3.2 Благодійство в релігійній сфері

Меценатством багаті люди займалися ще здавна. На протязі семи десятиліть нас переконували, що така родин а як Терещенки – багаті цукрозаводчики, експлуататори трудового народу і тому подібне. Нині ми вже маємо можливість дослідити роль цієї сім'ї у контексті історії. Не в останню чергу в коло занять членів родини входила благодійна та громадська діяльність. Тому варто звернути увагу на дослідження книг, публікацій та документів того часу, та зробити власні переконання, а також спробувати більш досконало дослідити меценатство родини Терещенків в релігійній сфері на кін. ХІХ – поч. ХХ ст.

Визначною пам'яткою міста Глухова є відома Трьох-Анастасіївська церква, яка була збудована на кошти Миколи і Федора Артемійовичів в 1885-1893 роках. Зведена вона була в неовізантійському стилі за проектом відомого академіка архітектури А. Л. Гуна і зовнішнім виглядом дуже нагадує собор святого князя Володимира в Києві [9, c. 108-109].

На кошти, що виділялись Миколою Артемійовичем також були побудовані, Покровська церква на Солом'янці та собор святого Миколая в Покровському монастирі. Значні кошти він виділив на будівництво Володимирського собору, який був одним із інвесторів будівництва в Києві

3.3. Філантропія в галузі охорони здоров’я

Стрімкий розвиток закладів охорони здоров’я в останній чверті ХІХ – на початку ХХ ст. значною мірою зумовлювався саме громадською і приватною доброчинністю. Відомою великою справою Миколи Артемійовича Терещенка у Києві було заснування Маріїнського дитячого притулку для дітей-сиріт у 1845 році, який розміщувався у приватних будинках і не міг розширити прийом дітей-сиріт. У 1876-му році дума виділила притулку ділянку по Паньковській вулиці, але минуло багато часу, доки не було знайдено коштів на будівництво: Терещенко виділив 25 тис. рублів [6, c. 64-65].

В 1878 році в Києві була заснована Община сестер милосердя суспільства Красного Хреста, названа Маріїнською в честь імператриці Марії Федорівни. Вона існувала на благодійницькій основі одним з основоположників якої був Микола Артемійович. Через два роки Община зайняла будівлю по Мало-Володимирській (вул. О. Гончара), № 32 и відкрила безкоштовну лікарню для хворих [8, c. 48-49].

У пам'ять матері, брати Терещенки Федір, Микола та Семен заснували в 1879 році безкоштовну лікарню святої Єфросинії у Глухові, яка існує й досі, та записали її в статуті свого Товариства, згідно з яким на її утримання буде щорічно відраховуватися два відсотки прибутків. А притулку для малолітніх сиріт і дітей, бідних жителів Глухова, заснованому батьком Артемієм Яковлевичем у 1871-му році, йшло приблизно три відсотки від прибутків [8, c. 42].

Миколі Артемійовичу Терещенку належить вирішальна заслуга в заснуванні безкоштовної Лікарні для чорноробів та довготривалі пожертвування на протязі останніх років життя. У грудні 1890 р. він оголосив про свій намір побудувати повністю за власні гроші лікувальний заклад, де могли б отримувати допомогу бідні люди. Його підтримали купці Михайло Парфентійович Дегтярьов і Микола Тадейович Попов, а також Пелагея Георгіївна, які пообіцяли внести від себе на зміст майбутньої лікарні по 25 тис. рублів кожен. Збудована була 30 січня 1894 р., її ще називали «Безкоштовна лікарня цисаревича Миколи для чорноробів», що була урочисто освячена [11, c. 5].

Федір Артемійович Терещенко та його родина протягом 80-х рр. ХІХ ст. заснували і згодом повністю утримували комплекс доброчинних закладів на Подолі: нічліжний притулок, будинок безплатних квартир для бідних удів з дітьми й одиноких літніх жінок, пологовий притулок.

Терещенки засновували й утримували філантропічні та лікувальні заклади як з власної ініціативи, так і своїми пожертвами й особистою участю сприяли ефективній діяльності, особливо в Києві, численних доброчинних товариств, організацій та їхніх установ. Передусім благодійники опікувалися дітьми й нужденним дорослим населенням. Саме завдяки Терещенкам в останній чверті ХІХ – на початку ХХ ст. з’явилося чимало безплатних медичних закладів для задоволення потреб незаможних співвітчизників, що були влаштовані в Києві, Глухові, при власних цукрозаводах підприємців і відповідали високим тогочасним запитам, у воєнний час лазаретів та притулків для поранених і хворих військових.

Терещенки щедро фінансово підтримували київські філантропічні організації та їхні установи: Товариство швидкої медичної допомоги, Товариство боротьби із заразними хворобами, Попечительство трудової допомоги тощо. При всіх цукрозаводах цієї родини на початку ХХ ст. працювали безплатні медичні заклади [13, c. 129].

Вагомою за суспільним значенням була доброчинність Терещенків у військовий час, особливо в роки Першої світової війни. Зокрема, у 1915 р. вони утримували в Києві шість лазаретів для поранених та хворих воїнів, два притулки для солдатів з ампутованими кінцівками.