Розділ ііі. Благодійна діяльність родини цукрових магнатів кін. Хіх - поч. Хх ст.

3.1 Меценатство на благо народної освіти

Доброчинна діяльність членів родини Терещенків, яка стала сімейною традицією, здійснювалася не лише заради підвищення власного соціального статусу і престижу, а й мотивувалася релігійно-моральними переконаннями допомоги ближньому, була покликанням душі. До того ж загострення багатьох соціальних проблем у суспільстві, викликаних розвитком капіталізму, спонукали Терещенків власними зусиллями пом’якшувати їх, усвідомлюючи своє важливе місце в його поступі на гуманістичних та культурно-освітніх засадах.

Микола Артемійович активно займався справами Громадян розширенням комерційної освіти, заснованого під його керівництвом 30 червня 1896 року. За шість з половиною останніх років свого життя він пожертвував Громаді 329 тисяч 814 рублів 27 копійок.

Першим кроком Громади було створення чоловічої торгівельної школи на Подолі. Для неї місто надало садибу на розі Костянтинівській та Хоревій, № 9/6, де був двоповерховий будинок 1820 року і де колись було повітове училище. Школа відкрилась тут 15 листопада 1897 року, а через три місяці до неї добавились ще й торгові класи для дорослих. Там 10 січня 1899 року почала працювати перша в Російській імперії жіноча торгівельна школа імені Палагеї Георгіївни Терещенко. Для їх утримання Микола Терещенко виділив 250 тис. рублів [8, c. 55-56].

Протягом останньої третини ХІХ ст. під впливом реформ, проведених російським урядом у 60–70-х рр., в Україні починає активно розвиватися громадська просвітницька ініціатива в різних формах – від клопотань перед урядом щодо заснування й організації нових навчальних закладів до грошових пожертв та іншої благодійності.

При всіх цукрозаводах Терещенків, що знаходилися в різних регіонах України, на початку ХХ ст. постійно працювали початкові народні училища для дітей службовців і робітників, не враховуючи тих багатьох сільських шкіл, які регулярно отримували від господарів матеріальну підтримку для своєї діяльності. Крім того, Федір Артемович заснував у 1891 р. міське трикласне училище в Глухові, а Микола Артемович та його син Олександр на початку ХХ ст. облаштували на власний кошт зразкове училище в Києві.

Члени родини Терещенків також зробили свій внесок у справу поширення освіти серед незаможного дорослого населення пожертвували понад 50 тис. крб. на будівництво Троїцького народного будинку Товариства грамотності та Народної аудиторії Товариства сприяння початковій освіті в Києві [19, c. 149-151].

Реформи в галузі освіти найбільш відчутно торкнулися середньої її ланки. Завдяки фінансовим та організаційним зусиллям М. А. Терещенка в Глухові було засновано чоловічу (1889 р.) і жіночу (1894 р.) гімназії, учительський інститут (1874 р.). У Києві чоловіки з родини Терещенків виконували обов’язки почесних попечителів навчальних закладів: Микола Артемович – 1-ї, Федір Артемович – 2-ї, Олександр Миколайович – 1-ї та 3-ї чоловічих гімназій, Іван Миколайович – реального училища. На кошти М. А. Терещенка у 1886 р. було побудовано 5-ту чоловічу гімназію. Відчутну фінансову підтримку від нього отримали також 4-а чоловіча та Подільська жіноча гімназії. Крім цього, доброчинці активно матеріально підтримували товариства допомоги нужденним учням при цих та інших навчальних закладах, засновували для них стипендії [28, c. 136-138].

Зростання промисловості в другій половині ХІХ ст. спричинило створення професійно-технічних і комерційних училищ. Зокрема, М. А. Терещенко y 1900 р. побудував й облаштував у Глухові ремісниче училище, став головним фундатором навчальних закладів Київського товариства початкової комерційної освіти чоловічої й жіночої торговельних шкіл.

Переважно на кошти Івана Миколайовича Терещенка в Києві впродовж 1876–1901 рр. існувала рисувальна школа М. І. Мурашка. Представники родини одні з перших пожертвували 165 тис. крб. на заснування Київського політехнічного інституту, були фундаторами доброчинних об’єднань допомоги незаможному студентству [25, c. 19].

Аналіз використаного матеріалу показує, що Терещенки були засновниками близько двох десятків і покровителями до півсотні навчальних закладів в Україні, насамперед у Києві й Глухові. Вони постійно надавали матеріальну й моральну підтримку потягові до освіти учнів та студентів із незаможних родин, робили свій внесок у просвітництво дорослого бідного населення.