розглядати скоріше як засіб залучення дитини в самостійну пізнавальну діяльність, засіб її логічної іпсихологічноїї організації.

Самостійність - незалежність, свобода від зовнішніх впливів, примусів, від сторонньої підтримки, допомоги. Самостійність - здатність до незалежних дій, суджень, володіння ініціативою, рішучість.

Самостійна діяльність - це така робота, яка виконується без безпосередньої участі вихователя, але за його завданням, у спеціально надане для цього час, при цьому дитина, свідомо прагнуть досягти поставленої мети, використовуючи свої зусилля і виражаючи в тій чи іншій формі результат розумових або фізичних (або тих і інших разом) дій

Багато педагогів розуміють під самостійністю:  - Здатність встановлювати підставу для тих чи інших вчинків, вибір  поведінки;  - Здатність відокремлювати свої позиції;  - Здатність до незалежної реалізації структурних блоків діяльності;  - Планування, регулювання і аналіз своєї діяльності без допомоги інших;  - Співвідносити свої прагнення і можливості, адекватно оцінювати процес своєї діяльності. 

Психолого-педагогічні аспекти формування самостійності  У дослідженнях Гуськової Т., Єрмак Н. йдеться про те, самостійність - це якість, озвучувані поведінку на різних етапах життя дитини: в 2-3 роки прагнення до самостійності; до чотирьох років згасання цього прагнення. Тому необхідно постійно займатися з дитиною, щоб розвиток самостійності повністю не затухло. Такі відомі психологи як Леонтьєв А.С., Божович Л.І., Рубінштейн С.А. пояснюють це тим, що на порозі дошкільного віку дитина переживає «кризу трьох років». Відділення себе від інших людей, свідомість власних можливостей через почуття оволодіння тілом, відчуття себе джерелом волі призводять до появи нового типу ставлення дитини з дорослим. Він починає себе порівнювати з дорослим і хоче користуватися тими ж правами, що і дорослі: виконувати такі ж дії, бути таким же незалежним і самостійним. Бажання бути самостійним виражається не тільки в пропонованих дорослим формах, а й у наполегливому прагненні вчинити так, а не інакше. Дитина відчуває себе джерелом своєї волі. Відчуття себе джерелом волі - важливий момент у розвитку самоосягання.

16. Зародження нових видів діяльності у ранньому віці.

Передумови рольової гри виникають усередині предметної діяльності. Вони полягають в оволодінні діями з особливими предметами - іграшками. Уже на початку раннього дитинства діти у спільній діяльності з дорослими засвоюють деякі дії з іграшками, потім самостійно їх відтворюють. Такі дії називають грою, хоч на цьому етапі вона ще досить примітивна. Дію з одним предметом дитина може повторювати багато разів. Таку елементарну одноактну дію малюк здатен виконувати з різноманітними іграшками, змінюючи об'єкти дій, незмінно повторюючи саму дію.

З часом дитина починає переносити спосіб дії дорослого на інші предмети. Так з'являються ігри, що відтворюють у нових умовах дії, які вона спостерігає у повсякденному житті. Перенесення дії, що спостерігається в житті, на іграшки значно збагачує зміст дитячої діяльності. У ній з'являється багато нових ігор: діти миють ляльку, обливають, зображують її стрибок з дивана на підлогу, звозять ляльку з гірки, ідуть з нею гуляти. Вони можуть відтворювати різні дії, не виконуючи їх реально: "п'ють" з порожньої чашки, "пишуть" паличкою по столі, "варять" кашу, "читають". Доречна порада може посприяти включенню дитини в нову за змістом гру, якщо відповідні дії знайомі їй. Перенесення дії з одного предмета на інший свідчить про суттєвий прогрес дитини в оволодінні діями. Однак при цьому ще відсутнє ігрове перетворення предметів, використання одних предметів замість інших. Виникає воно пізніше і е першим кроком до перетворення предметної дії на власне ігрову.

В іграх дітей раннього віку ще немає розгорнутих ролей, однак уже помітне поступове формування для цього передумов. Одночасно з появою в іграх предметів-замінників діти починають зображувати дії конкретних дорослих (мами, вихователя, няні, лікаря, перукаря). Тоді вони, як правило, називають себе іменами дорослих: спочатку граються, а потім називають себе, впізнаючи у своїх діях дії дорослих.

Отже, передумовами рольової гри е перейменування предметів, ототожнення дитиною своїх дій із діями дорослого, називання себе іменем іншої людини, формування дій, що відтворюють дії інших людей. Усе засвоюється дитиною під керівництвом дорослого.

№17 Розвиток уяви у дітей дошкільного віку

Коротко про основне

• Діяльність дошкільників неможлива без уяви, яку вони використовують постійно в різноманітних ситуаціях: граючись, розповідаючи казки, розмовляючи про своє майбутнє тощо. Завдяки уяві дошкільник адаптується в соціумі, спілкується нарівні з дорослими.

Ілюзії про необмеженість дитячої уяви виникають унаслідок того, що дитина через бідність своїх знань, нерозуміння закономірностей явищ легко порушує життєву реальність, особливо тоді, коли уява бажана.

• Особливостями дитячої уяви є: неточність образів; невимогливість; спотворення, гіперболізація (перебільшення)

дійсності; довіра до образів уяви; слабкість критичної думки; тісний зв'язок з емоціями, вигаданих образів — з реальними; нестійкість; надзвичайна яскравість і перевтілення в образи уяви; недостатня узагальненість образів уяви; репродуктивний характер тощо.

• Уява дітей дошкільного віку переважно мимовільна. Її предметом є те, що дуже схвилювало, захопило, привабило: прочитана казка, переглянутий мультфільм, нова іграшка.Із розвитком мимовільної уяви виникає довільна. Вона зумовлена участю дошкільника в нових, складніших, видах діяльності, зміною змісту і форм спілкування з дорослими та ровесниками. Спочатку образи довільної уяви виникають під виливом словесних дій дорослого в сюжетно-рольовій грі. Пізніше вона виявляється і в інших видах діяльності, які передбачають попереднє планування (малювання, ліплення, конструювання, праця, навчання тощо).

• Прийоми створення образів уяви різноманітні: уособлення (наділення персонажів реалістичними діями), антропоморфізація (оживлення предметів), аглютинація (поєднання якостей, частин деталей у незвичайні комбінації, які не трапляються в повсякденному житті), зміщення величини (збільшення або зменшення якостей об'єктів, комбінування) тощо.

№18 Розвиток памяті у дітей дошкільного віку

Коротко про основне

• Упродовж дошкільного дитинства в пам'яті дітей відбуваються суттєві зміни. Пам'ять дошкільника здебільшого мимовільна, тобто найчастіше він не ставить перед собою свідомої мети щось запам'ятати. Запам'ятовування і пригадування відбуваються в діяльності і залежать від її характеру. Дитина легко і надовго запам'ятовує те, що її цікавить, приваблює своєю яскравістю, незвичністю, динамізмом, з чим вона активно діяла. Істотну роль у цьому відіграє слово.

У молодшому дошкільному віці мимовільне запам'ятовування і відтворення є єдиною формою роботи пам'яті. Дитина запам'ятовує те, на що звертає увагу в діяльності, що цікавить і справляє на неї враження. Вона ще не може поставити перед собою мету запам'ятати що-небудь, не застосовує для цього спеціальних прийомів. Успішність мимовільного запам'ятовування тим краща, чим активніше дитина діє з предметами, чим важливіші ці предмети в її діяльності.

Мимовільне запам'ятовування в дошкільному дитинстві зазвичай дуже точне, а зафіксована в пам'яті інформація зберігається надовго.

• Дошкільний вік — вік виникнення і початкового формування довільної пам'яті. Передумовами цього є: успіхи в розвитку довільної практичної та ігрової діяльності; формування в дітей дій, для яких необхідна орієнтація на майбутнє і минуле; певний рівень мовного розвитку.

Довільна пам'ять починає формуватися в середньому дошкільному віці. Довільне відтворення виникає раніше від довільного запам'ятовування. Ранні його прояви спостерігаються в запам'ятовуванні умов сюжетно-рольової гри, без якого неможливе успішне виконання дитиною взятої на себе ролі. Оволо­діння довільними формами пам'яті охоплює кілька етапів:

• виокремлення завдань запам'ятати, пригадати за відсутності в практиці дитини необхідних для цього прийомів;

• використання прийомів запам'ятовування і пригадування за допомогою підказок дорослих;

• усвідомлення необхідності спеціальних дій запам'ятовування, оволодіння вмінням використовувати в них допоміжні засоби.

З.У дітей дошкільного віку розвиваються й інші види пам'яті. Першою в них розвивається рухова (моторна) пам'ять — запам'ятовування і відтворення рухів. Високого рівня розвитку досягає емоційна пам'ять — запам'ятовування і відтворення емоцій та почуттів. Основою розвитку пам'яті дошкільника е образна пам'ять - засвоєння і відтворення образів (зорова, слухова, дотикова, нюхова). Деяким дошкільникам притаманна ейдетична («яскраве бачення») пам'ять — чітке і яскраве фіксування образів сприймання, згадуючи які, дитина ніби знову бачить їх і може описати в усіх деталях. Відбувається формування словесно-логічної (вербальної) пам'яті — запам'ятовування і відтворення словесно оформленого матеріалу.

Дорослий повинен керувати розвитком усіх видів пам'яті, вчити дитину прийомів запам'ятовування і відтворення.