22. Франкська держава Меровінгів.

Королівство франків було засноване королем Хлодвигом I з роду Меровінгів і протягом трьох століть стало найпотужнішою державою Західної Європи.

Вихідним моментом в утворенні Франкської держави було завоювання салічними франками на чолі з Хлодвигом I останніх римських володінь в Галлії в 486 році. В ході багаторічних воєн франки на чолі з Хлодвигом завоювали також велику частину володінь алеманнов на Рейні (496), землі вестготів в Аквітанії (507) і франків, які жили по середній течії Рейну. При синів Хлодвіга було завдано поразки королю бургундов Годомару (534), а його королівство включено до королівства франків. В 536 році остготский король Вітігіс відмовився від Провансу на користь франків. У 30-і рр.. VI ст. були також завойовані пріальпійськіє володіння алеманів і землі тюрингов між Везером і Ельбою, а в 50-і рр.. - Землі баварів на Дунаї. Держава Меровінгів представляла ефемерне політичне утворення. У ній не було не тільки економічної та етнічної спільності, а й політичного та судово-адміністративного єдності (відразу ж після смерті Хлодвіга його 4 сини розділили між собою Франкское держава, лише іноді об'єднуючись для спільних завойовницьких походів).

У результаті міжусобиць представників будинку правлячої династії - Меровінгів (див. протистоянняБрунгільди і Фредегонди) влада поступово переходила в руки майордомов, колись займали посади керуючих королівського двору. При правнуки Хлодвіга Хлотаря II (613-629) знати домоглася узаконення ряду своїх привілеїв і, зокрема, контролю над місцевим управлінням. Після смерті сина Хлотаря II Дагоберта (629-639), ненадовго припинив посилення знаті, їй вдалося поставити під свій контроль всю діяльність королів завдяки праву впливати на призначення майордомов. Сепаратизм знаті призводив до того, що Австразія, Нейстрія, Бургундія і Аквітанія все більше відокремлювалися один від одного. Правили в них в VII ст. т. н. "Ледачі королі" не мали ні авторитетом, ні матеріальними ресурсами.

В 751 році майордом Піпін Короткий, син знаменитого майордома і полководця Карла Мартела, змістив останнього короля з роду Меровінгів і став королем, заснувавши династію Каролінгів.

23. Свідчення про германські мови у дописемний період

У різний час германці вступали в зіткнення з іншими народами. За кілька століть до нашої ери стародавні германці стикалися на півночі і сході Європи з фінами, з балтійськими і слов'янськими племенами, на півдні - з древніми греками і римлянами. Ці контакти германців з іншими народами знайшли відображення в мовах деяких з них у вигляді німецьких запозичень. Це, наприклад , rengas ' кільце ' ( СР гот . Hrings , двн . Ring). Потрапивши в фінську мову, ці запозичення як би закам'яніли, зберігаючи той древній тип морфологічної структури слова, який лише дуже рідко засвідчений у формах слів, що зустрічаються навіть у самих ранніх пам'ятниках давньогерманскої писемності, а саме: найбільш повний вид суфіксів і закінчень, що зазнали до моменту появи у германців писемності ( 3-4 ст. н . е. .) більш-менш значної редукції.

У творах римських авторів від Юлія Цезаря і до пізньоримського авторів (6 в. Н . Е.) зустрічаються - разом з численними німецькими власними іменами - окремі німецькі запозичення (як правило, в латинізованій формі), що позначають предмети культури, побуту і озброєння германців, а також німецькі назви деяких тварин.

Численні німецькі власні імена і деякі інші слова зустрічаються в пам'ятниках латинською мовою, що виникли у германців в період , що безпосередньо передував появі писемності в самих німецьких мовами. Найцінніший з лексичної точки зору матеріал містять так звані «варварські правди» , тобто зводи законів , записи звичайного права німецьких народів - вестготів, бургундів , франків, алеманні , лангобардів, Турінг, баварів (5-9 ст.). Записані на латинській мові , ці "правди" містять - у вигляді вкраплень в латинський текст - німецьку термінологію , яка відображатиме правові відносини германців в період розкладання військової демократії і зародження феодальних відносин. Особливий інтерес представляють "правди" бургундов і лангобардів - німецьких народів , що не залишили ніяких письмових пам'ятників на своїх рідних мовах .