7.​ Сутність та об'єктивна необхідність страхування, функції страхування.

В умовах ринкових відносин у зв'язку з ускладненням відносин суб'єктів господарювання, збільшенням масштабів і посиленням концентрації виробництва ступінь ризикованості в суспільстві зростає. У результаті, виникає об'єктивна потреба у страхуванні 

Страхування — це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян (фізичних) і юридичних осіб під час настання страхового випадку, визначеного договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страховиками страхових платежів (внесків, страхових премій).

Необхідність страхового захисту визначається такими аспектами :

​ природні інтереси людей (як засіб збереження матеріального добробуту в разі настання матеріальних збитків, задля зменшення втрат потерпілих); ​ економічний аспект (організація суспільних відносин, що грунтуються на акумуляції фінансових ресурсів та їх використанні у процесі безперервного відтворення); ​ соціальний аспект (вирішення соціальних питань); ​ юридичний аспект (організація страхового захисту у відповідності до чинного законодавства та договору страхування); ​ міжнародний аспект (усунення законодавчих відмінностей у порівнянні із чинним законодавством інших країн для забезпечення фінансових гарантій).

Сутність і зміст страхової діяльності (страхування) розглядають через її функції: ​ ризикову (відшкодування), тобто матеріальну відповідальність страхових компаній (СК) за наслідки ризику; ​ заощадження засобів (накопичувальна чи інвестиційна) - застосовуванння за окремими видами особистого страхування (життя, пенсій, ренти) з урахуванням інвестиційного доходу протягом терміну дії договору; ​ попереджувальну (превентивну), тобто фінансування заходів з метою зменшення наслідків страхових подій; ​ контрольну; ​ ціноутворююча.

​8 Бюджет ЄС, його призначення і особливості. Організація бюджетного процесу. Бюджетна стратегія. Що необхідно вирішити Україні в цій царині для майбутнього вступу до ЄС?

Бюджет ЄС є централізованим фондом грошових коштів країн-членів та водночас фінансовим планом формування та використання фінансових ресурсів Європейського Союзу. Специфікою бюджету ЄС є те, що він не може виконувати роль інструменту макроекономічної політики, тобто впливати на стабілізацію економіки держав-членів. Його доходи та витрати мають зрівноважуватись, тобто не можна використовувати бюджетний дефіцит як інструмент пожвавлення сукупного попиту й інвестицій або зменшення безробіття.

Політика бюджетних видатків у ЄС підпорядкована таким ідеям: бюджетне фінансування має сприяти вирівнюванню економічного становища країн-членів та подоланню соціальних диспропорцій; оптимально представляти як інтереси найбідніших держав, так і право розвинутих країн на частку фінансових ресурсів бюджету ЄС; у сфері використання коштів має дотримуватись бюджетна дисципліна та забезпечуватись економічна ефективність і публічність.

Щорічний бюджетний процес у Європейському Союзі включає певні послідовні етапи. Відповідно до Маастрихтської угоди він відбувається у результаті взаємодії органів управління ЄС, головним чином Європейської Комісії, Ради міністрів ЄС і Європарламенту. У найбільш загальному вимірі функції та повноваження інститутів ЄС у рамках бюджетного процесу розподілені у такий спосіб: Європейська Комісія пропонує проект бюджету, Європарламент здійснює його розгляд, вносить поправки та спільно з Радою ЄС виносить остаточне рішення.