3. Поняття і ознаки права. Функції та принципи права

Термін “право” вживається у двох значеннях – об’єктивному і суб’єктивному.

Право в об’єктивному значенні – це система спрямованих на врегулювання суспільних відносин загальнообов’язкових фор­мально-визначених юридичних норм, що встановлюються (санкціонуються) державою та забезпечуються засобами державного впливу

Ознаки права:

• нормативність – право складається із норм, спрямованих на врегулювання суспільних відносин;

• системність – право має свою внутрішню структуру, поділяється на галузі, інститути, норми, пов’язані між собою;

• загальнообов’язковість – всі інші соціальні норми обов’язкові лише для певних груп людей, в той час як норми права обов’язкові для усіх осіб, що знаходяться на території держави;

• формальна визначеність – норми права офіційно закріплюються в законах та інших нормативних актах, що підлягають чіткому і однозначному виконанню;

• право встановлюється (санкціонується) державою і забезпечується засобами державного впливу. Лише держава може видавати норми права, і лише право виражає державну волю.

Право у суб’єктивному значенні – це міра юридично можливої поведінки особи, спрямованої на забезпечення її власних інтересів і потреб

Функції права – це основні напрями впливу права на суспільні відносини, що забезпечують їх стабільність і упорядкованість

Функції права умовно поділяються на загально-соціальні та спеціально-юридичні. До загально-соціальних функцій права належать:

• економічна – закріплення форм власності, упорядкування виробничих відносин і т.д.;

• політична – регулювання політичних відносин та діяльності суб’єктів політичної системи;

• виховна – відображення державної та правової ідеології, формування правової культури населення;

• комунікативна – встановлення зв’язків між суб’єктом управління (органом влади) та об’єктом управління (підвладними особами).

Спеціально-юридичними функціями є:

• регулятивно-статична – полягає у закріпленні (фіксації) та стабілізації суспільних відносин. Найчіткішими проявами цієї функції є закріплення прав людини, визначення державного устрою, компетенції державних органів тощо;

• регулятивно-динамічна – полягає у визначенні майбутньої необхідної чи можливої поведінки людей;

• охоронна – забезпечення охорони і захисту існуючих суспільних відносин від протиправних посягань;

• оцінна – право виступає як критерій оцінки правомірності чи неправомірності діяльності фізичних та юридичних осіб.

Принципи права – це основоположні ідеї, що характеризують зміст права, його сутність і призначення в суспільстві

Принципи права поділяються на загальноправові, галузеві та міжгалузеві.

Загальноправові принципи притаманні праву в цілому. Серед них виділяються такі принципи:

• принцип справедливості – втілює компроміс між особою, державою і суспільством, забезпечує відповідність між діями людини та їх соціальними наслідками;

• принцип поваги прав людини закріплює, що права та свободи людини є найвищою цінністю;

• принцип законності передбачає, що конституція має найвищу силу, усі закони та підзаконні акти мають їй відповідати, а всі органи державної влади, органи місцевого самоврядування та громадяни повинні дотримуватися вимог конституції та законів держави;

• принцип правосуддя означає гарантованість звернення будь-якої особи до суду за захистом її порушених прав чи законних інтересів.

Галузеві принципи властиві окремим галузям права. Зокрема, це такі принципи, як принцип індивідуалізації покарання (кримінальне право), принцип презумпції винуватості (цивільне право) тощо.

Міжгалузеві принципи спільні для декількох галузей права. Наприклад, принцип презумпції невинуватості властивий кримінальному та адміністративному праву, принцип змагальності сторін – кримінальному, цивільному та господарському процесу.