Роль живих організмів у перетворенні оболонок землі

Живі організми беруть участь у процесі відкладання осадових порід, ґрунтоутворення, формування атмосфери, змінюючи оболонки Землі.

Роль живих організмів у створенні осадових порід. Осадові породи виникають на дні водойм внаслідок нашарування різних нерозчинних речовин. Живі організми беруть учать в утворенні осадових порід, накопичуючи протягом життя у своїх скелетах, черепашках, панцирах сполуки кальцію, кремнію, фосфору тощо. Із решток цих організмів (ціанобактерій, діатомових і інших водоростей, форамініфер, молюсків, коралів тощо) виникають різноманітні осадові породи (вапняк, крейда, кремнезем) значної товщини.

Поклади крейди і вапняків найінтенсивніше утворювалися під час крейдяного періоду мезозойської ери за рахунок масового розмноження морських форамініфер. Внаслідок накопичення на дні морів черепашок і скелетів померлих організмів утворюється вапняковий мул, який згодом перетворюється на крейду або вапняк. Внаслідок геологічних процесів опускалися материки і піднімалися ділянки морського дня, що призвело до утворення цілих гірських хребтів (Альпи, Гімалаї, Піринеї, Кавказькі гори тощо). У накопиченні кремнеземових осадових порід беруть участь радіолярії та діатомові водорості. Покади фосфоритів і апатитів утворені рештками особливих вимерлих груп морських тварин, що мали черепашки із фосфату кальцію. Утворення кам 'яного (викопні вищі спорові), бурого (викопні голонасінні) вугілля, торфу (мохи) спричинене особливими умовами перетворень відмерлих решток рослин. Поклади залізної руди - це наслідки діяльності хемотрофних залізобактерій. Живі організми беруть участь і у вивітрюванні гірських порід.

Роль живих організмів у процесах ґрунтоутворення. Ґрунт - це особливе природне тіло, верхній шар літосфери, створений за допомогою діяльності живих організмів.

Ґрунтоутворювальні процеси відбуваються з участю мешканців ґрунтів, а також води, повітря та кліматичних факторів. Це сприяє підвищенню родючості ґрунтів. Мешканці ґрунту впливають на фізичні, хімічні та біологічні властивості ґрунту. Так, кореневі системи вищих рослин поліпшують його шпаристість, забезпечуючи аерацію та надходження розчинів солей до коріння. Живі та відмерлі підземні частини рослин збагачують ґрунт органікою, є кормовою базою для ґрунтових тварин, грибів, бактерій. На структуру ґрунтів впливає і діяльність певних груп тварин (дощові черви, деякі комахи, кроти тощо). Крім того, тварини збагачують ґрунт органікою та беруть участь у її розкладанні

Відмерлі частини рослин (органічні рештки) потрапляють на поверхню грунту, утворюючи підстилку, в якій відбуваються процеси мінералізації - перетворення органічних речовин на неорганічні і одночасно синтез гумусових органічних речовин. В синтезі гумусу (високомолекулярні сполуки різної хімічної природи, переважно органічні кислоти) беруть участь різні організми: безхребетні тварини, гриби, бактерії. Гумус постачає рослини азотом, фосфором, іншими елементами живлення та біологічно активними речовинами.

Вплив живих організмів на газовий склад атмосфери. Процеси життєдіяльності організмів змінюють газовий склад атмосфери, який на початку розвитку біосфери відрізнявся від сучасного. В ній було багато водяної пари, вуглекислого газу, аміаку, метану, сірководню тощо, але не було вільного кисню і, відповідно, озонового екрану. Завдяки діяльності фотосинтезуючих ціанобактерій газовий склад атмосфери поступово змінювався: знижувалася концентрація вуглекислого газу, аміаку, метану, з'явився вільний кисень та озоновий екран. Це створило передумови виходу життя на сушу. Нині весь атмосферний кисень - фотосинтетичного походження. Рослинність Землі щорічно поглинає близько 1,7 * 10⁸т вуглекислого газу і виділяє майже 1,2 * 10⁸ т кисню. На співвідношення вуглекислого газу та кисню в атмосфері негативно впливає господарська діяльність людини: розвиток промисловості знижує вміст кисню і підвищує - вуглекислого газу.

Внаслідок цього розвивається так званий «тепличний ефект». Вуглекислий газ виділяється в атмосферу також внаслідок аеробного дихання живих організмів. Живі організми впливають і на концентрацію в атмосфері азоту. Він зв'язується деякими мікроорганізмами (азотофіксуючі бактерії) і вилучається зі складу повітря, а повертається в атмосферу в результаті процесів денітрифікацій переважно у вигляді аміаку. Діяльність організмів сприяє також надходженню сірководню, метану тощо.