27. Загальні методи навчання у вищій школі

Найчастіше методи навчання класифікують за такими ознаками:

а) джерелом отримання повідомлень (словесні, наочні, практичні);

словесні методи:бесіда, лекція, інструктаж, робота з книгою, розповідь, пояснення.

наочні методи: демонстрвція- прказ предметів у динаміці; ілюстрація – це показ світлин малюнків, схем і графіків; спостереження.

Практичні методи: лабораторний(робота з обладнанням), практичний (розвязання практичних завдань), метод вправ.

б) логікою організації процесу навчання (індуктивні(вивчення від одиничного до загального), дедуктивні(вивчення від загального до одиничного), аналітичні (розклад цілого на частини), синтетичні, традуктивні (передбачає висновки від одиничного до одиничного,або від загального до зашального);

в) рівнем самостійно-пізнавальної діяльності та креативності студентів (пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемно-пошукові, частково пошукові, евристичні (дослідницькі).

Трайнєв виокремлює такі евристичні методи навчання: методи «мозкової атаки» (пряма мозкова атака, масова мозкова атака, мозковий штурм); метод багатовимірних матриць; метод вільних асоціацій; метод інверсії; метод емпатії; метод синектики.

Методи «мозкової атаки» побудовані на колективному евристичному діа­лозі (полілозі), спрямованому на продукування новий ідей.

Метод евристичних запитань застосовуються для спрямування творчого пошуку розв’язання певної проблеми.

Метод багатовимірних матриць є методом морфологічного аналізу систем з метою виявлення невідомих елементів, підсистем. Складність його викорис­тання полягає в наявності значного числа варіантів, які необхідно проаналізу­вати для одержання оптимального розв’язання проблеми.

Метод вільних асоціацій полягає у побудові множини нових асоціацій, окре­мі з яких можуть послугувати вектором пошуку розв’язання проблеми.

Метод інверсії (перестановка, перевертання) спрямований на розв’язання проблеми у новітніх напрямках (зміна мови постановки проблеми, перехід від площинного представлення об’єктів до просторового, побудова міркувань у зво­ротному напрямку, тощо).Метод емпатії є методом особистісних аналогій.Метод синектики - характеризується ознайомленням студентів зі страте­гією розв’язання проблем, спонуканням їх до самостійної постановки проблеми для знаходження шляху її розв’язання.

 

29. Застосування інтерактивних методик на заняттях у вищій школі

Слово “інтерактив” залучене з англійської мови від слова “interact”, де “inter” – взаємний і “асґ” – діяти. Таким чином, “інтерактивний” – здатний до взаємодії, діалогуІнтерактивний метод це – це перш за все діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови активної взаємодії всіх учнів у процесі співнавчання та взаємонавчання, де учні розуміють, що вони роблять і для чого[Особливість інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес здійснюється за умови постійної, активної взаємодії усіх його членів. Аналізуючи свої дії та дії інших учнів, учасники навчального процесу змінюють свою модель поведінки, більш усвідомлено засвоюють знання та вміння, тому інтерактивні методи є засобом покращення навчання

Спочатку слід використовувати прості інтерактивні методи – роботу в парах, робота в трійках, змінювані трійки, роботу в малих групах, “мозковий штурм” поступово доповнюючи цей спектр іншими більш складними методами. Набагато ефективніше старанно підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити нашвидкоруч підготовлені “ігри”.

Інтерактивне навчання передбачає:

-                   постійну, активну взаємодію, взаєморозуміння учителя та всіх учнів класу – учасників процесу навчання;

-                   вирішення загальних, але значущих для кожного учасника завдань і проблем;

-                   рівноправність учителя й учнів як суб’єктів навчального процесу.

Інтерактивне навчання має на меті:

-                   створення умов для залучення всіх учнів класу до процесу пізнання;

-                   формування у школярів як предметних, так і загальнонавчальних умінь та навичок;

-                   вироблення життєвих цінностей;

-                   створення атмосфери співпраці, взаємодії;

-                   розвиток комунікативних якостей і здібностей;

-                   створення комфортних умов навчання, які б викликали у кожного учня відчуття своєї успішності, інтелектуальної спроможності, захищеності, неповторності, значущості.