9.Утворення Галицько-Волинського князівства.Обєднавча політика Романа Мстиславича.Данило Галицький та його внутрішня та зовнішня політика.

Після розпаду староруської держави в 12 столітті на окремі регіональні формування, Галицько-Волинське князівство перебрало на себе державотворчі традиції Русі. Незважаючи на руйнівні війни, які не обійшли й князівство, на його територіях в 12 столітті спостерігалась стабілізація економічного та політичного розвитку. На галицьких та волинських землях спостерігалося зростання населення та економічного потенціалу, а також формувалося регулювання економічних відносин. В 1199 р. князівства з аналогічними економічними та культурними умовами, політичними та економічними відносинами об’єдналися в Галицько-Волинську державу під керівництвом галицького князя Романа, нащадка Володимира Мономаха. Князь Роман першим в історії давньоруської держави увів такі звернення до правителя, як „Великий Князь” та „Правитель всієї Русі”.

Зміцнення влади Галицько-Волинського князя відбувалося за умов постійної опозиції з боку бояр, яких підтримували закордонні покровителі: угорці та поляки. Після смерті Романа Мстиславича боярам вдалося відлучити від влади його синів, Данила та Василька.

Галицькі бояри не були зацікавлені у відновленні єдиного Галицько-волинського князівства та організували заколот, унаслідок якого вдова Романа Мстиславича Ганна з малолітніми синами Данилом і Васильком змушена була бігти з Галича у Володимир-Волинський, а потім у Польщу. Почався період міжусобних воєн та іноземного втручання. Лише у 1238 р. Данило зміг оволодіти Галичем, перемігши об'єднані сили тамтешнього боярства, угорських і польських феодалів. Волинські землі отримав Василько, хоч обидва князівства існували як єдине ціле. Внутрішня політика Данила Галицького була скерована на посилення держави. Розбудовувалися міста, поставали нові — Львів, Холм. У 1239 р. до князівства було приєднано Київ. Зміцнювалася православна церква, розвивалася культура.

У подальшому галицькі бояри стримували натиск Польщі та Литви, намагаючись вибороти незалежність Галицько-Волинської держави. В 1349 р. Галичину захоплює польський король Казимир ІІІ, а перед тим Литва приєднує до себе Волинь. Галицько-волинська держава припиняє своє існування.

Проте діяльність Данила Галицького була перервана татаро-монгольською навалою. Ще у 1223 р. галицькі війська брали участь у битві з Чингісханом на р. Калці. Однак зашкодити навалі Батия в Данила Галицького вже не було сили. Зокрема втрачено великі міста — Галич, Володимир, Кам'янець. Згодом Данило Галицький здійснює успішні походи на Литву і Польщу. В 1243 р. він захоплює Люблін і Люблінську землю. У 1246 р. Данило їде у м. Сарай — столицю Золотої Орди, де дістає з рук Батия ярлик на княжіння. Але, повернувшись додому, він починає готуватися до боротьби з Ордою,

уклавши військові угоди з польськими князями та угорським королем. Активну підтримку в антитатарській політиці Данилові Галицькому надавав папа римський Інокентій IV. У 1253 р. в м. Дорогожині Данило був коронований папським легатом.

Але головним спільником Данила Романовича у 1251 р. став володимиро-суздальський князь Андрій Ярославич. Ординці вирішили розбити русичів поодинці та наслали на Андрія величезне військо. А у 1258 р. ординці на чолі з Бурундаєм змусили Данила Галицького зруйнувати власні великі фортеці — Львів, Володимир, Лучеськ.

У 1264 р. Данило Романович помирає. Починається поступовий занепад Галицько-Волинського князівства. Волинню до 1270 р. володів його брат Василько, а Галичиною та Холмщиною — сини Данила Лев, Мстислав і Шварпо.

10.Початок литовського та польського володарювання на українських землях(сер.14ст.-перша половина 15 ст.).Унії між Литвою та Польщею 14-15 ст.,їх політичні та соціально-економічні наслідки на українських землях.

Сер.13 ст.-утворення ВКЛ.Фактори,що прискорили процес державотворення лит.племен:

1)занепад руських князівств після монголо-татарської навали;

2)агресія Тевтонського ордену(нім.лицарів).

Міндовг(1230-63 рр.):входила Черна Русь(найбільше місто-Новгород-Волинський,певний час-столиця Литовського князівства.Під час його правління починається вкл.. до скл. Лит.держави зах.-руських(білоруських)земель.

Гедемін(1316-41рр.):півд..-зах.землі.Цьому сприяло утвердження на престолі у Волині сина Гедеміна-Любарта(1340р.),що одночасно номінально вважався Г.-В. князем.

У 1362 р. під час битви на р.Сині води лит.-руська армія розгромила монголо-тат. військо,після чого до скл.ВКЛ було вкл.. території Київщини,Переяславщини,Поділля.

У 70ті роки була приєднана Чернігово-Сіверщина.

Рус.землі складали 90% ВКЛ,тому:

-литовці запозичують адміністр.,військову,оборонну системи рус.князівств;

-Руська Правда стала основою правової системи Лит.держави.На її основі було розроблено лит.статути 1529,1566,1588 рр.;

-литовці(знать) приймають православ’я;

-руська мова-державна.

Намагаючись максимально сконцентрувати сили проти своїх зовнішніх ворогів, Польща і Литва 1569 р. укладають Люблінську унію. Утворюється нова держава — Річ Посполита. З цього моменту українські землі опиняються у складі Польщі. Починається якісно новий етап їхнього розвитку. Отже, перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського тривало декілька віків. У середині XIV ст. розпочалося м'яке, ≪оксамитове≫, але досить активне литовське проникнення у землі колишньої Київської Русі. У цей час Литва намагалася толерантно ставитись до місцевого населення, органічно сприймати його традиції та досвід. Після укладення Кревської унії (1385) українські землі остаточно втрачають залишки автономії, а з 1480 р. потрапляють в епіцентр московсько- литовського протистояння. Після утворення Речі Посполитої (1569) вони стають частиною Польщі, що призводить до ополячення та окатоличення українського люду.

Кревська унія 1385 р. – угода, укладена між Польщею і Великим князівством Литовським 14 серпня 1385 р. у м. Крево (Литва).

Угода передбачала об’єднання Литви і Польщі в єдину державу шляхом шлюбу польської королеви Ядвіґи (з динaстiї П'ястів) і литовського князя . За умовами унії Владислав ІІ Ягайло зобов’язувався прийняти разом з язичницьким населенням Литви хрещення за католицьким обрядом, обернути на користь Польщі свою великокнязівську казну, повернути до польської корони всі відторгнені на той час її території і, головне, назавжди приєднати до неї землі Литви і Литовської Русі.

Кревська унія сприяла об’єднанню польсько-литовських сил для боротьби проти агресії Тевтонського ордену. Польські феодали намагалися використати Кревську унію для загарбання українських і білоруських земель, що були під владою Литви.

Проти Кревської унії виступила литовсько-українська опозиція на чолі з князем Вітовтом, двoюрiдним брaтом Ягайла, яка домоглася збереження Великого князівства Литовського як окремої незалежної держави.

Наслідки:

1)посилення Польщі,оскільки відбулося вкл.. укр..,білор.,литовських земель до скл. Польщі.

2)1387 р.-за допомогою лит.-рус. війська Польща остаточно відвоювала в Угорщині Галичину.

3)укладанням унії була незадоволена значна частина лит.,рус. знаті,на підтримку якої спирався князь Вітовт.Ягайло і Вітовт змушені були піти на компроміс.

У 1392 за Острівською угодою Ягайло був змушeний визнaти Вітовта свoїм нaмiсникoм, a 1398 Вiтoвт прoгoлoшує сeбe пoвнoвлaдним Вeликим князeм Литoвським пiд нoмiнaльнoю звeрxнiстю пoльськoгo кoрoля, чим фaктичнo рoзривaє Крeвську унію.Вона поклала кінець Литовсько-руській громадянській війні 1389-1392 рр. та війні за Галицько-волинську спадщину.

1401 р.-укладання Вільненської унії.

Після поразки на р.Ворсклі 1399р.,похитнулися позиції Литви і самого князя.Смоленськ відокремився від князівства,німці знехтували мирним договором і активізували напади на лит.землі,загострилися взаємини з Новгородом.Це змусило Вітовта піти на зближення з Польщею.

Умови:

-лит.князі визнавали васальну залежність Литви від Польщі

-після смерті Вітовта всі руські землі мали перейти під владу Польщі

-лит.феодали мали можливість обирати нового польського короля.

Наслідки:

-сприяла перемозі Польщі та Литви у війні проти Тевтонського ордену.1409-1411 рр. –«Велика війна».Що зупинило просування хрестоносців на схід й завдало смертельного удару Тевтонському ордену.

ГОРОДÉЛЬСЬКА УНІЯ— угода між польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та великим князем литовським Вітовтом, укладена 2 жовтня 1413 року у місті Городлі на р. Західний Буг. Рішення угоди, заперечуючи положення Кревської унії 1385 р., підтверджували існування Великого князівства Литовського як окремої незалежної держави. Разом з тим визнавалася політична зверхність польського короля, який мав стати великим князем литовським після смерті Вітовта.Результатом Г. У. було:

- зміцнення союзу Литви та Польщі у війнах із Тевтонським орденом;

-Вітовт закріпився на Півдні України і в Криму;

-узбережжя Чорного моря між Дністром і Дніпром князь укріпив систему замків і міст;

-позбавлення рус.аристократії сподівань на здобуття держ.незалежності мирними методами.