1.3 Вчення в.Л.Вернадського про ноосферу.

В.І. Вернадський ще в першій половині XX сторіччя передбачав, що біосфера розвинеться у ноосферу (термін, запропонований у 1927 році французькими філософами Е. Леруа та П.Т. де Шарденом). Спочатку В.І.Вернадський розглядав ноосферу (від грец. ноос - розум) як особливу «розумову» оболонку Землі, яка розвивається поза біосферою. Але згодом він дійшов висновку, що ноосфера - це новий стан біосфери, за якого розумова діяльність люди­ни стає визначальним фактором її розвитку. Він зазначав, що біосфера переходить у новий стан - ноосферу - під впливом наукової думки і людської праці. Людина освоює ті частинки біосфери, куди раніше вона не проникала. Для ноосфери характерний тісний зв'язок законів природи і соціально-еконо­мічних чинників суспільства. Характерною рисою ноосфери є екологізація всіх сфер людського життя. До будь-яких проблем людина повинна підходити з позиції екологічного мислення, тобто збереження і поліпшення стану природного середовища.

Отже, ноосфера - це якісно нова форма організації біосфери, яка формується внаслідок її взаємодії із людським суспільством і передбачає гармонійне співіснування природи і людини.

Жива речовина біосфери та її властивості.

Всю сукупність організмів на планеті Земля В.І. Вернадський називав живою речовиною. Основною її характеристикою є сумарна біомаса, хімічний склад та енергія.

Однією з властивостей живої речовини є її постійний обмін із довкіллям. Внаслідок цього через організми проходить значна кількість хімічних елементів. Живим організмам для здійснення біохімічних процесів необхідні речовина та енергія, які вони дістають з навколишнього середовища, при цьому значно перетворюючи його. У результаті постійного обміну з довкіллям різні хімічні елементи надходять у живі істоти, можуть у них нагромаджуватись, виходячи з організму лише через певний час або зберігаючись у ньому протягом усього життя. Постійний колообіг речовин і потік енергії забезпечує функціонування біосфери як цілісної системи. В процесі діяльності біосфери жива речовина здатна накопичувати сонячну енергію і перетворювати її в енергію хімічних зв’язків. Завдяки фотосинтезу щорічно жива речовина Землі продукує близько 160 млрд. тонн сухої органічної речовини.

Біохімічні функції живої речовини. Жива речовина біосфери виконує такі функції: газову, окислювально-відновну, концентраційну, біохімічну.

Газова функція живої речовини полягає у впливові живих організмів у процесі своєї життєдіяльності на газовий склад атмосфери, Світового океану та грунту. Всі аеробні істоти під час дихання поглинають кисень, а виділяють вуглекислий газ, тоді як зелені рослини та ціанобактерії в процесі фотосинтезу поглинають вуглекислий газ, а виділяють кисень.

Окислювально-відновна функція полягає в тому, що за допомогою живих організмів у ґрунті, воді та повітрі окислюються (наприклад, залізобактерії здатні окислювати сполуки заліза) або відновлюються (наприклад, деніт-рифікуючі бактерії здатні відновлювати нітрати та нітрити до молекулярного азоту) певні сполуки.

Концентраційна функція полягає у поглинанні живими істотами певних хімічних елементів з навколишнього середовища і накопиченні їх у своїх організмах (наприклад, молюски, десятиногі раки, хребетні тварини можуть накопичувати сполуки кальцію та фосфору, бурі водорості - йоду тощо).

Біохімічна функція - біохімічні перетворення в організмах у процесі їхньої життєдіяльності й після загибелі.