2. Аналіз собівартості продукції та ефективність використання товарних запасів

Оборот виробничих запасів характеризує швидкість руху матеріальних цінностей та їх поповнення. Чим швидше оборот капіталу, поміщеного в запаси, тим менше потрібно капіталу для даного обсягу господарських операцій.

Оборотність виробничих запасів у галузях промисловості дуже істотно відрізняється. У галузях з тривалим виробничим циклом формування запасів вимагає більших капіталів. Терміни обороту виробничих запасів підприємств однієї і тієї ж галузі, як правило, характеризують, наскільки успішно використовується ними капітал. Накопичення запасів пов'язане з досить значним додатковим відтоком грошових коштів, що робить необхідною оцінку можливості та доцільності скорочення терміну зберігання матеріальних цінностей. Рівень запасів визначається обсягом реалізації, характером виробництва, природою запасів (можливістю їх зберігання), можливістю перебоїв у постачанні і витратами з придбання запасів (можливою економією від закупівель більшого обсягу) і ін

Рівень незавершеного виробництва залежить від характеру виробництва, галузевих особливостей, способу оцінки. Основним чинником, який необхідно враховувати при аналізі рівня запасів готової продукції, є прогноз обсягу продажів. У свою чергу прогнозування обсягу продажів вимагає коректного передбачення потреб покупців. Тому одна з переваг тривалих економічних зв'язків пов'язано з можливістю координації виробництва продукції з планами закупівель покупців.

2.1 Аналіз собівартості продукції

Одержання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як вирішує підприємство питання зниження собівартості продукції. Собівартість продукції має велике значення для економіки підприємства, тому що розмір одержуваної ним прибутку значною мірою залежить від рівня собівартості. Повна собівартість промислової продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і реалізацію. [13] Тобто, прибуток є різниця між виручкою від реалізації продукції і її повною собівартістю.

Отже, якщо собівартість нижча, то прибуток вище, і навпаки. Підприємствам необхідно домагатися підвищення рентабельності, ліквідації збитковості виробництва, збільшення прибутку не за рахунок підвищення цін на свою продукцію, а за рахунок зниження собівартості і поліпшення її якості, тому що саме по собі підвищення цін на продукцію ніякої реальної вигоди суспільству не несе. Безпосередньою завданням аналізу є: перевірка обгрунтованості плану по собівартості, прогресивності норм витрат; оцінка виконання плану і вивчення причин відхилень від нього, динамічних змін, виявлення резервів зниження собівартості; пошук шляхів їх мобілізації. [14]

Аналіз собівартості дозволяє з'ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст або зниження і на цій основі дати оцінку роботи підприємства і визначити можливості і резерви зниження собівартості продукції. Склад витрат, що включаються до собівартості продукції, визначається Положенням про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку, затвердженим постановою Уряду РФ. Основними завданнями аналізу собівартості продукції є: вивчення і оцінка рівня собівартості продукції, виявлення чинників, що впливають на рівень собівартості і визначення їх розмірів; розробка заходів щодо подальшого зниження собівартості продукції.

Виявлення резервів зниження собівартості має спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків.

Собівартість продукції знаходиться у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відбиває велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Істотний вплив на рівень витрат роблять техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив виявляється в залежності від змін у техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Аналіз витрат, як правило, проводиться систематично протягом року з метою виявлення внутрішньовиробничих резервів їх зниження.

Для аналізу рівня та динаміки зміни вартості продукції використовується ряд показників. До них відносяться: кошторис витрат на виробництво, собівартість товарної і реалізованої продукції, зниження собівартості порівнянної товарної продукції і витрати на один карбованець товарної (реалізованої) продукції. Аналіз собівартості виробництва й реалізації продукції ведеться як в поелементному, так і в постатейному розрізах. [15] Поелементний розріз собівартості складається з однорідних елементів витрат: S = A + M + U, (2.1) де S - виробнича (повна) собівартість продукції;

A - амортизація основних засобів;

M - матеріальні витрати (предметів праці);

U - оплата праці персоналу з відрахуваннями на соціальні потреби.

Також, для цілей вибору та обгрунтування найбільш економічного варіанту технологічного процесу можна користуватися замість повної собівартості величиною технологічної собівартості. Поняття технологічної собівартості носить дещо умовний характер, вона є сумою лише тих витрат, які безпосередньо пов'язані зданим варіантом технологічного процесу і їм обумовлені. У технологічну собівартість не включаються управлінські, господарські, комерційні та інші витрати, загальні для всієї маси продукції і технологічних процесів даного цеху, так як ці витрати однакові для порівнюваних варіантів. [16] Технологічна собівартість істотно залежить від обсягу виробництва і включає в себе змінні витрати. Таким чином, загальна сума витрат (S), необхідних для певного обсягу продукції при будь-якому варіанті технологічного процесу, виражається формулою: S = v * N + С, (2.2) де v - змінні витрати на одиницю продукції; N - обсяг продукції (кількість одиниць); С - постійні витрати.

Джерелами аналізу собівартості продукції є: «Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) підприємства (організації»), планові і звітні калькуляції собівартості продукції, дані первинного бухгалтерського обліку витрат.