3. Виконайте завдання

Завдання 1. Проблемне запитання. Багатоклітинний організм є цілісною, саморегульованою системою. Доведіть чи спростуйте це твердження.

Завдання 2. Знайти в тексті помилки, яких припустився автор.

Багатоклітинні еукаріоти належать до одного із трьох царств: Рослини, Гриби, Віруси. Клітини багатоклітинних організмів подібні між собою. Для багатоклітинних організмів характерний історичний розвиток (філогенез). Нервові клітини дають початок усім диференційованим клітинам за весь період онто­генезу.

Колоніальні організми утворюються шляхом брунькування. У багатоклітинних грибів, водоростей і деяких тварин клітини не диференційовані, майже не взаємодіють між собою, тому такі організми не мають тканин.

Тіло багатоклітинних грибів складається з послідовно розміще­них клітин, які утворюють талом. У багатоклітинних водоростей тіло має назву гіф. Тіло губок складається зі стінок та заповненим повітрям мішком.

Завдання 3. Творче завдання. Знайдіть в мережі Інтернет інформацію про використання стовбурових клітин в медицині і підготуйте повідомлення на тему «Стовбурові клітини – панацея від хвороб, чи – крок в нікуди». За бажанням подайте інформацію у вигляді презентації (плакату,опорної схеми, газети тощо).

ТЕМА. ГЕНОТИП ЯК ЦІЛІСНА СИСТЕМА. РОЛЬ ГЕНОТИПУ

І СЕРЕДОВИЩА У ФОРМУВАННІ ФЕНОТИПУ.

Питання для самопідготовки

1. Генотип як цілісна система. Взаємодія генів.

2. Роль генотипу і середовища у формуванні фенотипу.

3. Вплив тератогенів на формування вроджених вад розвитку

Література

1. Кучеренко М.Е., Вервес Ю.Г., Балан П.Г. та ін. Загальна біологія, 10-11 класи. - К.: Генеза, 2001. § 44

Позааудиторна самостійна робота студентів

1. Прочитайте параграфи підручника з даної теми

2. Ознайомтесь із додатковою інформацією:

1. Генотип як цілісна система.

1. Незважаючи на дискретне генетичне визначення окремих ознак, в індивідуальному розвитку відтворюється збалансований комплекс ознак і властивостей, що відповідає типу морфологічної й функціональної організації конкретного біологічного виду. Закономірно виникають кишкова паличка, кедр ліванський, дрозофіла меланогастер, слон індійський, людина розумна. Це досягається завдяки об'єднанню дискретних у структурному відношенні одиниць спадковості (генів) у функціонально цілісну систему – генотип (геном). Така інтеграція відображається в різноманітних формах взаємодії генів у процесі їхньої спільної роботи. Зазвичай генотип визначають як сукупність усіх генів (більш точно – алелів) організму. Якщо враховувати факт інтеграції, генотип можна уявити системою генів, які певним чином взаємодіють.

2. Виділяють взаємодію алельних і неалельних генів. Основні форми взаємодії алельних генів вивчені раніше. Вони зумовлюють домінантне, рецесивне, кодомінантне успадковування ознак, явище неповного домінування. За перелічених форм домінування результати взаємодії генів виявляються в усіх соматичних клітинах організму.

3. Однією з форм взаємодії неалельних генів є “ефект становища”. У ньому беруть участь гени однієї хромосоми, які займають близькі локуси. Він виявляється в мінливості функціональної активності гена залежно від того, який алель перебуває в сусідньому локусі. “Ефект становища” є окремим випадком великого класу генних взаємодій, які полягають у модулюванні функції генів іншими генами.

4. До цього класу взаємодії неалельних генів належить також епістаз — пригнічення дії одного гена іншим. Якщо епістатичну дію має домінантний алель, говорять про домінантний епістаз. За рецесивного епістазу таку дію виявляють рецесивні алелі в гомозиготному стані. Прикладом епістазу слугує успадковування забарвлення плодів у деяких гарбузів. Указана ознака контролюється геном, поданим двома алелями: домінантним — жовтого забарвлення (В) і рецесивним — зеленого забарвлення (в). Якщо в генотипі рослини є домінантний алель (А) іншого гена, то за наявності будь-якого з алелів першого гена розвивається біле забарвлення. За епістазу модуляційна дія полягає в пригнічування одними генами функції інших генів. Гени, що спричиняють такий ефект, називають інгібіторами, або супресорами. Гени, що посилюють функції інших генів, називаються інтенсифікаторами.

5. Ще однією формою взаємодії неалельних генів є комплементарність. Вона полягає в тому, що розвиток ознаки потребує наявності в генотипі домінантних алелів двох певних генів. За наявності домінантного алеля лише одного з них ознака не відтворюється.

6. Необхідно враховувати, що існує особливий тип передачі спадкових ознак — не через хромосоми, які перебувають у ядрі, а через цитоплазму клітини. Таку спадковість називають нехромосомною, або цитоплазматичною, спадковістю. Найважливіші випадки нехромосомної спадковості пов'язані з пластидами й мітохондріями, в яких містяться кільцеві молекули ДНК.

7. Якщо клітина втратила пластиди, то вона не спроможна утворювати їх знову. Наприклад, в евглени зеленої зазвичай близько 100 хлоропластів. Якщо евглена живе в темряві, то її хлоропласти не поділяються, тим часом як самі клітини поділяються. У результаті з'являються евглени, в яких нема хлоропластів, а нові не утворюються. Успадковування пластид підпорядковується особливим правилам: тільки за материнською лінією.

8. Такі самі особливості мають і мітохондрії. Мітохондрії сперматозоїда при заплідненні не проникають усередину яйцеклітини або руйнуються в ній. Тож усі мітохондрії організм одержує від матері.

9. У ряді випадків було показано, що хромосомна й нехромосомна спадковість можуть комбінуватися, даючи складну картину і успадковування ознак.