4. Фізіологічні передумови мовл.

Фізіологічним підґрунтям мовл є умовно-рефлекторна діяльність кори великих півкуль ГМ, подразниками для якої є слова, «сигнали сигналів» (І. Павлов), які замінюють безпосередні предмети та їхні властивості. Як подразник слово постає у трьох формах: слово почуте; слово побачене; слово вимовлене. Функціонування слова пов´язане з діяльністю периферичного апарату мовлення та центрально-мозкових фізіологічних механізмів. Діяльність периферійного мовного апарату підпорядкована корі великих півкуль ГМ, які її спрямовують. Ця функція властива лише людському мозку. Зони кори - це кілька аналізаторів, які взаємодіють і координаційно пов´язані з усією діяльністю нервової системи.

Мовлення, як рефлекторний за природою процес, здійснюється за участю другої сигнальної системи в тісному взаємозв´язку з першою сигнальною системою. Слово завдяки попередньому псих досвіду людини пов´язане з усіма зовн та внут подразненнями, що надходять до кори великих півкуль, і може сигналізувати про них, змінювати їх чи зумовлювати певні реакції. Як наслідок утворюються системи тимчасових нервових зв´язків. В утворенні цих зв´язків беруть участь зоровий, слуховий і руховий аналізатори. Кора великих півкуль пов´язана з різними частинами периферійного мовного апарату. Хоча процес мовлення залежить від роботи всієї кори великих півкуль, окремі її ділянки відіграють своєрідну роль, суть якої - у локалізації в них мозкових закінчень аналізаторів, що регулюють процес слухання та говоріння. Встановлено, що центри мовлення розташовані у скроневій частині лівої півкулі. Однак уся ця ділянка пов´язана з різними мовно-руховими механізмами мовлення.

(Понад сто років тому П. Брока помітив, що пошкодження певної ділянки кори, а саме задньої частини третього лобового завитка лівої півкулі, спричинює порушення мовної артикуляції - так званої моторної афазії. Хворий втрачає здатність довільно висловлювати думки, хоча руховий артикуляційний апарат залишається непошкодженим. П. Брока дійшов висновку, що ця ділянка є центром «моторних образів слів». Дещо пізніше К. Верніке встановив, що внаслідок ураження верхнього скроневого завитка лівої півкулі у хворого порушується розуміння мови. Він зробив висновок, що в цій частині лівої півкулі локалізуються «сенсорні образи слова». У разі ушкодження цієї ділянки у хворого виникає так звана сенсорна афазія, яка полягає в порушенні здатності розуміти мову інших. Чуючи мову, хвора людина не може пов´язати звучання з певним значенням. Ці та інші ділянки кори, пов´язані з окремими аспектами мовної функції, не є самостійними й суворо ізольованими центрами мовного процесу, а лише окремими ланками складного нервового процесу мовної діяльності.)

6. Основні положення теорії мовл діял.

І. Мовл – особливий вид псих діял людини, метою якої є спілк між людьми. Спілк – неодмінна умова і в той же час результат існування людського суспільства. Розрізняють 3 сторони процесу спілк:

1. Комунікативну;

2. Пізнавально-діяльнісну;

3. Міжособистісну взаємодію і вплив.

ІІ. Мовл, як особливий вид психічної, інтелектуальної діял, нерозривно пов’язане з мисл. Воно є засобом формув думки за допомогою мови. Складові елементи мовл співвідносяться з логіко-розумовим чинником: слово відповідає поняттю, речення – судженню, тобто виражає думку, текст виражає задум автора, послідовність його думок. Тому розв мовл тісно пов'язаний з розв мисл.

ІІІ. Мовлення не існує заради мовлення. Мовл діял включена до заг немовленнєвої діял людини (комунікативної, пізнавальної, спливаючої, естетичної, фізичної).

ІУ. Як особливий вид діял, мовл діял підпорядковується заг закономірностям діял. Будь-який вид людської діял проходить 4 фази;

1. Мотив діял, цільова постанова діял;

2. Орієнтування в умовах діял і планування діял;

3. Реалізація діял в конкретних діях і операціях;

4. Контроль.