21.​ Фінансова система Великої Британії, характеристика її елементів: державний бюджет; місцеві бюджети; спеціальні позабюджетні фонди; фінанси державних підприємств та корпорацій.

Складові фінансової системи Великобританії.

Державний бюджет

Місцеві бюджети

Спеціальні позабюджетні фонди

Фінанси державних підприємств та корпорацій

Кожна ланка бюджетної системи — незалежна.

Голвна роль відводиться Державному бюджету Великобританії, що складається з двох частин:

• звичайний бюджет (Консолідований фонд);

• національний фонд позик.

Звичайний бюджет:

• включає витрати поточного характеру (видатки, які щорічно затверджуються парламентом) — 96% загального обсягу видатків;

• витрати постійного обслуговування, які НЕ ЗАТВЕРДЖУЮТЬСЯ парламентом. Це кошти, що йдуть у Національний фонд позик для сплати відсотків за державним боргом та витрати за Цивільним листом (утримання королеви).

Національний фонд позик: операції держави інвестиційного спрямування (отримання позик, надання кредитів). Формується за рахунок профіциту звичайного бюджету, прибутку Банку Англії, коштів зі звичайного бюджету на сплату боргу. Витрати — погашення державного боргу, кредити місцевим органам влади, інвестиційні проекти у державні корпорації.

Позабюджетні фонди: - фонд національного страхування (пенсії по старості, інвалідності, допомога безробітним, по захворюванню). Джерело — внески праціючих, роботодавців, асигнувань з бюджету, доходи від інвестиційної діяльності самого фонду.

Місцеві бюджети. Їх частка коливається в межах 30% від усієї фінансової системи.

Видатки місцевих бюджетів діляться на поточні (від податків) та капітальні (з позик державного бюджету). Напріми фінансування: житлове та шляхове гсподарство, освіта, місцева влада, судова система, охорона навколишнього середовища, поліція. Голвне джерело Місцеви Бюджетів — національний податок (вартість майна та кількість членів сім’ї).

22.​ Фінансова система Франції, характеристика її ланок: центральний бюджет; місцеві бюджети; спеціальні фонди; фінанси державних підприємств

Сучасна фінансова система Франції включає загальний бюджет, спеціальні рахунки казначейства, приєднані бюджети, соціальні фонди, місцеві фінанси і фінанси державних підприємств. На частку державного бюджету припадає 47%, місцевих бюджетів – 9%, фондів соціального страхування – 40%, державних підприємств – близько 4% всіх державних доходів.

Державний бюджет Франці є основою фінансової системи. На його частку припадає половина всіх фінансових ресурсів держави. В цілому державний бюджет не затверджується законодавчою владою, а щорічно складається як допоміжний документ, який механічно об’єднує загальний бюджет, багаточисельні спеціальні рахунки казначейства і приєднані бюджети

Доходи і витрати державного бюджету діляться на 2 частини:

• операції кінцевого характеру (безповоротне фінансування), тобто звичайні поточні витрати;

• операції тимчасового характеру (кредитні операції).

Доходи державного бюджету Франції формуються за рахунок податків, коштів державних підприємств, позик та інших надходжень.

Місцеві бюджети є основним фінансовим інструментом адміністративних одиниць. Франція поділена на 22 регіони, 96 департаментів і близько 36 тис. комун. Адміністративно-територіальні одиниці мають власну систему виборчих органів самоврядування: регіональних, генеральних і муніципальних рад, які затверджують відповідні бюджети. Бюджетна політика департаменту є компетенцією Генеральної ради, а в окремих випадках — комісара Республіки і регіональної рахункової палати. Безпосереднє бюджетне управління здійснює казначей департаменту, який призначається міністром економіки і фінансів за рекомендацією представника Генеральної ради.

До спеціальних фондів у Франції належать численні спеціальні рахунки казначейства, приєднані бюджети, різні фонди фінансово-кредитних установ і соціальний бюджет. Організаційно вони відділені від бюджетів і є відносно самостійними. Спеціальні фонди можна поділити на дві основні групи:

1) фонди доходів і витрат, які включаються до бюджету;

2) позабюджетні фонди.

Франція займає одне з перших місць серед розвинених капіталістичних країн за розмірами державного сектору, який почав розвиватися в повоєнні роки в результаті буржуазної націоналізації. На нього припадає близько 1/10 ВНП, більше чверті всіх інвестицій і близько 15 % всього зайнятого населення країни. Державні підприємства зосереджені в енергетиці (вугільна, нафтова, газова, енергетична промисловість), сфері головних споживачів енергії (майже всі види транспорту), а також найбільш динамічних і нових галузях (аеронавтика, електроніка, хімія). Ці підприємства, будучи юридичними особами, мають певну фінансову самостійність. Вони становлять автономні бюджети або фінансові кошториси.